Батьківські збори "Навчаємо вчитися. Як навчити дитину вчитися самостійно, успішно та свідомо?"

Навчаємо вчитися. Як навчити дитину вчитися самостійно, успішно та свідомо?Батьківські збори

Навчаємо вчитися. Як навчити дитину вчитися самостійно, успішно та свідомо?Батьківські збори

Ви відправили вашого першокласника до школи, та з добрих намірів допомагаєте йому з домашнім завданням. Перевіряєте, контролюєте, виправляєте помилки, нависаєте над дитиною, поки вона терпить і мріє, щоб все це закінчилося. Але що далі? Як довго ви готові контролювати вашу дитину, перш ніж переконаєтеся, що вона може вчитися самостійно?

Хочете перестати стояти над дитиною й витрачати час на перевірку (а іноді - і виконання) її завдань? Хочете, щоб дитина почала вчитися самостійно без контролю і нагадувань, щоб вона була мотивована вчитися й самостійно дізнаватися нове? Саме це - звичка вчитися, яку називають однією з головних навичок 21 століття.

Світ змінюється стрімко. Велика частина шкільних знань застаріла або застаріє тоді, коли сьогоднішні першокласники стануть випускниками. Понад 50 професій, затребуваних сьогодні, зникнуть в найближчі 10 років, замість них з’являться нові. Вчитися доведеться все життя, і робити це максимально ефективно. Тому навички вчитися та освоювати нове важливі в будь-якому віці.

Батькам не варто заохочувати дитину до навчання подарунками, натомість вони мають розвивати культ навчання в родині та підтримувати авторитет вчителів. 

Чи справді інтерес до навчання у дітей знижується? Якщо говорити про класичну систему освіти, коли вчитель говорить, а діти слухають, то так, тепер подати інформація значно складніше, тому що викладач вже не є єдиним джерелом інформації, як це було колись. Зараз будь-хто може зайти до інтернету і подивитися цікаві відеоуроки, заплатити гроші і отримати захоплюючі матеріали та й у вільному доступі багато всього, тому вчитель перестав бути поважною особистістю. Для того, щоб тебе слухали ще треба постаратися, зацікавити, недостатньо просто давати інформацію.

Чи залежить інтерес до навчання від віку дитини? І дошкільнята, і школярі початкових, середніх та старших класів хочуть здобувати нову інформацію. Зараз часто буває так, що батьки хочуть навчити дитину якомога раніше ― нині модно давати ранні академічні знання. Люди хочуть, щоб діти змалечку читали, писали, а потім йшли готові до школи. Зрештою, чого ми досягаємо? Дитина приходить до школи і їй вже нічого не хочеться. Коли дитині треба гратися і пізнавати світ, розвивати побутові навички, а батьки починають її рано навчати, то в школі їй навчання стає поперек горла. Таких дітей доволі складно зацікавити.

У школу діти ходять не лише за знаннями, адже навчання ― це лише частина шкільного життя. Стосунки з вчителем, його авторитет і прив’язаність до нього ― це важливо. Нині є багато варіантів навчання: очна освіта, дистанційна, екстернат. Є діти, яким не потрібно відвідувати школу очно, тому вони можуть спокійно здобувати знання вдома. Може бути і сімейна освіта, якщо є така можливість. Діти мають можливість відвідувати гуртки, секції і підготовчі курси, де будуть спілкуватися з друзями. Тому школа сьогодні не є обов’язковим інститутом, без якого особистість не сформується.

Насправді дітей, яким не потрібно ходити до школи, одиниці. Здебільшого наше завдання полягає у тому, щоб розпізнати, чому дитина не хоче ходити до школи. По-перше, якщо вона про це розповідає батькам ― це добре, бо є довірливі стосунки.

Бувають ситуації, коли нащадки переживають великий стрес у школі, тому не можуть осягати будь-яку інформацію ― так влаштований наш мозок. Людина може засвоювати нову інформацію тільки тоді, коли розслаблена, перебуває у комфортних умовах. Якщо дитина боїться вчителя, чи хвилюється, то про які знання може йти мова?

Бувають методи вчителів, які не підходять конкретним дітям або не є гуманними, є страх чи не склалося з друзями у школі, можливо, далеко посадили, тому учень нічого не бачить ― є багато факторів, які впливають на навчання. Про все це треба говорити з дитиною і допомагати їй відкриватися, щоб зрозуміти і виправити процес.

Чому у дитини зникає зацікавленість у навчанні? По-перше, це відбувається, коли дитину рано починають вчити, коли вона не готова до цього. Це найперша і основна причина. Для того, щоб починати навчання, потрібен певний фундамент. Якщо батьки починають накладати знання на малюка, який не має фундаменту, то все це знецінить його зацікавленість у майбутньому.

Фундамент ― це побутові навички дитини. Зараз багато першокласників не можуть ґудзик застібнути, шнурки зав’язати чи самостійно якісно помити руки, почистити зуби, але все це розвиває навички дитини, готує руку до письма. До шкільного віку треба розвивати самостійність, побутові навички, а потім показувати власним прикладом зацікавленість до книги, письма та цифр. А потім з 6 років, краще навіть з 7 років відводити у школу.

Також негативно впливає на малюка мотивування батьків. Якщо вчитель для дитини є авторитетом і малюк його любить, прив’язується до наставника, тоді вона буде слухати його і прекрасно засвоювати інформацію. Батькам у такому випадку не потрібно втручатися, вчити робити домашнє завдання. Максимум ― це показати власним прикладом, як щось робити, але у тому випадку, коли нащадок просить про допомогу. Можна показати як написати одну букву, а не сідати над головою і не змушувати. Дитина відчуває тиск і робить все не для власного задоволення, а для батьків.

Як контролювати навчання дитини? Батьки, намагаючись контролювати процес навчання, часто руйнують стосунки з дітьми. Для багатьох родин оцінка дитини ― це оцінка батьків, їхнього виховання. Мами і татусі часто це беруть близько до серця, відносять оцінку до себе, а не до дитини. Якщо у нащадка є проблеми у школі, то проблеми з батьками йому просто забезпечені.

Треба шукати баланс у цьому, знайти правильну взаємодію з малечею. Сім’я робить акцент на навчанні і їй стає байдуже на моральний стан дитини, тоді вона просто закривається від усіх, починає обманювати, виривати аркуші з зошита чи щоденника. Треба розділяти навчання і дитину. Малечу потрібно розуміти, завжди любити, навіть якщо вона приносить зі школи двійки, бо цьому завжди є причини.

Кому потрібні оцінки: батькам чи дітям? Переважно батькам. Дітям не байдуже на оцінки. Однак для батьків це простий спосіб, особливо не занурюючись у ситуацію, отримати якісь цифри, що свідчитимуть про справи дитини у школі. Сім’ю не цікавить, що малюк запам’ятав зі шкільної програми, який його моральний стан, що вивчила чи списала, просто мама і тато дивляться на оцінку і почувають себе хорошими батьками, почувають себе спокійно. Ми всі вчилися у школі і знаємо, що оцінка ― це суб’єктивний показник, попри ті критерії, які є. Учителі ― це люди, а люди об’єктивно не вміють оцінювати.

Реакція дитини на оцінку багато залежить від оточення, не лише від батьків, а й від вчителів. Є такі вчителі, які принижують через оцінку, ніби ― це вирок чи характеристика дитини як особистості. Однак є й ті, хто підтримує і не робить з цього трагедії. Якщо батьки розчаровуються через оцінку, то й дитину така реакція пригнічує, бо для неї найголовніше ― тішити батьків.

Нащадки часто сприймають світ очима батьків. У сім’ї буває влаштовують шоу-програму, коли дитина приходить з хорошою оцінкою після уроків, але не радіють так, коли є “незадовільно”, тоді малюк і без критики бачить, що не зміг ощасливити маму і тата, що робить дітей залежними від реакцій батьків.

Також потрібно підтримувати авторитет учителів, адже зараз часто батьки звинувачують шкільних викладачів, стають на бік дитини, знецінюють виховну роботу. Треба мати золоту середину, без крайнощів. Не розвивати зневагу до вчителів.

Можна активно хвалити малюка. Однак, якщо нічого не сказати, коли дитина принесла низьку оцінку, тоді може виникнути залежність від схвалення. Часто батьки перегинають палку з нахвалюванням, тоді нащадок втрачає самооцінку. Певно, що потрібно мінімізувати захват батьків і порадити їм говорити з дітьми про такі ситуації, чи хочуть вони змінити погані оцінки, дізнаватися як допомогти з навчанням.

Коли знаєш, як вчитися, невідоме завдання не відбиває бажання. Дитина, яка вміє вчитися, не побоїться взятися за будь-яке завдання. Вона керується чітким алгоритмом дій, як прийти до результату:• складає план виконання завдання і розбиває його на частини;• визначає, з чого почати - з легкого або складного;• вміє вникнути навіть в незнайомий предмет;• готує необхідні ресурси;• якщо потрібно - не боїться просити про допомогу, коли сама перепробувала всі відомі їй способи.

Навичка вчитися включає кілька компонентів:• вміння критично мислити та аналізувати - щоб проводити глибокий аналіз чого-небудь, сперечатися, спираючись на логіку і докази, робити висновки та на їх підставі знаходити розв’язання проблеми;• вміння креативно мислити - знаходити нові шляхи вирішення завдань, генерувати ідеї, створювати нове на основі вже наявних даних або з нуля;

Навичка вчитися включає кілька компонентів:• навички планування та організації - ставити цілі, планувати, готувати ресурси, визначати прогрес, робити нотатки й контролювати витрати часу;• навички роботи з інформацією - як працювати з текстом, щоб вибирати необхідний матеріал, ставити питання, уточнювати, чи правильно все зрозумів;

Навичка вчитися включає кілька компонентів:• навички спілкування - здатність уважно слухати співрозмовника і ставити питання, доносити ідеї максимально зрозумілою мовою;• навички роботи в команді - здатність домовлятися, чути й поважати один одного, розподіляти завдання і працювати над одним завданням разом, ухвалювати узгоджені рішення, розділяти відповідальність за результат.

Уміння вчитися – це також здатність стежити за часом, чітко дотримуватися таймінгу. Той, хто володіє умінням вчитися, знає: треба працювати поетапно, відзначати виконане, в ході роботи робити нотатки, відповідати за виконання наміченого.

Уміння вчитися розвиває навички, які знадобляться дитині не тільки в школі, але й в дорослому житті.

Що робити батькам, аби розвинути/повернути мотивацію до навчання у своєї дитини?1. Будьте в курсі шкільного життя дитини й розбирайтеся з проблемами, які в неї виникають: з окремими темами, з учителями, з однолітками. Молодший школяр має повне право покладатися на дорослих у розв’язанні складних питань. Не полишайте його з ними наодинці!

Що робити батькам, аби розвинути/повернути мотивацію до навчання у своєї дитини?2. Підтримуйте позитивний імідж школи в очах дитини. Не можна говорити про школу і про вчителів зневажливо — дитина перейме вашу зневагу й перенесе її на навчання загалом. І навпаки, якщо всі члени родини переконливо виражають позитивне ставлення до школи, до вчителів і до процесу пізнання нового, дитина перейматиме родинні цінності та буде прагнути відповідати вашим очікуванням.

Що робити батькам, аби розвинути/повернути мотивацію до навчання у своєї дитини?3. Обмежуйте час, який дитина проводить за ґаджетами та перед телевізором! Її нервова система має відпочивати між щоденними сеансами «поглинання знань» — а надмір ґаджетів, навпаки, перевантажує мозок. Забезпечуйте дитині можливість порухатися, попрацювати фізично (виконати хатні обов’язки), погратися на свіжому повітрі — тобто зайнятися чимось, що не передбачає «поглинання» мультимедіа.

Що робити батькам, аби розвинути/повернути мотивацію до навчання у своєї дитини?4. Подавайте приклад постійного навчання. Вивчаєте вечорами іноземну мову, читаєте науково-популярну книжку чи відпрацьовуєте навики роботи в новій комп’ютерній програмі, необхідній для роботи? Робіть це трохи напоказ — аби дитина регулярно бачила вас у ролі учня над домашкою! Так вона зрозуміє й без ваших напучувань: жити — означає вчитися.

Що робити батькам, аби розвинути/повернути мотивацію до навчання у своєї дитини?5. Виховуйте в дитини системне «треба»: звичку постійно докладати зусиль до навчання, навіть якщо не дуже хочеться. Якщо ваша дитина регулярно поливала квіти, годувала кота чи мила посуд після обіду ще до вступу в перший клас — чудово!  У такому разі дитина розуміє, що таке системне «треба», і вам лише залишається донести до неї, що воно стосується й навчання.

Що робити батькам, аби розвинути/повернути мотивацію до навчання у своєї дитини?6. Забезпечте дитині стабільний режим дня й постійне зручне робоче місце для виконання домашніх завдань. Погодьтеся, виспана нагодована дитина має більше енергії на виконання домашніх завдань і роботу в класі, а робити домашку в комфортному середовищі набагато приємніше, аніж у незручній позі на краєчку журнального столика!

Що робити батькам, аби розвинути/повернути мотивацію до навчання у своєї дитини?7. Порівнюйте успіхи дитини з її попередніми досягненнями, а не з успіхами інших дітей. Ваша дитина рухається у власному темпі. Дещо вона схоплює швидше за однокласників, у дечому може пасти задніх. Ваша місія — щоб вона розуміла, що не стоїть на місці, а розвивається, щодня навчається нового й корисного. Якщо дитина бачитиме, як багато вона навчилася за тиждень, то буде прагнути навчатися ще краще! А якщо стане порівнювати себе з «зірками» класу, то і пробувати змагатися з ними не захочеться!

Що робити батькам, аби розвинути/повернути мотивацію до навчання у своєї дитини?8. Не вимагайте від дитини стабільно хороших оцінок. У кожного з нас бувають хороші та невдалі дні. Ставтеся до низької оцінки лише як до ознаки, що дитина не змогла чи не захотіла робити того, чого від неї вимагали в школі. Ваша справа — щоразу знаходити справжню причину того, чому дитина не змогла чи не захотіла.

Тож давайте врахуємо всі наші помилки і невдачі, скористаємося порадами спеціалістів і вчителів і спробуємо навчити своїх дітей вчитися, хотіти вчитися і правильно це робити. Успіхів вам у цій нелегкій справі.