Вишиванка — це один з головних симовлів українського народу. День вишиванки застували у 2006 році

День вишиванки

Вишиванка — це один з головних симовлів українського народу. День вишиванки застували у 2006 році. Ініціатором цього патріотичного свята виступила Леся Воронюк, студентка Чернівецького університету ім. Федьковича. Вона запропонувала студентам обрати один день і всім разом прийти на заняття у вишиванці. 

Спочатку у вишитому одязі до університету прийшли кілька десятків студентів. Потім до акції долучилися деякі викладачі, а з роками свято ставало дедалі популярнішим. Згодом інціативу студентки підтримали у різних куточках України й закордоном.

Всесвітній день вишиванки відзначають щорічно у третій четвер травня.

Історія та візерунки української вишиванки

Точний період появи українських вишиванок встановити не можна, але відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку.

Мистецтво вишиванки стрімко розвивалося у Київській Русі. У ті часи вишиті сорочки були дуже дорогими і доступними лише для багатіїв. Існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб.

Перша школа вишивки з'явилася ще в XI столітті, заснована сестрою Володимира Мономаха — Анною. Тут вчилися мистецтва гаптування золотом і сріблом.

Зазвичай це мистецтво виконували дівчата, готуючи собі придане на майбутнє весілля. Кількість зібраних вишиванок часто слугувала показником матеріального добробуту нареченої.

Наприклад, якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася представницею скромної сім'ї, тоді як та, у кого їх було від 100 й більше, вважалася дуже заможною нареченою.

З 17 століття мистецтво вишиванки почало поширюватися у народі. Вишивати вміла кожна українка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Якщо наречена погано володіла голкою, то її могли вважати невмілою господинею.

Поступово вишиванки стали доступнішими і все частіше використовувалися у побуті. З'явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме у такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень.

Українська вишиванка має свої традиційні особливості у різних регіонах.

Приміром, широко відома полтавська техніка вишивки білою ниткою по білій тканині.

Полтавська вишиванка, вишита білим по білому

У кримських вишиванках часто використовуються рослинні та квіткові візерунки, у чернігівських — тонкі та мініатюрні стібки, а в закарпатських — яскраві та строкаті різнокольорові малюнки.

Кримськотатарська вишивка

Традиційна закарпатська вишивка

Чернігівська вишивка

Контрастними та цікавими є вишиванки Київщини. Сорочки тут виготовляли із різних тканин: бавовняної, конопляної, лляної. Але колір сорочки завжди був однаковим — білий. Саме із білосніжною тканиною чудово контрастували коралово-червоні візерунки. Подекуди використовували й чорні нитки, які відтіняли червону вишивку. До речі, в давнину саме Київщина зналася своїми двоколірними вишиванками.

Традиційна вишивка Київщини

Львів – місто, в якому вишиванка була і до сих пір є неабияк популярною. Львів’яни одягали вишиту сорочку як на свято, так і в будній день. Вишиванку цінували та передавали з покоління в покоління. А ті, хто мали в своєму гардеробі декілька таких одежин – вважалися щасливцями.

Святкові сорочки, як правило, виготовляли із легкої, лляної тканини. Для пошиття буденної сорочини використовували грубше, конопляне полотно. Щодо вишивки та кольорової гами, то на Львівщині вона надзвичайно багата. 

Львівська вишита сорочка

Львівська вишита сорочка славиться різноманітністю візерунків у різних районах. Цікаво, що, наприклад, на півночі та на півдні Львівщини традиційна вишивка була зовсім не схожою, незважаючи на невелику відстань. Через таку строкатість вишиванок, спільні риси визначити досить складно. Найвідомішими є вишиванки Сокальського, Яворівського та Городоцього району.

Традиції Дня вишиванки

День вишиванки — це народне свято. Воно спрямоване на збереження та вшанування старовинних народних традицій у створенні та носінні етнічного вишитого українського одягу. 

Вишиванка — це не просто окремий елемент святкового національного вбрання, але й важлива складова української культури. Протягом століть український народ несе любов до вишиванки та зберігає особливості її виготовлення. Кожен регіон України має свої унікальні мотиви та орнаменти у вишивці, що надає їй неповторний характер.