Батьківські збори «Виховний вплив моральних цінностей родини на формування особистості дитини»

                                                                          Скиба Анна Юріївна

                                                                            практичний психолог

                                                                               КЗО «СЗШ №29» ДМР

 

Розробка батьківських зборів

 у формі круглого столу з елементами тренінгу (6 клас)

 

Тема: «Виховний вплив моральних цінностей родини

на формування особистості дитини»

 

Мета:

• розширити уявлення батьків про значення виховання в родині;
• сприяти формуванню здорового мікроклімату в сім’ї, товариських стосунків між дітьми та батьками;
• проаналізувати ставлення батьків до своєї дитини, визначити проблематичні аспекти у вихованні дитини молодшого підліткового віку;
• визначити разом із батьками їх задачі та головні пріоритети у вихованні.

Обладнання: папір, ручки, бланки анкет, роздруковані правила виховання, висловлювання про виховання. («Виховання — це процес життя, а не підготовка до майбутнього життя» (Дж. Дьюї); «Школа — це майстерня людяності» (Я. А. Коменський); «Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері й батька» (В. О. Сухомлинський); «Наші діти — це наша старість; погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед країною» (А. С. Макаренко); «Увічливість породжує й викликає ввічливість» (Е. Роттердамський))

 

Хід роботи

 

 Посієш вчинок – пожнеш звичку,

посієш звичку – пожнеш характер,

                                                                       посієш характер – пожнеш долю.

 Народна мудрість

 

Шановні батьки, поговорімо сьогодні про наших дітей, про те, яку роль у їх вихованні відіграють цінності дорослих. Адже для того, щоб виростити повноцінну людину, культурну, творчу та соціально зрілу особистість, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли, як союзники, ділилися з дітьми добротою, досвідом та знаннями.

У нас сьогодні батьківські збори, які ми проведемо у формі сімейної ради. Сімейна рада збирається тоді, коли справа не терпить зволікань і вимагає всебічного аналізу.

Сьогодні ми зібрались, щоб поговорити про наболіле: як спонукати наших дітей дотримуватися норм культурної поведінки у повсякденному житті. Погодьтеся, питання є надзвичайно актуальним, адже не можна не звертати увагу на те, як наші чемні діти іноді поводяться. Безперечно, вчителі мають допомогти із вирішенням складних ситуацій, та насамперед ви, батьки, є основоположниками цієї якості.

Отже, на нашій зустрічі йтиметься про моральні цінності, виховання навичок культури поведінки школярів.

Ознайомлення з результатами анкетування учнів «Чи вважаєте ви себе культурною людиною?» (додаток 1).

Мозковий штурм «Моральні цінності»

Висловіть думку про те, які моральні цінності формують виховану особистість.

На дошці записуються відповіді. Класний керівник підводить підсумки.

Отже, ми з вами визначили ті цінності, які важливі для нас, і які прагнемо формувати та розвивати у дітей.

Ми живемо в сучасному світі, і зрозуміло, що сучасність впливає і на цінності та пріоритети у вихованні дітей. Та не варто забувати традиційні цінності українського народу. Адже культурна спадщина і здобутки наших предків, які формувалися віками, є найближчими для нас. І дуже важливо цінувати й не забувати про це.

Відкритий мікрофон «Головні цінності українського народу»

 Поміркуймо, які головні українського народу сприяють вихованню гідної особистості?

В українських родинах дітей завжди вчили, що людина невіддільна від свого роду, нації. Головним охоронцем ладу в родинах та суспільних взаєминах був звичай. Він зобов’язував кожного члена роду досконало вивчати і знати свій родовід до сьомого коліна та пов’язані з ними життєві успіхи. Повага і любов до свого роду, рідної сім’ї, землі, національних звичаїв і традицій починалася з поцінування писемних пам’яток, переказів, предметів побуту, сімейних реліквій, портретів та іншої інформації про життя предків.

Родинна педагогіка звертає увагу на виховання в дітей прагнення жити й творити за законами краси. Українці зростали в красивому природному середовищі і намагалися через ремесла зберегти це і переносили предмети матеріальної культури, формували народний фольклор та інші види мистецтв. Все це виховувало у підростаючого покоління високі естетичні ідеали, потяг до прекрасного, любов до отчого дому, родини, природи, свого краю. Це свідчить про те, що за багатовікову історії наш народ створив високий рівень статусу родини з її непорушним авторитетом, любов’ю до дітей і відданість обов’язку їх виховання.

Слова відомого українського педагога Василя Сухомлинського: «Виховання дітей – це віддання особливих сил – сил духовних. Людину ми творимо любов’ю – любов’ю батька до матері, і матері до батька, любов’ю матері й батька до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де мати із батьком по-справжньому люблять одне одного і разом із тим люблять і поважають людей... У такої дитини – мир і спокій у душі, стійке моральне здоров’я, щиросердна віра в добро, віра в красу людську, віра в слово вихователя, чутливість до засобів впливу на людську душу – доброго слова й краси».

Психологічний практикум. Тест «Ви і ваші діти».

Безумовно, у вихованні важливо пам’ятати про відносини між батьками і дитиною. Пропоную вам невеликий тест, який, можливо, допоможе вам у налагодженні стосунків. (додаток 2)

Робота в парах.

Пропоную обговорити ті головні напрямки виховання, на які необхідно звернути увагу.

Батьки отримують роздруковані правила, які мають обговорити в парі та презентувати іншим батькам. (додаток 3)

Звичайно, можна ще багато називати правил виховання. Але найголовніше, щоб і батько, і мати у вихованні дітей виступали в єдності.

В. О. Сухомлинський у книзі «Сто порад учителеві» писав: «Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом зі школою виховують, а звідси і про єдність їхніх вимог, передусім – до самих себе. Прийти до того, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності – це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. З великим тактом, не доторкаючись до особистого, часто болісного, ми прагнемо запобігти помилкам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педагогіки, любов матері й батька калічить дітей».

Вправа  «Незакінчені речення».

Я буду зачитувати початок речення, а вам необхідно його закінчити. Якщо:

1. Дитину постійно критикують, вона вчиться ... (ненавидіти).

2. Дитина живе у ворожнечі, вона вчиться ... (бути агресивною).

3. Дитина живе в докорах, вона вчиться ... (жити з відчуттям провини).

4. Дитина росте в терпимості, вона вчиться ... (розуміти інших).

5. Дитину хвалять, вона вчиться ... (бути благонадійною).

6. Дитина зростає в чесності, вона вчиться ... (бути справедливою).

7. Дитина зростає в безпеці, вона вчиться ... (вірити в людей).

8. Дитину підтримують, вона вчиться ... (цінувати себе).

9. Дитину висміюють, вона вчиться ... (бути замкнутою).

10. Живе у розумінні та дружбі, вона вчиться ... (знаходити любов у світі).

І наостанок нагадаю вам, шановні батьки, слова відомого американського педіатра Бенджаміна Спока: «Любіть вашу дитину такою, якою вона є, і забудьте про риси, яких у неї немає... Результат виховання залежить не від ступеня суворості чи поблажливості, а від ваших почуттів до дитини й від тих життєвих принципів, які ви прищеплюєте їй».

 

 

Шановні батьки, пам'ятайте!

• У дітей, які не знають, що їм робити у час дозвілля, псуються і голова, і серце, і мо­ральність. Допоможіть своїй дитині вибрати ко­рисне заняття.
• Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті «виховання».
• Батьки, пам'ятайте! Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгуб­леності, безсилля, а й педагогічного безкуль­тур'я. Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину. Одурманюють її отрутою брехні.
• Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.
• Говоріть з дитиною так, щоб не залишило­ся ніякого сумніву в тому, що ви керуєтеся тур­ботою й тривогою за неї, а не бажанням відмах­нутися, образити.
• Будьте навіть у дрібницях до кінця правди­вими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже добре помічають діти.
• Не забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкрива­тимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої по­ради, підтримки.
• Батьки, пам'ятайте! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимо­волі.
• Враховуйте основні методи виховання й пе­реконання, справи, стимулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Анкета для учнів

«Чи вважаєте ви себе культурною людиною?»

 

Шановні школярі! Позначте в переліку знаком «+» дії, що ви вважаєте пристойними, а знаком «-» — дії, що вважаєте непристойними:

• голосно кричати;
• битися;
• бути чуйним до інших людей;
• перебивати під час розмови іншу людину;
• ставити недоречні запитання;
• бути правдивим;
• вживати брутальні слова;
• бути жадібним;
• бути добрим;
• бути ябедою;
• бути щирим;
• бути допитливим;
• брехати;
• нав’язуватися з дружбою;
• не звертати уваги, якщо когось кривдять;
• мовчати, якщо хтось погано вчинив;
• бути вимогливим до себе;
• відповідати за власні вчинки;
• байдуже ставитися до чужого лиха.

Дякуємо вам за участь в опитуванні й щирі відповіді!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

Тест «Ви і ваші діти»

 

1.  Якщо дитина отримає двійку в школі, ваші дії?

а) задам доброї прочуханки, змушу сісти вдома і зубрити – (2)

б) допоможу дитині розібратися з новою темою і вивчити урок – (3)

в) одержав двійку, одержить і трійку - нічого страшного – (1)

г) піду в школу і влаштую вчителям прочуханку – (4) 

2. Якщо дитина візьме без дозволу гроші й усі витратить, якими будуть ваші дії?

а) шкуру з неї спущу! – (2)

б) проведу бесіду, постараюся усе пояснити – (3)

в) нехай бере, для неї й працюю – (4)

г) мої гроші де не слід не валяються – (1) 

3. Скільки часу на день ви спілкуєтеся з дитиною?

а) необхідний мінімум – (2)

б) вдень і вночі – (4)

в) весь вільний час – (3)

г) у мене немає вільного часу для спілкування – (1)

4. Ви читали своїй дитині в дитинстві перед сном книги?

а) систематично – (3)

б) зрідка – (1)

в) ніколи – (0)

г) ні до чого дитині перед сном забивати голову різними дурницями – (2) 

5.  Як ваша дитина проводить літній відпочинок?

а) тато – на захід, мама – на південь, діти – у табір – (1)

б) намагаємося бути завжди разом: і вдома. І в походи, і на море – (3)

в) відправляємо дітей гостювати до родичів або в табір – (2)

г) куди дитина побажає, туди й поїде – (4)

6.  Як часто ви даєте дітям поради?

а) щохвилини – (2)

б) на дай Боже радити. Діти самі все знають – (4)

в) за необхідністю – (3)

г) раджу всім ніколи нікому не радити – (1).

7.  Після сварки з дитиною хто першим йде на примирення?

а) той, хто першим усвідомлює свою неправоту – (3)

б) ніхто і ніколи – (1)

в) звичайно, дитина, адже вона молодша – (2)

г) завжди я, бідне дитя – (4) 

8. Чи довіряє вам дитина свої секрети?

а) у хвилини щирості – так – (3)

б) про всі секрети довідуюся від сусідів і знайомих – (4)

в) її секрети мені ні до чого – (1)

г) нікуди не дінеться, натисну – довірить – (2)         

9.Чи намагаєтеся ви  виконати всі бажання дитини?

а) безумовно, всі до єдиного – (4)

б) так. Якщо дозволяють засоби і час – (3)

в) бажання – так, капризи – ні – (2)

г) діти повинні виконувати бажання батьків – (1)

10.Чи здатні ви передати свою дитину на тривалий термін (більше місяця) на виховання казенній установі або родичам?

а) тільки якщо змушують обставини – (3)

б) саме так я і роблю – (2)

в) ні в якому разі – (4)

г) нехай живе, де хоче – (1)

Відзначте ваші відповіді і підрахуйте суму отриманих балів.

 

Від 10 до 15. Ви байдужий, вважаєте дітей побічним продуктом свого життя, небажаним додатком, що звалився казна-звідки. Ви живете своїм життям, у якому дитині не знаходиться місця. Прохолодне відношення до дитини з вашого боку не породжує в неї відповідного почуття прихильності. З кожним роком ви все далі віддаляєтесь один від одного. Повсякденні зустрічі не несуть теплоти і радості від спілкування. Матеріальне – єдине, що вас ще пов’язує. Після відокремлення цієї частини життя відбудеться остаточний розрив тендітної сполучної нитки, і, треба думати, ваші зустрічі стануть небажаними обопільно.

Від 16 до 25. Ви – деспот, цілком перебуваєте в упевненості, що ви – глава родини і тому дитина повинна неодмінно слухатися вас і беззаперечно виконувати всі ваші вимоги. Думка дитини, її інтереси і проблеми вас цікавлять мало. У вас є чіткий план дій у відношенні виховання і навчання дитини. Опір дитини у вашому шаленому напорові тільки підливає масла у вогонь. Не в силах протистояти, дитина намагається відійти вбік від постійного конфлікту, замикаючись в собі і мовчки вислуховуючи моралізування шаленого батька чи матері. Не виключено, що в майбутньому, вирвавшись з-під вашого невсипущого нагляду, буде робити все навпаки тому, чому ви його невпинно вчили довгі роки. Просто так! На зло…

Від 26 до 34. Ви – друг. У вас довірчі відносини з дитиною. Ви в курсі всіх її маленьких нещасть і радостей. Дитина вважає вас найближчим другом і намагається не засмучувати вас ні словом , ні ділом. Але якщо таке трапляється, то ви швидко знаходите шляхи примирення, і конфлікт не перетворюється на затяжну міжусобну війну. Ви впевнені в діях своєї дитини і здатні вгадати її поводження в тій чи іншій ситуації. Дитина бачить у вас надійну опору і захист.

Від 35 до 40. Ви – прислуга. Ваша дитина відверто помикає вами. За власним бажанням ви прийшли до неї в служіння, потураючи з малих років усім її капризам. Підростаючи, вона все частіше перестає рахуватися з вашою думкою. Ви в розпачі думаєте:» Що сталося з моїм ласкавим малям?». А воно думає, що весь світ крутиться навколо нього.

        Можливо, і не варто занадто серйозно сприймати отримані результати. Але, думаю, кожному з вас є над чим поміркувати.

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                        Додаток 3

 

Виховуючи,  ви повинні дотримуватися певних правил:

 

Правило перше. Ніколи не беріться за виховання у поганому настрої. Виховання дітей – це одне з найпрекрасніших занять людини і його, безперечно, повинні супроводжувати хороший настрій, спокій, схильність до спілкування. Щоб переконатися у цьому, ви самі повинні дати відповідь на ряд запитань: де вам краще – в компанії друзів, прихильних до вас, чи в компанії певних суб'єктів, де кожен займається своєю справою? Чи подобається вам, коли на вас кричать, чи ви надаєте перевагу нормальному тону розмови? Звичайно, будь-яка людина на ці питання дасть однозначну відповідь. Але, на жаль, чомусь не всі батьки пам'ятають ці прості істини в щоденному спілкуванні з дітьми.

 

Правило друге. Ясно визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть їй це), а також дізнайтеся, що вона сама думає з цього приводу. Діти не народжуються «готовими людьми». І якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, сміливими, веселими, сильними, мужніми і т.д. – виховайте їх такими. При цьому деякі батьки чітко не уявляють собі, чого вони хочуть від дітей; вони лише знають, що в дітях їх дещо «не влаштовує». Головне – переконати дитину в то­му, що ваша виховна мета – це її мета. Але мета може бути досягнута й іншим шляхом, не так, як ви пропонуєте. Діти живуть своїм життям, а не просто життям батьків.

 

Правило третє. Надавайте дитині самостійність. Виховуйте і не нав'язуйте готові рішення. Діти – це ті ж люди, і ніщо людське їм не чуже. Але діти – люди недосвідчені. І хоча вони хочуть, як правило, до всього дійти самі, зробити це вони зможуть лише з допомогою дорослого, але з допомогою тактовною. І це повинна бути лише допомога, а не підміна дій дитини діями дорослого.

 

Правило четверте. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і час від часу розбирайте з дитиною його правильні й хибні кроки на шляху до мети. При цьому важливе емоційне стимулювання: не тільки позитивний фон, але і негайне реагування на кожне досягнення дитини.

 

Правило п'яте. Не пропустіть того часу, коли досягнуто першого успіху. Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожен вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а конкретно. Не «ти у мене молодець», а обов'язково «ти вчинив добре, тому що...», і ще дайте відчути свій настрій – у даному випадку це радість успіху дитини.

 

Правило шосте. Якщо дитина робить щось не правильно потрібно своєчасно зробити їй зауваження. Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу – дати усвідомити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.

 

Правило сьоме. Оцінювати вчинок, а не особистість! На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша і груба батьківська помилка. «Ти – поганий» (оцінка особистості) звучить замість більш вдалого у цій ситуації «ти вчинив погано» (оцінка вчинку). І необхідно конкретно пояснити, в чому, власне, помилка, чому в даному випадку дитина вчинила неправильно. Оскільки критикується конкретна помилка, а не особистість, то у дитини нема потреби захищатися, не виникає страху, побоювання бути покараним. З того суворого, навіть жорстокого, але спокійного аналізу вчинку випливає віра в справедливість вихователя, в його послідовність і не зникає віра у свої сили.

 

Правило восьме. Після зауваження обов'язково доторкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки. Сутність людини і її вчинки – не одне і те ж. І потрібно вести себе відповідно: нема нічого гіршого, коли батько або мати ображаються на своїх дітей. Не піддавайтеся хибній думці, згідно з якою діти поділяються на талановитих і не талановитих, хороших і поганих. Кожна дитина може досягнути достатньо багато. Але для цього вона повинна бачити кінцеву мету.

 

Правило дев'яте. Виховання повинно бути поетапним. Якщо ви приведете високу, молоду людину в сектор для стрибків у висоту, вкажете їй на планку з відміткою світового рекорду і скажете – стрибай! – то нічого з цього не вийде. Планку потрібно піднімати поступово. Так само поступово, рухаючись від першої висоти до наступної, штурмує свої планки людського росту дитина. Завдання батьків і вихователя – своєчасно і точно піднімати планку, керуючись системою перспективної мети дитини.

 

Правило десяте. Виховання повинно бути жорстким, але добрим. У цьому і полягає суть своєчасності вихователя. Не потрібно мучитися хибним вибором – який спосіб виховання кращий: жорстокість або доброта, авторитарність або лібералізм – і те, й інше рівно віддалене від суті ефективного сучасного виховання дітей у сім'ї. Все добре у свій час, і потрібно вміти застосувати різні методи у відповідності з конкретною ситуацією. Тоді й виховання буде своєчасним.