Ігорова святково-розважальна програма "Зі святом, дівчатка" для учнів 1-4 класу

Зі святом вас, дівчатка!

Ігорова святково-розважальна програма

1. День святковий настає,

Веселковий та ясний!

Ми вiтаємо дiвчат

З першим променем весни!

2. Приймайте, подружки, вiд нас

Вiтання щирi й дружні!

І пам’ятайте, бiля вас

Смiливi хлопцi й мужнi!

3. Дорогi нашi дiвчатка! Вiд iменi усiх хлопчиків

нашої школи  ми вiтаємо вас зi святом весни, святом 8 Березня!

4. Хоч не завжди вам, дiвчата,

Ми допомагаємо,

Проте знайте, що ми вас

Дуже поважаємо!

5. Обiцяємо надалi

Стати дуже чемними,

Й обiцянки нашi щирi

Будуть недаремними!

6. Хоч сьогоднi бiля дошки

Стоїмо прегарними,

Та гарнiшi за дiвчаток

Все одно не стали ми!

7. Кожен з нас давно вже знає:

Ви, дiвчата, — просто клас!

І зi святом березневим

Ми вiтаємо всiх вас!

 

Учитель. Любі діти , сьогодні ми зібралися, щоб привітати усіх дівчат та жінок зі Святом весни та дізнатися про наших красунь багато цікавого. Давайте подумаємо, чому дівчаток часто порівнюють із квітами?

Послухайте легенду про те, як з’явилася  перша весняна квітка.

 

Легенда про пролісок

 

Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім'я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка.

Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима йти, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця.

Так з'явилася квітка Пролісок.

 

Напевне тому дівчата такі  красиві, стрункі, граційні, ніжні, щирі та сміливі – кожна достойна звання «Міс Всесвіт». Зараз ми перевіримо, як наші красуні вміють ходити по подіуму. Запрошую на сцену дівчаток, у яких на стільчиках прикріплені проліски.

Конкурс «Дефіле» : пройтися по подіуму з книжкою на голові. (5 учасниць)

 

Під мелодію  у зал заходять  хлопчики-Мушкетери

Мушкетер 1.

8 Березня настало

Свято дам на всій землі

цю знаменну дату знають

і дорослі і малі

 

Мушкетер 2.

8 Березня буває

В році тільки один раз.

На конячках завітали

Мушкетерики до вас.

 

Мушкетер 1. Я — Сергійко-Д’Артаньян.

 

Мушкетер2. Я — Портос-Андрійко.

 

Мушкетер 3. Я, дівчатка, Араміс.

 

 Мушкетер 4.

Ну а я Атос, братва,

Всіх дівчат кохаю я.

 

Мушкетер 3.

По секрету скажемо

ми дорослим й дітям-

нині тут зібралися

Всі красуні світу!

 

Мушкетер 1.

Дівчаточка любі!

Ви — ніби принцеси.

Красиві, тендітні —

Ну, просто із п'єси.

 

Мушкетер2.

Вам дружно бажаємо

Гарного свята —

Здоров'я, удачі,

Усмішок багато.

 

 

У народі кажуть,що дівчата такі гарні та красні як калина. Чому ж дівчат порівнюють із калиною? (вдача – норовлива, дуже наполегливі, правдиві, незалежні).

 

Легенда про калину.

Дівчина Калина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Калину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Калину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

 

Конкурс «Танцювальний» ( 6  учасників)

Запрошуються учасники у яких на стільчиках прикріплена калина.

 

Ні для кого не таємниця, що українські дівчата найкраще співають. А чому, нам розкаже Легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.

Узяла дівчина — Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.

 

Конкурс «Поетичний» для всіх присутніх

Разом потрібно відтворити слова у вірші.

 

УКРАЇНА МОЯ
- Що таке Україна?-
Я спитав в журавля.
- Працьовита країна,
там багата…. земля!
Я спитав у лелеки:
- Де найкращі поля?
- Облітав я далеко,
краще наших…. нема!
Я спитав у синиці:
- Де смачніше вода?
В Українських криницях
- відповіла …..вона.
- Хто найкраще співає?-
Я спитав солов'я.
-Та хіба ж ти незнаєш?
…..Україна моя!!!

 

Музична фізкультхвилинка

 

Дівчата нашого краю просто гарні господині, добрі душею, які до нестями закохані у рідний край,здатні заради рідної України усім пожертвувати, навіть життям. Їх іменами названо багато рік, міст та сіл.

Легенда про Вінничку

 Прийшов на берег Бугу чоловік, поставив собі хату і зажив собі з жінкою. Невдовзі народилися у них дві донечки. Одну назвали батьки Вишенькою, а другу — Вінничкою. Росли дівчата, як ягоди, рум'яні та веселі. А коли виросли, то одружилися з працьовитими рибалками. Поставили Вишенька зі своїм чоловіком дерев'яну хату на правому березі Бугу, а Вінничка — на лівому. Жили у злагоді, працювали дружно. У дуплах мед вибирали, ліс рубали, випалювали пеньки, на згарищах землю орали і жито засівали.
    Одного разу зірвався сильний вітер, непроникна пітьма накрила оселі. Птахи перестали співати, сонце сховалося у темній хмарі. То не буря надходила, а страшні - татари понад Бугом чорну куряву підняли. Оточили зненацька домівки Вишеньки і Віннички, хотіли всіх у полон забрати, на східних ринках молодичок продати. Виходу не було. Краще смерть, ніж безнадія й неволя. Вінничка першою запалила свою хату. Сестра Вишенька побачила вогонь за Бугом — і от уже горить і її оточена хата. Як дві свічки, палали дерев'яні хати, тріскотів вогонь. Від пекучого жару та їдкого диму сахнулися татари. А серця двох сестер розірвалися від горя...
    Минули роки. Прийшли нові люди на берег Бугу, осіли тут. Розповіли їм люди з сусідніх сіл про гірку долю Віннички і Вишеньки. На добру пам'ять про них їхніми іменами назвали річечки-притоки, що несуть свої води до Південного Бугу. Побудували тут кам'яну фортецю, а місто біля неї назвали іменем однієї з приток — Вінницею.

 

Конкурс  «Інтелектуальний» (скласти прислів’я)

Запрошується 12  учасників на стільчиках яких зображення Вінниці.

Діти мають назвати місця Вінниці, зображені на картинках. Вчитель детальніше зупиняється на зображенні Водонапірної вежі.

У 2012 році Водонапірна вежа в місті Вінниця відсвяткувала свій 100-річний ювілей. За цей час будова була свідком непростої історії міста. Водонапірна башта, збудована за проектом Г. Г. Артинова в центрі міста, довгий час виконувала свої первинні функції, але після Великої Вітчизняної війни будівля втратила своє призначення і було переобладнано під житлові приміщення. І тільки в середині 80-х років минулого століття вежа була передана Обласному краєзнавчому музею, як архітектурний об`єкт. Зараз тут знаходиться Музей бойової слави і Меморіал пам`яті воїнів-афганців. Висота вежі становить 28 метрів, побудована вона з червоної цегли і складається з семи ярусів. Нижній поверх будівлі був рустований для створення ефекту постаменту. Вершину вежі прикрашає надбудова-башточка з куполом. Не менш цікава деталь, це величезний годинник з двометровим циферблатом, які щогодини видають мелодійний дзвін. Водонапірна вежа знаходиться в пішохідній зоні парку ім. Козицького і вважається символом міста. Ще більшу популярність башті принесло тривимірне графічне зображення гуркітливого водоспаду біля її підніжжя, іменоване в народі як прорив водопроводу.
 

Дівчина, як у лузі калина.

Мала бджілка, та й та працює.

За словом в кишеню не полізе.

Друг у біді не залишить

 

1.Ми — веселi хлопцi —

Вас щиро вітаємо!

 

2. І красою квiтнути,

Вам усiм бажаємо!

 

3. Ми вже звикли до порядку.

Вранцi робимо зарядку!

 

4. Щоби сильними зростати

І дiвчаток захищати!

 

5. Наші дівчатка перлинки

Очі- жаринки

Руки - стеблинки

Коси - льоночок

Сміх як дзвіночок

 

Усi хлопцi  (разом). Зi святом вас, дiвчатка!