Займенники

 це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.

Це НЕ самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.

Це самостійна частина мови, вона вказує на особі та кількість але НЕ на предмет

самостійна частина мови, що має значення предметності

аби/хто, хто/сь, ані/який

хто/небудь, казна/який, бозна/чия

ні/в/ якому, ні/до/чого, аби/до/кого

ні/чиї, аби/до/якої, будь/що

6

3

9

8

який?, чийого?, котрою?, скільком?

увесь, інший, сама, жодні

сей, цей, той; такий

вас, ви, ми, нам

Грає вільне широкеє море , гомонять його хвилі гучні.

Вже соковита не шумить трава, вона лягла зів′ялою під ноги.

З того часу почала по землі трава рости всі долини вкрила.

Десь у житі синіли волошки та сокирки біліли й ромен.

Підметом

Додатком

Обставиною

Присудком

прикметника

 іменника

прислівника

числівника

запросив її в кіно

знає своє місце

 взяти його зошит

схвалити мій проект