" Формування творчої особистості через розв'язування нестандартних задач"

У моєму житті професія учителя завжди вирізняється серед інших і займає на п’єдесталі почесне І місце.

Ставши вчителем, я переконалася, що саме від учителя залежить якою виросте дитина: всебічно розвиненою і готовою до життя чи боязкою і невпевненою у своїй діяльності. Для формування особистості математика має дуже багато спектрів. Серед яких, на мою думку, найважливішими є: формування світогляду учнів, навчання аналізувати та логічно мислити упорядковувати свої думки та вміти їх систематизувати, щоб побудувати власну модель розв’язання проблем. Прикладом у досвіді (стаж роботи 37 років) бачу слова видатного французького математика і фізика Пуассона, «у житті немає нічого кращого, як вивчати та викладати математику». Отже, вибрана мною доля зобов’язує мене по житті іти в ногу із сьогоденням, систематично навчатися самій та навчати математики учнів так, щоб сам процес був цікавим, а рівень навчальних досягнень – якісним.

Щоб формувати знання учнів якісними, необхідно підтримувати у навчальному процесі стійкий інтерес до навчання. А для цього необхідний високий професіоналізм і майстерність учителя. Тому в полі педагогічної діяльності перед собою вирисовую завдання: шукати – новизну в технологіях, впроваджувати в практику – найбільш прийнятне для себе та мати в арсеналі свою творчу знахідку.

На сьогодні цікавими у практиці є інтерактивні технології навчання, які допомагають активізувати розумову діяльність учнів та підключати диференційоване чи індивідуальне навчання. Найбільш вжитковими у своїй  практиці використовую метод «Карусель»  у 5-6 класах, метод «Ажурна пилка» у 7-9 класах і метод проектів у 10-11 класах.

Для формування знань, умінь, навичок учнів з математики побудувала свою модель навчання, яку умовно назвала «Пірамідою знань». Суть цієї моделі полягає у систематизації основних змістових ліній за класами у відповідності вікових можливостей.

Методична система включає п’ять основних аспектів: цілі, зміст, засоби, форми і методи навчання. Над кожним із них вчитель працює індивідуально, включаючи основну мету, орієнтовану на розвиток учня. При цьому основну роль має урок.

    Урок – це зернина математичної скарбниці учня. На кожному уроці ми або додаємо по краплині до системи його знань, або – втрачаємо. У зв’язку з цим відбувається диференціація знань учнів.

Для того, щоб учні легше засвоїли новий матеріал  намагаюсь знайти подібні ситуації у житті. Наприклад, у 6 класі під час пояснення методів розв’язування найпростіших нерівностей з модулями учні швидко запам’ятовують, що корені рівняння х=5 це х=5; х=-5. Але при розв’язуванні нерівностей х5 і х5 виникають деякі труднощі. Такі нерівності, тобто корені нерівностей порівнюю з пташенятами у гнізді. Тоді у випадку х5, це коли пташенята ще маленькі сидять у гніздечках, тоді корені знаходяться під дахом, тобто у гніздечку (мал.1).

                -5х5        мал.1                                   х-5    і     х5  мал.2

 У випадку х5, пташенята вже дорослі, тому в них виросли крила і вони відлітають з гніздечка, тоді корені рівняння знаходимо таким чином (мал.2). Асоціація із життям, мотивація навчання,  виявляє узагальнення явищ природи у математиці.

У своїй роботі я намагаюся керуватися думкою американського математика А.Нівена: „Математику не можна вивчити, спостерігаючи, як це робить сусід”. Отже, слід забезпечити кожного учня окремим завданням для самостійної роботи.

Для цього я використовую тренувальні роздаткові картки, які я розробила до тем „Площі фігур” , „Теорема Піфагора”, „Розв’язування рівнянь”. Намагаюся завжди використовувати різнорівневі завдання, враховувати індивідуальні особливості учня, щоб кожен учень мав можливість самореалізувати себе на уроці. Якщо  отримана  задача  здається  учневі  дещо  складною,  він  може  звертатися  по допомогу до свого колеги по класу або за порадою до вчителя.

Активізації пізнавальної діяльності учнів допомагає створення проблемної ситуації. Атмосфера колективного пошуку й обдумування розв'язування спільного

для всіх навчального завдання.

Невід'ємна складова моєї роботи - це любов до дітей, вивчення кола їхніх інтересів, потенціалу їх діяльності.

Я впевнена, „що вчитель має вчити не стільки, скільки зможе, а стільки, скільки може засвоїти учень”. Саме для того, щоб допомогти своїм учням цікаво прожити кожний день свого шкільного життя та у майбутньому успішно адаптуватися в навколишньому середовищі, я намагаюся виявляти зв’язок шкільного курсу математики з життям та іншими навчальними предметами. Бо ні для кого не є таємницею, що дуже часто у наших учнів виникають питання „навіщо це нам потрібно знати”, „для чого ми це вивчаємо”.

Наприклад, при вивченні теми „Площі фігур”, перед ознайомленням з площами різних фігур, пропоную учням (оскільки працюю в сільській школі) такі ситуації:

Задача 1. Уявіть, що сільський голова та землемір видали вам ділянку землі такої форми:

 ;   ; 

Як ви встановите чи має ділянка визначену для вас площу, чи ні?

Задача 2. Ви працюєте будівельником. Вас взяли на роботу і запропонували реконструювати нестандартний дах. Як ви розрахуєте, скільки грошей всього ви отримаєте, якщо оплата здійснюватиметься за квадратний метр виконаної роботи?

Ці задачі, як правило цікавлять учнів. І вони не завжди знаходять правильні відповіді.

Отож, для того, щоб навчити учнів розв’язувати задачі, я пропоную їм  виконати спершу глибокий аналіз, а потім розробити на частини з яких вона складається, так щоб послідовно можна було отримати відповідь на поставлену задачу.

Велику роль у розвитку творчості учнів відіграють задачі, які учні складають самі. Складання за­дачі часто вимагає роздумів, які під час розв'язку готових задач не по­трібні. Тому складання задач сприяє розвитку творчого мислення учнів.

Щоб привчити учнів самостійно мис­лити, викликати в них віру у власні сили і розум також виховати впевненість у своїх можливостях, необхідно примусити їх пройти через певні труднощі, а не подавати все в готово­му вигляді.

Я переконана, що освіта, яка не вчить жити успішно у сучасному світі, не має ніякої цінності, тому вся моя педагогічна діяльність спрямована на формування відповідальної, соціально адаптованої, конкурентоспроможної особистості, здатної до саморозвитку, самовдосконалення, до творчого пошуку. Однак ма­тематична освіта в загальноосвітній школі спрямована в основному на засвоєння учнями алгоритмів розв'язування стандартних задач, а цього недостатньо для потреб практики і розвитку здібностей до самостійного ма­тематичного мислення.

До практичних задач я також включаю нестандартні задачі. Це такі задачі, для яких в курсі математики немає загальних правил і положень. Тому розв’язання кожної з таких задач потребує особливого підходу, знаходження якого вимагає від учня інтенсивної творчої праці. Розв’язуючи ці задачі можна насолоджуватися власною перемогою. Адже «велику радість можна отримати лише від великої праці» (Йоган Вольфгам фон Гете).

З метою розвитку творчості і допитливості я використовую задачі підвищеної складності, які  дають  можливість  поглибити  вивчення    теоретичного   матеріалу,                  

формують працездатність, наполегливість у досягненні мети.

Розвитку логічного мислення і творчих здібностей сприяє розв’язування задач з помилками в умові. Умови деяких задач тільки на перший погляд здаються помилковими, однак мають розв’язання. Деякі задачі суперечать певному математичному факту.

Розвиток творчості здійснюється через розв’язування системи нестандартних задач. Розв’язуючи такі задачі, учні застосовують здобуті знання, відкривають нові способи розв’язування задач, міркувань, розвивається логічне мислення і пам'ять, формується уміння розв’язувати нестандартні задачі, розвивається уміння найбільш повного і обов’язкового пояснення.

Іноді можна почути, що матема­тика складна, суха і нецікава на­ука. Людей, які люблять матема­тику, це вражає й ображає. Мате­матика сувора, але красива й гли­бока, як чиста криниця. А за­вдання — вчителя і полягає в то­му, щоб розкривати перед учня­ми її емоційний бік, чуйну і врод­ливу стать. Як краще цього до­могтися?

Красивими, цікавими уроками. Уроками, які пробуджують ціка­вість і працьовитість, фокусують увагу і зосередженість.

Стараюся, щоб вивчення математики не перетворити в важкий процес, тому в своїй роботі я впроваджую уроки-практикуми, уроки-подорожі, уроки ділової гри, конкурси.

Переконана, що ігровий момент на уроці – це колосальне підживлення дитячого „хочу знати”. І важкий одноманітний матеріал, одягнений у „костюм” гри, дає дітям справжнє задоволення. На уроки математики в 5-му класі на усній рахунок до нас приходить „Незнайко”, якому ми допомагаємо перемагати; а в кінці уроку для найкмітливіших Мудра Сова пропонує нестандартні задачі.

Розв'язуванню нестандартних математичних задач уч­ні навчаються на факультативних заняттях, в матема­тичних гуртках та шляхом наполегливої самостійної роботи, а перевіряються їх знання і вміння на математичних олімпіадах різних рівнів. Математичні олімпіади є також одним із ефективних засобів формування в учнів навичок самостійного творчого мислення.

Багато уваги я приділяю роботі з обдарованими дітьми. У пошуках ефективних форм і методів удосконалення процесу навчання, підвищення інтересу дітей до математики, створено у нашій школі гурток „Математичний калейдоскоп” для учнів 7-8 класів, яким я керую. Тут займаються діти, які цікавляться математикою, люблять розгадувати ребуси, кросворди, розв’язувати нестандартні задачі. Члени гуртка щороку організовують тематичні вечори, конкурси, вікторини для інших школярів.

Робота з учнями у такому проекті дає високі результати: призові місця на районних і обласних олімпіадах, високі результати ЗНО та навчання у вищих навчальних закладах, серед  яких більшість таких що обрали професії, які мають прямий зв’язок з математикою.