Авторська поезія про школу "Історія однієї школи"

                    Історія однієї школи

Цеглинка до цеглинки і школу збудували,

Клітинка до клітинки – так діти виростали.

Леліяли, плекали, в нестатках проживали…

Всім серцем, за рідненьку, вони переживали…

За руки міцно взявшись, вони кричали вперто:

«Це наша школа, люди, оберігати треба!»

Візьміться, бороніться, руками захищайте,

І нікого до себе - отак не підпускайте!

Руками все творили, робили, як уміли.

Про люд наш, трішки грішний, вони щось гомоніли.

Просили допомоги в заступниці Оранти,

І руки вгору, в небо, вони попідіймали…

Зласкавилося небо – сказало, що так треба,

І буде наша школа – ще краща і до неба.

Ви тільки гляньте, люди, у нас всі талановиті:

Артисти і спортсмени, чи просто каратисти…

Співають – вже від Бога, танцюють – як богині.

Малюють – художники, навчаються – княгині.

Вірші складають – гарно, а це також таланти.

Які вони артисти? Які вони атланти!

Вітаєм рідну школу, з її поважним віком,

Нехай ростуть хористи, юристи, атлетисти.

Туристи приїжджають, таксисти проводжають.

Здоров’ячко бажають, дарунки укладають.

Живи, рідненька школа, моє щасливе місто,

Це наші світлі спогади, дитяче все дитинство,

А ви, мужі багатії, тримайте слово міцно,

Ви честь і наша гордість, не буде вже безчинства!

                                        Григорчук Олена Олексіївна