Урок "Історія моєї школи"
Перший урок
Тема: “Історія моєї школи”
Мета уроку: поглибити знання учнів про школу; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до рідної школи, повагу до її історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення; продовжувати вивчати історію рідного краю та його героїчне минуле; формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, працьовитість.
Обладнання: комп’ютер, відеопрезентація, букет із гілок червоної калини та пшеничних колосків.
Хід уроку:
Покладання квітів пам’ятнику Т. Шевченка
- Вступне слово вчителя. Оголошення теми першого уроку.
- Дорогі учні! Вітаю вас з початком навчального року. Бажаю вам досягти своїх мрій, здобути нові знання, які допоможуть вам в майбутньому житті.
На наш урок запрошено гостю, жительку села, вчительку початкових класів Маслій Ольгу Василівну. Вона завітала не спроста до нас. Про це ви дізнаєтесь згодом. Наш урок буде незвичайним. Ми з вами зробимо дослідження розвитку школи від минулого до сьогодення. А наприкінці вас чекає сюрприз. Зараз я до кожного підійду зі скринькою і ви візьмете будь-який аркуш. Це буде ваш номерок. Для чого він вам потрібний, ви дізнаєтесь в кінці уроку. Але не загубіть його.
А чи звернули ви увагу , яка була тема нашої лінійки до Дня знань?
(«Школа-серце села»)
Правильно. А тема нашого уроку буде такою: « Історія моєї школи».
А як ви розумієте саме слово історія?
(Істо́рія (від дав.-гр. ἱστορία — оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле) або діє́пис (діє́пись) — наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій)
А чи хтось з вас знає, коли з’явилася перша школа?
|
Перші школи було відкрито у ІІІ–ІІ тис. до н. е. у Єгипті, Індії, Китаї. У Давньому Єгипті школи з’явилися у ІІІ тис. до н. е. разом з виникненням писемності. Тут існували двірцеві школи, школи для жерців(особи, що здійснювали богослужіння) , школи писарів, школи для різних службовців. У школі при палаці фараона заняття тривали з ранку до пізнього вечора. Тут панувала сувора дисципліна, використовували тілесні покарання. У Давній Індії (ІІІ тис. до н. е.) виховання було кастовим(походження). Існували школи лише для двох вищих станів: брахманів (жерців) і кшатріїв (військової знаті). Школу брахманів очолював учитель. Навчання в ній тривало 10–12 років .Під час навчання діти проживали в будинку вчителя, поралися у його господарстві. Найнижчі касти не могли здобувати освіту. У Давньому Китаї навчання починалося з 6 років. Основними його методами були запам’ятовування, наслідування, обмеження свободи та ініціативи. Панувала сувора дисципліна, застосовували тілесні покарання. У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували у Спарті та Афінах, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (рабів). У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна – захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади, в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педагогів. Вихованців навчали переживати голод, холод і спеку. Їх тренували із стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, розважали військовими іграми, вчили співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь в нічних облавах на рабів. З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю. Кожен рік навчання закінчувалося публічними випробуваннями. Розумовому вихованню дітей і молоді у Спарті приділяли мало уваги. Усі зусилля були спрямовані на виховання беззаперечного послуху, витривалості, вміння долати труднощі незгоди. Дівчата також проходили військово-фізичну підготовку, щоб разом з дорослими жінками під час воєнних походів чоловіків тримати в покорі рабів і охороняти місто-державу. Рабів у Спарті, як і в усій Давній Греції, вважали "знаряддям, що вміє говорити". Вони були позбавлені всіх прав, в тому числі і на освіту. Афінська система виховання дещо відрізнялася від спартанської. Тут виховання мало індивідуальний характер. Афіни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку. Метою виховання була гармонійно розвинена, досконала внутрішньо і зовнішньо особистість.Трудового виховання дітей не існувало, оскільки фізична праця вважалась обов’язковою тільки для рабів. З початку існування Київської Русі освіта не відігравала важливої ролі. Освоїти науку дозволялося тільки дітям з багатих сімей бояр і дворян. Вважалося, що селянам вона не потрібна. Вони мали займатися обробкою не тільки своїх земель, а й угідь господаря. Але з періоду хрещення Русі ситуація змінилася. Історики вважають, що на Русі перші школи були засновані в місті Києві в 988 році. Зародженням освіти ми зобов’язані князю Володимиру Святославовичу, який видав указ, згідно з ним всіх дітей в боярських і дворянських сім’ях віддавали в школи для навчання книжкових справ. Тоді матері не розуміли, чому у них забирали дітей, сприймаючи навчання як тортури, вони оплакували і прощалися з дітьми. Немов проводжаючи їх на війну. Відкрита зусиллями князя Володимира школа мала назву «Книжне вчення». Вона являла собою справжній палацовий навчальний заклад. У школі навчалося 300 дітей, розбитих на групи і кожна група мала свого вчителя. Пізніше при храмах і монастирях також стали відкриватися подібні школи. Схожі на сучасні «школи», на Русі з’явилися в 1382 році. Це були навчальні заклади, в яких люди навчалися ремеслам і отримували спеціалізовані знання. У травні 1086 року на Русі з’явилося перше училище для дівчат. Його засновником був князь Всеволод Ярославович. |
- Перегляд презентації
- Ось такий шлях пройшла школа. Зараз система освіти змінилася. Дітей не б’ють різками, не змушують, а навпаки, надають право вибору.
- Розповідь Маслій Ольги Василівни
- А чи хотіли б ви послухати, який шлях пройшла наша Абазівська школа? Тоді я надаю слово нашій гості- Ользі Василівні.
Першу школу в Абазівці започатковано 1880 року в хаті селянина Якова Борщова. Але навчались у ній лише 10-12 дітей, винятково хлопчики. Вчителем тривалий час тут працював дяк Абазівської церкви Петро Каменський. Потім (з 1885 по 1888 рр.) школою опікувався священик Михайло Васильович Базилевич . Школа називалася церковно-приходською з дворічним строком навчання. Проте земська школа в Абазівці існувала вже 1847 року .
Навчання проводилося церковно-слов'янською мовою. Основними підручниками були: «Закон божий», «Псалтир», «Часослов».
Навчалися тут діти заможних селян. 1905 року земство спорудило спеціальний будинок для школи. Приміщення складалося з двох класних кімнат, коридора, роздягальні (сінців), двох кімнат для житла зав. школою та однієї кімнати для вчителя, кухні, сіней і комори. Цей будинок проіснував до 1943 року, аж поки був спалений німецько-фашистськими загарбниками.
Тривалий час у школі працював лише один вчитель зі своїм помічником. Навчалися 15-20 хлопчиків і 7-10 дівчаток. Учитель одержував 15 крб. на місяць, а помічник — 7 крб. 50 коп. Вчили азбуки, арифметики, письма, закону божого, слов'янської мови. Навчання перебувало під ретельним наглядом попа. Цей «педагог» у школі відігравав вирішальну роль, адже закон божий був основним і найважливішим предметом.
1915-1916 років школа вже була чотирикомплектною з чотирирічним строком навчання. Спеціальне шкільне приміщення мало лише дві кімнати, тому з «ласки» нового поміщика Іловайського її класи розміщувались у господарському будинку економії, спочатку на тваринницькому дворі кінного заводу, а потім у будинку для наймитів на чорному дворі. Попечителькою школи була поміщиця Олімпіада Василівна Іловайська, яка з великою пильністю слідкувала за тим, щоб учителі виховували дітей у дусі християнської моралі, покірних панській і церковній волі. Свою місію поміщиця виконувала доволі непогано, з самого заснування школи і аж до революції. Вона суворо слідкувала за роботою вчителів. Від неї нерідко залежала й доля вчителя. Вчителі, котрі з якихось принців здавалися неблагонадійними, звільнялися. Так вчительку Невінську було звільнено лише за те, шо вона включила на грамофоні якусь не ту пісню, а вчительку Тарасенко як «крамольницю» звільнено за те, що вона одного разу прийшла до школи в червоній хустинці.
1915 року в школі вже навчалося 80-90 учнів, з них 25-30 дівчаток. Навчання проводилося тільки російською мовою. Вчителями працювали Німчена Настасія Аврамівна (зав. школою), Фенич Петро Лукич, Сагарда Варвара Григорівна і Нечай (Сушко) Клавдія Миколаївна. 1916 року вчителька В.Г.Сагарда виїхала, а на її місце призначили Лукашенко Катерину Миколаївну. Цей склад вчителів працював до 1920 року.
Сушко Павло Федорович
Після вигнання денікінців, за клопотанням Клавдії Миколаївни Сушко, в Абазівці було відкрито вищу початкову школу, яка розмістилась у панському палаці. Там же виділили і квартири вчителям. Школа почала працювати з І січня 1920 року. Тоді до 1-го класу було прийнято 30 учнів, які попередньо закінчили початкову школу. Вчилися діти із сіл:
Абазівки, Бугаївки і Федіївки (нині Решетилівського району), Соломахівки, Лавриків і Вовківні. Першими вчителями вищої початкової школи були призначені Надія Яківна Савченко, Меланія Петрівна Лобач-Жученко, Борис Петрович Федій, Павло Федорович Сушко . Завідувачем школи працювала Надія Яківна Савченко.
У перший рік в семирічній школі навчалося 210 учнів. 1924-1925 років працювали вчителі: Павло Федорович Сушко (зав. школою), Клавдія Миколаївна Сушко, Євгенія Полікарпівна Смоліна.
До початку Великої Вітчизняної війни проведено 11 випусків із 7 класу — 397 учнів. Перед війною школа мала 5 будинків, з яких два будинки навчального призначення, один — під піонерським клубом і бібліотекою, два будинки — житлові, для вчителів. Школа була електрифікована і радіофікована, з добре обладнаними фізичним та природничим кабінетами. В них було чимало різного наочного приладдя до мов і географії. Школа мала 32 музичні інструменти, 2500 книжок, окрім того 620 книжок методичної і наукової літератури. Ось чому Абазівка перетворилася на село із суцільною письменністю. Перед війною наше село мало численну інтелігенцію — переважно із селян з вищою і середньою освітою. Але жахлива війна наробила чимало лиха.
Німецько-фашистські варвари окупували наше село та пограбували і знищили все майно й устаткування школи, викрали обладнання й наочне приладдя кабінетів, по-варськи знищили бібліотеку. Вирубали шкільний сад — гордість Абазівки.
Відступаючи під нищівними ударами Радянської Армії, німецько-фашистські бандити зруйнували і спалили всі будинки школи.
Директорові школи П.Ф.Сушку, ризикуючи життям, вдалося врятувати, частину устаткування: парти, столи, годинник тощо, заховати все це по селянських хатах, льохах і горищах. Під час окупації школа не працювала.
Вже 4 листопада 1943 року, після дворічної перерви, відновилися заняття. Почали працювати всі сім класів. На другий же день після вигнання німців із села П.Ф.Сушко разом з учителями К.М.Сушко, М.В.Лещук, які працювали до війни, і новоприбулими вчителями В.Н.Мірошніченко, О.М.Янбих, З.П.Білай за допомогою батьків і учнів почали відбудовувати школу. Протягом одного місяця напівзруйнований будинок вишивального товариства імені Лесі Українки був відремонтований і пристосований під школу. Сюди завезли те, що вдалося врятувати: парти, столи, шафи та ін.
4. Перегляд фотокарток
5. Гра « Загублені слова»
На дошці плакат із віршем, в якому заблукали слова. Треба відновити рядочки, щоб вони римувалися.
Школа
Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.
(Д. Павличко)
6. Створення колажу «Школа моєї мрії»
Колаж-створення плакату в довільній формі.
7. Підсумок урок
- Який вид діяльності вам сподобався?
- Чи дізналися ви щось нове?
Дякую вам за вашу уважність, працьовитість. Ви дуже гарно попрацювали.
І як я обіцяла, підійшов час для сюрпризу.
В порядку зростання ваших номерочків підійдіть по-одному до мого столу.
Кожен із вас отримав в подарунок чарівну ручку. На ковпачку для кожного із вас є побажання. Ви можете його розгорнути і прочитати.
Дякую за увагу! Допобачення!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку