Займенник

мій, що, ніхто

чий, кожний, перший

стільки, хто-небудь, синій

він, цей, місто

Добре того навчати, хто хоче все знати.

Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

Кожна жаба своє болото хвалить.

У кого бджоли, у того й мед.

хто? що? який? чий? скільки? котрий?

що робить підмет? що з ним робиться?

як? де? куди? коли? чому? навіщо?

дієслова, прийменника, вигука

сполучника, частки, прислівника

іменника, прикметника, числівника

будь-хто, ніяка, наша, їхній, собою

деякі, ніскільки, чиясь, будь з ким

хтозна-чому, будь у кого, ябияке, щось

жодна, їхнього, ні в чому, бозна-чий

особових

присвійних

означальних

питальних

Особові

Вказівні

Питальні

Ні/який, аби/скільки, яка/сь 

Бозна/чого, ані/хто, ні/з/ким 

Хто/небудь, аби/чий, котрий/сь

Де/що, ні/до/чого, казна/з/ким

службова частина мови, що вказує на предмет, але не називає його

самостійна частина мови, яка називає предмет та його ознаки

самостійна частина мови, що вказує на предмети, їх ознаки, кількість, але не називає їх

це службова частина мови, що означає дію предмета та його ознаки

особові

зворотний

присвійні

заперечні

Ми віримо в правду і совість твою, людино!

У всякого своя доля і свій шлях широкий...

Скільки ти знаєш мов, стільки раз ти людина.

Відважного ніхто і ніщо не зупинить на шляху до мети.

Мій товариш; наш будинок; з твого вікна; вашими стараннями.

Їхній автомобіль; знайти їх; милуватися ними; його відсутність.

У свій час; його кімната; її книжка; вихваляти себе.

Котра година?; стільки запитань; отой шлях; залишитися самому

Двох синів твоїх узяли фронти,

Бо на рідний край впала чорна злива.

Знов щебече юнь і цвіте трава,

Пізнаю тебе в постаті несхилій...

Вчителько моя, зоре світова,

Раднице моя на Вкраїні милій.

А у тебе знов та ж доріжка в клас,

Той же явір наш під вікном у школі.

Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.

Той ніколи не має часу, хто нічого не робить.

Тільки той не помиляється, хто ні до чого не торкається.

Красно говорить, а слухати нічого.

З малого джерела велика річка починається (Нар. творчість).

Цибуля від семи недуг лікує (Нар. творчість).

Кожний собі щастя кує (Нар. творчість).

Ні/хто, ні/з/ким, ні/на/що, ні/в/кого.

Ні/ким, ні/що, ні/скільки, ні/котрий.

Ні/за/що, ні/ким, ні/який, ні/в/кого.

Мій перший вірш написаний в окопі.

Ось то вечір, то ніч солов′єм розважались.

По стежці щось веде мене до хати.

Вже соковита не шумить трава, вона лягла зів′ялою під ноги.

 взяти його зошит

схвалити мій проект

 запросив її в кіно

знає своє місце

Додаток

Означення

Підмет

жодная, хто-небудь, ні з ким, якіїсь

аби-яка, ні у чому, казна-про-що, де хто

хтозна-скільки, будь-котрий, ні на що

ні про що, хтозна в чому, будь з ким

два

три

чотири

п'ять

весь

кожний

такий

самий

в декого, будь-до чого, бозна-що, ні з ким

аби-яка, якась, казна з ким, будь-що

ні про що, бозна якого, хтозна-кого, у декого

з будь-чим, будь із чим, ніякий, казна-чий

1

2

3

4

Серце своє віддаю дітям.

У тобі - весь мій світ!

Люблю тебе, мій рідний краю!

Без тебе мені сонце не світить.

хто, що , він, вона

котрий, скільки, стільки, хто

чий, котрий, жодний, інший

хто, що, я, ми

хто, якого, чий, скільки

спілкуватися з їми

на тім березі ріки

завдяки ним зробив

до нашіх батьків

з їм привітався

Мій товариш; наш будинок; з твого вікна; вашими стараннями.

Їхній автомобіль; знайти їх; милуватися ними; його відсутність.

У свій час; його кімната; її книжка; вихваляти себе.

Котра година?; стільки запитань; отой шлях; залишитися самому

Кожна жаба своє болото хвалить.

 Добре того навчати, хто хоче все знати.

Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

 У кого бджоли, у того й мед.

підмет

означення

додаток

обставина

ні/котрий, аби/хто, будь/на/кому

будь/у/кого, ні/про/кого, ні/який

ні/на/кому, ні/в/кого, казна/на/кому

казна/з/ким, ні/хто, будь/з/ким

казна/якими, який/небудь, будь/чому

котрий/небудь, хтозна/чим, аби/яким

хтозна/який, ні/з/ким, чим/небудь

будь/що, чий/небудь, казна/з/чим

Я попросив товариша принести свою книгу.

Мама попросила доньку зустріти її знайомого.

Бабуся попросила онука купити їй молока.

Про тата говорить усе село.

Казка - це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої мрії.

Я тобі сказати хочу, друже, що мрій дитячих я не розгубив.

Так тихо, спокійно, що хочеться сісти в човен і поплисти.

Пам'ятайте, що книги - це тисячолітня мудрість людини.

Здавалося, що якийсь чарівник убрав дерева в золоті шати.

присвійних

означальних

неозначених

заперечних

відносних

котрий, свій, деякий, інший

себе, хтось, вони, ніхто

будь-що, вона, наш, всякий

цей, я, самий, хтось

Жили собі дід та баба.

Це дерево фруктове.

Луцьк – це велике місто.

Виконали роботу як-небудь.

Я знаю, що тобі подарувати.

Поважаю людей, що мають мрію в житті.

Казка - це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої мрії.

Що відбудеться на п’ятому уроці?

Думає він собі, що ж робити.

Айстри – це осінні квіти.

Це місто велике.

Зробимо виставку коли-небудь.

Мені цікаво, про що ви розмовляли.

Читаю книгу, що подарувала сестра.

Я вірю, що ти переможеш у змаганні.

Що запропонувати на десерт?