Література рідного краю.Життєвий і творчий шлях Бориса Мозолевського

Де народився Борис Мозолевський?

Чим він насамперед прославився?

Прочитайте вірш Бориса Мозолевського? Яка тема цього твору?

ЧЕРВЕНЬ

І не жона, й не наречена —

Ішли степами без доріг.

І божевільні квіти червня

Тобі тулилися до ніг.

І яструб довго плив над нами,—

Чого він плив, чого хотів?

Зринали в небо цвіркунами

Жита, від сонця золоті.

Я цвів тобою і для тебе,

І ти світилася в мені.

В твоїх очах гойдалось небо

Із хижим яструбом на дні.

Прочитайте вірш

Високе небо дихало в пульсарах,

Степи текли повільно, як псалом,

її по-скіфськи звали Майосара,

Що значить: Юнка з Місячним Чолом.

Та що — чоло і що — вишневі губи,

Коли з дитинства кинута в гарем.

Коли прийшли під ранок душогуби.

“Збирайся,— кажуть.— Підеш за царем”.

Жерці стояли хижі, наче круки.

Під серцем невимовно щось пекло,

їй край могили заламали руки,

Змастили лоєм місячне чоло.

Світ закотився — відкривайте жили!

А сонце мчить над степом — не спинить,

її по-скіфськи хусткою душили,

Щоб тою смертю рук не забруднить.

"А сонце мчить над степом" - це...

Прочитайте вірш. Яка його основна думка?

XVI. ГОЛОС ІЗ ТОВСТОЇ МОГИЛИ (Уривок із поеми «Ирій»)

Змієнога богине, дочка Бористену,

володарко скіфів;

Батько скіфів Папаю і ти, Іданфірсе,

вельможний наш царю!

Розверзається твердь,

наді мною вогні смолоскипів,—

Воскресаю! Ви чуєте? Воскресаю!

Дивні зубри залізні могилу беруть на таран.

Ніжні руки мене піднімають

із глини і тліну.

При мені тільки меч мій

та іще золота пектораль,—

Що розкажуть вони цим прийдешнім

новим поколінням?

Я не стану пояснювать — склад за складом

нехай прочитають самі,

Як ішли ми крізь ніч

до своєї найвищої істини —

По нарузі, по злиднях, по війні, по чумі,—

Але душі нетлінні над світом проносили

чистими.

Змієнога богине, дочка Бористену,

володарко скіфів;

Батько скіфів Папаю і ти,

цар царів Колаксаю!

Воскресайте зі мною із наших прабатьківських

міфів,

Воскресайте для світла, як я із пітьми

воскресаю.

Не лякайтесь цих сірих, цих задумливих

юних очей.

Чую, степ наш під зорями половіє і дихає.

Дай припасти до тебе, дай тобі поклонитись

чолом і плечем,

Земле рідна, оплачена потом і кровію,—

Скіфіє!

Які мотиви та образи поєднують усі ці вірші і загалом пронизують усю творчість Бориса Мозолевського?