Бесіда «ТА ЗЕМЛЯ МИЛА, ДЕ МАТИ НАРОДИЛА»

Бесіда «ТА ЗЕМЛЯ МИЛА, ДЕ МАТИ НАРОДИЛА»

Мета: формувати в учнів уявлення про країну; розширити й поглибити поняття «Я - громадя­нин України»; розвивати мовлення дітей, їхній світогляд; виробляти громадські якості: патріо­тизм, людяність; виховувати любов і повагу до Батьківщини - України.

Є багато країн на землі

В них озера, річки і долини,

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди Батьківщина!

Учитель. Чи Здогадались ви, про що піде мова сьогодні? (Відповіді дітей.) Так, діти, сьогодні ми поговоримо про нашу рідну, милу Батьківщину. Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місця, де минуло її дитинство. То родинне вогнище — маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, дідусь, бабуся, сестри, брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас — вийде наша велика держава Україна. А кожному з нас мила серцю Україна, тому що тут ми народились, тут зустрічаємо вперше росяні свята, спостерігаємо, як сонечко котиться на захід. Це для нас навесні співають невгамовні солов’ї та цвітуть білесенькі сади, чарівниця осінь дарує найтеплішу гаму золотих кольорів. Бо та земля, на якій народилися, усім, як мати, у всьому світі, найдорожча, найдобріша, наймиліша. І недаремно свою Вітчизну українці з прадавніх часів називають ненькою-Україною.

Учень Краю мій рідний, моя сторона,

Ти для мене - найкраща у світі!

Україно моя, ти у серці - одна!

Як в віночку, в барвистому цвіті.

Учениця Україно, ми дочки твої і сини,

Ти всіх нас любов’ю зігріла,

І шумлять кучеряві твої ясени,

Кличуть в мрію нас їхні вітрила.

Учитель. Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок — все це наші народні символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, сповита легендами, переказами, вона завжди буде символом добра і надії, віри у краще. Як мовиться в пісні, Батьківщина починається з рідного порога, а отже, з отчого дому.

Гордістю кожної оселі з давніх часів є вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і в горі рушник був незмінною частиною нашого побуту. Без рушника не обходилась жодна подія в людському житті. По всій Україні поширений звичай перев’язувати рушником сватів у разі згоди дівчини на одруження. А коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті.

Поки живе чоловік,

Поки сходить і бруниться зілля —

Буде разом довіку рушник

Із началом весни і дороги,

Бо народ у цьому бачить звик

Віру в честь, в життя, в перемогу.

Звучить пісня «Рушничок».

 https://www.youtube.com/watch?v=3ShH-bPcSTE

Учитель. Символом рідної землі, отчого краю, батьківської хати є калина. Калинонька — це образ мами, батька, родини, цілого роду нашого прекрасного краю. Про калину складено багато пісень, віршів, легенд. А ще, діти, калина — символ кохання, краси, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена у білому вбранні, восени палахкотить ґронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, а ще з калиною печуть смачні пироги, нею лікуються.

Діти, а що знаєте ви про лікувальні властивості калини? А зараз давайте заспіваємо про калину.

Виконується пісня-танець «Зацвіла в долині червона калина». https://www.youtube.com/watch?v=1EnfTan6RqM

Учитель. Любі діти! Батьки, вчителі вас люблять і думають про те, якими ви виростите, ким станете. Ви — наша надія, майбутнє України. І багато зусиль спрямовано на те, щоб майбутнє це було добрим і щасливим, щоб росли ви справжніми українцями із гарячими серцями, розумними головами, чистими помислами. Тож складемо обіцянку нашій Батьківщині.

Учні

Щоб цвіла Україна моя,

Ми даємо обіцянку нині,

Вчитись так, щоб набуті знання

Пригодились моїй Батьківщині.

Присягаємо наш край рідний

Над усе любити,

Рідний народ шанувати

І для нього жити.

Учитель. Дорогі діти, сподіваюсь, ви станете справжніми патріотами своєї Батьківщини, будете любити своїх батьків і приносити в майбутньому користь своїй країні.