Довідкова література: довідники, словники, енциклопедії.

Довідкова література: довідники, словники, енциклопедії.

Мета: дати учням поняття про довідкову літературу, розкрити її значення в житті людини, навчити користуватися довідниками, словниками, енциклопедіями.

  Прочитаємо уважно епіграф до нашого уроку:

Не бійся заглядати у словник,

Це пишний яр, а не сумне провалля,

Збирайте, як розумний садівник,

М. Рильський

  Вдумаємося у ці слова. Яку думку хотів висловити М. Рильський цими словами? Що це за “пишний яр”і що таке “сумне провалля”?

Видатний український поет дуже високо цінував книгу, зокрема словники.

А хто може пригадати вірш або загадку або ж прислів’я про книгу?

  Сьогодні ми ознайомимось з довідковою літературою, а це : словники, довідники, енциклопедії. З’ясуємо їх значення, чи потрібні вони нам, навчимося ними користуватися. Із довідковою літературою ви вже частково ознайомлені, переглядали кольорові енциклопедії, виконуючи домашнє завдання, користувались словником.

  Довідкова література- це видання, які допомагають нам про щось дізнатися, уточнити, розтлумачити чкесь поняття,перекласти слово з однієї мови на іншу.

Словники бувають різні: тлумачні, орфографічні, іншомовних слів, спеціальні (географічні, технічні, фізичні, тощо).

  Широких відомостей словники не дають, вони лише допомагають в опануванні чогось або слугують для загального розвитку. Слід пам’ятати, що основна структура всіх словників однакова: слова розташовані в алфавітному порядку, тож, щоб відшукати потрібне слово, знаходять сторінку з літерою, із якої починається розшукуване слово, а за літерою знаходять саме слово, читають відповідне пояснення. Усі словники мають супровідні розділи, які допомагають нам у роботі з ними.

  Коли нам поттрібно докладні й водночас стислі відомості, то словника вже не достатьньо. Звертаємось в такому разі до довідника. Довідники бувають із різних галузей знань. Потрібний матеріал у довіднику знаходять за змістом,за алфавітом.

  Найбільшим за обсягом інформації є довідкове видання- енциклопедія. Це систематизоване зведення знань. Перші книги такого характеру з’явилися у Стародавньму Китаї ще в  ХІІ-Х ст. до н.е. У 14 ст. центром  енциклопедичної літератури став Єгипет. У 18 ст. в Єгипті з’явилась “Енциклопедія” Дені Дідро. Цей відомий письменник, філософ і просвітитель залучив до створення своєї “Енциклопедії” багатьох прогресивних письменників і вчених Франції.

  Нині є дуже багато літератури енциклопедичного характеру. За своїм характером одні енциклопедії містять відомості з різних галузей знань – універсальні (Літературна енциклопедія України, Енциклопедія українознавства).