Батьківські збори «Психофізіологічні особливості підліткового віку»

Про матеріал

Підліток і дорослі. Як спілкуватися з "важкими” підлітками. Причинами відхилень у поведінці підлітків.

Психолого-педагогічні рекомендації, які сприяють попередженню відхилень у поведінці підлітків.

Перегляд файлу

Батьківські збори

«Психофізіологічні особливості підліткового віку»

 

Людське життя неначе коробка сірників;

поводитись з ним серйозно – смішно,

поводитись не серйозно – небезпечно.

Притча «Вˊязень і мурашка»

Одного чоловіка засудили на  20 років увˊязнення. Його проблемою було як убити  час. Через кілька місяців він зауважив, що під облупленою штукатуркою в куті, мурашки зробили своє гніздо. Одна з тих мурашок видалася йому кмітливішою від інших, і чоловік вирішив її дресирувати.

Скільки треба було терпеливості! Але через 5 років мурашка вже виконувала його команди: танцювала на натягненому волоску і робила подвійне сальто. Ще 5 років ,і дивна мураха-довгожителька співала народні пісні. Через наступні 5 років вона вже досконало говорила 4-ма іноземними мовами. Коли мурашка вивчала п’яту, чоловіка звільнили з в’язниці. Він узяв її з собою на волю, бо сподівався заробити багато грошей, виступаючи з нею на телебаченні.

Вийшовши з в’язниці він пішов до бару, і випивши доброї кави хотів похвалитися своєю мурашкою. Поклав її на прилавок і покликав бармена.

- Дивіться на цю мурашку! - сказав чоловік

Бармен схопив шматку і убив її, кажучи:

- Вибачте, будь-ласка...

Багато батьків і вихователів присвячують ціле своє життя, щоб вивести  дітей в люди. Але часто вистачає однієї миті, щоб усе пішло шкереберть, тому що приходить якийсь нещасний “бармен”....

Підлітковий вік – період  розвитку дітей від 11-12р. до 15-16 р. (деякі західні вчені продовжують цей період до 21 року)

Підлітковий період характеризується різкою активізацією життєдіяльності і глибокою перебудовою організму.. У цей час відбуваються інтенсивні кардинальні зміни в організмі дитини на шляху біологічної зрілості і статевого дозрівання відбувся інтенсивне формування особистості, енергійне зростання моральних та інтелектуальних сил і можливостей.

Фізіологічні зміни, що відбуваються в головному мозку та їх прояв на поведінку підлітка:

  1. Підкіркові процеси виходять виходять з під контролю, тому підлітки

погано володіють своїми емоціями, не можуть контролювати їх прояви, як позитивні так і негативні.

  1. Послаблюється діяльність другої сигнальної системи. Мова може

бути уповільненою, короткою, стереотипною. У підлітка погане розуміння аудіальної інформації.

  1. Пізнавальні процеси стають більш досконалими гнучкими і

часто розвиток засобів пізнання випереджає особистісний розвиток. Активно розвиваються творчі здібності підлітка і формується індивідуальний стиль діяльності, який знаходить своє вираження в стилі мислення. Розвивається логічна пам’ять, а також теоретичне мислення, формуються навички логічного мислення.

Психологічні особливості та їх прояви в поведінці:

  1. Розвиток емоційної сфери досить бурхливий (11-14р.), підліткам

характерні різкі зміни настрою, переживань, підвищена збудливість, імпульсивність, а низька стійкість до стресів дає прояви неадекватної поведінки. Юнацтво ж характеризується більш спокійним емоційним фоном.

  1. Чутливість до думки навколишніх з приводу зовнішності, знань,

здібностей. Підлітки стають вразливими (їм краще нічого не говорити, аніж сказати та помилитися) хочуть виглядати кращими від усіх, часто ідеалізують героїв кінофільмів, телеведучих, відомих людей, та прагнуть бути в усьому схожими на них.

  1. Реакція емансипації прагнення вивільнитись з під опіки та

контролю дорослих, притаманне зовнішнє бунтарство та демонстративність поведінки.

  1. Відбуваються корінні зміни в мотиваційній сфері (11-19р.)

Виникає потреба у довірливому, неформальному  спілкуванні з дорослими, особливо батьками, прагнуть поваги до своєї думки, хочуть бути почутими, важко переживають, коли їх перебивають не дослухавши.

  1. На перший план виходять контакти з ровесниками, авторитет

дорослих нівелюється. Стає актуальною потреба у спілкуванні і дружбі, приналежності до групи, присутній страх бути відкинутим. Характерне прагнення бути прийнятим у своїй соціальній ролі, і статусі, потреба бути ідентифікованим з однолітками, які володіють значущими якостями, втрату авторитету сприймають болісно.

  1. Підлітки підпадають під вплив ровесників і це виявляється у

страху висловлювати свою власну позицію(щоб не опинитися “білою вороною”), тому підлітки можуть не мати своєї думки, а також навичок самостійно приймати рішення.

  1. Властива схильність до ризику, гострих відчуттів що часто

призводить до невміння адекватно оцінювати свої сили.

  1. Помітного розвитку набувають вольові якості – наполегливість,

впертість у досягнення своєї мети, вміння долати перешкоди і труднощі тощо.

Щодо навчальної мотивації, то варто зазначити, що пізнавальний інтерес до навчання низький, в основному переважає предметна спрямованість, та акцент на отримання оцінки, а не знань і визначається здебільшого орієнтацією на майбутнє. Може спостерігатися прагнення до самоосвіти, багато хто стає байдужим до оцінок, часом спостерігається розбіжність між інтелектуальними можливостями й успіхами  в школі: можливості високі, а успіхи низькі.

Батьку та матері варто пам’ятати, що в питаннях стилю одягу, зачіски, проведення вільного часу, вирішення шкільних і матеріальних проблем підлітки щораз більше орієнтуються на однолітків, а не на батьків. Однак у ставленні до фундаментальних аспектів соціального життя основним усе ж таки залишається вплив батьків.

Підліток і дорослі.  Як спілкуватися з

“важкими” підлітками.

Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для світу дорослих, та стосунків між ними. Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства та важковиховуваності (криза 13 років).

“Проблемні” підлітки були, є й, звичайно, будуть. Це завжди засмучувало вчителів, батьків і просто дорослих.  Проблеми підліткового віку – центральні психолого-педагогічні проблеми. Сьогодні потреба суспільства  у віковій і педагогічній психології особливо висока, тому що “проблемних” підлітків дуже багато.

 Реалії нашого сьогодення свідчать про те, що сучасна молодь є дуже обділена увагою батьків (через зайнятість налагодженням матеріального добробуту, буденними клопотами, чи навіть певними особистими проблемами ),а інколи вони взагалі відсутні. Натомість, діти належать самі собі, телевізору, комп”ютерним іграм, живучи віртуальною реальністю, замикаючись в собі чи навпаки шукаючи гамірні  компанії і впроваджуючи активно шкідливі звички. Тому з негативними  проявами поведінки підлітків ми повсякденно стикаємося працюючи з учнями в школі.

Сьогодні у дітей та дорослих більше можливостей вибору, що у свою чергу ускладнює взаємовідносини. Це означає, що вміння спілкуватися стає все більш важливим. На жаль багато дітей, ні у сім’ї, ні у школі не можуть цьому навчитися. Вони залишаються не почутими, не зрозумілими, а відтак і дезадаптованими. Дуже часто дорослі самі виступають у ролі подразника, який провокує підлітка на неадекватні прояви поведінки. Цим самим викликаючи з боку дорослих нарікання на нестерпність характеру, емоційну черствість небажання прислухатись до думки дорослого, адже ми дорослі  маємо готові “рецепти” як потрібно поводитись підлітку  в тій чи іншій ситуації, а діти нас не чують. Підлітки в цей час знаходяться наче між двома полюсами: дитинства (звідки вже виросли) і дорослих (куди ще не доросли), вони важче розуміють, що саме хочуть від них дорослі. А тому саме нам дорослим легше зробити крок назустріч, ніж дітям передчасно вирости.

У школі проблеми найчастіше бувають саме з “важкими” підлітками. Серед причин появи  важковиховуваності  можна виділити :

  •       відсутність наступності дитячого садка, батьків, що виховують дитину вдома  і початкової ланки навчання;
  •       несвоєчасне виявлення в дитини як позитивних так і негативних якостей;
  •       відсутність захисту і надання допомоги дитині в процесі її розвитку.
  •       соціально-психологічні фактори:
    •        Педагогічна занедбаність моральних стосунків;
    •        Низька громадська активність, неблагополучне становище в колективі, конфлікти з вчителями і учнями;
    •        Вплив негативного макросередовища;
    •        Брак можливостей виявити свої нахили в діяльності;
    •        Беззмістовне проведення вільного часу.

Причинами відхилень у поведінці підлітків:

  •   Втрата інтересу до школи;
  •   Надзвичайно ускладнена життєва ситуація;
  •   Несприятливе мікросередовище;
  •   Труднощі адаптації до шкільного життя;
  •   Психопатії або інші акцентуації мозку;
  •   Важливе значення має генетичний фактор.

Батьки та педагоги мають певні види проблем з підлітками. Окрім стадного рефлексу (однаково вдягатись, говорити своїм сленгом та ін.), у підлітків відбувається зміна цінностей. Увага і думка однолітків стає їм важливішою, ніж думка і погляди старших. І це нормально. Дитина дорослішає. Але тут потрібно бути уважними. Часом якщо дівчина зловживає косметикою, то для неї це лише спосіб показати, що вона потребує нашої уваги. Якщо хлопець особливим чином вистриг волосся то, можливо, він має непорозуміння в сім’ї .Часто діти своєю зухвалою поведінкою просто “кричать” про потребу в нашій допомозі. Підлітки схильні до ототожнення, члени групи не усвідомлюючи того повторюють лідера в манері вдягатись, розмовляти, засвоюють певні специфічні жести. На жаль вони рідко обирають позитивного лідера. Діти рідко ототожнюють себе з учителем, особливо хлопцям старшого віку, через брак у школі чоловіків серед викладацького складу, важко ототожнити себе з учителькою – бо ж інша стать. Звісно немалу роль грає наявність у ідеалу престижу і влади. Залежне становище вчителів, непристижність цієї професії, через її низьку зарплату та низький суспільний статус не сприяють тому, щоб учні бачили в них позитивний ідеал.

Коли у класному колективі домінує негативний лідер, то загальний руйнівний вплив цієї особистості буде постійно провокувати конфлікти, ускладнювати стосунки з вчителем.

Тому  педагогам під час роботи з “важкими” підлітками, дітьми “групи ризику” в школі, а батькам вдома -  слід памятати, що дитина за нашої підтримки може перетворитися на субєкта власного життя здатного собі допомагати долати труднощі, виявляти самоповагу і довіру до людей, а може перетворитися на пасивну істоту залежну від зовнішнього керівництва, нездатну на власний вибір і відповідальність, самоконтроль, безпорадну, що має лише приблизне уявлення, про те якою вона є, може бути і хотіла б стати.

Психолого-педагогічні рекомендації, які сприяють попередженню відхилень у поведінці підлітків.

  1. Уміти правильно побудувати стосунки з учнем – підлітки цінують знаючих і суворих, утім справедливих, доброзичливих і тактовних вихователів.
  2. Адекватність вимог:
    •   Вимоги повинні відповідати віковим особливостям і можливостям дитини;
    •   Необхідно надавати їй право визначити свої головні інтереси в житті.
  3. Посилення контролю за поведінкою підлітка: за негативні вчинки їх слід не стільки карати, скільки викликати у них почуття каяття за скоєне. Засоби впливу: демонстрація образи, відмова в довірі.
  4. Заохочення  активності підлітка: давати якомога більше корисних і цікавих доручень.
  5. Використання похвали і заохочення:
  •   Слід хвалити за поліпшення навчальної діяльності;
  •   За підвищення рівня вихованості;
  •   Заохочувати до різних видів творчої діяльності.
  1. Забезпечення учням емоційного комфорту:
  •   Дорослі повинні сприймати дітей з відхиленнями в поведінці такими, якими вони є.
  •   Реакція на їхні вчинки має бути спокійною, не виявляти посиленої дратівливості щодо негативного вчинку підлітка.
  1. Визнання дорослим власних помилок – у разі допущення помилки у стосунках із важким підлітком, дорослий повинен визнати свою неправоту і вибачитись. Це підвищить  ваш авторитет.
  2. Потрібно допомогти особистості самоутвердитися серед однолітків:
  •   підкреслювати її працелюбність і вміння якісно виконати домашню і аудиторну роботу;
  •   поглиблювати її знання, які дозволяють їй брати участь в змаганнях, олімпіадах і т.д.
  •   доручити постійну справу, в якій вона зможе себе виявити з несподіваного для однолітків боку і змінить свій статус, свою соціальну роль у їхніх очах.
  1. Потрібно починати зі зниження  рівня агресивності:
  •   увагою і турботою про дитину, незалежно від того як він вчиться;
  •   обговорювати позитивні вчинки;
  •   наголошувати про гарні риси у дитини, при нагоді давати позитивну оцінку.
  •   гасити спалахи негативізму м’якими методами: не говорити з винним годину, дві, проговорити якби він себе почував на місці скривдженого.
  1.                   Працювати з учнями індивідуально. зауваження робити так, щоб не ображати, не принижувати особистість дитини, бути обережним у своїх висновках, не поспішати з ними – підлітки чутливі до несправедливих і чутливих оцінок їх слів, вчинків. Тому ставити вердикт “він невиправний, вона розпусниця і т.д.” не варто, людина має мати шанс на довіру, на виправлення поведінки.
  2.                     Підліткам необхідна довіра. Втрачаючи віру в себе, коли їх недооцінюють, їм недовіряють вони опускають руки. Незалежно від того , як себе веде дитина, ми повинні їм виказувати свою довіру. Тоді у них з’явиться стимул тягнутися до кращого.
doc
Додано
4 лютого 2018
Переглядів
1016
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку