Займенник

Вечірнє сонце, дякую за день!

Гроза погримувала грізно, були ми з нею тет-а-тет.

Тече туман у берегах ріки, течуть в тумані птиці над рікою.

Вітер плаче, вітер віє, дощ осінній дрібно сіє.

Плаче і посміхається крізь сльози осінь.

Поговори зі мною, друже.

Ходить осінь по долині і снує свої тіні.

Чи впізнаєте мене, люди добрі.

жодний, гарний, відомий

котрий, який, всякий

їхній, отой, молодий

дивний, кожний, твій

себе, який, нікотрий

ми, я, вона

абищо, той, чий

самий, жодний, хтось

ні/кого, де/який, казна/що

ні/з/чим, аби/хто, ні/скільки

ні/ким, аби/чого, де/чий

аби/з/ким, будь/кого, ні/якого

де/котрий, що/небудь, хтозна/чий

казна/скільки, будь/який, що/небудь

ні/скільки, хто/сь, ані/що

ані/який, чий/сь, де/котрий

цей, котрий, ніякий

котрий, стільки, абичий

воно. сам, себе

ваш, ніщо, кожний

я

хто

себе

ніякий

аби кого, нічий, що-небудь

будь-хто, будь у чому, дечиїх

ні чий, де у кого, абиякий

будь-чий, ні скільки, будь з кого

для його одного

всим учням

порозумітися з їми

на тім боці дороги

Моя веселко, поглянь на світ веселий.

Дехто бачить результат своєї роботи одразу.

Син мій, а розум у нього свій.