Займенник як частина мови. Особові займенники. Зворотний займенник себе

шість розрядів;

дев’ять розрядів;

сім розрядів;

п'ять розрядів

знахідного відмінка;

називного відмінка;

місцевого відмінка;

родового відмінка

підмет

присудок

додаток

означення

Собою, скільком, абиякий, де в чому

Вона, йому, у мене, тобою

На чиїх, нічому, будь-що, ніхто

Нами, якась, жоден, він

Немає форми

Себе

На собі

Собою

Підмет

Присудок

Додаток

Означення

зворотний;

особові;

присвійні;

неозначені

І журиться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад (А. Малишко).

На сонце-скрипці бабиного літа ніхто із скрипалів ще не зіграв (Н. Петрук).

Ніщо у світі не пропадає даремно (Нар. мудрість).

Зорі світлими очима з неба дивляться на нас (В. Сосюра).

А показати себе

Б зустріли мене

В підійшов до неї

Г побачив тебе

А шукати себе

Б відчути на собі

В володіти собою

Г себе не пам’ятати,

Займенники відповідають на питання що робити? що зробити?

У реченні займенник може бути тільки означенням.

Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.

Усі займенники змінюються тільки за родами.

А Добре того навчати, хто хоче все знати.

Б Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

В Кожна жаба своє болото хвалить.

Г У кого бджоли, у того й мед.