"Земля - мій дім, а я - господар в нім"

Година спілкування «Земля — мій дім, а я — господар у нім»

Мета: вивчити взаємозв’язок між людиною та природою; дослідити вплив людини на довкілля; знайти шляхи подолання екологічної кризи на планеті і виявити, яку роль у цьому можуть відіграти учні — юні екологи.

Хід заходу

1-й учень

В безмежному космосі добре помітна
Домівка людини — Земля наша рідна!
Планета велична, багата на диво,
Усе на ній є, щоб нам жити щасливо.

Ведучий.

Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була об­меженою, їхній розумовий і технічний потенціал був дуже слабким, а могут­ність Природи незрівнянно більшою порівняно з людською, природнє середо­вище практично не відчувало на собі тиску людей, воно легко самоочищалося і самовідновлювалося. Але минали тисячоліття... Людське населення зросло. Людська діяльність перетворилася на могутню силу, здатну впливати на при­роду, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситу­ацій. Природні ресурси перевиснажуються, довкілля забруднюється. ХХІ ст. оголошено століттям екології. Тож настав час прислухатися до нашої планети. Англійський письменник Бернард Шоу писав: «Ми вже навчилися літати в по­вітрі, як птахи, ми вже навчилися плавати під водою, як риби, нам ще зали­шилося навчитися жити на Землі, як ЛЮДИ!».

2-й учень

Зростає людство з року в рік,
Марніє лиш природа-мати.
Адже від нашого свавілля
Планета змушена страждати.

3-й учень.

Я — Земля! Я тримаю тебе в долонях, людино. Без мене ти не можеш існувати! По мені ступають твої ноги. З моїх джерел ти п’єш воду, ди­хаєш моїм повітрям. Я одягаю й обігріваю твої покоління. А що ти зробила зі мною, людино?

Поглянь на мене. Я в біді!
Мене зривають, палять, риють.
Мене зовсім не бережуть:
Пляшки, бляшанки, скрізь сміття —
Піду я скоро в забуття...
Почуйте голос рідний мій!
Я плачу дощиком рясним,
Я задихаюсь, не мовчу,
Я землетрусами кричу,
Я гніваюсь ударом грому,
Хочу бути чистою я і здоровою!

4-й учень.

Наша планета не витримує екологічних потрясінь: Чорнобиль, засухи в Африці, землетруси в Японії, виснаження озонового прошарку ат­мосфери, скорочення розмаїття фауни і флори, кислотні дощі над Європою, «парниковий ефект», проблема промислових відходів... Перелік цей можна продовжувати довго. Які ж шляхи подолання цього — з’ясовували наші юні експерти-екологи.

І група «Повітря»

— Ми живемо в повітряному океані, який називається атмосферою. Усе живе дихає повітрям: люди, птахи, звірі, рослини. Повітряний склад — це 78 % азоту, 21 % кисню і в незначній кількості аргон, вуглекислий газ, неон, гелій, водень. Повітря — захисник усього живого від дії космічних випромі­нювань. Якби космічні промені досягли поверхні Землі, то за кілька хвилин спалили б усе живе. Кількість населення зростає, збільшується виробництво тепла в атмосфері. Підвищенню температури планети сприяє вирубка лісів. Це поступово підводить Землю до екологічної катастрофи.

Планету вкриває озоновий шар,
Він стримує Сонця нищівний удар.
Та люди і тут зловживають без міри:
Тепер в атмосфері озонові дири.

— Руйнують озон викиди висотних літаків, запуски космічних ракет.

Людина, проникаючи в таємниці природи, створюючи сучасну цивілі­зацію, стала найнебезпечнішим джерелом забруднення атмосфери. Це промис­лові, транспортні, побутові викиди, викиди хімічних, цементних заводів, до­менних печей, сажа.

— За один тільки рейс Київ — Нью-Йорк суперреактивний лайнер спалює 35 тонн кисню. Автомобіль за рік викидає в повітря 10 кг гумового пилу. А сте­пові, лісові пожежі? В Україні у промислових районах на 1 км2 щомісяця ви­кидаються 17 тонн сажі.

— У багатьох районах спостерігається явище, яке нагадує імлу: різко змен­шується прозорість, небо набуває брудно-фіолетового кольору, з’являється не­приємний запах. Воно дістало назву смог. Це явище викликає подразнення очей, горла, задуху, загострення легеневих захворювань. Шкідливо впливає на рослини, посилює корозію будівельних матеріалів.

— Щоб розв’язати проблему забруднення повітря, людство витрачає міль­йони доларів на безвідходні технології, пилезатримувачі, фільтри, очисні спо­руди. Але поки що це все марна справа. Що ми, зокрема, можемо зробити, щоб усім легше дихалося?

5-й учень

— Чи ти господар на Землі? —
Повітря запитало в тишині.
Не міг я дати відповідь одразу,
Бо навкруги мене лиш гази, такі гази,
Що дихати немає чим.
Якби господарем я став,
Брудні заводи я б позакривав.
Машини всюди я б зробив такі,
Щоб їздили у певні лиш часи.
Заборонив сміття палити всюди,
Тоді б полегшення відчули люди.
Деревами усе б я засадив,
Я б киснем місто пробудив.
Лісами і парками всі б гуляли,
Повітря чисте з радістю б вдихали.

ІІ група «Вода»

— З батьківської хати та криниці з чистою водою починається кожне нове життя. Вода супроводжує нас протягом усього життя. Якби можна було б піти за краплинкою води, ми здійснили б найзахопливішу екскурсію.

— Вода є скрізь і всюди. Вона навіть у нас самих. Адже наш організм на 65 % складається з води. Мозок людини на 90 % складається з води. Якщо людина без їжі може прожити до трьох тижнів, то без води — до п’яти днів. 71 % по­верхні Землі вкриває вода. Вода — початок та кінець усього живого на Землі.

— Людина, на жаль, завдає шкоди воді: забруднює її, використовує нееко­номно. Нестача питної води вже відчутна майже в усіх регіонах земної кулі. Населення планети збільшується, цивілізація розвивається, промисловість та зрошування земель зростає.

Тож не дивно, що води теж бракує. Деякі країни навіть не мають своїх за­пасів питної води. Гонконг, приміром, одержує воду трубопроводом із Китаю, Алжир транспортує її з Європи. Вода перетворюється на найдорожчу сиро­вину. А люди забруднюють водойми промисловими і побутовими стоками. Унаслідок руйнування джерел, вирубки лісів зменшується наповненість рік.

— Кап. Кап. Кап... Якщо з крана капає вода (тільки 10 крапель за хви­лину), за місяць з нього марно витікає біля 170 л води, за рік — понад 2000 л. Пам’ятайте про це!

— Наш край багатий на водні ресурси, тож бережімо їх, не митимемо ма­шини, не пратимемо килими в річці, бо 5–6 мг порошку отруює все живе. Від­ходи заводів і фабрик, використана вода із заправок, мийок автомобілів потра­пляють до ґрунтових вод та водойм, а вони очищуються протягом тисячоліть.

— Чи ти господар на Землі? —
Вода спитала в тишині.
Якби господарем я став,
То воду б всю я врятував.
Зробив споруди очисні,
Могутні дамби, труби чисті.
Заборонив би бруд зливати в ріки,
Бювети скрізь поставив би навіки.

ІІІ група «Рослини»

Все треба берегти.
І звіра, птаха, і оту рослину.
Не чванься тим,
Що цар природи ти —
Бо врешті ти лише її частина.

— Могутній і сильний, страшний і лагідний, прекрасний і чарівний. Він підпирає небо і не дає йому зійтися. Його називають легенями планети.

Саме лісові завдячує своїм існуванням усе живе на Землі: дерева, чагар­ники, трави, квіти, звірі, птахи, комахи..

— Про ліс можна розповідати годинами. Його описували видатні люди епохи. Р. Шуман написав «Лісові сцени». Виразив свою любов до природи і П. Чайковський. Він посадив березову алею, вирощував квіти у своєму улюб-леному парку. Людина, яка духовно багата, у якої душа співає, не може запо­діяти лиха ані лісові, ані людині.

— І. Шишкін у своїх картинах малював майже один ліс. Він говорив: «Ліс потрібно писати у всій його красі, без фантазій». Дивлячись на його картини, розумієш, що тут промовляє любляче серце і ця людина своїми руками не зламає саджанець, не розорить гніздо, не підпише дозвіл на вирубку молодого лісу.

— А чи ми можемо це саме сказати про своє серце? Нам слід пам’ятати, що, відпочиваючи в лісі, не можна порушувати рівновагу в ньому. Не потрібно ламати цілі оберемки цвіту калини, черемхи, рвати конвалії. До речі, конвалія цвіте лише на шостий рік життя.

— Рослинний покрив суші переробляє 20–30 млрд тонн вуглекислого газу на рік. У містах дерева рятують людей від дощу, сажі.

Дерева, кущі, лугові, польові й лісові квіти ростуть не для того, щоб ми їх ламали, топтали, рвали, нищили.

— Навіть дикі звірі тихо поводяться в лісі — невже ми виховані гірше за них? Не лякаймо птахів своїм вереском: вони ж звикли до мелодійного співу й щебетання. Галасливі компанії в лісі можуть налякати птахів, які через шум залишають гнізда.

— Вогонь — страшний ворог лісу, природи й усього живого. Тож не грай­теся в лісі з вогнем.

Обривки газет, поліетиленові торбинки, пляшки, банки з-під консервів — свідчення, що на природі побував її губитель. Невже ним є саме ти? Вирізавши на дереві своє ім’я, ти увічнюєш своє дикунство.

Залишаючи місце відпочинку на лоні природи, подбай, щоб воно було не в гіршому, а в кращому стані, ніж ти застав.

Не слід руйнувати мурашники, витоптувати й ламати молоді саджанці. Ліс нас годує, одягає, дає нам повітря, лікує. Тож давайте не будемо його крив­дити!

— Зелений покрив Землі щороку скорочується на 1 %.

Люди змінюють умови життя рослин, вирубують ліси. До речі, щоб вирос­тити сосну до 20 м — їй потрібно не менш як 50 років. А це майже ціле люд­ське життя.

Рослини — обереги нашого життя, захисники спокою, душевна розрада в час розпачу та смутку. Вони прикрашають наше життя, наповнюють його ро­жевими мріями, дивними відчуттями.

Дивлячись на квіти, відчувається радість, легкість... Так і хочеться за­кружляти у квітковому вальсі.

Танок (вальс квітів).

— Чи ти господар на Землі? —
Рослини запитали в тишині.
Якби господарем я стала,
Я скрізь рослини б насаджала.
Троянди, лілії, гвоздики,
Кущі, дерева, трави дикі.
Все це сама б я доглядала,
І щастя людям дарувала.
Щоб люди бачили красу,
В душі носили лиш весну.
Увесь би світ і вся Земля
Тоді б квітучою була!

ІV група «Тварини»

— Один мудрець вдало підмітив: «Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин». Ми чомусь уважаємо кицьок, собак та іншу жив­ність меншими братами. Придивіться до замурзаної дворняжки, зазирніть їй у вічі. Це створіння не здатне на зраду, заздрість. Недарма люди, коли гово­рять про вірність, порівнюють її з «собачою».

— На жаль, настали часи, коли потрібно захищати тварин від людей. Придивіться навколо себе — і побачите голодного собаку, голуба з перебитою ніжкою. Людина постійно загрожує спокою тварин, переслідує, знищує їх. Їй потрібно з них м’ясо, шкіра, жили, кістки... Полювання на тварин є не що інше, як винищення цілих видів.

— Годі говорити про колекціонерів. За особину зникаючого виду вони пла­тять 10 тис доларів, щоб потім її законсервувати або зробити з неї опудало. Видам загрожують також війни, забруднення, туризм.

У Чорній книзі ті, кого нема.
В Червоній книзі ті, що ще живуть.
І грізне попередження луна:

Людино! І тебе може не буть!

— Ми можемо допомагати тваринам: поводитися в лісі належним чином, не полювати без дозволу, рятувати поранених звірів, доглядати за свійськими тваринами й домашніми улюбленцями.

V група «Сміття»

— Усім з дитинства відомо: чисто там, де не смітять. Але чому люди забу­вають цю просту істину? Природа просто не здатна переробити ту величезну кількість сміття, яку ми їй «даруємо» щодня. Здається, що ми скоро заки­даємо себе сміттям.

— 4 % території України (це дорівнює площі наших Карпат) займають сміттєсховища, які отруюють навколишнє середовище і пагубно впливають на здоров’я людей. На території нашої країни діє всього лише 4 сміттєспалю­вальні заводи. У Києві працює лише один і переробляє 3 % відходів. Для по­рівняння: в Японії функціонують 3000 таких заводів з використанням еколо­гічно чистих технологій.

— Згідно із програмою, прийнятою у Києві, запроваджується сортування побутових відходів. Але це все діє, на жаль, не на належному рівні.

Наприклад, в Канаді, якщо хтось викинув сміття, яке може бути перероб-лене, в простий бак, отримає штраф на 200 доларів.

У Бельгії, якщо господар помістив скляні пляшки до пластикових мішків для залишків харчових продуктів, штраф може сягати сотень євро. Нам до цього ще далеко.

— А все починається з малого: з тієї обгортки від цукерки, яку ми кинули, з того сміття, яке залишили під партою після уроків, з крихти хліба, що впала від нашого бутерброду...

— Чи ти господар на Землі? —
Сміття спитало дуже тихо.
Напевне знало вже воно,
Що для Землі сміття — це справжнє лихо.
Якби господарем я стала.
Сміття б усе я скрізь прибрала,
Закон я видала б для всіх:
Хто смітить, той страшенний робить гріх.
Бо гріх смітити, де живеш,
Де ходиш, їздиш, віриш, ждеш.

Учень.

-Яким ти хочеш бачити цей світ? Таким? Чи таким?

 (Демонстру­вання краєвидів.)

Нам обирати! Є багато законів про охорону природи, але найвищим за­коном для кожного з нас має бути наша СОВІСТЬ.

Незважаючи на сумні прогнози, ми ще можемо поліпшити майбутнє нашої планети, якщо її порятунком займеться не лише суспільство, а й кожен зо­крема. Це буде можливим тоді, коли дотримання екологічних вимог стане нормою життя.

Учні (по черзі)

— Рятуємо чисте повітря.

— Рятуємо воду в морях, океанах, у малих і великих річках.

— Рятуємо радісних птахів — не всі ще породи, а ті, що зникають в полях, у лісах, у лугах.

— Рятуємо злаки, а потім рятуємо квіти.

— Рятуєм світанки — від кіптяви, чаду й димів.

— Рятуємо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти.

— Рятуємо вулицю від голосних двигунів.

— Рятуємо землю. А також рятуємо небо.

— Рятуємо мрії.

— Рятуємо ніжність... Від кого рятуємо?

У с і (разом)

Від себе!
Поки ще не пізно і можна хоч щось зберегти.

У ч е н ь

Прости нас, Земле,
Нас — людей століття,
Яке надбало стільки лиходій,
Що вистачить на кілька поколінь.
Унаслідок людської перемоги над
Усім живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле, спалені ліси...
Прости ґрунти збіднілі й неродючі,
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
Прости нас, Земле, все-таки прости,
Бо голова всьому живому — ти.
Можливо, розум людства не засне,
І він проснеться, і тебе спасе!

Звучить фінальна пісня.

Учні створюють плакати щодо правил поведінки у природі із зображенням заборонних знаків.

Як варіант роботи – виготовити поробку «Наша планета – Земля!»(додаток 1)

Додаток 1