Аношкіна Г.Г. «Пісні мої до всіх привітні, Де зріє зерно почуття…» (Творчий доробок Тереня Германовича Масенка)

«Пісні мої до всіх привітні,

Де зріє зерно почуття…»

(Творчий доробок письменника-земляка

Тереня Германовича Масенка)

 

Тема уроку: Творчість письменника-земляка Тереня Масенка.

 

Пісні мої до всіх привітні,

Де зріє зерно почуття, –

Мої ви колосочки житні!

А житній колос – це життя!

Т. Масенко

Хід уроку

1.                Організаційний момент.
2.            Мотивація навчальної діяльності.

Метод «Незакінчене речення»

Від зустрічі з творчістю Тереня Масенка я очікую...

3.         Актуалізація опорних знань.

1. Вступне слово вчителя.

(На дошці – літературна карта Кіровоградщини)

2. Бесіда

• Назвіть відомих вам культурних діячів та письменників Кіровоградщини;
• Творчість яких презентує літератутний світ нашого району?
• Прочитайте епіграф до уроку. Як ви його розумієте?

4.         Оголошення теми, мети, завдань уроку.

 

Учитель.

 Мабуть, кожна людина вважає, що її місто чи село, де вона народилася і живе, – найкращий куточок на землі. Та це й зрозуміло, бо це місце – єдине і неповторне, воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило своєю красою, подарувало друзів. Ти – його часточка, його люба донька чи син, його надія.

 На мальовничих берегах річки Чорний Ташлик розкинулася Новоукраїнка.

  У степу широкім, де встають зірниці

  І димки-тумани лебедем пливуть,

  Хліборобське місто, скупане в любистку,

  З золотим колоссям вирушає в путь.

  Новоукраїнка! Новоукраїнка!

  Степова красуня, вічно молода.

  Ти як ніжна квітка, ти як рідна мати,

  Доблесті, любові і труда.

 Обрамлені розкішними лісосмугами сягають у далечінь неозорі поля золотої пшениці, цукрових буряків, соняшників, оксамит багаторічних трав. Замріяно тихі і майже нерухомі маловодні ріки. Глибокі яри та косогори, увінчані буйною зеленню, милують око. Закучерявлені задумливими вербами блищать дзеркальні плеса ставків – це наша степова новоукраїнська земля, яку природа так щедро наділила неповторною красою, невичерпною родючою силою, багатими підземними скарбами.

Ця ж земля дала світові цілу плеяду відомих історії людей. Саме тут розквітли таланти засновника українського професійного театру Марка Лукича Кропивницького, видатного українського письменника Івана Кіндратовича Микитенка, через наш край пролягли стежки, якими ходив поет Микола Вороний.

А ще Новоукраїнщина – колиска талановитого поета і прозаїка Тереня Масенка.

  Цвіт спадає на білі роси,

  Де світання плинуть з імли,

  Там лежать золоті Глодоси

  І летять молоді орли;

  Там ширяти душі не тісно,

  Обирати вселюдський шлях,

  Вийшла в світ кароока пісня,

  Вся у колосі та в тернах.

  Із талантом твоїм високим,

  Наче квітка у борозні,

  Над джерелами, над потоками

  Листя кинула вирізні.

  Припадає вона устами

  До надій, як вода жива,

  Де Вкраїна дзвенить мостами,

  Наша мрійниця степова;

  Терен спіє під гомін жита.

  Терен в сонці не любить мли.

  Здрастуй, Тереню!

  В добрі літа –

  Хай клекочуть твої орли.

 Отож, наша розмова на уроці – творчий доробок Тереня Масенка. Ми маємо з’ясувати тематику творчості, висловити свої думки, почуття від прочитаного та почутого.

 

5.             Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

Учитель.

Для роботи на уроці створено творчі групи.

Перша група «Біографи»

Друга група «Літературознавці»

Третя група «Дослідники».

 

Виступ групи «Біографів» (орієнтовний)

Терень Масенко. Терентій Германович Масенко… Він – лірик. Щирий, природний. Здається, цим даром нагородила його природа, яка дала йому добре серце, світлі очі, високе чоло, довірливий голос і допитливий розум. І виходило так, що селянському хлопчику з бідної хліборобської родини, що мешкала в селі Глодоси, щоб стати поетом, – залишилося небагато: вирости, пізнати життя, навчитися віршування. Власне, ця наука не така уже й складна. Хто в юнацькому віці не пише вірші? Але, мабуть, із сотень тисяч таких один стає поетом.

 А щоб простежити виростання душі людини, треба продовжити літопис днів її дитинства та юності.

 Терень Масенко народився 10 листопада 1903 року в с. Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області, в романтичній степовій стороні, сповненій задушевних пісень, героїчних козацьких дум і поетичних легенд.

  Мене сповила мати на стерні

  І під копою в спеку годувала…

  І, знавши терні у житті одні,

  Терновим іменем мене назвала.

 Дитинство його було таким, як і у всіх ровесників – синів хліборобських. Пас худобу. Ходив на косовицю…

 А серпень у глодоському степу дивний, лагідний, теплий, тихий, роздумливий, немов прозора річка в далечині. І ночі повні розніженої краси, потаємного зачарування. Хлопчик у смерканні розпалює вогнище, виламує міцного буркуна, загострює, нанизує шматочки сала. Воно шкварчить на полум’ї, течуть краплі жиру. Тересь підставляє скибочку чорного хліба: щоб не пропадало добро. Його вечеря смачна й запашна… До хліба домішуються пахощі степу, які навіюють сон. Він стомився за день на косовиці. Помахай косою тисячу разів! (У 10 літ Тересь косив нарівні з дорослими!)

 …Світ зачарування народжувався в серці хлопчика без пошуків та зусиль. Росинка на травиці, самотній колосок і спів пташки будили в ньому одвічні образи й кольорову райдугу звуків.

 

Літо в степу

  Гарячий шлях у жовтій куряві,

  Та дзвін коси, та крик перепелиний.

  І неосяжні далі степові,

  І синя тиша в спомині прилине.

   Важку косу бере малий хлопчина.

  Сорочка прилипає до плечей.

  І в’яже мати в латаній хустині,

  І над снопами – синь її очей.

  Де шовком нив Херсонщина лежить

  І колосом шумить, як срібні ріки, –

  У тій долині я учивсь любить

  Життя і землю батьківську навіки.

 Освіту майбутній поет почав здобувати 1911 року, коли його віддали до церковноприходської школи, де хлопець навчався дві зими. Теплий спомин зберіг він про ті роки.

 Нова казка життя хлопчика розпочалася з приїздом старшого брата Степана, який повернувся з фронту і привіз велику скриню. Тересь потягнув її за ручку і не зміг одірвати від глиняної долівки. «Та що вона в тебе – набита камінням?» – здивовано запитав. А в солдатській скрині були книжки!

 Саме отут починалося найбільше диво, яке безмежно вразило його: що всі ці книги написані рідною мовою! Душу його звеличило надзвичайне тоді відкриття: мова, якою розмовляли його дід та батько і все село, і всі степи навкруги – ця проста мова його предків має свою чудову літературу, нею написано сотні великих книжок. Та яких сердечних і глибоких, як море!

 В автобіографії Терень Масенко згадує: «Як я змалку учився – то ціла історія: був перехідний «період» – два класи церковноприходської школи. Потім – чотири класи так званої міністерської початкової школи: це вже хороша школа, добрий і славний у цілих поколіннях учитель – Федір Омелянович Божар.

 А далі – з 1918 – 1919 рр. – українська гімназія, півтора року навчання. Гімназія була відкрита в нашому селі: Глодоси – містечко дуже велике, тоді ще – кілька тисяч населення. З осені 1919 року я вступаю в так звану «бурсу» в Єлисаветграді: це початкова чи середня школа-інтернат. Наступного року бурса була закрита. Тоді – один рік навчання в Єлисаветградському педтехнікумі. Щоб подати заяву до технікуму, я пройшов протягом довгого літнього дня пішки 75 верст від Глодос до Єлисаветграда».

 Восени 1922 року майбутній письменник навчався на робітфаці при сільськогосподарському інституті в Кам’янці-Подільському.

 У «Романі пам’яті» Терень Масенко так пригадує своє навчання: «Два роки ми жили в робітфаці напівголодним життям, одержували по фунту хліба на добу, з’їдали його за сніданком, потім учили логарифми та мріяли про хліб…Але ті роки дорогі для мене, адже саме тут я подав до друку свій переший вірш «Марш робітфаківців». Це було в січні 1924 року.»

 У середині 20-х років до редакції газети «Червоний кордон», де працював Терень Германович, надійшла путівка – на курси журналістики. Учився він на тих курсах у Харкові протягом шести місяців, далі вступив до Харківського інституту народної освіти, звідти згодом перейшов на факультет журналістики при Комуністичному університеті імені Артема, який закінчив 1930 року.

 

Учитель.

Відомо, що вагомість творчого доробку кожного письменника визначається не кількістю написаного, а художньою вартістю. Терень Масенко був невтомним творцем. У його віршах і поемах, нарисах і в «Романі пам’яті» був відчутний саме його ліричний голос, саме масенківське сприйняття світу і відтворення стану людської душі.

 

Виступ групи «Літературознавців» (орієнтовний)

 Здобуті знання допомогли Тереню Масенкові утвердитися і як людині, і як літераторові.

 Перша книга поезій «Степова мідь» вийшла восени 1927 року. Друга збірка – «Південне море» з’явилася 1929 року, а наступного – вийшла книга «Ключ пісень». Далі – «П’ятнадцята весна» (1932), «Наша Азія» (1933), «Книга лірики» (1935), «Вітчизна» (1937), «Дума про щастя»(1960), «Вишневі зорі України» (1960), «Житні колоски» (1962) та багато інших.

 Творчий доробок Тереня Масенка тематично розмаїтий, змістовний і значимий.

 Митець володів особливим обдаруванням бути ніжним і добрим. Завжди уважний і щиросердний до людей, товаришів, поет умів цінувати красу, особливо любив слухати музику. Його інтимна лірика піднесено чиста. Про сокровенне він пише просто і довірливо, повідаючи людям найсвятіше душі своєї.

 «Моє кохання неповторне в багрянім ранку почуття!» – схвильовано вигукує поет у вірші «Багряний ранок». Ліричні твори Тереня Масенка, здавалося б, прості за будовою, прозорі змістом. Вони мають особливу мелодійність. І це не випадковість, а наслідок наполегливої праці, здобуток майстерності. Певно, саме музичну основу віршів і помітили композитори.

 Поет-пісняр – ще одна творча іпостась Тереня Масенка. На його слова написано біля двохсот пісень та романсів. Мені здається, що в справжній поезії, як у глибинній криниці чи казкових надрах, дорогоцінним скарбом, переливаючись гранями, лежать мелодії. І їх може побачити лише талант, що володіє даром пісні.

 З такими талантами – композиторами працював Терентій Германович. Це Георгій та Платон Майбороди, А. Філіпенко, М. Дрімлюга, І. Шамо, Я. Цегляр, Г. Жуковський.

 Високо поціновував піснярський талант Тереня Масенка незабутній Олесь Гончар: «Уже не скажу, яка велична «Пісня про Дніпро» – це Ваша верховина. – Дай Вам, доле, створити ще багато такої краси…»

 

Пісня про Дніпро

  Ти течеш віки,

  Дніпре, серцю милий,

  Води широкі, ясна далина!

  Любимо тебе,

  Як батьки любили,

  Наша ти слава й весна.

  Пам’ята народ,

  Скільки сліз і горя

  Знали в минулім твої береги.

  Та ворожу кров

  Ти носив до моря,

  Велетню наш дорогий!

  Сяє Київ наш

  У цвіту каштанів,

  Світить степам Дніпрогесу зоря.

  Устає в садах

  Над тобою Канів

  В славі живій Кобзаря.

  На забудь, Дніпро,

  Як брати-народи

  В битві священній за тебе ішли.

  У грозі твоїй

  Дружби і свободи

  Стяг бойовий підняли.

 Ліричний герой «Пісні про Дніпро» зачарований Славутичем, величним Києвом, Шевченковим Каневом, велична ріка – як сторінка життєвого літопису:

Дніпровські хвилі

 Вийдем на схили, друже мій милий.

 Хай наші долі звінчає Дніпро.

 Дай мені руки – не для розлуки,

 Тут наша слава, і щастя, й добро.

 З тобою, завжди з тобою

 Знов весна запашна повертає,

 З тобою, завжди з тобою

 Вся душа повесні розквітає.

 Хоч будуть в імлі дороги,

 Хоч будуть жалі й тривоги, –

 Ти моя радість ясна,

 Ти одна!

 Київські кручі, далі співучі,

 Чиста вечірня на травах роса.

 Ти найсвітліша, ти наймиліша,

  Рідного краю одвічна краса.

 Спить над водою ясен з вербою,

 Тихо курличуть вночі журавлі…

 Дай мені руки – не для розлуки,

 Щастя ми знайдем на рідній землі!

 

«Поетичний вернісаж»

/Вірші для аналізу: «Окраса юності»,

 «Мій родовід»,

 «Чебрець»,

 «Цвіт картоплі»,

 «Братові»,

 «Волошка»,

 «Літо в степу»,

 «Пісня про Дніпро»./

«Гронування»

На основі проаналізованих поезій складіть гроно «Чим є батьківська земля для Тереня Масенка?»

Батьківська земля

 

 

 

 

Шлях у жовтій   Степ у росі   Волошки росяні

     куряві

 

 Вишневий цвіт     Небо чисте й голубе

       (необхідність людської висоти)

 

 

Житні колоски   Степова даль   Дзвін коси

 

 

 

  Крик перепелиний   Чебреці у росах

 

 

 

   Дитинство      Рожеві півники

(давня казка)

 

 

 

      Журавлині ключі      Верба над водою

 

Виступ групи «Дослідників» (орієнтовний)

 Розповідь про Тереня Масенка буде неповною, якщо не згадати про його прозовий доробок, що колоритно доповнює творчий портрет письменника.

 Уже у своїх перших нарисах митець намагається вислови те, що не давала йому можливість охопити поезія.

 Остання книга, видана Теренем Масенком, – «Роман пам’яті» (1970). Це своєрідний твір, оригінальний як композицією, так і манерою письма. Терентій Германович писав твір одним подихом, часом здається, поспішаючи розповісти людям своє потаємне, прибережене для останньої сповіді перед народом. Тож у романі минають картини дитинства, згадується молодість. І сторінка за сторінкою відкривається розповідь поета про тих, з ким він ішов у житті поруч.

 «Роман пам’яті» – історія захоплень зачарованої душі поета. Цією зачарованістю усе дихає, живе і оновлюється щоразу, мов вимитий теплими й чистими дощами світ. Книга ця – світлий гімн людській талановитості, неповторності, святості.

 У розповідь вплетені авторські поезії, які підвищують емоційність роману, створюють особливу тональність.

 А ще, на мою думку, подеколи й подекуди оті поезії звучать докором і нагадуванням усім тим, хто не помітив їх вчасно, не поцінував, збайдужіло обминув у своїх дрібних клопотах, а вони живуть, вони йдуть між людьми і несуть радість і добро.

  Пісні мої, до всіх привітні,

  Де зріє зерно почуття, –

  Мої ви колосочки житні!

  А житній колос – це життя.

  Коли я вас в рядки складаю

  І сам хилюся на покіс, –

  Я про одне лише гадаю:

  Щоб людям я добро приніс,

  Щоб словом, зернятком зігрітим,

  Ви не печаль мою несли,

  А теплим літом, ніжним цвітом

  В людському серці проросли.

     «Житні колоски» (1965)

 

Учитель

Зерна, посіяні Теренем Масенком, дали добрі сходи. За сорок п’ять років літературної діяльності він видав багато книг. І кожна нова збірка позначена справжньою майстерністю, наповнена живим почуттям і жагучою думкою.

 На превеликий жаль, твори талановитого художника слова маловідомі широкому колу читачів. Хотілося б щоб творчість письменника програмово вивчалася в школі, адже його поезія – це  політ фантазії, творчої думки, пошук тих засобів мови, що здатні торкнутися струн душі людини.

Його вірші – наша історична пам’ять, краса мови і землі.

 Талановитих треба помічати завжди і скрізь, підтримувати, підносити, бо ними живе народ, і чим більше в тій чи іншій державі цінують таланти, тим сильніша й славетніша вона з-поміж усіх інших. Запаси ж талановитості достатні в нашого народу, треба тільки не затоптувати їх у порох щоденності.

 Справді, Терень Масенко – талановитий поет, ім’я якого необхідно повертати із забуття, адже своєю творчістю він утверджував світ краси, правди, справедливості та добра, вірив, що в Україні настане розквіт національної культури, що кожен українець зможе назвати себе справжнім патріотом своєї батьківщини. У цьому може допомогти нам поезія Тереня Масенка, бо вона здатна надихати і на подвиги, і на пошук.

 Продовжувачем справи батька є його донька. Лариса Терентіївна Масенко – відомий мовознавець, завідувач кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, професор. Вона автор численних наукових праць, монографій з ономастики, історії української літературної мови, соціолінгвістики. «У Вавилонському полоні», «Мова і політика» «Мова і суспільство. Постколоніальний вимір» – праці останніх років.

 

6.         Підсумок уроку.

«Мікрофон». Чим збагатила вас сьогоднішня розмова?

«Очікування...»

 

Учитель.

Вірші Тереня Масенка вражають нас своєю задушевністю, теплом і щирістю; їх пронизує промінь надії, оптимізм і віра люблячого серця. Його лірика формує людську душу, яка здатна відчувати і красу природи, і радість буття і біль чийогось серця.

 

7.     Оцінювання знань учнів. Аргументація оцінок.

 

8. Домашнє завдання.

Написати твір-мініатюру «Моя улюблена поезія Тереня Масенка».

Написати твір-роздум «Що б я взяв з собою з цього уроку в життєву дорогу?»

Намалювати ілюстрацію до улюбленої поезії Тереня Масенка.

 

Використана література

1. Гусейнов Г. Господні зерна: Художньо-документальний життєпис. – Кривй Ріг: Видавничий Дім, 2002.
2. Гусейнов Г. «Я тільки правду серцем кличу» // Дивослово. – 2003. – №10.
3. Костюк Г. Діалог через океан // Дивослово. – 2003. – №10.
4. Масенко Т. Поезії. – К.: Рад. письменник, 1983.
5. Масенко Т. Роман пам’яті. – К.: Рад. письменник, 1970.
6. Масенко Т. Чебрець. Поезії. – К.: Рад. письменник, 1965.
7. Нудьга Г. Терань Масенко. – К.: Рад. письменник, 1965.
8. Поїзди гудуть за Ірпінню... / Уклад. О. Ющенко, Ол-р Ющенко. – Ірпінь, 2003.

 

 

 

 

 

Перелік ілюстративного матеріалу

1. Портрет Т.Масенка
2. Могила Т.Масенка
3. Портрет Л.Масенко
4. Портрет Л.Масенко
5. Книга Л.Масенко
6. Книга Л.Масенко
7. Книга Л.Масенко