Доповідь на психолого-педагогічний семінар на тему: «Особливості та проблеми спілкування, його вплив на освітній процес»

         Олексієво-Дружківська загальноосвітня санаторна

школа-інтернат I-III ступенів №13

Донецької обласної ради

ДОПОВІДЬ 

на психолого-педагогічний семінар на тему:

«Особливості та проблеми спілкування, його вплив на освітній процес»

Вихователь: Банна К.В.

2018-2019 н.р.

Спілкування - процес безпосередніх взаємовідносин, звернення людей один до одного, заснований на розумному розумінні і навмисної передачі знань, думок і переживань відповідно до соціальних норм і умов здійснюваної діяльності. Поза будь-якої діяльності спілкування неможливе.           Спілкування в педагогічній діяльності виступає як засіб вирішення навчальних завдань, як соціально-психологічне забезпечення виховного процесу і як спосіб організації взаємин вихователя і дітей, що забезпечує успішність навчання і виховання

Педагогічна діяльність здійснюється в умовах спілкування. У процесі спілкування забезпечується єдність дій тієї чи іншої групи людей (навчальний клас, сім'я тощо), досягається взаєморозуміння і узгодженість поведінки, формуються якості людини як суб'єкта навчальної, пізнавальної, діяльності

Проблему спілкування розглядають з точки зору вдосконалення навчально-виховного процесу, становлення та розвитку особистості учня. Педагогічна діяльність, як зазначають педагоги і психологи, по суті є діяльністю спільної, більше того, "це діяльність, яка будується за законами спілкування". Іншими словами, вся педагогічна діяльність пов'язана з різними способами і формами спілкування.

Чим більш змістовною за обсягом і характером є педагогічна діяльність, тим більше багатогранним і різноманітним виступає спілкування, тобто педагогічна діяльність зумовлює межі та способи спілкування. Вона задає його спрямованість, характер і види, визначає вимоги до спілкування і його функції.

Педагогічне спілкування - це професійне спілкування вихователя з учнями у процесі навчання і виховання.

У широкому контексті педагогічне спілкування визначається як цілеспрямоване спілкування вчителя з різними суб'єктами освітнього процесу (школярами, їх батьками, ), яке засноване на максимальному використанні в навчально-виховному процесі особистісних особливостей вчителя і забезпечує вирішення наступних педагогічних завдань:

• • розвиток мотивації учнів і творчого характеру їх навчальної діяльності;
• • забезпечення умов для формування особистості школяра •,
• • створення сприятливого емоційного клімату навчання і виховання;
• • управління соціально-психологічними процесами в класі.

Спілкування – це не тільки джерело інформації. Воно створює умови для виховання особистості. Педагоги стверджують, що мистецтво виховання – це насамперед мистецтво спілкування. У спілкуванні важливу роль відіграють не тільки прийоми й методи, які використовує педагог, а й індивідуально- психологічні властивості його особистості. Спілкуючись із ним, учень засвоює вміння жити серед людей, розуміти їх, співпереживати, співчувати, допомагати іншим, турбуватися про них. Аналізуючи їхнє ставлення до себе, рефлексуючи, учень  виявляє потребу в самовдосконаленні й реалізує її у процесі самовиховання. Під час спілкування налагоджуються взаємовідносини між педагогом і учнями; здійснюється емоційний та вольовий взаємовплив і взаємодія його учасників, формується спільність думок, поглядів, досягається взаєморозуміння, здійснюється передавання й засвоєння стилю поведінки, звичок; формується пізнавальна спрямованість особистості; переборюються психологічні бар'єри. Якщо раніше учня  розглядали як об'єкт виховного впливу, то нині педагоги прагнуть до ситуації співробітництва, а вона висуває певні вимоги до організації процесу спілкування. Такими вимогами, зокрема, можуть бути: довірливість у спілкуванні з учнями; взаєморозуміння, яке є психологічною основою співробітництва; взаємодія з суб'єктами спілкування, а не тільки вплив на них.

Усне мовлення є основним засобом спілкування. Слово вихователя повинне впливати на почуття і свідомість, повинне стимулювати мислення й уяву, створювати потребу пошукової діяльності.

У системі спілкування взаємодіють вербальні (мова) і невербальні засоби спілкування (жести, міміка).

У своїй роботі з дітьми під час виховної роботи я застосовую такі вправи «Відгадайте слово», «Фанти», розігрування ситуацій за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»). Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення.

Засвоєння нової інформації у процесі групової роботи переглянувши відео або прослухавши історію, ситуацію  аналізуємо, як проходив процес спілкування, якими якостями наділений герой.

Проводила бесіду на тему «Єдина справжня розкіш — це розкіш людсь­кого спілкування» Анкети «Чи вмієш ти спілкуватися?» Чи вмієте ви слухати?" Опитувальник "Потреба в спілкування"

Також проводжу індивідувальні бесіди з дитиною, з батьками.

Таким чином, педагогічне спілкування є компонентом професійної діяльності вчителя і в такій якості забезпечує сприятливу освітнє середовище, створює комфортні умови навчальної, позаурочної та позанавчальної діяльності, формує культуру міжособистісних відносин усіх суб'єктів освіти, дозволяє і педагогу, і вихованцям реалізувати, утвердити себе.

Вправа «Відгадайте слово» (на розвиток невербальної комунікації) Хтось з учнів (за бажанням) виходить у центр класу, і вчитель пошепки каже йому будь-яке слово, наприклад, «корова». Завдання полягає в тому, щоб повідомити це класу, але без слів. Коли учні починають називати варіанти, можна показати жестом: «Ні, це не те» або «Приблизно так» і уточнювати до моменту, коли хтось скаже правильно. Коли учні навчаться розуміти слова, загадуйте якісь події, наприклад, «Перше вересня», «Новий рік» та інші.