Зорі. Еволюція зір. Наша галактика. Будова і еволюція Всесвіту. Життя у Всесвіті

Розмірів

Маси

Температури

Видимої зоряної величини

Еліптичні

Спіральні

Неправильні

Правильні

Кінська голова

Оріона

Равлика

Крабовидна

Наднові

Пульсари

Цефеїди

Квазари

1Оптично-подвійнні

Затемнювально-подвійні

Спектрально-подвійні

Тісні подвійні системи

Пульсари

"Нові"

Цефеїди

"Наднові"

Бо швидкість світла 300 000 км/с є обмеженою величиною, тому від да¬леких галактик надходить до Землі інформація тільки че¬рез мільярди років після їхнього утворення. 

Бо інформація про сучасний стан Всесвіту поглинаєть­ся чорними дірами

Бо далекі галактики ми спостерігаємо ще до того моменту, як там утворились зорі.

Бо астрономи почали користуватись телескопами тіль­ки в XVII ст.

у космосі утворилася молода зоря

світність раптово зростає в тисячі і мільйони разів

відбува­ються зіткнення зір

вибухнула стара зоря

1Нейтрон­ну зорю

Білого карлика

Пульсуючу зорю

Подвійну зорю, коли одна зоря закриває іншу

яскравість зорі

світність зорі

радіус зорі

температуру зорі

1Фотометричний

2Теплової смерті

Фізичний

4Гравітаційний

Акумулятивний

Відродження

дві форми життя - білкова та кібернетична

одна форма життя - кібернетична

одна форма життя - білкова

хмари атомарного водню

велетенські скупчення пилу

велетенські космічні системи

2% маси усієї Галактики сконцентровано у зорях

2% речовини припадає на пил і газ

98% маси усієї Галактики сконцентровано у зорях

98% речовини припадає на пил і газ

вага, давність, протяжність

температура, світність, величина

вік, стать, доля

маса, розмір, колір

молочний шлях  

чорний шлях

велика дорога

чумацький шлях   

вага, давність, протяжність

температура, світність, величина

вік, стать, доля

маса, розмір, колір

1планетарна туманність

остання стадія еволюції нейтронної зорі   

цефеїди

джерело електромагнітних хвиль  

паралаксами

астрономічними одиницями.

кілометрами

світловими роками

парсеками

гіганської зоряної кулі;

гіганського сплюснутого диска із зір;

величезної невизначеноїформи сукупності зір.

Зникнення галактик у чорній дірі

Зникнення галактики під час анігіляції

Зіткнення галактик

Зоряні війни чужих цівілізацій

Об'єднання галактик під час їхньої взаємодії

Зорі, яка перебуває у стадії, коли з поля тяжіння не випускаються електромагнітні хвилі.

Чорні планети, які обертаються далеко від Сонця й мають температуру, близьку до абсолютного нуля.

Провалля в космічному просторі, куди зникаютьпланети й зорі

Чорні хмари космічного пилу, з яких утворюються нові зорі

Чорні зорі, що руйнують космічні кораблі.

Вибух нової зорі

Зіткнення галактик

Вибух ядра галактик

Момент, коли утворилися галактики

Момент, коли почалося розширення космічного простору

Швидкість руху Сонця в Галактиці

Зростання температури у Всесвіті

Швидкість обертання Галактик

Швидкість ролітання галактик

Розподіл галактик у космічному просторі

Бо астрономи почали користуватись телескопами тіль­ки в XVII ст.

Бо далекі галактики ми спостерігаємо ще до того моменту, як там утворились зорі. 

Бо швидкість світла 300 000 км/с є обмеженою величиною, тому від да­леких галактик надходить до Землі інформація тільки че­рез мільярди років після їхнього утворення. 

Бо сучас­ний стан Всесвіту побачать тільки далекі наші нащадки. 

Бо інформація про сучасний стан Всесвіту поглинаєть­ся чорними дірами.

В еру випромінювання Всесвіт не розширювався, а стискувався.

В еру випромінювання ще не утворились еле­ментарні частинки — електрони та протони.

Наприкін­ці ери випромінювання енергія електромагнітних хвиль стає меншою від енергії речовини.

В еру випромінюван­ня ще не утворились атоми, зорі й галактики.

На почат­ку ери речовини електромагнітне випромінювання відді­ляється від речовини

Землі і Марса               

Марса і Юпітера

Юпітера і Сатурна                 

Нептуна і Плутона.

Де утворюються нові планети

Який має тверду по­верхню й нагадує планету

Який утворюється, коли зоря скидає зовнішні шари

На який перетворюються планети після атомної війни

Що утворюється після зі­ткнення двох зір

Це чорні діри, які були відкриті в сузір’ї Цереп.

Це подвійні зорі, які періодично затемняють одна одну.

Це змінні зорі, які періодично закриваються планетами

Це перші пульсари, які були відкриті в сузір’ї Цефей.

Це змінні зорі, які періодично змінюють свій радіус і коливаються у своєму гравітаційному полі.

Евклідову геометрію вивчають у школі, а неевклідову — в університеті.

Евклідову геометрію застосовують у планіметрії, а неевклідову — у стереометрії. 

Евклідову геометрію використовують для вимірювання площі квадратів, а неевклідову — для вимірювання площі кола.

Евклідову геометрію використовують для вимірювання відстаней до планет, а неевклідову — для визначення від­станей до галактик.

В евклідовій геометрії сума кутів у трикутнику дорівнює 180°, а в неевклідовій сума кутів у трикутнику може бути більшою або меншою від 180°.

Знайдемо нові джерела енергії

Будемо переселятись на інші планети

Більш могутні космічні цивілізації надавати­муть нам економічну та інтелектуальну допомогу

Освоюватимемо нові копальні для добування металів

Збудуємо в космосі сонячні електро­станції

 оптичний телескоп

 мобільний телескоп

 радіотелескоп

супутниковий зв′язок

група червоних карликів

послідовність субкарликів

група надгігантів

група білих карликів

між температурою і спектральним класом

між температурою та відстанню до зорі

між масою та відстанню до зорі

між температурою і світністю

між масою і світністю

це сучасній науці невідомо

ні, бо всі зорі вже утворились мільйони років тому 

так, цей процес безперервний

ні, бо ми цього не спостерігаємо; так, цей процес безперервний

внутрішня, центральна частина (ядро)

промениста зона (відстань від 1/3 до 2/3 радіуса)

3конвективна зона — від верхньої частини «променистої» зони майже до видимої поверхні Сонця.

сонячна атмосфера, що починається відразу за конвективною зоною і сягає далеко за межі видимого диска Сонця.

промениста зона, що починається відразу за конвективною зоною і сягає далеко за межі видимого диска Сонця.

сонячна атмосфера — від верхньої частини «променистої» зони майже до видимої поверхні Сонця.

1 пк

1 а. о.

3,26 св. р.

206265 а. о.

1 св.р.