Бесіди з безпеки життєдіяльності

ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

 

Організація дорожнього руху. Правоохоронній, односторонній, двосторонній рух. Правила безпеки під час переходу вулиці. Наземний, надземний, підземний переходи

 

1. Основні поняття з організації дорожнього руху

 

Проїзна частина — елемент дороги, призначений для руху транспортних засобів.

Край проїзної частини — умовна чи позначена дорожньою роз­міткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв тощо.

Тротуар — елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газо­ном.

Перехрестя — місце перехрещення, прилягання або розгалу­ження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між почат­ком заокруглень проїзної частини кожної дороги. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої тери­торії.

Пішохідний перехід — ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи можуть бути позначені дорожніми знаками і (або) дорож­ньою розміткою, світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожні­ми знаками, а на перехресті — шириною тротуарів.

За містом по боках проїзної частини розміщені узбіччя.

Уздовж доріг викопують рови-кювети. У них стікає з дороги вода під час дощів та танення снігу.

 

2. Правосторонній рух

 

В Україні встановлений правосторонній рух транспортних за­собів.

Це означає, що транспортні засоби мають рухатися по проїзній частині дороги, тримаючись правої сторони.

Пішоходи також мають триматися правої сторони під час руху тротуаром.

Є країни, наприклад Великобританія, де рух лівосторонній.

 

3. Односторонній і двосторонній рух

Вулиці відрізняються одна від одної шириною, покриттям, на­прямком руху транспорту тощо.

Як правило, на вузьких вулицях рух транспорту односторон­ній, тобто транспортні засоби рухаються в одну сторону.

На широких вулицях і дорогах транспорт рухається в проти­лежних напрямках — це вулиці з двостороннім рухом.

Діти повинні знати, де саме трапляються на їхньому шляху з дому до школи вулиці з одно- і двостороннім рухом. Це важливо тому, що правила переходу цих вулиць різняться між собою.

 

4. Місця, у яких можна переходити дорогу

 

Пішоходи мають переходити проїзну частину вулиці по пішо­хідних переходах.

Якщо переходів немає, то дорогу слід переходити на перехрес­тях по лінії тротуару або узбіччя.

Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох напрямків, дозволяється переходити її ПІД прямим кутом ДО краю проїзної частини В МІСЦЯХ-і де дорогу добре видно в обидві сторони.             

5. Перехід (наземний, надземний, підземний)

 

Пішохідні переходи бувають наземні, надземні й підземні.

Наземний перехід — це ділянка проїзної частини, позначена спеціальними знаками, дорожньою розміткою або світлофорами.

Надземні й підземні переходи — це спеціальні споруди, призна­чені для руху пішоходів через проїзну частину без виходу на неї. Тобто проїзна частина й перехід розташовані на різних вертикаль­них рівнях.

 

6. Чому до переходу дороги слід готуватися?

 

Перехід дороги — це досить відповідальний етап у дорожньому русі. Він вимагає від пішоходів відповідної підготовки. Адже перед переходом вулиці необхідно зосередитись, загострити свою увагу, згадати правила переходу й дати самому собі відповідь па запитан­ня: «А чи все я зробив для того, щоб безпечно перейти дорогу?».

 

7. Правила переходу вулиць і доріг

 

На проїзній частині дороги нанесені білі лінії. Що вони означа­ють? Ці лінії так само необхідні, як і дорожні знаки. Вони назива­ються лініями розмітки й регулюють рух транспорту й пішоходів. Лінії розмічають білою фарбою, металевими кнопками, кольоро­вим асфальтом та інтими наочними способами.

Уздовж проїзної частини проходить біла лінія. Це — осьова лі­нія. Вона може бути суцільною або переривчастою. Суцільну лінію переїжджати не можна, а переривчасту можна. Завдяки осьовій лінії зменшується небезпека зіткнення.

Ділянка, по якій пішоходам дозволяється переходити дорогу, позначається широкими білими, паралельними до осі проїзної час­тини лініями. Це — нерегульований позначений пішохідний пе­рехід «зебра». Нерідко в цьому місці ставлять знак «Пішохідний перехід».

«Острівець безпеки» — місце, де пішоходи можуть, якщо вони не встигли перейти вулицю, почекати, поки транспорт знову зупи­ниться. Жодному водієві не дозволяється заїжджати на «острівець безпеки».

«Посадочний майданчик» — ділянка, виділена на проїзній час­тині суцільною лінією. Тут люди очікують трамвай, тролейбус, ав­тобус. Транспортним засобам забороняється заїжджати на «поса­дочний майданчик.

 

8. Як перейти вулицю

 

Запам’ятайте, що переходити вулицю дозволяється лише у ви­значених місцях. Переходити можна:

а) по підземних переходах або пішохідних містках;

б) у місцях, де на проїзній частині є «зебра» або знак «Пішохідний перехід»;

в) якщо розмітки «зебра» або знака «Пішохідний перехід» немає, то на перехрестях доріг по лінії тротуарів або узбіч;

г) автомобільну дорогу поза населеним пунктом можна переходи­ти тільки па тих ділянках, де її можна добре проглянути в оби­два боки.

 

Це — найбезпечніші місця для переходу бруківки. Пішохід повинен дійти до місця переходу й там перейти дорогу. Основні місця переходу розташовані на перехресті. Якщо до наступного перехрестя далеко, то пішохідний перехід може бути між двома перехрестями. У такому випадку він позначений дороговказом «Пішохідний перехід» або лініями розмітки переходу на бруківці («зеброю»).

Перед тим як вийти на проїзну частину, треба обов’язково зу­пинитися на краю тротуару. Спочатку слід переконатися, чи до­зволений тут перехід. Якщо дозволений, то — будь ласка... І ось тепер настає найвідповідальніший момент для пішохода — пере­хід проїзної частини. Для наочності розділимо її на дві половини. Перша половина — вступ на проїзну частину й перехід до її сере­дини (осьової лінії). Друга половина — остаточне подолання проїз­ної частини. Образно бруківку можна уявити горою, яку необхідно подолати. Перша половина шляху — підйом угору, сходження на

вершину. Друга половина  спуск. Природно, що підйом важчий,

ніж спуск. Перед тим як вийти на проїзну частину, слід подиви­тися ліворуч. Якщо ні автомобілів, ні інших транспортних засобів поблизу немає, можна переходити. Дійшовши до середини вулиці або дороги, треба подивитися в правий бік — тепер автомашини можуть з’явитися праворуч. Якщо проїзна частина вулиці вільна, молена не поспішаючи перейти вулицю. З гори ми іноді спускаємо­ся бігцем, a ira бруківці цього робити не можна. Порядок переходу проїзної частини простий, але потрібна дисципліна й увага.

Якщо на перехресті немає ні світлофора, ні регулювальника, то це нерегульоване перехрестя. Таке перехрестя пішоходи перехо­дять по лінії тротуару. Перед тим як вийти на проїзну частину, слід зупинитися на краю тротуару й переконатися, що ліворуч немає транспорту, що наближається. Тільки після цього можна почати не поспішаючи перехід першої половини проїзної частини вулиці, тут потрібна особлива обережність. Адже до перехрестя може під’їхати машина для правого повороту.

Треба стежити також за машинами, які наближаються з проти­лежного боку, оскільки вони можуть зробити лівий поворот, у бік пішохода. Усі автомашини, що роблять правий або лівий поворот, зобов’язані пропустити пішохода. Але обережність ніколи не за­шкодить.

Перехід другої половини небагато складніший для пішохода, що перебуває на лівосторонньому тротуарі. Він також має стежи­ти за машинами, що під’їжджають праворуч. Пропускати пішохо­дів не зобов’язані ті машини, які наближаються праворуч і їдуть прямо.

Якщо ви не знаєте, як удіяти, зупиніться! «Зрізати кути», тобто переходити перехрестя по діагоналі, небезпечно й тому заборо­нено.

 

9. Правила безпеки під час переходу вулиці

 

а) перехід дороги з двостороннім рухом:

• перед тим як переходити дорогу, необхідно подивитись ліворуч. Якщо проїзна частина вільна, то можна йти;
• дійшовши до середини вулиці, треба зупинитись. Якщо рух транспорту почався, необхідно почекати на «острівці безпеки» або на лінії, яка розділяє транспортні потоки протилежних на­прямків;
• тепер треба подивитись праворуч. Якщо проїзна частина віль­на, закінчуйте перехід.

      б) перехід дороги з одностороннім рухом:

Для того щоб перейти дорогу з одностороннім рухом, необхідно подивитись у сторону, протилежну рухові транспорту. Якщо ма­шин немає, то перехід треба здійснити в один прийом, тобто без зупинки на середині проїзної частини.

В усіх випадках, якщо на вулиці інтенсивний рух, немає побли­зу світлофора, то необхідно попросити дорослого або міліціонера допомогти перейти вулицю.

У разі наближення автомобіля із увімкненою сиреною і мигал­кою слід утриматися від переходу дороги.

 

ІНСТРУКТАЖ

Поведінка пішохода на вулиці

 

1. Ти — пішохід, і ходи по тротуарах, алеях, пішохідних до­ріжках.
2. Будь уважним, чемним. Не забувай чарівних слів «вибачте», «будь ласка», «дозвольте пройти», «дякую».
3. Пам’ятай, що поруч потік машин.
4. Не ходи з групою товаришів по всій ширині тротуару, бо зава­жатимете іншим пішоходам.
5. Не роздивляйся людей нахабно, не вказуй на них пальцями, на­віть коли вони чимось особливо відрізняються ВІД інших.
6. Не привертай до себе уваги інших, не галасуй — шум шкідли­вий для здоров’я.
7. Не штовхай зустрічних і тих, хто йде поруч із тобою.
8. Ходи тільки з правого боку тротуару.

 

Контрольні запитання і завдання

 

1. Яка частина вулиці називається проїзною?
2. Що називають тротуаром, узбіччям? Для чого вони існують?
3. Як і де можна переходити вулицю?
4. Які пішохідні переходи ти знаєш?
5. Який рух по твоїй вулиці? Як і де ти її будеш переходити?
6. Як потрібно переходити вулицю із двостороннім рухом?
7. Як слід переходити вулицю з одностороннім рухом?
8. Що таке дорога до школи?
9. Як вибрати безпечний маршрут?
10. Як переходити дорогу?
11. Чому треба вивчати Правила дорожнього руху?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні види ДТП. Поведінка в разі ДТП

 

Дорожні правила ми вивчили охоче,

Й виконуємо всі старанно їх, .

Бо кожен у здоров’ї жити хоче,

Щоб радісно було і линув сміх.

Тож: правила ці всі для нас писали,

Щоб попередити біду і відвести,

Щоб ми закон дороги поважали

 І добре знали, як себе вести.

Бо де дорога, там і небезпека.

Трапляються пригоди різні і не раз.

І хоч в природі дощ, мороз чи спека,

Л ми були в безпеці. В добрий час!

 

1. Основні причини ДТП

 

• перехід перед транспортом, Що рухається, па близькій відстані;
• перехід вулиць у невстановленому місці (це дуже небезпечно й часто призводить до нещасних випадків);
• ходіння по проїзній частині вулиці, дороги;
• гра на бруківці;
• неправильна поведінка під час виходу з трамвая, автобуса, тро­лейбуса;
• неправильний обхід транспорту.

 

2. Основні причини дорожньо-транспортних пригод за участю дітей

 

1. Закінчення навчального року,  збільшення числа дітей на до­рогах.
2. Зниження контролю з боку батьків.
3. Слизькі ділянки дороги під час негоди.
4. Зниження видимості через негоду.
5. Яскраве осліплююче сонце.
6. Поганий стан доріг.
7. Неуважність водіїв і пішоходів.
8. Перетинання проїзної частини Дорогою до школи.
9. Рухливі ігри на проїзній частині.
10.  Їзда на велосипедах  по проїзній частині.
11.  Зниження огляду під час негоди через парасольку, піднятий ко-';, мір тощо.
12.  Перехід доріг під час колективного відвідування театрів та інше.
13.  Адаптація до нових умов під час відпочинку поза оселею.

 

3. Основні причини, через які трапляються дорожньо-транспортні пригоди

Як уже зазначалось, більшість ДТП, пов’язаних із наїзда-¹ ми на пішоходів, здійснюється з вини самих пішоходів (понад 60 відсотків від усіх ДТП цього виду). Це відбувається тому, що пішоходи не завжди знають і не завжди виконують вимоги Правил дорожнього руху і не вміють правильно орієнтуватись у конкретній дорожній обстановці. Деякі пішоходи вважають, що забезпечення безпеки дорожнього руху повністю залежить від водія і що тільки він повинен застосовувати всі засоби, що виключають дорожньо-транспортні пригоди. Такі міркування, помилкові.

Правила дорожнього руху визначають конкретні обов’язки пішоходів. Крім того, пішоходи мають ураховувати, що водій не може миттєво зупинити транспортний засіб. Так, під час руху зі швидкістю 60 км/год (максимально допустима в містах і насе­лених пунктах) по сухому асфальто-бетонному покриттю дороги транспортний засіб від моменту, коли водій побачив перешкоду  й прийняв рішення про гальмування, до повної зупинки пройде? шлях, що дорівнює 38-45 м.

Не можна забувати, що дорога — це транспортний цех, де пра­цюють мільйони водіїв, і кожна перешкода на шляху автомобіля^ порушує ритм їхньої роботи. Гарантія безпеки всіх учасників до­рожнього руху значною мірою залежить від суворого дотримання пішоходами Правил дорожнього руху.

Збільшення аварійності па автомобільних дорогах останнім^ роками пояснюється ще й такими причинами:

• зростання парку транспортних засобів;
• зменшення обсягів і темпів будівництва й реконструкції доріг;
• незадовільна робота служб експлуатації доріг; ;
• збільшення випадків експлуатації технічно несправного тран­спорту;
• погіршення транспортної дисципліни учасниками дорожнього руху.

За таких умов необхідно забезпечити громадську підтримку за­ходів із підвищення безпеки руху, поліпшити якість підготовки водіїв і навчання населення, зокрема школярів, правил безпечної поведінки на автошляхах.

 

4. Можливі травмування пішоходів

 

У разі наїздів транспорту на пішоходів, ті можуть отримати травми різного характеру.

Транспортний травматизм найчастіше спричинює поранення черепа, таза, хребта, нижніх кінцівок, розриви внутрішніх органів.

Основними причинами травматизму па автодорогах є недостат­ня підготовка шоферів, недотримання Правил дорожнього руху, несправний стан вулиць, дефекти сигналізації тощо. Однією з неза­перечних причин, що збільшує вуличний травматизм, є вживання алкоголю.

Характерною особливістю травм від транспорту є переважна кількість важких ушкоджень із високим відсотком смертей на міс­ці пригоди.

 

5. Із метою запобігання ДТП учасники дорожнього руху зобов'язані:

 

ВОДІЙ

• Перед виїздом перевірити, а в дорозі забезпечити справний тех­нічний стан автомобіля.
• Під час руху бути пристебнутим ременем безпеки; не перевози­ти пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
• Уміло оцінювати дорожню ситуацію й ураховувати, як можуть повестися інші водії й пішоходи, застосувати всі можливі дії щодо недопущення ДТП.

 

ПАСАЖИР

• Бути пристебнутим ременем безпеки.
• Сідати й виходити з боку тротуару або узбіччя після повної зу­пинки автомобіля.
• Не відволікати водія від керування машиною.
• Не відчиняти двері під час руху автомобіля.

 

ПІШОХІД

• Рухатися по тротуару, пішохідній доріжці, а за їх відсутнос­ті — по узбіччю па безпечній відстані.
• Поза населеними пунктами йти назустріч руху транспортних засобів по узбіччю.
• Перетинати проїзну частину лише по пішохідних переходах;
• На проїзній частині не затримуватися без необхідності.
• Очікувати маршрутні транспортні засоби на посадочних майданчиках.

 

6. Основні види ДТП

 

• наїзд на пішохода;
• наїзд на тварину;
• наїзд на нерухомий транспортний засіб;
• наїзд на перешкоду;
• зіткнення транспортних засобів;
• перекидання.

 

7. Щоб не сталася дорожньо-транспортна пригода

 

Багато дорожньо-транспортних пригод трапляється з вини дітей.

Однією з причин дорожньо-транспортних пригод € порушення Правил дорожнього руху пасажирами і пішоходами. Через свою неуважність і недисциплінованість діти отримують важкі травми, гинуть під колесами автомобілів.

Щоб уникнути дорожньо-транспортних пригод, пам’ятай і виконуй такі правила:

1. Якщо зібрався переходити вулицю (дорогу), обов’язково зупинися на краю тротуару (узбіччя) біля проїзної частини. Пере­конайся, що транспорту поблизу немає, і тільки тоді спокійно переходь дорогу. У жодному разі не біжи!
2. Переходь вулицю тільки на зелений сигнал світлофора. Перш ніж зійти з тротуару, переконайся, що транспорт зупинився.
3. Не переходь дорогу одразу після виходу з транспорту. Троту­аром дійди до пішохідного переходу або перехрестя і тільки! там переходь проїзну частину. Якщо вони відсутні, дочекайся від’їзду транспорту від зупинки, переконайся в безпеці й пере­ходь дорогу.
4. Користуйся підземними й надземними пішохідними переходами. Там, де вони відсутні, переходь вулицю в місцях, позна­чених дорожньою розміткою «зебра» чи знаком «Пішохідний перехід».
5. Безперечно, ти не застрахований від непередбачених склад­них ситуацій, але якщо будеш виконувати всі названі умови,; то вони гарантуватимуть тобі безпечне й спокійне пересування, в надзвичайно насиченому транспортом сучасному світі.

 

8. Поведінка в разі ДТП

 

Існує декілька правил для тих, хто виявився свідком або учас­ником ДТП:

• за будь-яких обставин не залишати постраждалого без допомоги;
• негайно сповістити про пригоду в ДАІ (це пе обов’язково в разі відсутності жертв, а в учасників — претензій одне до одного);
• намагатися нічого не змінювати на місці пригоди;
• свідкам наїзду чи аварії, після якої водій покинув місце при­годи, запам’ятати й записати помер, марку, колір і прикмети машини та водія, викликати швидку допомогу, сповістити до­рослих і працівників ДАІ.

 

Якщо ви їдете на передньому місці пасажира, закрийте голову руками та ляжте на бік, простягнувшись на сидінні. Знаходячись на задньому сидінні, упадіть на підлогу. Якщо поруч із вами дити­на — накрийте її собою.

Як діяти після аварії? З’ясуйте, у якому місці автомобіля, у якому положенні Ви перебуваєте, чи не горить автомобіль та чи не підтікає бензин (особливо в разі перевертання). Якщо двері за­клинені, покиньте салон автомобіля через вікна, відчинивши їх або розбивши важкими підручними предметами. Вибравшись із маши­ни, відійдіть від неї якнайдалі — можливий вибух.

Після цього намагайтеся зберігати спокій, огляньте себе та міс­це аварії, за можливості падайте само- та взаємодопомогу. Слід пам’ятати, що життя потерпілого залежить від вчасної та кваліфі­кованої медичної допомоги.

 

 

 

Контрольні запитання і завдання

 

1. Які види ДТП ти знаєш?
2. Чи доводилось тобі бути свідком ДТП? Що ти робив?
3. Що треба робити, щоб не потрапити в ДТП?
4. Чому найбільше ДТП за участю дітей трапляються у вересні?
5.  Які ви знаєте причини ДТП із дітьми?
6. Чому дітям забороняється на проїзній частині гратися, катати­ся на самокатах, велосипедах (до 14 років), санчатах, ковзанах, лижах?
7. Чому не можна перебігати дорогу перед транспортом, що руха­ється на незначній відстані від пішохода?
8. Чим небезпечні ігри дітей поруч із проїзною частиною пустої вулиці?
9. Які побутові звички зазвичай діти переносять у поведінку на проїзній частині, і чи потрібно їх позбуватися?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Безпека руху велосипедиста

 

Дна колеса і дві педалі.

Лечу вперед в безмежні далі.

Та з рук керма не випускаю,

Бо правила дорожні знаю. (Велосипед)

 

1. З історії створення велосипеда

 

Слово «велосипед» походить від латинських слів «велокс» — «швидкий» та «педіс» — «нога». Дослівно це слово переклада­ється «швидко ніг». Складовими частинами велосипеда є рама із сідлом, що спирається на два (іноді на три) колеса. Рухається ве­лосипед завдяки ланцюговій передачі від ножпйх педалей до за­днього колеса.             

Історія сучасного велосипеда сягає у давнину. Близько 500 років тому видатний італійський художник і вчений Леонардо да Вінчі зробив креслення велосипеда. Але виготовити його не зміг.

Прототипами велосипедів у ХVІІ-ХVІІІ ст. були чотириколісні візки-самокати. Конструювали їх винахідники із різних країн Німеччини, Франції, Росії, Англії.

У Росії перший двоколісний суцільнометалевий велосипед по будував у 1801 році кріпак ІО. М. Артамонов.             

Значпо пізніше, у XIX столітті в Німеччині Драйз зробив бігову машину, схожу на велосипед. Але, щоб їхати, треба було відштовхуватись ногами від землі.

Через деякий час винахідник Дальзей придумав педалі. За ї допомогою крутили переднє колесо, яке було набагато більшим ніж заднє.

Згодом зробили дитячий триколісний велосипед. Він був дуже великий, у 2 рази вищий за сучасний, а колеса були дерев’яними« і З того часу минуло понад 130 років. Велосипед удосконалювали, розробили його нові моделі.

Сучасний тип велосипеда склався в основному з 90-х років XIX ст. В Україні промисловий випуск велосипедів розпочату в 1923 році на Харківському велосипедному заводі. Велосипед поділяють на дорожні (чоловічі, жіночі), універсальні, спортивно туристичні, спортивні, підліткові, дитячі та спеціальні (циркові, вантажні, велоколяски).             

Зараз велосипед зручний, легкий і красивий. Це машина, якою користуються і дорослі, і діти в усьому СВІТІ.

Цікавою модифікацією двоколісного велосипеда є тандем (велосипед для двох).

 

2. Хто має право їздити на велосипеді

 

Рухатись проїзною частиною на велосипедах дозволяється осо­бам, які досягли 14-літнього віку.

 

3. Безпека руху велосипедиста

 

Велосипед завжди був і залишається одним із улюблених засо­бів пересування, захопливими є велоспорт і велотуризм. Він міц­но увійшов у побут людей, особливо молоді. Але разом із тим саме він — винуватець безлічі серйозних травм. Мабуть, кожному з вас доводилося бачити, як навздогін автомобілю чи автобусу мчить велосипедист (і не завжди підліток, часто й доросла людина), не звертаючи уваги ані па швидкісний рух транспорту, ані на ожеледь узимку. Та й підлітки, які демонструють на тротуарі серед переля­каних пішоходів «акробатичні етюди» на велосипедах, не таке вже рідкісне явище.             

Можна тільки вітати прагнення молоді навчитися гарно їздити на цьому екологічному виді транспорту. Сучасний велосипед — це здоровий спосіб життя, можливість подорожувати та милуватися краєвидами, безліч цікавих друзів-велосипедистів і, що для підліт­ка також важливо, престиж.

Але, придбавши собі «двоколісного друга», підлітки одразу ж забувають, що велосипед — учасник дорожнього руху. Хай не такий швидкісний, як автомобіль, але все ж — транспортний засіб. Немає сумніву, що водій автомобіля, який не знає або ігнорує пра­вила дорожнього руху, може накоїти багато лиха на дорозі. А ве­лосипедист? Права на керування велосипедом не потрібні, навіщо ж правила вчити? «Я не по дорозі їжджу, а тротуаром» — інколи чуєш від велосипедистів. І знов, кидаються у бік з тротуару пішохо­ди, коли раптом за спиною лунає велосипедний сигнал. Ще гірше, коли група молодих людей влаштовує тротуаром перегони.

Не замислюючись про небезпеку, яку несуть велосипеди для ін­ших учасників дорожнього руху, вони не дуже дбають і про власну. Кошти на сучасний яскравий велосипед знаходяться, а на велосипедний шолом, засоби захисту рук та ніг — ні. А падіння з велоси­педа — справа майже звичайна і дуже травмонебезпечна.

 

4. Правила руху на велосипеді

 

Сьогодні у світі випускається величезна кількість велосипедів для дорослих і дітей. Наявність такої великої кількості велосипе­дів на дорогах і вулицях міст набагато ускладнює рух механічних транспортних засобів, навіть за ідеального виконання велосипе­дистами Правил дорожнього руху.

Велосипед, як транспортний засіб, має свої особливості — від, дуже маневрений і недостатньо стійкий, особливо під час поворотів. До того ж, швидкість руху велосипедистів значно відрізняється від швидкості руху мотоциклів, автомобілів, тролейбусів, автобусів.

Звісно, велосипед є транспортним засобом, а велосипедист — його водієм, тому йому необхідно знати Правила дорожнього руху так само, як водію автомобіля або мотоцикла. До водіїв велосипед висуваються вимоги, викладені в тих пунктах Правил, у яких міститься формулювання «водій транспортного засобу» без конкре­тизації виду транспортного засобу (механічний, загального користування тощо). У Правилах дорожнього руху для велосипедистів виділений спеціальний розділ.

 

5. Вимоги до водіїв велосипедів

 

• Рухатися по дорозі на велосипедах дозволяється особам, які досягли 14-річного віку.
• Для водіїв-велосипедистів місцевими органами виконавчої вла­ди може бути встановлена картка, у яку заноситься інформація про водія і яку водії мопедів чи велосипедів у такому разі пови­нні мати при собі.
• Велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду — білого кольору, по боках — оранжевого, ззаду — червоного. Для руху в темний час доби та в умовах недостатньої видимості на мопеді необхідно увімкнути освіт­лення, на велосипеді — ліхтар (фару).
• Водії велосипедів, рухаючись групами, мають їхати один за од­ним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
• Колона велосипедистів, що рухається по проїзній частині, повинна бути розділена па групи (до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією руху між групами 80-100 м.
• Водії велосипедів можуть перевозити лише такі вантажі, які; не заважають керувати транспортним засобом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху.
• Якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрес­тям, водії велосипедів зобов’язані звільнити дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються дорогою.

 

6. Велосипедистам забороняється:

 

а) керувати велосипедом із несправними гальмом і звуковим сиг­налом, а також без освітлення в темний час доби та в умовах недостатньої видимості;

б) рухатись проїзною частиною, якщо поруч є велосипедна доріжка;

в) рухатись тротуарами та пішохідними доріжками (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

г) під час руху триматись за інший транспортний засіб;

д) їздити, не тримаючись за руль, і знімати ноги з педалей;

е) перевозити пасажирів, за винятком дітей у віці до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими під­ніжками;

ж) буксировка велосипедів;

з) буксировка причепу (крім призначеного для експлуатації з цим транспортним засобом).

 

7. Якби знав, де впаду...

 

Через нестійкість велосипеда, як транспортного засобу, віро­гідність отримати травму під час їзди на ньому доволі висока. Як правило, більшість травм велосипедистів пов’язана із падінням з велосипеда або зіткненням велосипедиста із автомобілем, інши­ми велосипедистами, пішоходами, а також із деревами, стовпами, будівлями тощо.

Ось їх перелік:

• Забій різних частин тіла, струс мозку (у разі падіння, а також зіткнення з перешкодою — пішоходом, іншим велосипедистом тощо).
• Травми внутрішніх органів (за різкого вивертання керма на 90° і унаслідок цього удару животом об ручку керма).
• Травми колін (у разі падіння па землю або зіткнення).
• Травми голови і хребта в разі перекидання через голову. (Такі травми виникають за різкого гальмування переднім колесом, попадання колеса в яму, наїзду на камінь або дерево, а також за потрапляння в колесо ноги пасажира, який сидить на рамі або якого-небудь предмета — палиці, гілки, металевого прута випадково або внаслідок пустощів. Це особливо небезпечно під час їзди схилом униз.)
• Вивих плечового суглоба, перелом ключиці. (Може статися, коли велосипедист виставляє руку, намагаючись замортизувати своє падіння.)
• Забій яєчка в разі удару промежиною об сидіння велосипеда. (Ця травма характерна для екстремалів, які люблять постриба­ти через перешкоди на своїх велосипедах.)
• Різноманітні травми в результаті падіння, пов’язані з потра­плянням штанини в ланцюг. Тому, перш ніж сісти на велоси­пед, потурбуйтеся про свою безпеку: або встановіть на ланцюг захисний щиток, або загорніть штанину до коліна.

Слід пам’ятати, що велосипедист може травмувати не лише себе, а й пішоходів, якщо він їде тротуаром та до того ж на великій швидкості.

Підлітки нерідко проносяться на велосипедах через дитячий майданчик, не замислюючись, що на шляху в них може опинитися маленька дитина. Це одна з причин травматизму серед малюків.

 

8. Катаємося без травм

 

Щоб уникнути травм та інших неприємностей, пов’язаних із їздою на велосипеді, перш ніж ускочити в сідло «двоколісного дру­га», необхідно перевірити свою екіпіровку та справність велосипе­да. А саме:

• бажано їздити на велосипеді, надягнувши на голову захисний шолом, - він убереже голову від травм;
• обов’язково взуйтеся  —  босі ноги зісковзують із педалей, а це може призвести до падіння з велосипеда;
• якщо на вас широкі штани, зробіть усе, щоб штанина не змогла потрапити до ланцюга велосипеда (заверніть штанину або за­кріпіть її, встановіть захисний щиток на ланцюг);
• перевірте, чи добре затягнуті всі болти та гайки велосипеда;
• за необхідності, змастіть деталі, що труться;
• переконайтеся, чи надійно закріплене кермо, чи не проверта­ється воно;
• перевірте надійність кріплення педалей, переконайтеся, що вони вільно обертаються (якщо педаль не обертається, то під час їзди через деякий час вона може мимоволі вивернутися);
• перевірте натягнення ланцюга, бо ослаблений ланцюг може зі­скочити в найнезручніший момент (наприклад, під час спус­ку з гори або на перехресті). Це може стати причиною не лише травми, а серйозної аварії;
• перевірте, чи надійно закріплено сидіння;
• обов’язкова наявність велосипедного дзвінка, оскільки вчасно поданий сигнал дозволить уникнути зіткнень з іншими вело­сипедистами або пішоходами;
• велосипед неодмінно має бути укомплектований насосом і на­бором ключів, щоб завжди можна було підтягти ослаблені крі­плення;
• якщо ви збираєтеся на велосипеді в далеку дорогу, то неодмін­но треба взяти з собою ремонтний комплект — набір ніпелів, клей, гумові накладки для заклеювання камери, яка може порватися або проколотися (ще краще взяти з собою запасну камеру).

Слід враховувати ще одну небезпеку — пересування ґрунтови­ми дорогами або за межами міста. На таких дорогах, як відомо, немає ні велосипедних доріжок, ні тротуарів. Та й узбіччя часто також немає, проте є багато машин, які нерідко мчать із великою швидкістю.

 

Контрольні запитання і завдання

 

• З якого, віку дітям дозволяється їздити на велосипедах вулиця­ми й дорогами?
• Розкажіть, яких правил має дотримувати велосипедист, руха­ючись вулицями й дорогами.
• Як має бути обладнаний велосипед для їзди у вечірню годину?
• Які елементи конструкції велосипеда впливають на безпеку руху?
• 3 якою метою велосипедисти вдягають захисний шолом та одяг яскравих кольорів?
• 3 якого боку дороги мають рухатись велосипедисти?
• Як за допомогою руки попередити інших учасників дорожнього руху про виконання повороту або розвороту?
• Яка дорога вважається в ГІДР головною, а яка другорядною?
• На якому велосипеді небезпечно їздити?
• Чи можна їздити дорогою без світлових засобів?
• Чому не можна їздити на велосипеді тротуарами?
• Чи можна їздити на велосипеді під час дощу?
• Що робити, якщо на дорозі є речі, які заважають руху?
• На якій відстані один від одного можуть їхати двоє велосипе­дистів?
• Чому не можна їздити без звукового сигналу?
• Яким світлом має бути оснащений велосипед?
• Чи можна обганяти на велосипеді інші транспортні засоби?

 

ІНСТРУКЦІЯ «ДОРОГА Й ВЕЛОСИПЕД»

 

1. Їздити на велосипеді дозволяється тільки з 14 років.
2. Не катайся на проїзній частині на велосипеді.
3. Кататися на велосипеді можна тільки у спеціально відведених місцях, на стадіонах, у парку.
4. Під час їзди на велосипеді будь обережним.
5. Не катайся занадто швидко.
6. Дотримуючись правил безпеки, ви зберігаєте свої здоров’я й життя!

 

ІНСТРУКЦІЯ «ВИМОГИ ДО РУХУ ВЕЛОСИПЕДИСТІВ»

 

1. Керувати велосипедом дозволяється особам не молодше ніж 14 років.
2. Велосипедисти мають рухатися тільки по крайній правій смузі в один ряд.
3. Забороняється рухатися дорогою за наявності поруч велосипед­ної доріжки.
4. Водіям велосипеда забороняється їздити, не тримаючись за кермо хоча б однією рукою.
5. Забороняється перевозити пасажирів, крім дітей у віці до трьох років.
6. Велосипедист має мати справні гальма, кермо й звуковий сиг­нал.
7. Для їзди в темний час доби велосипед має бути обладнаний ліх­тарем або фарою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пожежонебезпечні об'єкти. Новорічні свята: новорічна ялинка, електричні гірлянди; небезпека використання відкритого вогню (свічки, бенгальські вогні тощо). Користування печами, камінами

 

1. Пожежонебезпечні об'єкти

 

У кожному будинку і квартирі є пожежонебезпечні об’єкти.

Це і телевізор, і радіоприймач, і пральна машина, і багато інших приладів, які працюють від електроенергії. Важко уявить наше життя без них.

На кухні встановлена газова плита, на якій щодня готують смачну їжу.

Використання побутових приладів не за призначенням або н вміле користування ними може призвести до виникнення пожеж: травмування та загибелі людей.

Пам’ятайте, що вдома не можна:

• користуватися несправними електричними побутовими прила­дами;
• захаращувати балкони і підвали;
• гратися з вогнем;
• зберігати на балконах і в гаражах легкозаймисті матеріали;
• сушити речі над плитою.

 

2. Новорічні свята: новорічна ялинка, електричні гірлянди; небезпека використання відкритого вогню (свічки, бенгальські вогні тощо)

 

Багато радості дорослим і дітям приносить свято Нового року В лісовою красунею — ялинкою. Проте, на жаль, іноді трапляється Лихо. Через необережне поводження з вогнем ялинка може легко спалахнути (особливо якщо вона тривалий час знаходиться в при­міщенні і встигла вже дещо всохнути) і завдати шкоди людям і їхньому майну. Щоб не сталося біди, слід пам’ятати основні правила »лаштування новорічних ялинок як удома, так і в школі.

Ялинку слід установлювати так, щоб залишався вільним вихід Із приміщення. Гілля ялинки має знаходитися на відстані не мен­ше одного метра від стін і стелі.             

Заборонено:

• використовувати для свята костюми з вати, паперу, марлі та подібних легкозаймистих матеріалів, які не просочені вогнезахисним складом;
• використовувати для прикрашання ялинки легкозаймисті іграшки та прикраси;
• застосовувати для ілюмінації ялинки свічки, бенгальські вогні, феєрверки тощо;
• обкладати підставку та прикрашати гілля ватою й іграшками з неї.

 

Неподалік від ялинки треба розмістити вогнегасник, ящик із піском та інші засоби для гасіння пожежі. Добре, якщо юні пожеж­ні (якщо є така організація в школі) встановлять чергування, бу­дуть суворо стежити за поведінкою своїх товаришів на святі.

 

3. Користування печами, камінами

 

У селах, де немає газу, використовується пічне опалення. Печі, плити, груби призначені для опалювання приміщень і приготуван­ня їжі.

Перед початком опалювального сезону печі й димоходи необхід­но прочистити, відремонтувати й побілити, зашпарувати тріщини.

Ремонт і кладку печей можна довіряти тільки особам і організаціям, що одержали спеціальну ліцензію Міністерства з надзвичай них ситуацій на проведення цих робіт.

Піч, димар у місцях з’єднання з дерев’яними горищними або міжповерховими перекриттями мають бути з потовщенням цегельної кладки — розділкою. Не потрібно забувати й про потовщення стінок печі.

Пічне опалення с найбільш пожежонебезпечним. Тому не можна розпалювати складене в печі паливо гасом або бензином У разі загоряння вони можуть вибухнути й обпалити обличчя волосся. Меблі, занавіски та інші предмети, що можуть загорітися, мають розташувати не ближче одного метра від печі груби чи плити. Не можна тримати біля плити речі, що можуть зайнятися: папір, тканину тощо. Не можна сушити над конфорками білизну. Щоб не загорілася підлога від вуглин, які впадають, її перед топковим отвором потрібно застелити жерстю розміром 70 х 50 см. Щоб не допускати перегріву печі, рекомендується палити її двічі-тричі на день і не більше ніж по півтори години. За 3 години до відходу до сну топлення печі повинне бути припинене.

Не можна висипати непогашену золу поблизу будівель і парканів. Перш ніж викинути ці відходи, їх слід залити водою.

Не можна залишати розпалені прилади пічного опалення нагляду, також не можна доручати їх малим дітям.             

Надзвичайно небезпечно залишати печі, що паляться, без догляду або на піклування малолітніх дітей. Не можна застосовувати для розпалювання печей горючі й легкозаймисті рідини.

Будь-яка піч має стояти на самостійному фундаменті й не примикати всією площиною однієї зі стінок до дерев'яних конструкцій. Потрібно залишати між ними повітряний проміжок — відступку.

Не сушіть на печі речі й сирі дрова. І стежте за тим, щоб меблі, занавіски перебували не менш ніж за півметра від масиву печі, що палять.

Перед початком опалювального сезону кожну піч, а так стінові димові канали в межах приміщення, і особливо димарі горищі треба побілити вапняним або глиняним розчином, щоб білому фоні можна було помітити чорні тріщини від диму, що ходить крізь них.

У жодному разі не можна розтоплювати піч дровами, що за довжиною не вміщаються в топку. По полінах вогонь може вийти зовні й перекинутися на найближчі предмети, підлогу й стіни.

Недотримання правил користування газом та пічним опален­ням може стати причиною пожежі.