Виховна робота з народознавства на тему: "Роде наш красний"

Розділ 1. РОДЕ НАШ КРАСНИЙ

«Пізнай свій край… себе, свій рід, свій нарід, свою землю - і ти побачиш свій шлях у життя…»

(Григорій

Сковор ода)

       Дерево не може рости без коріння, а людина не може жити без роду. Без роду вона - ніхто, і звати її - ніяк.

Основною клітиною нашої нації є саме родина. Спільна українська родина - це творець і зберігач українського роду, культури, моралі. Родина - джерело продовження роду. Мабуть, не випадково наш герб символізує триєдність - людини, родини, нації. Ще дохристиянські вірування українського народу свідчать, яке значення для наших предків мала символіка, пов'язана з родиною, родом.

Сильна родина, рід, сім'я - міцною буде наша ненька Україна

Асамблея ООН постановила, що починаючи з 1994 року, 15 травня кожного року відзначається Міжнародний день родини.

Родина - це перш за все подружжя, бо подружжя творить першу форму родини. Це кровно споріднені люди, з'єднані між собою щирою міцною любов'ю і безмежною відданістю. Це рід, покоління людей зі спільними інтересами, спільною діяльністю, в яких панує пошана одне до одного. Саме в родині виховується любов до рідної мови, культури, традицій. Символом роду було божество Род - родоначальник роду ще у християнські часи. Звідси і назва - рід, родина.

      Кожна родина - це велике дерево, на якому гілочки швидко ростуть, міцніють, живляться соками великої гілки - сім'ї.

    Родовiдна пам'ять - явище в українському побутi унiкальне. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов'язок знати поiменно свiй родовiд вiд п'ятого чи навiть сьомого колiна.

Пам'ять про своїх предкiв була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберiгаючи в такий спосiб сiмейнi релiквiї i традицiї та передаючи їх у спадок наступним поколiнням, було обов'язком. Тих, хто цурався нехтував iсторичною пам'яттю, зневажливо називали людьми без роду-племенi.

Річки немає без джерел. Дерева - без коріння, людини - без свого роду, без батьків. Адже ми народились і живемо на Україні, тут живуть наші батьки, дідусі, бабусі. Значить, родовід наш, тут в Україні.

Як дерево тримається на корінні, так і кожен рід тримається на найстарших його членах, бо саме вони мають великий життєвий досвід. Традиційно історію роду показують у вигляді Дерева. Коріння - це наші предки. У ньому наше минуле, пам'ять .

Стовбур - дідусі та бабусі.

Міцні гілки - ваші батьки .

Відростки - їхні брати і сестри.

Листочки - це ви, їхні діти.

ЗАГАДАЮ ЗАГАДОЧКУ

Ніжна, лагідна і мила,

На цей світ нас народила.

Я до неї пригорнуся,

Це ріднесенька…(матуся)

***

Хто усіх нас захищає,

Матінці допомагає?

З ним нічого не боюсь,

Здогадались? Це…(татусь)

Ще рідня у мене є!

Всім питання задає,

І вертлява, й невеличка,

Моя люба це…(сестричка)

***

Хитрі очі, дві косички.

У веснянках ніс та щічки.

Непосида невеличка

Називається…(сестричка)

***

З ним ніколи не сварюся,

Іграшками поділюся.

Буду з ним дружити, грати.

Познайомтесь, це мій…(братик)

***

Ще голубонька рідненька -

Добра, мила і старенька.

Я ніколи не журюся,

Бо у мене є…(бабуся)

***

Ніжна, лагідна, рідненька,

Як голубонька сивенька.

Нам би небо прихилила.

Це….наша мила. (бабуся)

***

Сивий, мудрий і поважний.

Заклопотаний, відважний.

 Всього я в житті навчусь,

 Бо зі мною мій…(дідусь)

Він чимало літ прожив,

На повагу заслужив.

Для матусі він – татусь,

А для мене він - …(дідусь)

ПРАВДУ В ПРИКАЗКАХ ШУКАЮТЬ І ДО СЕБЕ ПРИМІРЯЮТЬ

•         Нема кращого друга, як вірна супруга.
•         Без вірного друга великая туга.
•         Нащо й клад, коли в сім'ї лад.
•         Живуть між собою, як голубів пара.

•         Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
•         З добрим подружжям і горе розгорюєш.
•         Гарна пава пером, а жінка норовом.
•         Добра жінка мужові своєму вінець, а зла - кінець.
•         Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.
•         Від огня, води і злої жони - боже борони!
•         Жінка не черевик - з ноги не скинеш.
•         І в лиху годину не кидай дружину!
•         Хоч ох, та вдвох!
•         Сім'я міцна - горе плаче!
•         За молодим жити весело, а за старим — затишно.
•         Де красна молодиця, там ясна світлиця.
•         Як сорочка біла, то й жінка мила.
•         Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.
•         Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.
•         Жона - княгиня, а хата не метена!
•         Вчи жінку без дітей, а дітей без людей.
•         Мати однією рукою б'є, а другою гладить.
•         Рідна мати високо замахує, а помалу б'є.
•         Нашій мамці гарно й в дранці.
•         В кого ненька, в того й голівка гладенька.
•         Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
•         Біля рідної матки добре дитятку.
•         Росте, як утя на воді.
•         Росте, як на дріжджах.
•         Що мати навчить, то й батько не перевчить.
•         Батькова лайка дужча за материну бійку Вся сім'я вмісті - так і душа на місці.
•         Діти - як квіти: поливай, то ростимуть.
•         Всякій матері свої діти милі.
•         І сова хвалить свої діти.    
•         Дітки плачуть, а у матері серце болить.
•         У дитини заболить пальчик, а у матері серце.
•         Як грибочки, ростіть, діточки!
•         Горе з дітьми, горе й без дітей.
•         Соловей співа, поки дітей нема.
•         Сім синів годую, всім і щастя готую!
•         Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.
•         Сім дочок - свій таночок.
•         Сім дочок - свої вечорниці.
•         Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.

ВІРШИКИ МАЛЕНЬКІ ПРО РОДИНУ ВСЕНЬКУ

РОДЕ НАШ КРАСНИЙ

( Українська народна пісня )

              У лузі калина, у лузі червона

             хоошенько цвіте.

             Ой роде наш красний,

             роде наш прекрасний,

             не цураймося, признаваймося,

             не багацько ж нас є.

                   Червона калина- то наша родина,

                   хорошенько цвіте.

                   Ой, роде наш красний,

                   роде наш прекрасний,

                   не цураймося ж, признаваймося ж,

                   не багацько ж нас є.

                   А перший цвіточок – то рідная мати,

                   хорошенько цвіте…

                   Ой, роде наш красний,

                   роде наш прекрасний,

                   не цураймося, признаваймося,

                   не багацько ж нас є…

***

УКЛОНЮСЯ

                   Гарна ти, матусю,

                   люба дуже, мила!

                   Ти мене ще змалку

                   звичаю навчила.

                    І щодня навчаєш,

                    як любить родину,

                    мову нашу гарну,

                    рідну Україну.

                    Буду українка,

                    як і ти, матусю,

                    і за ту науку

                    я тобі вклонюся.

                                   ( Катерина Перелісна)

***

Два слова чарі́вних - лиш мама і тато,

А скільки любові у них і тепла!
Вони для дітей означають багато,
Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.
Бо тато і мама - це рідні нам люди,
Рідніших у цілому світі нема.
З батьками дитина захищена буде,
І душу дітей не остудить зима.
Два слова крилатих - і серце радіє!
Й летить наче пташка в ясне майбуття.
Вони нам дали і натхнення, й надію,
Й найбільше у світі - це наше життя!

                             ( Надія Красоткіна )

***

А з нами разом дідусь і бабуся,
Ну, словом, повна родина у нас!
Добру й любові у них я вчуся,
Вони - чудові, ну, просто - клас!
Бабуся казку для нас читає,
Навчає внуків варити й шити.
Нас до роботи дідусь привчає
І вчить онуків, як в світі жити.
Ми з ними часто до лісу йдемо,
Щоб відпочити там серед квіт.
Ми дуже дружно усі живемо,
Сміливо йдемо у дивний світ.
Дідусь й бабуся - поважні люди,
Бо чесно в світі свій вік прожили́.
Бажання є в нас, щоб скрізь і всюди
Ще довго з нами вони були.

                             ( Надія Красоткіна )

***

Щоб бути благородним,

зберегти батьківський рід,

бути близько до народу,

знай, хто були бабця й дід.

                                                     ( Богдан  Гірський )