Сценарій позакласного заходу "України мова барвінкова"

 ГОДИНА

                         СПІЛКУВАННЯ

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

ТЕМА.  України мова барвінкова

МЕТА.  Показати барвистість, красу рідної мови, й мелодійність. Розкрити значення української мови - материнської мови для нашого народу; формувати інтерес до рідного слова, пізнання нового у мові й розвивати творчі здібності, зв'язне мовлення. Виховувати любов до рідної мови, краю, де ти народився, шанобливе ставлення до усної народної творчості свого народу, його традицій..

Хід заняття

Вступне слово вчителя. Оголошення теми і мети заняття.

Вчитель. Дорогі гості, діти. Сьогодні у нас незвичайний святковий урок, присвячений Дню української мови і писемності.

Для кожного народу дорога його рідна мова, а нам найдорожча українська. Наша мова співуча, мелодійна, багата. До кожного з нас вона приходить з ніжною, заспокійливою колисковою, маминою піснею, татовим віршиком, бубусиною казочкою чи дідусевою бувальщиною. А поетеса Наталія Білоцерківець написала, що наша мова:

Купана, цілована

Хвилями Дніпровими.

Люблена, голублена

Сивими дібровами.

З колоска пахучого,

З кореня цілющого,

Із усмішки і сльози,

Сонця, вітру і грози.

- Отож, сядьте гарненько і слухайте уважненько.

Звучить тихенько музика. Діти читають напам’ять вірш.

Наш духовний скарб                 З народження, з першої миті життя                 Вслухається в мамину мову дитя,                   І звуки її пестять слух немовляти.                   Спочатку ми мову вчимось відчувати Ми хочемо краще пізнати цей світ Залишити свій, хоч малесенький, слід. 

А, мова виховує нас і навчає,              Веде нас і сил надає, надихає.                     У миті печалі втішають слова, Підносять у вись, коли серце співа.                 У них ми знаходимо захист, пораду,                вони нам дають насолоду й розраду.               О мово Шевченка, ти вічно жива!           У душу з дитинства запали слова,

Безсмертної Лесі— дочки України,       1 мова народних пісень  солов'їна.

Це скарб наш духовний, віків заповіт,    

Його берегти й плекати нам слід. Любити її, нашу мову, вивчати,

Таку задушевну, яскраву, крилату!

Яка досконала й багата вона!

Усі почуття виражає сповна.

В ній стільки відтінків і фарб неймовірних,

А скільки синонімів влучних добірних!

А скільки чарівних і лагідних слів!

Створити таку досконалість зумів

Народ, чия мудрість і сила,

В віках загартована, світ полонила.

Валентина Бутрім учителька початкових класів                   школи №11. м. Київ .

Учитель. Мова! Що можна про неї сказати? Народ каже: «Слово до слова — зложиться мова», а ось як про неї писав Т.Шевченко:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос —

Більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!».

.— Діти, якою мовою ми з вами розмовляємо? А які ще мови ви знаєте? Пригадаймо, як виникли різні мови.

Учні розповідають легенду про Вавилонську вежу і роблять висновок про походження мов.

— Значний вклад у розвиток української мови зробили Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Маркіян Шашкевич.

Ще в 1928 році на конкурсі в Парижі українська мова посіла друге місце за милозвучністю після італійської.

- Чи знаєте ви, діти, скільки мов на Землі? Вчені, називають різну кількість: від трьох тисяч до п'яти, але добре вивчені лише 500.

- Я хочу розповісти вам про один випадок, який яскраво засвідчує багатство нашої мови.

У купе вагона першого класу потяга Львів—Відень їхало четверо пасажирів-інтелектуалів:англієць, німець, італієць, четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова точилася навколо різних тем. Нарешті заговорили про мову: чия краща, багатша, досконаліша і якій бути

провідною у світі. Звісно, кожен почав вихваляти свою рідну.

Першим заговорив англієць:

—Англія — країна великих завойовників і мореплавців, які поширили славу англійської мови, рознесли по всьому світу.

— Ха-ха, — гордовито заперечив німець. — Німецька мова — то мова двох великих імперій — Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи.

Тут усміхнувся італієць і стиха мовив:

— Панове, ви обидва не маєте рації. Бо італійська мова — це мова сонячної Італії, мова музики і кохання.

Богдан Косів довго думав і нарешті промовив:

— Ви ж бо, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажімо, своїми мовами прочитати невеличкий твір, у якому всі слова починалися б з однакової літери?

—Ні, ні, це неможливо! — вигукнули враз англієць, німець та італієць.

— Ось вашими мовами це неможливо, а нашою зовсім просто. Назвіть якусь букву, — звернувся він до німця.

— Хай буде «ес», — сказав той.

— Гаразд. Вірш називається «Самотній сад».

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток —Срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх Сіріє,

Сад — солодкий, спокій — спить.

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи

Срібні співи серенад.

Стиха стеляться сніжинки —

Спить самотній сонний сад.

— Геніально! Незрівнянно! — вигукнули англієць та італієць.

Потім усі замовкли. Говорити вже не була потреби.

- Отже, у кожного народу — своя мова. Вона для нього найрідніша, найдорожча. Але жодній мові світу не було так тяжко, як українській. Нашу мову принижували, не давали їй розвиватися, неодноразово забороняли, знищували навіть букварі, щоб українські діти не могли вивчати рідну мову. Протягом багатьох років українська мова, пісні, книги були заборонені. А робилося це ось з якою метою: якщо знищити мову, зникне і сам український народ, не існуватиме України як держави.

Інсценізація

Дійові особи: Автор, Діти, Українська мова..

Автор. Такий гарний край, сонячний, багатий, а вона йде та плаче, сльози витирає. Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї немає місця.

Діти. Що ти робиш тут, бідна дівчино?

Українська мова. Прогнали мене. Може, ви мене шануватимете і не дозволите, щоб мене забули?

Діти. Яка бідна і заплакана! Яка сумна сирота! Куди вона йде? Чому так гірко плаче? Хто ти, дівчино?

Українська мова. Я — українська мова. Мене виганяють з України. Я блукаю і не маю спокою.

Діти. Бідна мово, заходь до нас. Ти будеш з нами жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти.

Українська мова. Бачу, що ви мене шануєте, любите, не забуваєте: Тоді я буду жити у ваших серцях і устах,..

Дітки, дружіть із мовою

І вивчайте її гаразд.

Не вважайте мене примусовою,

Полюбіть, .як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить

Все, як пишеться і вимовляється,

Все, як пісня, в мені звучить.

Я журлива, а також піднесена.

Тільки фальш для мене чужа.

В мені — душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова в мені душа. -

Показує рукою на портрети

Учень. Важкі були її шляхи:

І терни, і каміння.

Вона пробилась крізь віки,

Як сонячне проміння.

Учень. Ви чуєте, згадали знову

Про нашу українську мову?

Закон про мови? Так, вітаю,

Я рідній мові присягаю.

Учитель. Нарешті українська мова посіла почесне місце серед інших мов світу, тому що стала державною. Про це, діти, записано в Основному Законі України — Конституції, яка була прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Стаття 10 засвідчує, що «Державною мовою в Україні є українська мова».

Діти

Мова кожного народу —

Неповторна і своя:                             

В ній гримлять громи в негоду,                    

В тиші — трелі солов'я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять

Зелен-клени у діброві                            По-кленовому шумлять.                          

Солов'їну , барвінкову,                             Колосисту — на віки                               Українську рідну мову                             В дар мені дали батьки.           

Як ту мову міг забути

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, —

Бо ж єдина — так.як мати,

Мова в кожного із нас!

От тому плекайте, діти,

Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом.

Рідну мову я вивчаю,                          

  її люблю, не забуваю.

Рідну мову буду знати,

Берегти і поважати

Групова робота.

Учитель. Сьогодні багато українців розмовляє поганим суржиком, перекручує і калічить слова, користується штампами, кальками з російської. Але ж багатство нашої мови—невичерпне! Тільки не лінуйся, а вчи і звикай розмовляти гарно. Ось зараз ми спробуємо вслухатись у текст і зрозуміти, чи правильно побудовані речення, чи всі слова у них вжиті доречно.

Учитель роздає групам учнів картки з реченнями, які вони повинні виправити

1. На вєточкє сидів соловей і весело співав веселу пісеньку. (На гілочці сидів соловейко і радісно щебетав веселу пісеньку.)

2.Я живу у великому городі, де є много школ, заводов, фабрик. (Я мешкаю (проживаю) у великому місті, де багато шкіл, заводів, фабрик.)

3. На празнику було багато воздушних шаріків, цвіточків, разноцвєтних лєнт. (На святі бум багато повітряних кульок, квіточок, різнокольорових стрічок.)

4.Ми розположились на берегу моря, де розположено кілька домов отдиха. (Ми розмістились на березі моря, де розташовано кілька будинків відпочинку).

5. На синьому небі пропливали пушисті тучки. (На синьому небі пропливали пухнасті хмарки.)

Діти зачитують виправлені речення. Учитель виправляє непомічені помилки, якщо вони є.

Учитель. Ось бачите, діти, як багато помилок може бути в простих реченнях. Такі помилки трапляються досить часто, і якщо їх не виправляти, можна звикнути до такої засміченої мови і нею користуватися. Тому треба звертати увагу на чистоту свого мовлення і намагатися говорити правильно. А тепер я прочитаю вам кілька речень, а ви постарайтесь виправити їх.

1 .Автобус буде через пару хвилин. (Автобус буде за кілька хвилин.)

2. Треба їхати почті час. (Треба їхати майже годину.)

3. Пройду пішком два квартала. (Пройду пішки два квартали.)

4. Яка вкусна хлібна корочка! (Яка смачна хлібна шкуринка/)

 5. Розкрийте книжку на нужній сторінкє. (Розгорніть книжку на потрібній сторінці.)

6. Закрийте хворточку, бо сквозить! (Зачиніть кватирку, бо протяг!)

7. Мене лічить лікар, який приймає в лікарні по понеділкам і середам. (Мене лікує лікар, який веде прийом у лікарні в понеділок і в середу).

— А тепер відгадайте загадку.

Між людьми вона тільки буває,

Окриляє й згуртовує їх.

В серце боляче часом вражає,

А не раз викликає і сміх.

Учитель. Незважаючи на перипетії історії, на тяжку долю українського народу, у нас від народження закладено природний гумор. У гуморесках, примовках, анекдотах та в інших веселих історіях сміхом і дотепом переливається рідна мова.

Учень читає гумореску «Як Василько «відпочився».

Як Василько відпочився                       А мама так йому писала:

Писав із табору Василько:                     «Без тебе вдома скучно стало...

«Нових у мене друзів стільки!                 Але тобі на користь море,

Я, мамо, добре «відпочився»,                 І ми зустрінемося скоро...

І апельсинів тут наївся.                           Ти молодець, що «відпочився», -

І накупався, як ніколи!                             Коли б ще й грамоти навчився!»

Пеши. Вітаєм. Я й Микола».

Учитель. Лише та людина, яка вивчає мову, правильно нею користується, грамотна. Любіть, діти, нашу мову, народ, Україну. Нехай міцніє наша незалежність, кращає добробут народу, розцвітає мова. Як сказав Максим Рильський, «любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу мови, за правильність, за багатство мови».

Звучить пісня М. Катричко «Рідна мова».

Підготувала учитель початкових класів Прислуцького НВК «ЗОШ  І – ІІІ ступенів – дитячий садок»

Романович Наталія Анатоліївна