"Берегиням роду присвячується". Шануємо наших бабусь.
Сценарій родинного свята
«Берегиням роду присвячується»
Мета:
- пропагувати традиції дбайливого ставлення до бабусі;
- підтримувати сімейні цінності, відзначити особливе місце у нашому житті найдорожчих людей;
- виховувати повагу до людей старшого покоління.
Перебіг свята
Вступне слово учителя
Цьогорічна осінь (зима, весна) вже перегортає свої останні сторінки. У таку пору хочеться думати про щось тепле та рідне серцю.
Саме такими є наші бабусі. Так, мова про бабусь. Про тих, кого ми в буденних клопотах часто забуваємо, обділяємо їх увагою та турботою. Про бабусь, яких у народі, недарма, нарекли «берегинями».
Слово «берегиня» потрапило до нас із сивої давнини. І означає воно: «та, що береже, оберігає, завдяки якій тримається світ».
Наші предки завше шанували жінок, особливо старшого віку. Доказами цього є речові знахідки епохи Трипілля, історія правління княгині Ольги. Інформація про це міститься у «Повісті минулих літ», у подорожніх записах іноземних купців, у наших народних піснях, звичаях.
Жінка – мати, бабуся, прабабуся, берегиня роду людського.
Саме їй сьогодні присвячуємо свій виступ!
Вчитель: - Погляньте, яка краса! А ви знаєте, чиї це вироби у нашій залі на виставці?
Дмитрик: - Так! Це моя бабуся Ганя у вільний час захоплюється бісером. Для неї – це як справжній релакс!
Вчитель: - Діти. Погляньте на ці рушники! Я знаю, що їм більше 100 років. Тимофійку, розкажи нам про це.
Тимофійко: - Ці рушники вишила моя прапрабабуся Устина. Їм, дійсно, більше ста років. Наша родина береже їх як справжню реліквію.
Вчитель: - Золоті руки у ваших бабусь. А ще, вони і шиють, і плетуть рідним теплі речі на зиму.
Настуня: - Саме так! Моя бабуся Марія, що живе аж у Молдові, раніше працювала на трикотажній фабриці в´язальницею.
Максимко: - А моя бабуся Люда теж захоплюється в´язанням і, навіть, риболовлею!
Тимофійко: - А моя бабуся Люся працювала швачкою на швейній фабриці.
Марійка 1: - І моя бабуся Валя дуже вправно вміла шити та в´язати.
Марійка 2: - І моя бабуся Марія любила вишивати, виплітати. А ще – співати! Співала, навіть, у церковному хорі!
Вчитель: - Діти, а що це так смачно пахне?
Вікуся: - Це пиріжечки моєї бабуся Валі. Вона не лише вправно працює у школі, а й дуже любить готувати.
Владик: - Та ні! Це пахнуть пиріжечки моєї бабусі Тані! Адже вона працює кухарем у дитячому садочку.
Максимко: - І моя бабуся Наташа працювала кухарем!
Настуня 2: - А моя бабуся Катя працювала, навіть, шеф-кухарем!
Галинка: - А у моєї бабусі Тамари у хаті пахне цукерками, бо працює вона на кондитерській фабриці.
Вчитель: - Так, діти, звичайно. Те, що зготовлено руками ваших бабусь, є найсмачнішим! Оселя, в якій вони живуть, є найсвітлішою! І немає різниці, чи то сучасна квартира у центрі гамірного міста, чи маленька сільська хатинка край села. Там завше тепло, там завше затишно. Там завше чекають на вас….
(Звучить пісня «Бабуся» у виконанні дівчаток)
- Стоїть бабуся світла, мов Великдень.
Як свічечка в каплиці край села.
І все буденне враз стає величним,
Здається, що нема у світі зла.
- Стоїть – і наче небо стає вищим.
Цілує промінь лагідні уста.
Вона за все пробачить, як Всевишній:
За сіль сльози і за того листа.
- За роки посивілі самоти..
Бабусю, із яких джерел та сила,
Що помагає вам свій хрест нести?
Про що ви в Бога палко так просили?
- Ви колись над моєю колискою
Вечорами тихими схилялися,
І були далекі зорі близькими,
Я до мене бабуся усміхалася.
- Ми хворіли, Ви за нас молилися,
Нам щастило – Ви а нас раділи.
І солодким болем серце билося,
Як з гнізда у білий світ летіли.
- З чим прийдем до Вас в цей день осінній?
Любій бабці що подарувати?
Пісню, квіти, золото, коштовності?
Разом: Лиш здоров´я – жити і сміятись!
(Таночок «Поспішаю до бабусі!»)
Вчитель: - Бабусі, прабабусі – це не просто старійшини родини. Це мудрі наставники, безперечний авторитет для усіх.
- Ніхто не робить для дітей стільки, скільки роблять бабуся і дідусь. Вони здатні зробити неможливе!
- Те, що батьки не дозволяють, обов´язково дозволить улюблена бабуся!
- Коли в родині народжуються діти, батьки ще молоді…Коли народжуються онуки, приходить друга молодість…
- Краще джерело безперебійного живлення – наші бабусі.
- Залишили ноутбук на підлозі…Бабуся подумала, що то ваги. І як результат…45 тисяч «важить» бабуся!
- Як каже моя бабуся: «Добре все вміти, але не дай Бог все самій робити!».
- Щоб змінити людину, треба починати з його бабусі.
- Бабуся – це не вік, це стан душі.
- Бабуся – це єдина людина, для якої ми завжди голодні і нас треба негайно нагодувати!
- Онук, який провів усе літо у бабусі в селі, вимірює тиск краще сімейного лікаря…
- Будь-яка бабуся переконана, що внуки у неї абсолютно чудові, хоча батьки, на її думку, виховують їх абсолютно неправильно.
- Ніколи не стану дорослою жінкою! Побуду хорошою дівчинкою, а потім відразу стану доброю бабусею!
- Це насторожує, коли замість «чудово», бабуся говорить «класно»1
- У деяких питаннях бабусі не поступаються навіть Google!
- Ще нікому не вдавалося піти від бабусі голодним!
- Коли бабуся накриває на стіл, то будь яка дієта закінчується!
- Кажуть, у кого не було бабусі, у того не було дитинства.
Усі разом:
Адже бабуся – це та ж материнська любов, тільки в квадраті!
Учень1:
Так, так…Саме бабусина любов, що не має меж.
Учень 2: - Бабусина любов, що наче джерело, живить нас.
Разом: - Але іноді бувають і кумедні випадки!
Сценка 1
Разом: - Батьки привезли онука в село на ціле літо!
(Чути звуки гальм автомобіля та кукурікання півня)
Тато і мама (разом): - Здрастуйте, бабусенько!
Мама: - А ми Вам Іванка привезли, залишимо його на літо!
Тато: - Канікули у нього!
Бабуся: - Ой! Яка я рада! Дорогенькі мої! (Обіймає усіх).
(Бабуся обіймає онука та підходить до краю сцени)
Ой, а що це з тобою, сонечко? (Звертається до онука)
Ти, наче, схуд? Олю, чим ти його годуєш?
Мама: - Як чим? Так як завше…
Бабуся: - Нічого, нічого! Побуде у мене, і все буде гаразд!
А ви їдьте, їдьте…
Ведучі разом: - У тієї ж бабусі через 5 хвилин!
(Онук сидить за столом, що заставлений продуктами. Бабуся біля нього)
Бабуся: - Їж, дитино, їж…Боже, що вони з тобою зробили! Схуд бідненький! Лиця на тобі не видно! (Плескає у долоні)
Ведучі разом: - У тієї ж бабусі через тиждень!
(Онук знову за столом з їжею. Бабуся біля нього з мискою налисників)
Онук: - Бабусю, я більше не можу! Їсти багато борошняних виробів – не корисно! Це ж зайві калорії!
Бабуся: - Де це ти таке вичув?
Онук: - У школі. І мама з татом казали…
Бабуся: - Ото ще вигадали! Я тобі, радість моя, ось ще і налисничків тепленьких принесла… Смачнючі... Мммм… (Смачно прицмокує)
Онук: - Ох… (Важко зітхає)
Ведучі разом: - У тієї ж бабусі через місяць!
(Чути звуки гальм автомобіля та кукурікання півня)
Батьки разом: - От ми і приїхали…А де це наш Іванко?
Онук: - Я тут… (Іванко поволі виходить до батьків. Помітно, що хлопчик значно набрав у вазі).
Батьки разом: - Оце так! (Від подиву розводять руками)
Бабуся: - Так, так! Хоч на дитину людську став схожий!
(Гладить онука по голові). А це ось ще із собою! (Виставляє
велику господарську валізу із продуктами).
Батьки разом: - Мамо…
Онук: - Бабцю…
Бабуся: - Та тут нічого такого! (Далі говорить швидко). Три десятки пиріжечків із вишнями, зо два десятки зі сливками, курочка запечена, півник відварений, яєчок кілька десятків…
Батьки разом: - Мамо…
Онук: - Бабцю…
Бабуся: - Ви ж мої дорогенькі…(Обіймає усіх)
Сценка 2
Ведучі разом: - Бабуся і домашнє завдання!
(За письмовим столом сидить онук, схиливши голову над книжкою. Сумно зітхає)
Мама: (Підходить до сина) - Домашнє завдання задавали?
Онук: - Задавали… (Зітхає).
Мама: - Багато?
Онук: - Багато…
Мама: - Сідай і роби!
Онук: - А Владик, он, на велосипеді кличе кататися!
Мама: - Відкривай зошит!
Онук: - А Орест обіцяв мені нову гру на телефоні сьогодні показати…
Мама: - Читай умову задачі! І не клич бабусю на допомогу! Роби все самостійно! Зрозумів? (Іде геть).
(Чути скрип дверей. Виглядає бабуся. Заходить, озираючись навколо)
Бабуся: - Сонечко ж ти моє! (Стурбовано) Як над тобою ці дорослі знущаються!
Онук: (Дивиться жалібними очима та ствердно хитає головою)
– Так, бабусенько, так…
Бабуся: - Багато уроків?
Онук: – Так, бабусенько, так…
Бабуся: - Не журися, зараз допоможу! (Бере до рук зошит)
Задача з математики… Ага… Пиши! Отут додай, а тут відніми! От, розумничок! (Гладе онука по голові)
Онук: - Бабусю, а ти мені на своєму телефоні даси пограти гру, бо мій
тато з мамою сховали?
Бабуся: - Авжеж, любий!
Онук: - Бабусю, мене он Владик на вулиці вже чекає!
Бабуся: - Біжи, крихітко, біжи!
Онук: - А домашня?
Бабуся: - Нічого! Я там відповіді кружечком обведу, стрілочки намалюю. Все зроблю!
Онук: - (Підбігає до бабусі та обіймає) – Ти ж у мене, бабусенько, найкраща!
Учень 1: - Це все, звичайно, гумор!
Учень 2: - А якщо серйозно, то ми дуже любимо наших бабусь!
Учень 1: - Допомагаємо їм по господарству!
Разом: - І навіть…пиріжки печемо!
(Гумористичну пісню про бабусю виконують хлопчики у фартушках)
Вчитель: - Серед професій, якими володіють наші бабусі, зустрічаються такі, про які не часто можна почути.
Родіоне, розкажи, ким працювали твої бабусі.
(Розповіді дітей)
Вчитель: - Дійсно, усе вміють, усе можуть ваші бабусі!
І онуків бавити, і трамваї водити!
А своїм близьким і рідним небо прихилити!
Бо найсвятішим для них є їх родина, їх сім´я!
(Пісня про родину у виконанні батька учня)
(Одночасно із піснею на екрані демонструються світлини дітей зі своїми бабусями)
Вчитель: - У діток нашого класу є бабусі, котрим довелося бавити
не лише своїх дітей та онучат. Прошу…
(Розповіді дітей про бабусь, які працювали у школах та дитячих садочках)
Вчитель: - Турбуються ваші бабусі про добробут родини. Маючи за плечима багато літ, працюють, навіть, за кордоном, аби сім´я жила у достатку.
(Розповіді дітей про бабусь, які працюють за кордоном)
Вчитель: - Жити і працювати далеко від рідної домівки важко. А ще важче, мабуть, коли твій син на війні, у самому пеклі. Але завдячуючи саме таким синам, ми маємо можливість жити, працювати, навчатися.
Марійко, я знаю, що твоя бабуся працює за кордоном. А у вільну від роботи хвилинку складає вірші. Так?
Марійка: - Так. Вона ще й переслала нам відео, де читає вірш про сина. (Відео)
Вчитель: - «Бабусина доля, як ота тополя» - кажуть у народі. І буде та доля щасливою, а старість спокійною, коли дочекаються старенькі шани та поваги від дітей та онуків. Тож візьміть, дітки, ось ці троянди та підійдіть до своїх бабусь. Скажіть їм теплі слова вдячності та любові.
(Фінальна пісня у виконанні бабусь, матусь та дітей)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку