ДЕЯКІ ТЕХНОЛОГІЇ CОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ ДИТИНИ ЯКА ХВОРІЄ НА ДЦП

ДЕЯКІ ТЕХНОЛОГІЇ CОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ ДИТИНИ ЯКА ХВОРІЄ НА ДЦП

                                                                         Яні ОленаМиколаївна

                                                       Соціальний педагог

                                                               Опорного закладу освіти

                                                     «Кубейський ліцей

                                                                                   з початковою школою та гімназією»

                                                                  Кубейської сільської ради

                                                            Болградського району

                                                   Одеської області

Кожній родині хочеться мати здорову дитину. Мабуть, не знайдеться батьків, які не бажали б, щоб їх діти були міцними, розумними і красивими, щоб в майбутньому вони зуміли зайняти гідне місце в суспільстві.

Але у деяких дітей відразу після народження виникають хворобливі зміни м'язового тонусу і ряд інших симптомів, які потім накладають незгладимий відбиток на все життя дитини, а згодом і дорослого, і на життя його батьків. Ці явища відомий австрійський лікар і психолог Сигізмунд Фрейд в кінці дев'яностих років позаминулого століття об'єднав під назвою дитячий церебральний параліч. Причинами цього захворювання можуть бути і інфекція, антитіла, неправильний резус-фактор, гіпоксія новонароджених або родова травма [3, c.69].

Згідно зі світовою статистикою на 2016 рік дитячий церебральний параліч зустрічається з частотою 1,7-7 випадків на 1000 дітей до року. В Україні вже більше 20 000 дітей хворіють на ДЦП.

Мета дослідження полягає в  теоретичному осмисленні технології соціально-педагогічної роботи з дітьми які хворіють на дитячий церебральний параліч.

Соціально-психологічний аспект поняття дитячий церебральний параліч розкривають дослідження науковців, зокрема: Бадалян Л.О., Лєбєдєв В.Н., Кіріченко Е.С. , Зейгарнік Б.В., Пєтрова В.Г. ,Козявкін, В. І., Мартинюк, В. Ю..

Літературу Аналізуючи сучасну літературу, ми згодні з твердження науковців, що дитячий церебральний параліч (ДЦП) - це поняття, що об'єднує групу рухових розладів, що виникають внаслідок пошкодження різних мозкових структур в перинатальному періоді.

Чеботарьова О. [4,c.16-17]  розробила модель комплексної допомоги дітям з відхиленнями у розвитку і виділила три основних блока допомоги:

1. загальна допомога - система оптимального розвитку особистості в цілому. Вона включає в себе щадний режим, відповідний розподіл навантажень з урахуванням психологічного стану, організацію життєдіяльності дитини в сім'ї. Спрямована на профілактику відхилень у розвитку дитини.

2. типова (приватна) психологічна допомога - конкретні корекційні дії з використанням спеціально розроблених заходів і методів. Спрямована на оптимізацію.

3. індивідуальна (спеціальна) - виправлення порушень з урахуванням індивідуальних особливостей. Всі блоки пов'язані між собою і доповнюють один одного.

 Сучасний науковець Капська А.Й. [2, c.112-115] стверджує, що серед різних видів і форм соціально-педагогічної допомоги найбільш ефективними є корекційно-розвиваючі заняття з дітьми, консультування, патронаж, психотерапевтичні заходи - тренінги, релаксаційні сеанси, занятті з використанням методів казкотерапії, арттерапії, ігротерапії.

1. Патронаж.

Являє собою відвідування клієнтів на дому з діагностичними, контрольними, адаптаційно-реабілітаційними цілями, що дозволяє встановлювати і підтримувати тривалі зв'язки з клієнтом, своєчасно надавати допомогу. В його рамках здійснюються послуги соціально-побутового характеру, медичні послуги, послуги з розвитку навичок спілкування, корекції внутрішньосімейних відносин. Він дає можливість спостерігати сім'ю в її природних умовах, своєчасно вирішувати проблеми. Патронаж може бути як одиничним так і довготривалим в залежності від ситуації в сім'ї. На першому році інвалідності необхідно відвідувати сім'ю регулярно, потім періодично.

2. Консультативні бесіди.

Займають важливе місце серед технологій соціально-педагогічної діяльності. Являють собою взаємодію між двома або декількома людьми, в ході якого певні спеціальні знання консультанта для надання допомоги у вирішенні поточних проблем або підготовки до майбутніх подій. Кінцева мета консультативної роботи - з допомогою спеціально організованого процесу спілкування активізувати сім'ю, підвищити її реабілітаційну культуру, відрегулювати ставлення до дитині. Головним тут виступає рівень довіри між фахівцем і клієнтом.

3. Тренінг.

Є одним з найефективніших групових методів роботи з психолого-педагогічної освіти батьків. Тренінги дають можливість батькам обмінюватися один з одним досвідом, задавати питання, що дуже важливо для батьків дитини-інваліда. Тренінг повинен бути максимально насиченим і інтенсивним. Основне завдання соціального педагога в тренінгу - вміла організація дискусії учасників, при якій всі є активними учасниками не пригнічуючи один одного.

4. Ігротерапія

Хорошою формою роботи психолога з дітьми є використання різного виду ігор. Це можуть бути ігри в образах, ігри, засновані на літературних творах, на імпровізованому діалозі, на поєднанні переказу та інсценування і т. д.

Ігротерапія цінна тим, що дозволяє побачити, з чим у грі асоціюється у дитини травма, проблема, досвід минулого, що заважає йому нормально жити.

Для роботи з дітьми можна використовувати вільну гру і керовану. У вільній грі дітям пропонується різний ігровий матеріал, він використовує його на свій розсуд. в залежності від потреб і бажань дитини.

Для проведення реабілітаційної роботи добре включати структурований ігровий матеріал, який провокує дітей на вираження власних бажань, оволодіння соціальними навичками, засвоєння способів поведінки. Для цього ефективним є використання людських фігурок, що символізують родину, машин, предметів і ляльок, наборів іграшок та ін..

5. Арттерапія

Даний метод побудований на використанні мистецтва, як символічної діяльності. Застосування цього методу має два механізми.

Перший спрямований на вплив мистецтва через символічну функцію реконструювання конфліктної травмуючої ситуації і знаходження виходу через переконструювання цієї ситуації.

Другий пов'язаний з природою естетичної реакції, що дозволяє змінити реакцію переживання негативного афекту по відношенню до формування позитивного афекту, що приносить насолоду.

Розрізняють кілька видів арттерапії: малюнкова, заснована на образотворчому мистецтві, бібліотерапія, драмтерапия і музична терапія. В якості терапії засобами мистецтва можна застосовувати прикладні види мистецтва. Можна порекомендувати завдання на певну тему з заданим матеріалом: малюнки, ліплення, орігамі тощо.

6. Музикотерапія.

Окремим видом психологічної допомоги може бути спеціально організована робота з використанням музичних творів та інструментів. Добре зарекомендували в такому вигляді роботи твори Баха, Ліста, Шопена, Рахманінова, Чайковського, Шуберта і деякі види духовної музики. Пропонований вид роботи спрямований на організацію вміння слухати музику. Час слухання музики від 3-5 хвилин до 1-1,5 годин вимагає спеціально розробленого організації прийому дітей. Тривалість часу використання музичного твору дозволяє дітям слухати музику, відчувати різного роду переживання, прислухатися до своїх почуттів, викликати емоційний стан радості, зняття напруги. Використання музикотерапії сприяє створенню умов для самовираження дітей, вміння реагувати на власні емоційні стани.

7. Логотерапія

Це метод розмовної терапії, який відрізняється від розмови по душам, спрямованого на встановлення довіри між дорослим і дитиною. Логотерапія передбачає розмову з дитиною, спрямовану на вербалізацію її емоційних станів, словесний опис емоційних переживань.

Вербалізація переживань може викликати позитивне ставлення до того, хто розмовляє з дитиною, готовність до співпереживання, визнання особистості іншої людини. У соціально-педагогічній роботі різні форми і методи взаємно доповнюють один одного. Однак найбільш ефективним є комплексне використання різних форм і методів, так як ефективне рішення проблем вимагає участі багатьох фахівців. Дітям з таким серйозним захворюванням, як церебральний параліч важлива не тільки медична, але і педагогічна допомога. Їх батькам потрібно разом з фахівцями — педагогами, лікарями скласти єдиний комплекс впливу на дитину [1, c.41].

Разом з медичними заходами повинна проводитися необхідна корекційна робота, спрямована на загальний розвиток дитини, попередження виникнення у нього небажаних особистісних рис, таких як упертість, дратівливість, слізливість, невпевненість, боязкість та ін..

Отже, ми прийшли до висновку, що необхідно формувати пізнавальну діяльність дитини, виховувати активність і різноманітність інтересів, тим більше, що у багатьох дітей з ДЦП є потенційно збережувальні передумови до розвитку мислення, у тому числі і його вищих форм.

Література:

1. Бондарчук О. І. Психологія сім'ї /О.І. Бондарчук. Методичні рекомендації. - К.: МАУП, 2001. – 96с.
2. Капська А.Й. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями: навчально-методичний посібник /А.Й.Капська. навчальний посібник.  -К.: ДЦССМ, 2003. – 280с. 
3. Хольц Р. Помощь детям с церебральным параличом /Р. Хольц.  - М.: Теревинф, 2007. – 180с.
4. Чеботарьова О. Особливості корекційно-реабілітаційної роботи з учнями із порушеннями опорно-рухового апарату / О. Чеботарьова // Дефектологія. особлива дитина : навчання і виховання. - 2013 - № 3. - С. 16 - 17.