Біорізноманіття рослинності Широчанського степу

 

Фото- гербарій

Робота учнів 8-9 класів                                                                             Вчитель біології                                                                                                Капітонова Світлана                                                                                Сергіївна

Мета дослідження: зацікавити учнівську молодь до поглибленого вивчення флористичного багатства країни, збереження біологічного різноманіття, формування в учнів дбайливого ставлення до природи та естетичної поведінки школяра по відношенню до навколишнього світу природи.

Основні форми та методи роботи:

- інформативні: розповідь, бесіда, наочні демонстрації;

- практичні: спостереження, вимірювання, облік, моніторингові дослідження;

- репродуктивні: ігри, вікторини на свіжому повітрі, створення дослідних та природоохоронних проектів, участь у конкурсах, змаганнях юннатів;

- навчально-дослідні: спостереження, дослідження природних об’єктів, самостійна робота з науковою літературою.

Етапи творчої роботи учнів

Дослідницька робота на природних об’єктах складається з таких послідовних етапів:

- постановка питання, проблеми, гіпотези,

- формулювання мети дослідження,

- визначення шляхів вирішення цієї проблеми, питання,

- опрацювання літератури з даного питання,

- визначення і підбір необхідних інструментів і інших засобів для проведення дослідження,

- практична польова робота (на 2-3 ділянках для порівняння, в декілька етапів),

-запис усіх зібраних даних у щоденники,

- аналіз отриманих даних,підведення підсумків,

- оформлення роботи, створення презентації або постеру,оприлюднення результатів дослідження у конкурсах, на семінарах, фестивалях.

 

Вступ

Український степ — степова природна зона в Україні, розташована на півдні, центрі й сході країни. Західна й центральна частина Чорноморсько-Каспійського степу, складової великого Євразійського степу. Простягається із заходу на схід від дельти Дунаю до південних відрогів Середньоруської височини на 1000 км, а на південь до Азово-Чорноморського узбережжя та Кримських гір майже на 500 км. Степ збігається приблизно з Південною Україною (крім Кримських гір). Степ займає майже 300 000 км² (40 %) української суцільної етнічної території і 460 тисяч км² (48 %) всіх українських земель. На території сучасної України степ займає 240 тисяч км², або 40 % від усієї території країни, є найбільшим зональним природним комплексом. У степу розташовані Одеська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області, південні частини Кіровоградської і Харківської областей та рівнинна частина Криму. Степ майже цілком розораний, залишки колишньої рослинності збереглися у заповідниках і частково на схилах балок і долин річок.

Жодна з наших природних зон за останніх 150 років не зазнала таких катастрофічних змін, як степова. А все тому, що зону степу України перетворено, починаючи із «пшеничної гарячки» ХІХ століття, на сільськогосподарський регіон. Через це природна трав’яниста рослинність, окрім заповідних територій, залишилася тільки на так званих незатребуваних угіддях. Переважно це збої, «пустирі», стрімкі схили балок, кам’янисті відслонення, солончаки, солонці тощо. Решта на сьогодні — рілля, промислові об’єкти, населені пункти, дороги, комунікації тощо.

Землеробство у степовій зоні України зумовило цілу низку негативів. Зруйновано дернину, яка здатна затримувати сніг та воду і захищати грунт від морозів (разом зі снігом) і вітру (пилових бур). Грунт втрачає зернисту структуру. Спостерігається біологічне (гумусне) збіднення.

Споконвіку в степуприродна трав’яниста рослинність була природними акумуляторами талих і дощових вод. Оголення степу через зникнення різнотравно-злакової рослинності посилило випаровування з поверхні грунту і певною мірою призвело до збіднення водних джерел. Це в свою чергу зумовило зменшення загальних запасів вологи і зниження рівня ґрунтових вод.

Позбувшись такої природної «ковдри», степ вночі став більше вихолоджуватися, тобто втрачати отримане за день від сонця тепло.

У трав'янистому ярусі відмічені такі рослини: полин австрійський, полин гіркий, жабник польовий, чебрець звичайний, ряст порожнистий, спориш звичайний, самосил гайовий, волошка російська, пирій повзучий, типчак, тонконіг, чистець весняний, проліска дволиста, зірочки жовті. Виходи породи місцями поросли мохами та лишайниками. Сьогодні тут росте 99 видів типових степових рослин, серед яких переважають такі види, як костриця валлійська, кіпець гребінчастий, чистець прямий, шавлія сухостепова, деревій звичайний, молочай степовий, полин австрійський, цикорій дикий, берізка польова, кульбаба пізня тощо.Також тут трапляються рідкісні, занесені до Червоної книги рослини, такі, наприклад, як ковила.

З середини літа степ вигоряє, але восени, завдяки дощам, зеленіє від мохів ще раз.

Протягом травня- липня юнати Широчанського НВК досліджували рослинність степових незайманих куточків поблизу сіл Широчани і Катеринівка. Учні спочатку робили фото рослин, а потім, використовуючи різноманітні атласи рослин степової зони, довідники та інтернет-ресурси знаходили інформацію та створювали коротенькі тексти-описи.

Результати роботи оформили у вигляді фото-гербарію.

 

 

 

 

 

Житняк гребінчастий (Agropyron cristatum) (оврашкові хвости, житняк гребінчастий, житняк ширококолосий) — багаторічний злак родини Poaceae. Характеризується широким колоссям 10–25 мм завширшки. Колоски відстовбурчене від осі колоса з добре помітними проміжками між ними, голі або волосисті.Порожнисті плодоносні стебла злегка пухкі, 20–60(80) см заввишки, зазвичай опушені, рідко голі. Листяні піхви волосаті або голі. Листова пластини скручені або плоскі, 5–15(20) × 0.2–0.5(0.9) см, верхня поверхня гола, нижня — помірно опушена. Колос довгасто-яйцеподібний або яйцевидно-ланцетний, дуже щільний, 2–6 × 0.8–2.5 см. Колосочки 6–18 мм, з (3)5–11 квіточками. Приквітки ланцетні або яєчно-ланцетні, волосисті або голі, проксимальна — 2–3 мм, дистальна — 3–4 мм. Лема волосиста, густо волосиста або гола, як правило остюкова, остюк 2–4 мм. Верхня приквітка війчаста уздовж кіля, верхівка 2-зуба. Пиляки приблизно 4 мм.

Agropyron cristatum є одним з видів трав, який має найвищу швидкість розмноження насінням.

Вівсюг звичайний (Avena fatua L.)— однорічна рослина родини тонконогових. Злісний бур'ян, що може мати обмежене кормове значення.Злак заввишки 30-120 (рідко — до 150) см, що утворює нещільні дернини. Коріння завдовжки до 1 м. Стебла — прямостоячі, голі, зелені, порожнисті соломини, що налічують від 3 до 5 вузлів. Листки завдовжки 10-50 см, завширшки 3-15 мм, темно-зелені, молоді — скручені, зі слабоопушеними піхвами, старі — шорсткі від коротких негустих волосків, як правило, з голими піхвами. Язичок нерівномірно зубчастий, завдовжки 3-6 мм.

Суцвіття — розлога волоть завдовжки 10-40 см, завширшки до 20 см, яка складається з 2-3-квіткових колосків. Квітки завдовжки 16-30 мм з'єднані з віссю колоска зчленуванням, завдяки чому плоди після достигання легко випадають. Пиляки завдовжки до 3 мм. Плід — густоопушена зернівка завдовжки 7-8 мм.

 

Стоколос безостий (Bromusinermis) — рослина родини тонконогові (Poaceae)— рід однорічних або багаторічних рослин з родини злакових.

В Україні до 20 видів; ростуть на луках, у степах, лісах, як бур'ян на полях і коло шляхів. Високі стебла за сприятливих умов вирощування досягають висоти 120–150 см. Листя шорсткувате або голе, піхва листка на більшій частині замкнена коротким тупим язичком. Завдяки високій врожайності (300–400 ц/га) і облистненості, що пояснюється наявністю в травостої вегетативних пагонів, стоколос безостий займає одне з перших місць серед сінокісних злакових. Характеризується підвищеною посухостійкістю. Більшість коренів розміщена в шарі ґрунту 0 — 30 см, а окремі корені проникають углиб його на 1,5—2 м і більше. Суцвіття — розкидиста волоть. Насіння велике, має високу схожість.

Повного розвитку досягає на другому році життя, за сприятливих умов дає високі врожаї протягом 10—12 років і більше. Відростає рано навесні, дає два укоси. На родючих ґрунтах при достатній вологості вихід сіна становить 60—70 ц/га, насіння 7—10 ц/га.

 Стоколос безостий росте в усій степовій зоні Широчан та Катеринівки   

 

Ковила́ Ле́ссінга (Stipa lessingiana) — багаторічна рослина родини тонконогових, один з найтиповіших злаків українських степів. Ковила́ — рід однодольних рослин родини Тонконогових.Занесена до Червоної книги України, Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи

Росте у балках біля села Катеринівка.

Більшість видів ковили багаторічні, декілька видів — однорічні. Ці трави мають коротке кореневище, що іноді випускає дуже великий пучок жорсткого листя, згорнутого часто в трубку і схожого на дріт. Суцвіття волотисте, колоски містять по одній квітці, криючих лусок 2, зовнішня квіткова переходить в довгий, здебільшого перегнутий коліном і біля основи скручений остюк, який щільно охоплює плід (зернівка) до її достигання. Ковила оселяється на степових луках, на сухих відкритих горбах, на скелях і кам'янистих розсипах.

Костриця борозниста (Festuca rupicola) — вид трав'янистих рослин з родини злакові. Багаторічна рослина 35–50(70) см заввишки. Листки 20–40 см довжиною, з 2 борозенками з кожного боку (склеренхіма з 3–5(7) слабо розвинених тяжів). Вісь і гілочки волоті щетинисто-волосисті. Рослина від зеленого до жовто-зеленого забарвлення. Стебла прямі, більш-менш гладкі. Піхва жорстка, солом'яно-жовта; язичок дуже короткий. Суцвіття завдовжки 6–10 см; колоски 3–5-квіткові, 6.3–8.5 мм завдовжки.

Біля сіл Широчани та Катеринівка зростає на найбільш родючих ділянках

 

 

 

Костриця валіська(Festuca valesiaca) — багаторічна трав'яниста щільно дерниста рослина з роду Костриця родинитонконогових. Кострицю валіську зрідка називають типчаком, серед народних назв також типець.

Величезна кількість щетиновидних, звивистих, згорнутих уздовж сизих листків створює густу щітку до 1 см у діаметрі. Плідних пагонів небагато. Рослина зазвичай виростає до 20—25 см заввишки і закінчується вузькою волоттю з досить великих 5—6 квіткових колосків. Нижня квіткова луска з остюком 4—7 мм завдовжки. Плід — зернівка. Цвіте в травні — червні. Росте на ущільнених ґрунтах у степах, сухих луках, сухих сонячних схилах, кам'янистих місця.

Костриця валіська є найкращою пасовищно-кормовою рослиною в степу й напівпустелі; особливо охоче поїдається дрібною худобою й кіньми, будучи для них кормом навесні. Інтенсивний випас худоби на ковилово-типчакових степах призводить до витіснення ковили, що покращує пасовище, але знищує ковилу.

Кипець або Келерія(Koeléria) — рід трав'янистих рослин родини Злакових.рід трав'янистих рослин родини злакових. Рід названо на честь Г.Л. Кьолера. Це багаторічники, з або без кореневищ, іноді однорічні. Листові пластини зазвичай дуже вузькі. Суцвіття — колосоподібна волоть, часто переривчаста, блискуча. Колосочки (1)2–8(13)-квіткові[3]

В нашому степу зростає  кипець короткий (Koeleria brevis).

Багаторічна трав’яна рослина 20–50 см заввишки. Утворює невеликі дернини. Стебла та безплідні пагони біля основи вкриті піхвами відмерлих листків, через що виглядають бульбоподібно потовщеними. Листки голі, сизуваті, зверху густо вкриті шипиками. Волоть 5–10 см завдовжки, вузька, ціліндрична, догори й донизу звужується, вісь волоті пухнаста. Колоски 2–3-квіткові, зеленуваті, інколи з фіолетовим відтінком. Колоскові луски широколанцетні, загострені, нерівні. Нижня квіткова луска опушена лише знизу. Цвіте у травні–червні. Плодоносить у червні–липні. Розмножується насінням та вегетативно.

Будяк (лат. Carduus) — рід рослин родини айстрові.У будяків кілька назв – розторопша, татарник. Це не зовсім одне й те саме, але рослини належать одному сімейству.

Як правило однорічні або дворічні рослини, рідше багаторічні. Виростають до 2 метрів у висоту, але можуть досягти і 4 метрів.Стебло:  прямостояче, галузиться у верхній частині, у висоту досягає двох метрів,колюче, і, як правило, вкрите шерстистими волосками.Листки ворсисті або голі, із зубчастими краями.Квіти зібрані, як правило, у напівкруглі кошики. Всі квіти у суцвітті трубчасті з подібною будовою. На нашій території росте повсюдно.

Колючий велетень чортополох в народній медицині застосовується активно і дуже давно.Біохімічний склад рослини вражає – понад чотири сотні активних речовин. Велика їх частина концентрується в насінні, кореневище і листі. Але і сам квітка будяків теж застосовується в корекції деяких недуг (наприклад, при безсонні), активно використовується в косметології і загальне оздоровлення.

 

 

Мак дикий (лат. Papaver rhoeas; мак польовий, мачок, мак-самосійка) — однорічна відстовбурчено-волосиста трав'яниста рослина родини макових.Однорічна трав'яниста, відстовбурчено-волосиста рослина родини макових. Стебло прямостояче розгалужене, 25—80 см заввишки. Листки чергові, перисторозсічені, з видовженоланцетними, надрізанозубчастими частинками, з яких верхівкові довші за бічні. Квітки великі (3—5 см у діаметрі), двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, одиничні на вершку стебла й гілок; пелюстки яскравочервоні, рідше—рожеві або білі, здебільшого з чорною плямою біля основи, в ширину більші; ніж у довжину. Плід — широкоеліпсоїдна коробочка, при основі звужена в добре помітну ніжку. Цвіте з другої половини червня по серпень.

 

 

Шавлія сухостепова(Salvia tesquicola) — вид рослин з роду шавлія родини  глухокропивових.Багаторічна рослина. Стебла від основи опушені багатоклітковими тонкими волосками. Листя яйцевидно-довгасті, зморшкуваті, зверху ворсисто-опушені, з домішкою дуже мілких короткостеблових залозок. Квітки по 4-6 зібрані в мутовки, лилові, віночок двогубий. Плоди тригранно-кулеподібні, темно-бурі горішки. Цвіте в травні-липні. Плоди дозрівають в липні-серпні.

В народній медицині наземну частину використовують внутрішньо як засіб, збуджуючий апетит, при шлункових коліках, неврозі серця, неврастенії, бронхіті, як засіб, що пригнічує потовиділення, як заспокійливе, в'язке, протизапальне. Зовнішньо — для полоскань при запальних процесах в горлі і порожнині рота, як ранозагоювальне.

 

 

 

 

 

Молочай степовий(Euphorbia stepposa) -  багаторічна трав'яниста рослина родини молочайних. Стебло прямостояче, голе, сизувате, 30-60 см заввишки. Листки цілісні, чергові з 3-5 жилками, шкірясті, тупі, з невеличким верхівковим вістрям. Квітки однодомні, без оцвітини; одна маточкова квітка та 10-12 тичинкових квіток оточені чашечкоподібним покривальцем і утворюють невеличкі суцвіття, подібні до квітки. Плід — трилопатевий трійчатий горішок. Цвіте у червні — серпні. Росте по всій території як бур'ян на городах, у садах, радше на полях.

Фармакологічні властивості та використання. В народній медицині молочай степовий використовують як послаблюючий, сечогінний і глистогінний засіб.

Є відомості про застосування його у народній медицині при ракових пухлинах.Як зовнішнім засобом препаратами молочаю степового лікують хвороби шкіри. Соком рослини виводять бородавки, мозолі та плями на обличчі.

 

Берізка польова(Convolvulus arvensis) — багаторічна трав'яниста рослина роду Берізка, родини берізкових.

Стебла довжиною 1-1,5 м, численні, тонкі, в'юнкі, спірально скручені, обплітають сусідні рослини. Корінь йде в ґрунт на глибину до 2 м. Листки чергові, яйцеподібно-еліптичні або довгасті, розташовані на черешках. Квітки білі або рожеві, лійкоподібні, до 2-х см, з поздовжніми темними смужками, зі слабким приємним ароматом, розташовані в пазухах листя. Цвіте в квітні — жовтні. Квітки відкриваються залежно від часу доби і змін погоди. Плід — гладка коробочка яйцеподібної форми з дрібним насінням.

Берізка польова є лікарською сировиною — використовуються стебла і коріння, рідше квітки та насіння. Відвар трави приймають як проносний, діуретичний та ранозагоювальний засіб, а також для лікування гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми і бронхітів (відвар квітів), безсоння (порошок кореня всередину) і як потогінний засіб (водний настій насіння).

В складі сіна рослина придатна для годування худоби.

Нечуйвітер волохатенький(Hieracium pilosella L.,) Невисока (5-30 см заввишки) багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих з повзучим кореневищем і багаторічними повзучими, густо облистненими пагонами, що рясно опушені досить довгими, зірчастими, рудуватими волосками. Листорозміщення чергове. Квітконосне стебло нерозгалужене, безлисте, з одним порівняно великим кошиком (8 — 12 мм завдовжки) на верхівці. Воно опушене простими довгими волосками з домішкою чорних залозистих волосків. Прикореневі листки (1,5-7 см завдовжки, 0,7-2 см завширшки) цілокраї, численні, оберненояйцеподібно-ланцетні або ланцетні, тупуваті, до основи звужені в черешок. Зверху листки блакитнувато-зелені, зісподу сіруватоповстисті від зірчастих волосків. Квітки зібрані в одиничний кошик циліндричної або яйцеподібної форми. Обгортка черепичаста (9-11 мм завдовжки, 8-15 мм завширшки) . Листочки обгортки лінійні, вкриті зірчастим пушком і чорнуватими простими і залозистими волосками. Всі квітки в кошику язичкові з п'ятьма зубчиками на верхівці, ясно-жовті, двостатеві. Тичинок п'ять, вони зрослися пиляками, маточка одна, зав'язь нижня, стовпчик один з дволопатевою приймочкою. Плоди циліндричні, сім'янки без носика, до 2 мм завдовжки, темно-червоні, з дев'ятьма поздовжніми реберцями. Чубок із зазубрених, шорстких і крихких брудно-білих волосків.

Полин гіркий (Artemisia absinthium). Багаторічна трав'яниста сріблясто-сіра рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі, 50—125 см заввишки, слаборебристі, у верхній частині розгалужені. Листки чергові, зверху білувато-шовковисті, з просвітчастими крапчастими залозками; нижні — довгочерешкові, трикутно-серцевидні, тричіперисторозсічені; серединні — сидячі, двічіперистороздільні; верхні — сидячі, перистороздільні; лопаті листків лінійно-довгасті, притуплені. Квітки жовті, різнорідні, в майже кулястих пониклих кошиках, зібраних гронами у волотисте суцвіття; крайові квітки — жіночі, решта — двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня.

Полин звичайний має пристосування до захисту від надмірного нагрівання і випаровування: опівдні, коли сонце найдужче припікає, його листки повертаються до сонця нижнім, повстистим боком, який добре відбиває надлишок світла.

Полин застосовують у офіційній та народній медицині. Сировиною є верхівки стебел з суцвіттями або корені, зібрані восени. Розповсюджений на всій території.

 

Дереві́й звичайний(Achillea millefolium)— волосистоопушена трав'яниста рослина з кореневищем, родини Айстрових.

Інші назви: Деревій тисячолистий, кривавник, серпоріз, маточник тощо.

Багаторічна рослина родини складноцвітих 20-100 см заввишки. Деревій належить до рослин, які утворюють так звані «відьмині кільця». Його кореневища радіусами відходять від материнської рослини і на відстані 15—20 см дають початок новим рослинам. Після відмирання материнської рослини, яка міститься в центрі такого кола, й утворюються ці кільця.

Стебло пряме, ребристе, нерозгалужене, сірувате, рідковолосисте. Листки довгасті або ланцетні, двічі або тричі перисторозсічен.

Світлолюбна рослина. Цвіте з червня по жовтень. Квітки в дрібних кошиках зібрані у густе, верхівкове, щитоподібно-волотисте суцвіття. Кошики (5—7 мм завдовжки, 3 – 5мм завширшки) яйцеподібні, рідше кулясті. Листочки обгортки черепичасті, зелені, з бурим або білувато-перетинчастим краєм.

Плід — сплющена, сіра, дрібноборозенчаста, довгаста сім'янка (до 2 мм завдовжки) без чубка або коронки.

Деревій як цінна лікарська рослина відомий ще з глибокої давнини. У науковій медицині використовують верхівки квітучих рослин — зрідка листки або кошики як кровоспинний засіб, при внутрішніх кровотечах, при хворобах кишково-шлункового тракту, при зовнішніх кровотечах, запальних процесах матки, як протиконвульсивний, апетитний засіб, при порушенні обміну речовин.

У листках і кошиках деревію містяться ефірна олія, вітамін K, сліди алкалоїду ахілеїну, дубильні речовини, смоли, інулін, каротин, вітамін С і фітонциди.

У народній медицині деревій вважається кровоспинним і потогінним засобом; застосовується при туберкульозі легень, виразках і катарі шлунка, нирковокам'яній хворобі, малярії, проносі, геморої, жіночих хворобах, при нічному нетриманні сечі, хворобах печінки, недокрів'ї та головних болях, при простуді, нервових хворобах і гіпертонії. Свіжі молоді листочки розтирають і використовують як кровоспинний засіб при зовнішніх ранах і носових кровотечах. Щойно видавлений сік рослини, змішаний з медом, п'ють для збудження апетиту та поліпшення обміну речовин, при хворобах печінки. Суцвіття застосовують при грижі, листки при корості і лускатому лишаю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вовконіг європейський (Lycopus europaeus L.) — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих.Стебло борозенчасте, прямостояче, просте або розгалужене, 30-120 см заввишки. Листки короткочерешкові, яйцеподібно-ланцетні або ланцетні, по краю великозубчасті; нижні та серединні — біля основи розсічені. Квітки зигоморфні, зібрані у несправжні кільця, що розміщені в пазухах серединних і верхніх листків; віночок дзвоникоподібний, 4-лопатевий, білий, з червоними плямами. Плід — горішок. Цвіте у липні — вересні.

Росте по всій території по берегах річки Кам´янка.

 

 

 

 

 

Полин австрійський(Artemisia austriaca);полинок.  Багаторічна трав'яниста білувато-повстиста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла підведені до майже прямостоячих, часто вигнуті, 15—70 см заввишки, при основі трохи здерев'янілі, нижче середини або й від основи розгалужені, з численними вкороченими пазушними гілочками під суцвіттям; неплідні пагони, що відходять від кореневища, набагато коротші за стебла, висхідні. Листки короткочерешкові (нижні) або сидячі, від 2—3-роздільних до двоперисторозсічених, почасти з 2—3-роздільними сегментами 2-го порядку (крім найнижчих віяловидних), яйцевидні або овальні, з більш-менш розвинутими, роздільними або перисторозсіченими вушками при основі; кінцеві частки вузьколінійні до лінійно-ланцетних, загострені; верхівкові листки при кошиках лінійні або вузьколінійні, тупі або тупуваті. Квітки різнорідні, в яйцевидних або майже кулястих дрібних, більш-менш пониклих кошиках, що утворюють волотисте суцвіття; крайові квітки (їх 5—7) жіночі, серединні (їх 7—8) — двостатеві, їхній віночок жовтуватий, рідко червонясто-жовтий, вузькоконічний, п'ятизубчастий, на верхівці мохнато-волосистий. Плід — сімянка. Цвіте у липні — серпні

Конюши́на (Trifolium) — рід одно- чи багаторічних рослин родини бобових, що налічує від 245 до 300 видів. Представники цього роду відомі також під місцевими назвами конячи́на, горі́шок, горішина.Невисока трав'яниста рослина. Стебла висхідні або прямостоячі, рідше лежачі. Листки трійчасті, рідше складаються з 5-9 листочків, що розміщені пальчасто; прилистки більш або менш зрослися з черешками листків. Квітки зібрані в головчасті, рідше короткокитицеві або зонтикоподібні суцвіття. Чашечка дзвоникувата або більш-менш двогуба, з 5 зубцями. Трубочка з 5, 10 або 20-ма жилками. Віночок неопадний; пелюстки більш-менш зрослі між собою і тичинковою трубкою; 9 тичинок зрослися нитками у трубочку, десята тичинка вільна. Квітка цієї рослини побудована у формі довгої трубочки і хоботок бджоли не дістає до стовпчика, тому вони не можуть запилити її. Запилюють конюшину джмелі. Біб шкірястий, 1-3, рідше 4-6 насінний, замкнений у чашечці, рідше висувається з неї.

 

 

Подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata) — багаторічна трав'яниста рослина роду подорожник. Багаторічна трав'яниста рослина висотою до 50 см з укороченим кореневищем та стрижневим коренем.

Стебло безлисте. Листки зібрані у прикореневу розетку, ланцетні суцільнокраї, з 3-5 дугоподібними жилками, у нижній частині вздовж жилок волосисті.Квітки дрібні, сухі, зі світло-бурим відтінком, зібрані у густі короткі довгасто-яйцеподібні колоски. Тичинки світло-жовті, у 4-5 разів довші від віночка та видаються з нього.

Плід — яйцеподібна тупа двогнізда коробочка, що має в кожному гнізді по одній насінині. Рослина цвіте у травні-серпні. Дозрівання плодів припадає на липень-вересень.

 

 

 

 

Підмаренник чіпкий (Galium aparine L.)- однорічна трав'яниста рослина родини маренових.Стебла полеглі або лазячі, 50—200 см завдовжки, чотиригранні, по ребрах вкриті загнутими гачковидно вниз шипиками, розгалужені. Листки — в кільцях по 6—8, оберненояйцевидні (нижні) або клино-видно-ланцетні (серединні й верхні), по краю і зісподу по серединній жилці негусто вкриті відігнутими назад шипиками, зверху розсіянощетинисті, на верхівці — відтягнуті в тонке вістря. Квітки дрібні, правильні, полігамні (двостатеві й чоловічі), зрослопелюсткові, в пазушних півзонтиках, більших за листки; віночок до 2 мм у діаметрі, білуватий, колесовидний, з чотирироздільним відгином. Плід— сухий горішок. Цвіте у травні — вересні. Підмаренник чіпкий росте по всій території як бур'ян на городах, у садах, радше на полях.

 

 

 

 

Щавель кінський (Rumex confertus) — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових.

Стебло пряме, борозенчасте, до 1,5 м заввишки. Листки чергові, зісподу, особливо по жилках, коротко-пухнасті, при основі з розтрубами, які обгортають основу меживузля; нижні листки з довгими, зверху жолобчастими черешками, видовжено-серцеподібні, по краях хвилясті, верхні — яйцеподібно-анцетні. Квітки двостатеві, зібрані у верхній частині стебел в густе волотеподібне суцвіття. Оцвітина з шістьох листочків, розміщених у два кола, зелена, чашовидна; зовнішні листочки оцвітини трохи менші від половини ширини внутрішніх, внутрішні — округло-серцеподібні, з розвиненим горбочком в одній частці, на двох інших горбочки малопомітні. Плід — тригранний горішок. Цвіте у травні — червні.Росте по всій території як бур'ян на городах, у садах,  на полях, біля доріг.

 

 

 

 

 

 

Глуха кропива Lamiumamplexicaule L.

Однорічна або дворічна трав'яниста рослина висотою 10-25 см, у верхній частині опушена. Стебло лежаче, пряме, іноді дугоподібно висхідне, чотиригранне, знизу розгалужене. Нижні листки довгочерешкові, округло-серцеподібні, сердцеподібно-ниркоподібні, городчасті, по краю закруглені, вкриті волосками. Прицвітники (верхні листки) ниркоподібні, опушені. Квітки рожеві або пурпурні, виростають в мутовках в пазухах верхніх листків. Віночок двогубий, часто не розкривається, що призводить до самозапилення; верхня губа шоломоподібна опукла, нижня - 2-лопатева. Плід - трьохгранно-оберненояйцеподібний жовтувато-або світло-сірий горішок.

Цвіте з травня до кінця вересня. Віддає перевагу піщаним, глинистим  і мулистим грунтам, росте в низинній і горбистій місцевості: як бур'ян на полях, пасовищах, в садах, городах, уздовж доріг, поблизу житла, в засмічених місцях, на насипах.

 

 

Синяк звичайний ( Echiumvulgare L.)

Дворічна рослина висотою 30-70 см, густо вкрита щетинками з домішкою білуватих коротких волосків. Стебло прямостояче, просте або розгалужене. Стеблові листки чергові, лінійно-ланцетні, сидячі, з однією добре помітною жилкою; прикореневі - звужені в черешок, засихають під час цвітіння. Квітки великі, спочатку рожеві, потім сині, трохи неправильні, з приквітками, в коротких завитках, які зібрані в верхівкове кисте подібне  суцвіття. Плід - бородавчастий горішок.

Цвіте червні - вересні. Зростає в степах, на сухих луках, на кам'янистих схилах, вздовж доріг і поблизу житла.

 

 

 

 

 

 

 

Грицики звичайні CapsellabursapastorisFriesemHyl.

Однорічна трав'яниста рослина 10 - 30 см. Стебла поодинокі, прості або гіллясті, листя, розташовані в прикореневій розетці, від цільних до перистороздільних, з зубчастими лопатями. Стеблові - чергові, сидячі, зменшуються до верхівки. Квітки у верхівкових китицях, з чотирма пелюстками білі. Плоди трикутні, оберненосердцеподібні.

Цвіте з травня до кінця літа. Майже бур'ян.

Лікарська рослина, містить велику кількість вітаміну К (філохинон), дубильні речовини, аскорбінову кислоту, флавоноїди. Має кровоспинну дію, застосовується у вигляді настою і рідкого екстракту при шлункових, маткових, легеневих кровотечах.

 

 

 

 

Кудрявець Софії  DescurainiaSophia

Однорічник з родинихрестоцвітних (Сruciferae) висотою 15 80 см, з неприємним запахом. Стебло пряме, гіллясте, густооблиственне, сіруватоопушене. Листя чергове, двічі - або тричі перистораздільне. Квітки дрібні, блідо-жовті, зібрані в багатоквіткові китиці. У кожній квітці по чотири чашолистки і пелюстки, шість тичинок і одна маточка  з верхньою зав'яззю. Плоди - злегка зігнуті і горбкуваті стручки довжиною до 8 см, з численним  дрібним, овальним, коричневим насінням. Цвіте в травні -серпні, плоди дозрівають в червні- вересні.

Зустрічається майже повсюди. Зростає на смітниках, біля парканів, уздовж доріг, у ярах. Лікарською сировиною є насіння. У народній медицині водний настій насіння або трави вважається сечогінним засобом. У гомеопатії використовують есенцію з свіжої рослини. Листя дескуреніі сприяють загоєнню гнійних ран і хронічних виразок. Іноді для цього користуються свіжим соком рослини. Насіння використовують як приправу замість гірчиці.

Миколайчики плоскі(миколайка, миколайчики сині, миколайчик синій, синьоголов, перенос-зілля; Eryngium planum) — багаторічна гола рослина родини окружкових.Стебло 30—80 см заввишки, у верхній частині розгалужене, синювате. Листки шкірясті, прикореневі — довгочерешкові, цілісні, колючі, нижні стеблові — короткочерешкові, цілісні, або більш-менш роздільні, верхні — сидячі, 3—5-роздільні, поділені на колючі частки. Квіткові головки яйцеподібні, розміщені на кінцях гілок, листочки обгортки — з колючими зубцями. Пелюстки блакитні. Плід — двосім'янка, вкрита лусочками. Цвіте у червні — вересні.Росте на більшій частині по степах, перелогах, пісках, по заплавних луках, біля шляхів.

 

 

 

 

 

 

Козе́льці (Tragopogon L.) — рід дво- або багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих або айстрових (Asteraceae).Листки лінійні або ланцетні, тонко-загострені, цілокраї. На зламі листка або стебла виділяється молочний сік.Стебло пряме, розгалужене, 30—120 см заввишки. Листки чергові, сидячі, лінійні або ланцетні, тонкозагострені, цілокраї, до основи розширені. Квітки язичкові жовті або лілові, рідше рожеві або пурпурові, у великих кошиках з однорядною обгорткою. Плід — сім'янка з довгим носиком або без нього; на верхівці є чубок, складений з нерівних перистих щетинок, при основі зрослих у кільце. Цвіте у травні — вересні.

З лікувальною метою використовують коріння і листя. Коріння заготовляють восени або рано навесні, викопуючи лише однорічні рослини.Козельці ростуть на не оброблювальних ділянках степу, по балках, ярах.

 

 

Портулак городній (Portulaca oleracea L.) — однорічна трав'яниста рослина родини портулакових.

Стебло м'ясисте, простерте, до 30 см завдовжки, розгалужене. Листки сидячі, клиноподібно-оберненояйцеподібні, лопаткоподібні, тупі. Портулак городній з'являється в кінці червня — на початку липня.

Квітки двостатеві, сидячі, 3-5-пелюсткові, жовті, зібрані в розвилках стебла. Цвіте у червні-вересні. Плід — коробочка, завдовжки до 6 мм, з кришечкою, що відкривається впоперек. Проростає насіння в землі на глибині від одного до трьох сантиметрів. Для того щоб дозріти, йому потрібно майже 30 днів. Рослина дуже живуча, любить тепло. Одна розвинута рослина дає до 10 тис. насінин.

 

 

 

 

 

 

 

Спориш звичайний або Гірчак звичайний (Polygonum aviculare L.), Місцеві назви — гусячий шпориш, мурижок, пташина гречка, конотоп тощо. З родини гречкових.

Однорічна трав'яниста рослина із стрижневим розгалуженим коренем. Стебла темно-зелені. лежачі з висхідними пагонами (10-60 см завдовжки), членисті, гіллясті. Листки (5-20 мм завдовжки) чергові, сіруваті або сизо-зелені, овальні, видовжені або лінійні, тупуваті або коротко загострені, з чітко помітними жилками. При основі листка s дволопатева, перетинчаста, трубчаста піхва з дев'ятьма-десятьма жилками. Квітки дрібні, правильні, малопомітні, сидять по 2-5 у пазухах листків. Оцвітина проста, глибокоп'ятироздільна, зеленувата, по краю біла або рожева. Тичинок вісім, маточка одна з короткими стовпчиками та малопомітною приймочкою. Плід тригранний, звичайно чорний горішок.

Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — жовтні.Спориш звичайний — це бур'ян лісосік, лісових розсадників і лісокультурних площ, росте на просіках, лісових дорогах. Часто утворює суцільні зарості. Поширений спориш по всій Україні.

Щучник дернистий (Deschampsia cespitosa) — вид багаторічних трав'янистих рослин родини тонконогові.Рослина має глибоке коріння до 1 м. Вегетативне розмноження здійснюється підземними пагонами. Стебла міцні вертикальні й гладкі, від 20 см до 1,5(2) м. Листя 10–60 см завдовжки; шириною 2–5 мм. Язичок завдовжки від 6 до 8 мм. Суцвіття — багатоколоскова волоть, 10–50 см завдовжки; 3–20 см в ширину. Колоски довжиною 4–6 мм. Плоди — зернівки, відносно легкі та схильні до вітрового або плавучого поширення, довжиною ≈ 2 міліметрів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курячі ока польові(Anagallis arvensis) – вид рослин родини первоцвітові.Трави однорічна або дворічна. Стебло - чотиригранне, висхідне, розлоге, висотою 10-25 см. Листки - яйцевидні, цілокраї, сидячі, супротивні, зісподу крапчасті. Суцвіття - квітки поодинокі, пазушні, на порівняно довгих квітконіжках. Квіти в пазухах верхніх листків синього або червоного кольору. Віночок від 2 до 6,5 мм. П'ять пелюсток 1,5–7 мм, обернено-яйцеподібні.Корінь - стрижневий, розгалужений. Плід - багатонасінна коробочка. Форма плоду -округла. Форма насіння -багатогранна або тригранна, з горбкуватою поверхнею. Колір насіння- темно-коричневий. Сходить в квітні - травні Плодоносить в липні - вересні. Росте на необроблюваних місцях, оброблюваних землях, в кущах.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.Бурковський О.П., Василюк О.В., Єна А.В., Куземко А.А., Мовчан Я.І., Мойсієнко І.І.,Сіренко І.П. Останні степи України: бути чи не бути? Просвітницьке науково-популярне  видання. – К.: ГК «Збережемо українські степи!», ВЕЛ, НЕЦУ, 2013.

 

2. Шевчук Н.Ю. Особливості просторової структури, флористичної подібності та фітоценотичної активності трав’яних видів рослин в лісонасадженнях та природних степових угрупованнях Південного Криворіжжя // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.

 

3. Каразіна. Серія «Біологія». – 2018. – Вип. 31. – С. 39–50.

Василюк О., Балашов І., Кривохижа М., Коломицев Г. Ландшафтний склад природно-заповідного фонду Луганської області. // Заповідна справа в Україні, 2012. – Вип1-2.

 

4. Василюк О.В. До питання репрезентативності природно-заповідного фонду Степової зони України. / Сучасні фітосозологічні дослідження в Україні: зб. наук. праць з нагоди вшанування пам'яті видатного фітосозолога, д-ра біол.наук, проф. Т.Л. Андрієнко-Малюк (1938-2016). – Вип. 2. – К.: Талком, 2018.

 

5.Коломицев Г., Василюк О. Просторовий розподіл степових екосистем на сході України. // Вісник Національного науково-природничого музею. 11. – Київ, 2013(2015). – С. 87-93.

 

6.  Національний каталог біотопів України. / За ред. А.А. Куземко, Я.П. Дідуха, В.А.Онищенка, Я. Шеффера. – К.: ФОП Клименко Ю.Я., 2018.

 

7. Атлас рослин-індикаторів і типів лісорослинних умов Українського Полісся / Під ред. д. с.-г. н., проф. В.П. Краснова. – Монографія. – Новград-Волинський: «НОВОград», 2009.

 

8. Червона книга України. Рослинний світ. – К.: Українська енциклопедія, 1996.

 

9. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха. –К.: Глобалконсалтинг, 2009..

 

10. Інтернет- ресурси:

http://forum.umora.biz/topic/35847/ http://lisnet.org.ru/?cat=29 http://www.zooclub.ruhttp://pryroda.in.ua/step/593/ http://www.livt.net/Snd/snd.htmhttp://www.soundterra.ru/ http://viki.rdf.ru/list-all-presentations/