займенник

А Займенник - це частина мови, яка називає предмети, ознаки, кількість.

Б У реченні займенник може бути тільки означенням.

В Особові займенники вказують на приналежність предмета першій особі.

Г Неозначені займенники утворюємо від питальних за допомогою часток.

А Весна - бажаний гість, її закликають дівчата піснями- веснянками (О. Воропай).

Б У кожнім слові краси майбутнього шукай (М. Рильський).

В Учітеся, брати мої, думайте, читайте... (Т. Шевченко).

Г Падають тепло і глухо яблука в нашім саду (В. Сосюра).

А абищо, який

Б нічий, їхній

В ти, вони

Г котрий, хто-небудь

А казнащо, деяка, будь-кого, якого-небудь

Б який-небудь, де-хто, будь-кого, хтось

В будь-що, декого, аби-кому хто-небудь

Г який-небудь, якоїсь, хтозна-кому, декому

А Добре того навчати, хто хоче все знати.

В Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

В Колена жаба своє болото хвалить.

Г У кого бджоли, у того й мед.

Ні/до/чого, ні/в/чому, ні/який, ні/з/чим.

Ні/ким, ні/що, ні/скільки, ні/котрий.

Ні/хто, ні/з/ким, ні/на/що, ні/в/кого.

Ні/за/що, ні/ким, ні/який, ні/в/кого.

Ні/до/чого, ні/який, ні/з/ким, ні/кого.

Ні/ким, ні/який, ні/за/що, ні/на/що.

Ні/з/ким, ні/в/чому, ні/для/кого, ні/за/кого.

Ні/що, ні/з/чим, ні/чого, ні/в/кого. 

підмет

додаток

означення

обставина

скільки/небудь, аби/хто, скільки/сь;

аби/що, де/кому, хто/сь;

будь/чому, аби/хто, казка/скільки;

де/ким, будь/чим, чим/сь.

особові;

означальні;

вказівні;

 питальні.

Дніпро - це найбільша річка України.

І зникне в хмарах твій білий кінь мрій.

Ця квітка завжди хвилює людей.

Я тебе, Славуто мій, слухать не стомивсь.

хто/сь, де/який, аби/чий, котрий/сь

аби/що, деЇкого, якого/сь, ні/про/що

казна/хто будь/кого, що/небудь, хтозна/скільки

аби/в/кого, де/на/кому, хтозна/котрого, аби/кому

Щоб жить, ні/в/кого права не питаю...

У нас склалася дружба, яка не допускала будь/яких секретів.

Я не пораджу тобі аби/чого.

Казна/коли те діялося.

Означені займенники

Неозначені займенники

Заперечні займенники

Вказівні займенники