А сотню вже зустріли небеса…

А сотню вже зустріли небеса…

( до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні)

 

Ведучий.  Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 

Ведучий.  Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

Ведучий.  Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

 

Ведучий.  Героям Майдану, полеглим  за світле майбутнє України, присвячується…

 

На фоні пісні «Ой у лузі червона калина»

 

      На тебе боляче дивитись,

      Нам залишається молитись.

      Молитися за волю, за народ,

      Щоб вже кінець-кінцем

      Добитися свобод.

      І вийти з клітки поневолі,

      Бо нам кріпацтва вже доволі.

    

      Невже настали Сталінські часи?

      О, Боже наш, ти нас спаси!

      Врятуй нам неньку Україну,

      І не зроби з неї руїну.

      Ми миру хочемо, добра,

      Щоб Україна вільною була́.

      Всевишній, нам допоможи,

      І  Батьківщину збережи!

 

 Ведучий. За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху.

 

 Ведучий. 22 листопада 2013року заява  влади призупинити підготовку до підписання угоди про євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

 

 Ведучий.  30 листопада в Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції.  Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. 

 

 

Ведучий.  Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

 

Ведучий.  Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того,  щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

 

Ведучий.  Постріл, другий, розірвалася тиша , і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.  

 

      Хмари зловісні нависли над нами,

      Сили ворожі нас довго гнітуть,

      Станьмо ж до бою усі з ворогами,

      Смерть або воля та згода нас ждуть!

 

Ведучий.  Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

 

Ведучий.  Справжня кровопролитна війна. Нас намагаються винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір:  або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

 

    Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло

    Стяг піднесемо за правеє діло,

    Стяг боротьби за свободу народу,

    Щоб панували скрізь воля та згода!

 

Ведучий.  На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

 

      В лави ставаймо, стяг піднімаймо,

      Хай лине грізно могутній наш спів,

      Гордо і сміло за правеє діло

      Вдаримо разом на всіх ворогів!

 

     Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи

     Ті, що поляжуть за щастя людей,

     Ті, що життя віддадуть задля волі,

     Ті, що у тюрми підуть з-за ідей!

 

Ведучий.  Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

 

     Помста усім ворогам-супостатам,

     Що закували народ у кайдани,

     Помста і смерть всім царям, плутократам,

     Нумо ж, до бою, всі праці сини!

 

    Палає Київ у вогні,
    горять сталеві БТРи
    там на межі-передовій,
    народ боронять волонтери.
   

    Палають шини і серця,
    ніхто не хоче помирати,
    Перед екраном матері
    і там, і там їхні солдати.
 

     Там у шоломі зі щитом,
     стоїть з Франківщини хлопчина,
     з червоним на грудях хрестом,
     поранених несе дівчина.
 

     Стоїть із Харкова Андрій,
     Сашко тримає оборону,
     він тут вже 48 днів,
     як сам приїхав з Краснодону.
 

       Стоїть не «Беркут» - вся чужинська рать,

     Усі віки неправди і неволі

     На нашім шинновогнищі горять -

     ГУЛАГ, Освєнцім, білі і червоні.

 

     Це вулиця Грушевського. Її

     Назвали недаремно символічно:

     Покіль на цьому імені стоїм,

     Ми вистоїм і станемо навічно.

 

      Стоїть дівчаток нерозважний гурт.

      Куди ви, діти? Чи життю не раді?

      Там наші хлопці. І коли ми тут,

      Вони — хай що! - не зійдуть з барикади.

 

    

      А ось Шевченко. Бачите його?

      Який земний і неймовірно гордий!

      Він підкидає шини у вогонь

      І промовляє: «Добре, діти. Добре!»

  

Ведучий. Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу.

 

 Ведучий.  Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 

     …і мовчки сотня непокорених героїв

         відходила у чисті небеса,

         і погляди знесилених мільйонів

         дивились вслід братам, батькам, синам…

       

         Вони загинули за нас зимою

         Віддали все, що було в їхньому житті,

         І ринули у небо сотнею святою

         Щоб боронити звідти нас від ворогів.

 

        З очей мільйонів – сльози потекли;

        Серця мільйонів – болем умивались…

        Серця ж Героїв битись не могли,

        І очі їхні вже не відкривались.

 

         На небі спокій їх чекає вже;

         І Вічна Пам`ять на землі настала.

         За них ми Богу молимось лише,

         Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

 

         Запишем ваші імена на вітрі,

         На ватрі, на промінні, на пориві,

         Щоб кличі, переклички і привіти

         Могли їх стоголосо повторити.

 

     

 

 

 

 

 

      

        Напишем ваші імена на стелах,

        Напишем ваші образи-портрети,

        І не олією, ані пастеллю -

        Напишем кров'ю, щоб не міг затерти

        Їх час безжально шорсткою рукою,

        Не зніс їх простір у пусту безкрайність,

        Щоб не давали совісті спокою -

        Боліли їй, як вам смертельні рани.

        Жалобний вітер прапори колише...

        В серцях своїх ці імена запишем.

 

Ведучий.  Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’явилися вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.

 

     А сотню вже зустріли небеса…

     Летіли легко, хоч майдан ридав.

     І з кров’ю перемішана сльоза

     А батько сина ще не відпускав!

 

     Й заплакав Бог, побачивши загін:

     Спереду – сотник, молодий, вродливий

     І юний хлопчик в касці голубій,

     І вчитель літній – сивий-сивий.

 

     І рани їхні вже не їм болять.

     Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

     Як крила ангела, злітаючи назад,

     Небесна Сотня в вирій полетіла…

 

 Ведучий.  Кожен із Небесної сотні мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, незалежну Україну.

 

Ведучий.  Десятки молодих хлопців, як колись герої Крут, не вагаючись свідомо вирішили йти до кінця, лиш би бути вільними, лиш би самим мати змогу розпоряджатися своїм майбутнім, лиш би захистити Україну…

 

 Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
-"За що тебе? "

-"За Україну, друже мій."
- Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?

  Ведучий.   Ці душі – світле воїнство, котре постало, наче як з порожнечі. Але насправді воно постало з високих могил нашої древньої землі. Шляхетні воїни давнини переродилися в простих наших сусідів та друзів – студентів, фермерів, підприємців.

 

 Ведучий.  Ці люди – наша нова аристократія, наша шляхта. Так, вона різна. Часом земельно-груба, часом виховано-тендітна, а часом загибла. Убита скаженими кріпаками та дешевими найманцями.

 

Ведучий.  Лицар від найманця різниться тим, що про нього пишуть поеми, а не плебейські віршики. Про нього мріють шляхетні панянки. За ним плачуть матері.

 Ведучий.  Вони подарували нам все. Віддали все, що мали, і ми не можемо цим знехтувати.

 

 Доля 1. У кожного своя Доля. Цей молодий юнак – надія своєї матері. Він міг би одружитися, збудувати хату, народити дітей і до старості прожити у своєму селі, доглядаючи свою матір. Але  в нього інша доля, його доля – майдан. Його  доля – Україна.

 

Доля 2. У кожного свій Хрест. Цей чоловік мав стати батьком. Він міг би тішитися своїм сином, ростити його, виховувати, дочекатися внуків. Але він обрав собі інший шлях – шлях борця за волю України. І на цьому шляху  його доля – нести важкий хрест. Бо його хрест – любити  Україну.

 

Доля 3. У кожного свій Шлях. Цей хлопчина сирота. Він не пам’ятає ні батька, ні матері. Єдина людина, яка йому найдорожча - його молодша сестра. Він  ще не бачив життя, ще не відчув першого кохання і не вирішив ким він хоче стати, але він твердо вирішив: Україна – понад усе! Такий його шлях. Важкий і тернистий. Шлях великого страждання і нерівної боротьби за волю, за свободу, за Україну.

 

Хлопці промовляють: За волю! За свободу! За Україну!

 

Доля 1. Не плачте, мамо. Ваш син у Небеснiй сотнi. Йому вже не болять рани. Вiн прийде, коли Ви спатимете, i розкаже, як любить Вас. Це його доля…

 

Доля 2. Не плачте, дружини. Дайте поплакати Українi. Вже не тече кров iз ран Вашого коханого. Не пече йому у грудях бiльше. Вже у сотнi своїй небеснiй стоїть на вартi. Праворуч  вiд Бога. А ліворуч –  його побратими Андрiйки, Васильки, Iванки, Назари, Устими – усі тi, хто нинi названий Небесною сотнею. Це їх хрест…

 

Доля 3. Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили.  Долюбили за них, дiтей їхнiх доколихали, пiсень за них доспiвали. Не плачте, рідні. Дозвольте поплакати свiтовi. Це їх шлях…

 Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
 

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде “Слава Україні!”  над ланами.

 

Ведучий.    Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

  

 Ведучий.  Небесна Сотня стала для всієї України не лише символом жертовності, героїзму та патріотизму, а й прикладом та джерелом натхнення для наших воїнів, які гідно захищають територіальну цілісність України на сході, утверджуючи право людини на вільне життя.

 

       Цілу Вкраїну затуляли ви собою,

       Самі беззахисні на площі у вогні.

       Ридало небо, рвалося надвоє,

       Бо ще не бачило подібної борні.

 

       Так дорого за волю заплатили,

       Такий тернистий до свободи шлях,

       Небесну сотню зорі освітили,

       Щоби безсмертною лишилась у віках.

 

Ведучий.   Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним.

 

     Колись я приїду до Києва з сином
     Колись… Як цвістимуть каштани…
     Під небом пройдемось високим і синім
     Пройдемось ошатним Майданом…
 

     Торкнуся, припавши на мить на коліно
     Гладкого новенького бруку…
     Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
     Давай, приклади свою руку…
 

 

    - То сонце нагріло! -і в сина усмішці
      Шукатиму трохи розради…
     - Ні, сину, не сонце…На цьому ось місці
      Горіли колись барикади…
 

      Людей,що піднялись на ці барикади,
      Ніщо не могло подолати!
      Ніякої сили не було у влади
      Лиш страх, брудні гроші та грати…
 

      І люди боролись… І найсміливіші
      Дивилися снайперу в дуло…
      І лилася кров… Але найголовніше,-
      Війни в Україні не було!
 

      Ось там можна їх імена прочитати…
      Я всіх називати не стану…
      -А що там? Чому стільки квітів там, тату?
      - Це стела героїв Майдану…
 

    - Цікаво?... Навіщо туди позносили
      Ці шини від автомобілів?
     - Це замість вінків… Це тепер,ніби символ.
      Це знаки для всіх зрозумілі…
 

      Мій син промовчить і спитає останнє:
     ( Мов вітром холодним подуло!)
     - Я все розумію…Одне лиш питання:
      Чому так поводяться з нами?

 

Ведучий.  З покоління в покоління будуть передавати спогади про тих, хто залишив земне життя у 2014 році.

   

Ведучий.  Пам’ять про Героїв повинна бути не тільки в жалобах і монументах, а викликати бажання творити і змінювати себе і країну.

     

     Спасибі вам усім звитяжні браття,
     Низький уклін від серця до землі,
     Ви розпалили не на вулиці багаття,
     А в серці кожного жагу до боротьби!

 

     Спасибі вам за кожен день й хвилину,
     Яку ви на Майдані провели!
     Ви захищали весь народ і Україну
     Від чорної ядучої чуми.

 

     Спасибі вам, що ви стояли міцно,
     Стояли, бо не знали вороття…
     Спасибі раненим й загиблим,
     Бо не ховали ви від куль свої життя!

 

     Спасибі всім, хто був тут на Майдані
     Й хто руки свої досі не зложив
     Спасибі й тим, хто думкою за нами
     Хто плакав гірко, вірив і молив…

 

     Спасибі серцем і душею,
     Я щиро це і палко говорю!
     Як крикнуть: «Слава Україні!»
    «Навіки слава!» – я завжди скажу!

 

Ведучий.    Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих,  дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Присутні запалюють свічки.

Ведучий.  Хай палають  свічки пам’яті загиблих героїв « Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…

Хвилина мовчання (Звуки метронома)

Ведучий.   Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню - частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті вічно!

 

Ведучий.  Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 

  Небесній Сотні шана й молитви,

  За чисті душі, що злетіли в небо.

  Їм шлях високий Боже, освяти.

  І в мирі, Господи прийми до себе.

 

Ведучий.  Вони навічно у нашій пам’яті! Слава Україні! Героям Слава!

                    пісня Т. Петриненка «Господи, помилуй нас».

 

   Нехай пам'ятають про наших героїв,

   що за волю поклали безцінне життя,

   що творили історію, наше минуле,

   у яке вже нема вороття.

 

   Молюсь за тебе, Україно,

   Молюсь за тебе кожен час,

   бо ти у нас одна-єдина, –

   Писав у віршах наш Тарас.

 

   Молюсь,– казав він, щоб у тебе

   Не було між людьми війни,

   Щоб завжди було чисте небо

   На нашій стомленій землі.

 

   Щоб завше у садку смерека

   Весняним квітом під вікном цвіла

   І прилітали з вирію лелеки,

   Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

 

 Ведучий.   Пророчими  є слова Степана Бандери : «Настане той час, коли один вигукне «Слава Україні» і мільйон відповість: «Героям слава!».

 

 Ведучий. Україна не раз піднімалася з колін. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

 

    Сторіччями здригався мій народ

    Від  ярм, від зрад й кривавих заворушень,

    І мову як духовний ополот

    Втирали в бруд прямісінько у душах.

 

    Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

    Є незалежність. Є уже свобода.

    І все одно ще темно від примар.

    І все одно щось гірко труїть воду.

 

Ведучий.    Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?   

 

 Ведучий. У вогні та диму страдають твої міста. Тебе понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні твоїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади та продовжують гинути від московського ката. Болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, дружин, дітей, побратимів…

 

   «Небесна Сотня»…Юнаки, батьки

    Їх імена мені ніколи не забути –

    Вони ж за мене полягли,

    Так як і ті, що захищали Крути.

 

 

    Щемить у грудях, і душа болить

    За долю мого рідного народу.

    Але у серці іскра ще горить,

    І не втрачаю віру у свободу.

 

 

Ведучий.  Дякуємо за увагу!

Сердечно бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри в гідне майбутнє рідного краю та України!

 

     Живи, Україно, живи для краси,

     Для сили, для правди, для волі!..

     Шуми, Україно, як рідні ліси,

     Як вітер в широкому полі.

 

     До суду тебе не скують ланцюги,

     І руки не скрутять ворожі:

     Стоять твої вірні сини навкруги

     З шаблями в руках на сторожі.

 

     Стоять, присягають тобі на шаблях

     І жити, і вмерти з тобою,

     І прапори рідні в кривавих боях

     Ніколи не вкрити ганьбою!

 

    О, Боже наш, ти нас спаси!

    Врятуй нам неньку Україну,

    І не зроби з неї руїну.

    Ми миру хочемо, добра,

    Щоб Україна вільною була́.

    Всевишній, нам допоможи,

    І  Батьківщину збережи