Гармонія Волинських муз у Лесинім таланті

 

 

                                 Конспект виховного заходу

 

Тема : Гармонія волинських муз у Лесинім таланті

Мета: поглибити знання учнів про Лесю Українку як майстра слова, звуків та пензля, пізнати багатогранність творчих обдарувань Доньки Прометея , розширювати кругозір учнів, поглиблюючи їхні знання про життя та творчість митців, розвивати декламаторські та театральні здібності, виховувати повагу до рідного слова, формувати естетичні смаки.

Форма проведення:подорож мистецькими стежками

Тип заходу: інтегрований (українська література, музика, образотворче мистецтво, художня культура) із використанням ІКТ.

Обладнання: комп’ютер, інтерактивна дошка, диск, виставка художньої та наукової літератури «До Лесиних джерел», галерея учнівських малюнків, костюми учнів-артистів, фортепіано.

Перебіг заходу

Учитель літератури(слайд 1)

Восени цього навчального року нам пощастило побувати на батьківщині великої української поетеси Лесі Українки у місті Новоград-Волинському. У ході екскурсії наші десятикласники відвідали  музей-садибу Лариси Косач, музей родини Косачів,познайомилися із пам’ятними історичними місцями її краю,  і навіть побували у волинському лісі. Це справило на учнів незабутні враження, які вони узагальнили у вигляді творчих проектів із презентаціями ,що будуть вам запропоновані для перегляду. Досліджуючи життєвий і творчий шлях Доньки Прометея, ми дійшли висновку  , що Леся Українка була не тільки неперевершеним поетом, а й славним музикантом, талановитим живописцем,  майстром у  різних видах  мистецтва(слайд 2).

Маємо за мету:поглибити ваші знання про широке коло уподобань великої поетеси,пропонуємо краще пізнати творчий світ славної волинянки, відчути гармонію Лесиних муз.

Отже, подорож мистецькими стежками починається .

 

                                                   Стежка 1(слайд 3)

                            «Сторононько рідна! Коханий мій краю»

 

Учениця.

 Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,

 Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей…

 А тепер я в тебе останню надію вложила.

 О, не згасни, ти, світло безсонних ночей!

 Тільки – життя за життя! Мріє, станься живою!

 Слово, коли ти живе, статися тілом пора.

 Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,

 Той не вмре, не здобувши нового добра.

Ведучий.  Кожен народ народжує свого Поета, сподіваючись виявити себе через його Слово. Рідна земля виколисує і виховує свого Співця, прислухається до кожного його звуку.

Ведуча. І ось зазвучав її голос – тихий і ніжний, проникливий і мелодійний, пристрасний і променистий – голос великої Лесі Українки. І край, де вона народилася, почув її слово, ожив, стрепенувся у новій надії, сповнився живим поетичним світом(слайд4).

Ведучий.  Де б’ється Случ у береги камінні,

  Незмінні у мінливості століть,

  В старому Новограді на Волині

  Старий будиночок стоїть.

         Цього будиночка привітні стіни,

  Домашній затишок його тепла

  Були найпершим світлом для дитини,

  Що народилась тут і тут зросла.

Ведуча. 142 роки тому, 25 лютого 1871 року, у місті Новоград – Волинському (тепер Житомирська обл.) народилася Лариса Петрівна Косач, відома на увесь світ як Леся Українка(слайд  5).

Ведучий. Леся належала до славного українського роду, де шанувалися традиції, звичаї рідного народу, цінувалося українське слово. Її тітки по батьковій лінії, Олександра й Олена, зазнали переслідувань за участь у народницькому русі. Брат матері, дядько поетеси, Михайло Драгоманов  чи не вперше у самодержавній Росії гордо підписував свої твори –Українець.

Ведуча. Мати поетеси Ольга Петрівна – письменниця, журналістка, відома під псевдонімом Олена Пчілка. Батько Петро Антонович Косач був юристом, головою з’їзду мирових посередників(слайд 6).

Ведучий. Новоград – Волинський, Луцьк, Ковель, село Колодяжне – це ті місця, де минали дитячі та юнацькі роки Лесі. Їй з дитинства були дорогими і барвисті луги Волині, і її таємничі ліси, і руїни Луцької фортеці, біля якої вона зображала Жанну д’Арк.

Ведуча. Дівчинка змалку росла відважною, її не зупиняли труднощі, не засмучували неприємності. Про це вона сама сказала у поезії «Як дитиною бувало».

Ведучий. До школи Леся не ходила. Спочатку її навчали батьки, а потім приватні учителі.

Ведуча. Надзвичайно обдарована від природи, Леся мала безліч захоплень . У чотири роки вона вже читала; улюбленими її книгами були фольклорні праці Павла Чубинського, «Кобзар» Тараса Шевченка, твори Жуля Верна, Даніеля Дефо(слайд 7).

Ведучий. У шість років невтомна дівчинка сама вишиває батькові сорочку, а подаровані їй ножиці й гольник пильнує більше, ніж деякі забави .

Ведуча. У сім’ї Косачів панувало художнє слово. Перекладали, писали твори, любили співати українських пісень. Маленька дівчинка із захопленням слухала і виконувала народну українську пісню «Гиля, гиля, сиві гуси».

 

Виконання пісні «Гиля, гиля, сиві  гуси»

 

Ведучий. Чужий біль Леся сприймала як власний. Несправедливість, неправда гнітили її. Коли дівчинці було 9 років, несподівано заарештували за революційну діяльність її улюблену тьотю Елю. Страшенно тяжко вона пережила цю звістку. Так у 1880 році з’явився перший вірш Лесі Українки – «Надія».

 

Декламування поезії «Надія»

 

Ведуча. Лесині батьки дуже цінували здібності дівчинки, допомагали їй у всьому. Лесин тато подарував їй справжню білу хатинку в знак великої любові до донечки. Побудували її навесні, у травні. Прибирали всі гуртом. У вітальні поставили фортепіано, на стіні повісили портрет Шевченка, фотографії, інші книги. У 13 років Леся вже дебютує в літературі з поезією «Конвалія», які надрукував у Львові  Іван Франко(слайд 8).

 

Декламування поезії «Конвалія»

 

Ведучий. У Лесі було два брати : Михайло та Микола і три сестри : Ольга, Оксана, Ізидора  (слайд 9)  .Особливо дружила дівчинка із братом Михайлом, їх навіть називали одним

ім’ям – Мишелосією (всюди були разом). Для сестри Ольги та інших братів і сестер вона написала підручник «Стародавня історія східних народів»(слайд 10).

Ведуча. Дуже любила Леся бувати на ярмарках, народних святах. Взимку 1881 року на святі Водохреща дівчинка промочила ноги і застудилася. З того часу починається її виснажлива боротьба із хворобою – туберкульозом  кісток.

Ведучий. Спочатку почала боліти права нога, а згодом хвороба почала поступово руйнувати весь організм. Це була 30 – річна війна з недугою. Нестерпні муки не зломили дівчинки, а навпаки робили стійкою, мужньою, гартували  силу волі. Не вдалося хворобі заволодіти її душею і розумом. Як маніфест віри у життя звучить вірш «Contra spem spero».

 

Декламування поезії «Contra spem sperо»

                                                        Стежка 2 (слайд 12)

                                «Орлині крила маєм за плечима»

Ведуча. Вона була і тонким знавцем музики,  вправно грала на фортепіано. Учитися грі на цьому інструменті дівчинка почала ще в 1880р. у Луцьку ,у своєї тітки Олександри Косач-Шимановської. Брала уроки гри в Ольги Лисенко, дружини відомого українського композитора Миколи Лисенка. Усі, хто чув гру Лесі, відчували у ній талант. В одному із листів до дядька Драгоманова вона писала: «З мене вийшов би далеко кращий музикант, ніж поет, та тільки біда, що «натура» втяла мені кепський жарт».

Ведучий. Улюбленими композиторами Лесі були Чайковський, Шопен, Шуман, Бетховен. Щира шанувальниця творчості М. Лисенка, вона часто виконувала його інструментальні етюди. Кожна поезія Лесі Українки вражає своєю милозвучністю, інколи навіть асоціюється із справжнім музичним твором. Про музикальність Лариси свідчать назви її творів: «Співець», «Сонет», «На давній мотив», «Веснянка», «Романс», «Сім струн», «Лісова пісня», «Колискова». Послухайте виконання пісні «Колискова» на слова поетеси.

Звучить колискова «Місяць яснесенький»

Ведуча. До творів поетеси зверталися відомі композитори: Микола Лисенко, Денис Січинський, Григорій Алчевський. Музичні твори на її слова виконували відомі оперні співаки: Іван Григорович, Соломія Крушельницька, Іван Алчевський та інші. Пісня, музика, мелодія гармонійно поєднані у творах поетеси. У циклі «Сім струн» ми зустрічаємося з образами нот. Кожен вірш починається назвою ноти. «До – ре – мі – фа – соль – ля - сі». Послухаємо фрагменти цього циклу(слайд 13).

Інсценування

Ведучий. Музика давала поетесі творче натхнення. Дочка Прометея вірила, що і після її смерті «на світі запалає покинутий вогонь» її пісень, вона прагнула «серед лиха співати пісні». У циклі віршів «Мелодії» Леся й саму себе уявляє піснею(слайд 14).

Декламування поезії «Хотіла б я піснею стати»

Ведуча. Важка хвороба перешкоджала Лесі. Через нестерпний  біль їй стає важко грати на фортепіано. Це було великим випробуванням для дівчини, яка називала інструмент «другом». Після операції на кисті лівої руки та видалення кісточок, вражених туберкульозом, рухи обох рук залишилися обмеженими. І тоді Леся пише лист – звертання до свого фортепіано, в якому виливає весь душевний і фізичний біль(слайд 15).

Декламування поезії «До мого фортепіано»

                                                          Стежка 3(слайд 16)

                       «Ніяка туга краси перемагати не повинна»

Ведучий. Саме на роки юності Лесі Українки випадає значна частина її поетичних та музичних творів. Окрім того, Леся мала ще один талант – творити пензлем. Потяг до малювання відчула ще з малих років. Серйозне навчання образотворчому мистецтву почалося в лютому 1893р., було інтенсивним і досить продуктивним! Після навчання у маляра Зозулі Леся вже могла малювати досить гарні картини(слайд 17).

Ведуча. 2 лютого 1894р. в Києві поетеса почала відвідувати уроки в рисувальній школі М. І. Мурашка. Проте, наприкінці другого навчального місяця почала боліти нога. Причина хвороби була та ж сама. Сучасники письменниці бачили її малярські роботи, котрі, на жаль, до нас не дійшли. Одна із її сучасниць,  Оксана Сташенко ,згадувала: «Я часто бачила, як Леся вимальовувала різні взірці народної творчості(слайд 18). На Великдень завжди розписувала писанки, здебільшого квітами, які вона надзвичайно любила». Через хворобу навчання малюванню, на жаль, було призупинено, проте здібність до нього залишалася назавжди, образи, які вона мріяла намалювати ,з’являлися у поезіях, поемах, драматичних творах.

Ведучий. Більшість її творів буквально «дихають» пахощами рідної Волині, в котру Леся була закохана ще з малих років. «Ой, чи так красно в якій країні, / Як тут, на нашій рідній Волині!» - написала вона в дитячій ідилії «Вечірня година», присвяченій «коханій мамі», яка і рекомендувала доньці обрати псевдонім Українка. Лесина туга за «сторононькою рідною» знайшла найдовершеніший вираз у драмі – феєрії «Лісова пісня», де ми зустрічаємося з Мавкою, лісовою русалкою, про яку дівчина чула із поліських легенд та переказів, яку уявляла, коли блукала лісовими стежками.

Ведуча. В одному із своїх листів до матері Леся писала: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. Я то ще й здавна тую Мавку «в умі держала». Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. Зчарував мене сей образ на ввесь вік. Давайте і ми зазирнемо у ліси фантазій поетеси(слайди 19-22).

Інсценування фрагменту із «Лісової пісні»

Ведучий. Чимало поневірянь випало на долю цієї вічно молодої поетеси. Важка хвороба забрала у Лесі дитинство, юність, перешкоджала розвитку здібностей у різних галузях мистецтва. Але це не завадило їй вивчити 10 іноземних мов, що є прикладом для кожного із нас, написати літературні шедеври та прославити нашу Україну на увесь світ. Із непереможною відвагою Донька Прометея впевнено промовляє: «Бажаю так сінчити я свій шлях ,як починала : з співом на устах».

                                                         Стежка 4(слайд 23)

              «Як я умру , на світі запалає покинутий вогонь моїх пісень»

Ведуча. Саме такою, одержимою, сповненою великого духу життя, свободи, найкращих сподівань постає перед нами Леся Українка. Талановиту волинянку ми з гордістю можемо назвати і своєю землячкою. Адже як прекрасно вона описує нашу Подільську землю у своїй поезії «Красо України, Подолля».

Декламування цієї поезії

Ведучий. Українці свято шанують надбання Доньки Прометея.У липні цього року виповниться 150 років  із дня її памяті .Послухаємо повідомлення про пам’ятники  Лесі Українці(слайд 24-30).

Повідомлення-презентація(учитель художньої культури)

Ведучий. Як бачимо, Леся продовжує жити:поезіями ,образами, піснями. (слайд 31).Це й закономірно, адже вона пророкувала:

Н! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те,що не вмирає!(слайд 32).

Список використаних джерел

1.Білошпицька А.Штрихи до портрета Лесі Українки.10кл.//Українська мова та література,№15-16.-С.58-64.

2.Кшищак І. «Довго щирими словами до людей промовлятиму я…»//Виховна робота у школі ,№1,-2013,С.28-34.

3.Кулінська Л.У світі ідей та образів.К.:Дніпро,1971.

4.Прес Г. «І Лесин дух зі слова в душі лине»//Українська література в ЗОШ.-№8.-С.23-26.

5.Штонь Г.Дещо про різнобічність художньої обдарованості Лесі Українки//Дивослово,№3,-2002,С.32-40.

6.Українка Леся.Мрії зламане крило:Зб.творів,документів,спогадів:Для серед.шк. віку.-К.:Веселка,1993.-222с.

7.ЯковенкоЖ.В.Життя і творчість Лесі Українки//Все для вчителя,№17-18,-С.85-88.

8.Яросевич Л.Леся і музика.К.:Музична Україна,1978,-56с.