Година спілкування "Не словами, а добрими ділами" для 4 класу

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

Тема. Не словами, а добрими ділами

Мета: розвивати вміння цінувати думки товаришів; виховувати доброту, чуйність, вміння бачити і творити красиве, робити висновки та узагальнення, висловлювати свої думки в логічній послідовності, виховувати почуття поваги до старшого покоління, працелюбність, любов до рідної землі на матеріалах творів великого педагога.

Обладнання: портрет В. Сухомлинського, виставка казок, малюнки до казок, картка-план, малюнки дітей.

 

I. Організаційний момент. Повідомлення теми, мети виховної години

1. Діти, як ви гадаєте, кому належать ці слова?

«Людина красива не словами, а своїми ділами».

а) В.О. Сухомлинський
б) Т.Г. Шевченко
в) І.Я. Франко

2. Гра «Продовжіть рядок»

Згадайте, що ви знаєте про цю людину.

В.О. Сухомлинський – земляк (село Василівка (нині Онуфріївський район Кіровоградської області),…вчитель (української  мови і літератури),…директор (Павлиської середньої школи),…фронтовик (під час Другої світової війни),…науковець,…письменник (казкар-добротворець української «Школи Радості»)…

3. Робота в групах.

1 група («Захисники природи»)

ДУБ ПІД ВІКНОМ

2 група («Мій дім моя Батьківщина»)

ДЕРКАЧ І КРІТ

3 група "Ми всі різні але рівні"

СОЛОВЕЙ І ЖУК

група («Берегиня»)

4 група «Берегиня»

Сьома дочка

 

 

 

 

 

 

 

4. Завдання «Підбери малюнок до казки». Обгрунтуй свій вибір.

5. Практична робота: «Ми робимо добру справу».

„То ж берись за діло сміло, тільки менше говори.

Хоч мале, та добре діло кожен день роби, твори!”

Діти роблять гарні справи: поливають квіти, прибирають сміття з підлоги, протирають дошку ганчіркою, слабкішому учню допомагають вивчити уроки, вчителю несуть книги та таблиці до класу, годують пташок крихтами хліба тощо).

Підсумок заходу

 Завдання «Добери заголовок, користуючись прислів’ями та приказками».

Так як же можна назвати нашу виховну годину?

Поспішайте робити добро!

Людина красна не словами, а добрими ділами

Добре діло роби сміло

Більше діла-менше слів

Підсумкове слово вчителя

В.О. Сухомлинський заповідав поспішати робити добро, щоб  тепло наших сердець зігрівало усіх добрими вчинками.

Будьте гідними його заповідям і світ стане світліший, добріший, миліший.

 

ДОДАТКИ

Василь Сухомлинський

ДУБ ПІД ВІКНОМ

Молодий лісник побудував у лісі велику кам'яну хату і посадив дуба під вікном.
Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник.
І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що заступив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня — лісникова внучка.
— Зрубай дуба, дідусю, — просить онучка, — темно в кімнаті.
— Завтра вранці почнемо...— відповів дідусь. Настав ранок. Покликав дідусь трьох синів і дев'ятьох онуків, покликав онучку-красуню й сказав:
— Будемо хату переносити в інше місце.
І пішов з лопатою копати рівчак під фундамент. За ним пішли три сини, дев'ять онуків і красуня-внучка.

 

ДЕРКАЧ І КРІТ

Із далекого теплого краю повертався на північ, на нашу землю, маленький Деркач. Це пташка сіренька. Улітку вона виводить у нас діток, а на зиму відлітає в Африку. 
Важко летіти Деркачеві, маленькі в нього крильця. Того він як де летить, а як де й пішки іде. Ось і зараз, опустившись на землю, він ішов і йшов на північ. 
Іде собі й тихенько пісеньку співає про далекий північний край, про гніздечко під кущем лози на зеленому лузі там його мила батьківщина.
Іде собі, іде й зустрічає Крота. Сидить Кріт у норі, висунув мордочку й питає Деркача:
— Хто ти такий і куди йдеш?
— Я пташка Деркач, повертаюсь на батьківщину із теплого краю.
Розповів Деркач Кротові про свою далеку північну вітчизну й про теплу африканську землю.
— А чого ти не поселишся на тій теплій землі і не живеш там завжди? — питається здивований Кріт. — Чого щороку мандруєш тисячі кілометрів? Ти ж до крові поранив ноги. Тебе скрізь підстерігає шуліка. Що заставляє тебе так поневірятися? Що тебе кличе на холодну північ?
— Батьківщина, — відповів Деркач.

 

 

Василь Сухомлинський

СОЛОВЕЙ І ЖУК

 

 

У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.
А коло Соловейка літав великий рогатк й Жук. Він літав і гудів.
Соловей припинив свою пісню та й каже:
— Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.
Жук гідно відповів:
— Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.
— Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей. — Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запиіаємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен людям, а хто ні.
Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:
— Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов’я чи Жука?
— Хай собі будуть і Соловей, і Жук, відповіла дівчинка. 
Тоді подумала й додала: 
— Як же можна без Жука?

 

СЬОМА ДОЧКА

Казка

Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучили за матір'ю.

— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша дочка.

— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.

— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, — сказала третя.

— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.

— Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, — мовила п'ята.

— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці — помити ноги.