займенник

самостійна частина мови, означає предмет

самостійна частина мови, що означає ознаку предмета

самостійна частина мови, що означає кількість, порядок предметів при лічбі

самостійна частина мови, що вказує на предмет, особу, ознаку, кількість, але не називає їх

належність якогось предмета певній особі;

існуючі, але невідомі, неозначені предмети чи особи, їхні якості, ознаки;

особу, яка говорить, до якої говорять, про яку говорять.

за відмінками, числами, родами;

тільки за родами;

тільки за числами.

знахідного відмінка;

називного відмінка;

місцевого відмінка.

членами речення ніколи не бувають,

 інколи виступають у ролі членів речення,

завжди виступають членами речення.

питальних займенників;

неозначених займенників,

вказівних займенників.

означені займенники,

 неозначені займенники;

 заперечні займенники.

префіксами і пишуться через дефіс;

суфіксами і пишуться через дефіс;

префіксами або суфіксами і пишуться окремо.

разом,

окремо,

через дефіс.

за родами і числами,

за відмінками і родами,

за родами, числами і відмінками.

означальні займенники,

присвійні займенники,

вказівні займенники.

абищо, який

нічий, їхній

ти, вони

котрий, хто-небудь