Година спілкування на тему "Українські страви - і корисні, і цікаві" ( 4 клас)

Українські страви – і корисні, і цікаві

Мета: ознайомити з народними традиціями та звичаями відносно харчування, поповнювати знання дітей про українські страви, усну народну творчість, розвивати пам'ять дітей, увагу, виховувати повагу до рідного народу та його традицій, прагнення бути трудящим та умілим.

Обладнання: святково прикрашена класна кімната,аркуші паперу,  приказки та прислів'я, таблиця, набори карток з буквами.

Хід години спілкування

Звучить пісня «Зеленеє  жито, зелене»

Учитель

• Можна все на світі вибирати , сину,

     Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Так писав у своїх віршах відданий син України В. Симоненко, патріот і справжній мужній громадянин. Як і рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою і світлою любов’ю на все своє життя. От і ми почнемо нашу дорогу до знань з любові до рідного краю, з тих найвищих на землі почуттів — любові та відданості, без яких немислиме життя.

Учні

Криниця при дорозі край села

І журавель похилений над нею.

 Хоч би куди дорога завела,

Думки мої із рідною землею.

Бо тут мій дім і тут моя рідня,

І тут священні предківські могили,

Душа моя не пережила б і дня

Без тих країв,які мене зростили.

Я їх люблю, і поки буду жив,

Трудитиму і розум свій,і руки.

Щоб на землі, яку я так любив,

Жили щасливо діти і онуки. 

Я не бував за дальніми морями,
Чужих доріг ніколи не топтав —
В своїм краю під буйними вітрами
Щасливим я і вільним виростав.
Мене ліси здоров’ям напували,
Коли бродив у їхній гущині,
Мені поля задумливо шептали
Свої ніким не співані пісні.
Коли не вмів ще й букваря читати,
Ходив, як кажуть, пішки під столом,
Любить людей мене навчила мати
І рідну землю, що б там не було.
Чужих країв ніколи я не бачив,
Принад не знаю їхніх і окрас,
Та вірю серцем щирим і гарячим:
Нема землі такої, як у нас.

Учитель

• Ми щасливі, що народилися  в Україні, що ходимо по рідній землі, розмовляємо рідною мовою, щасливі, що маємо змогу пити найсолодшу воду – воду з рідної криниці, слухати найрідніші голоси – голоси тата і мами, милуватися світанками та зоряним небом уночі. Ми щасливі, бо все, що нас оточує – рідне, своє, знайоме. Але давайте задумаємося, а чи завжди ми цінимо своє, рідне, яке здається так добре вивченим, що ти навіть не задумуєшся, а чи справді ти знаєш про цей предмет все? Тому сьогодні ми ще раз перевіримо свої знання про Україну, зокрема про те, з чим зустрічаємося кожного дня і думаємо, що знаємо про них все – про найпоширеніші українські страви.

( Виходять дві дівчинки – Ангеліна і Настя)

Настя: Чому ти така невесела? Що трапилося?

Ангеліна: Будеш тут веселою, коли мама їсти заставляє, одно розказує: «Їж  борщ, у ньому скільки вітамінів!». А я не хочу його їсти! На світі скільки є цікавіших страв. Ти тільки послухай, які  назви незвичайні: суші, роли, равіолі,  фріттата,  різотто… ( зітхає).  А смачні мабуть!

Настя: По-перше, не все, що гарно звучить, таке смачне, як ти думаєш. По-друге, ти просто недооцінюєш ті страви, які готують і вживають українці з давніх давен. Тому будь уважною!

Учитель

Існує така приказка: «Ми те, що ми їмо». І це справді так. Ми творимо їжу – їжа творить нас. Україна здавна славилася на весь світ своєю кухнею. Але є в українській кухні страва страв – його Величність Борщ. В Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: усі інгредієнти у полив’янім горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим. Борщ — це символ надійно­го даху над головою, родинного тепла, сімейної зла­годи і спокою. Настільки призвичаївся українець до борщу, що не може не згадати про нього навіть тоді, коли розмова не має ніякого відношення до кухні. «Дивись, не переборщи»,— остерігає народ­на мудрість. «Доборщімо і цей клапоть»,— зверта­ється орач до помічника. Чому так часто згадують цю страву? Тому що вона настільки давно увійшла до списку традиційних українських страв, що стала одним із найголовніших і найулюбленіших символів народної кухні й сутності життя.

• Як ви гадаєте, скільки років борщу?
• Як свідчать літописи, перша згадка про борщ в історичних джерелах  датована 1586 роком . Цей документ називається новгородські Ямські книги. А взагалі борщ варили набагато раніше наші предки-слов'яни, тільки тоді  він ще не був червоного кольору, адже тоді ще червоного буряка в борщі не було.
• А які продукти потрібні, щоб зварити смачний борщ? Об'єднайтеся в групи і запишіть. ( Діти на аркушах паперу записують інгредієнти, які потрібні для того, щоб зварити борщ)
• В далеку старовину ця страва носила назву „вариво з зілля”. Зараз лише для виготовлення червоного борщу використовують до 20 видів різноманітних продуктів. В сучасній українській кухні нараховується до 30 способів виготовлення борщу (київський, полтавський, львівський, волинський і т.д.). Давайте перевіримо, як ви справилися із завданням – чи всі продукти записали.

( Презентація роботи груп)

Дорогі діти, а ви ніколи не задумувалися, чому ж борщ борщем називають? Саме слово "борщ" з'явилося ще до того, як в бульйон стали додавати буряк. Нібито, замість буряків туди раніше клали борщівник, від якого і пішла назва.

Інша думка говорить, що «борщ» походить від давньоруського «б'рщь» (буряк). Є й третя думка: слово «борщ» походить від слів «бурий», адже борщ, як правило, червоного кольору.

Існує багато видів борщу, адже варять його влітку і весною, у свята і піст. Тому давайте знайдемо назви видів борщу у таблиці.

( Відповідь: зелений, пісний, жонатий ( борщ із кашею), червоний, товчений, холодний)

• А ще борщі варять з грибами, рибою, галушками, з вушками, ,  традиційним для Львова вважається борщ без капусти, для Києва — з бараниною та яловичиною, Полтави — на гусячому бульйоні, а в борщ по-харківськи додають пиво. Тому кожен може знайти собі рецепт борщу на свій смак і ним користуватися. А найсмачніший борщ який? Звичайно, той, що варить мама.
• Наш народ, шануючи борщ, склав про нього безліч різноманітних приказок, прислів'їв. Давайте зараз з розрізнених слів складемо приказки та прислів'я, а потім пояснимо їх.

( робота в групах)

• Борщ і капуста — хата не пуста 
• Борщ та каша — мати наша 
• Добрий борщик, та малий горщик. 
•  Їж борщ з грибами да держи язик за зубами.
• А про  наступну дуже цікаву і смачну страву український народ склав такі загадки:

 М'яли, били і місили,
 І качали, і ліпили,

Потім джемом намастили,
Залишили підрости,

 Щоб смакоту  спекти.

                  ( пироги)

  І пухкенькі, і смачні.
    із пшениченьки вони.
    Зі здобного тіста, 
    Просяться, щоб з'їсти. 

              ( пироги)

Учитель

• Пироги відігравали велику роль у традиційному народному харчуванні. Виготовляли пироги  двох видів: печені (з кислого тіста) й смажені (з прісного). Печені пироги  нерідко робили з того ж тіста, що й хліб (тобто переважно житнього), але обов'язково з начинкою. Пшеничні  пироги  пекли лише на свята. За начинку правили сир, розтертий з сирими яйцями, смажена квашена або свіжа капуста, варені квасоля, горох, картопля, гречана каша зі шкварками, печений гарбуз із калиною чи без неї, товчений мак, мак із калиною, калина (а влітку і восени й інші свіжі ягоди та фрукти), варені й розтерті сушені груші й сливи, варене, січене й підсмажене з цибулею м'ясо, зелена цибуля з вареними яйцями, смажені з цибулею свіжі гриби, урда. Готували й смажені пироги  з прісного незаквашеного тіста. Смажили їх на сковороді на олії, перегортаючи. У піст начинкою були гриби, картопля, капуста, мак, ягоди і фрукти, каша з олією, у скоромні дні — здебільшого сир. 
• А скільки  цікавих приказок склали наші предки про пироги. Давайте згадаємо їх – я почну, а ви продовжуйте.
• Пироги — не …. вороги. 
  Не гарна хата вуглами, а гарна…    пирогами. 
  У нас, по-вашому, пироги з….   кашею. 
  Де пиріг із грибами, там і ми з…   руками.
• Аби були пиріжки, то найдуться і … дружки.
•  Він за поріг, а я таки за…   пиріг. .
• Дай торбу з пирогами і чорта з рогами — все …  мало.
• Коли б сир, мука та масло — пирогів би напекла, солі позичила б, а води й сама …  принесла б.

 Красна ріка берегами, а обід …  пирогами.

• Українські пироги такі смачні, що деякі хлопці  можуть навіть поміняти любов дівчини на пироги. Що з того буває – послухайте, а потім  скажете, яку пораду запам'ятали і чи згодну з нею.

( Пісня «ІЗ сиром пироги»)

• То яку ж пораду запам'ятали?
• Чи згодні з нею? Чому?
• А ще в українців є один шедевр кулінарії, який не залишить байдужим нікого, хто його тільки покуштує. Навіть президент США Білл Клінтон, покуштувавши  один раз цю страву, відразу відніс її до своїх улюблених.  Що це - допоможе відгадати  вам загадка.

 Місили, місили,
Ліпили, ліпили,
А тоді – хіп
Та в окріп!
А вже на останку –
Масло та сметанку,
Хто зуміє відгадати
Того будем частувати. (Вареники).

Довго з тіста їх ліпили,
у окропі поварили.
Потім дружно ласували,
ще й сметанки додавали. (Вареники)

( Діти виконують пісню «Вареники мої»)

Варе́ники  — українська національна страва у вигляді відвареного прісного тіста і начинки з картоплі, м'яса, грибів, овочів, фруктів, ягід та сиру.

Це невеликі, трикутні чи заокруглені у формі півмісяця вироби з пшеничного (в основному), житнього, гречаного або ячмінного бездріжджового тіста, в яке загортається найрізноманітніша начинка:

Вареники традиційно ототожнюють з Місяцем, бо вони схожі на нього за формою і використовувалися нашими пращурами як жертовна їжа, присвячена богині води. Вареники з сиром приносили в жертву біля криниць із джерельною водою.

Аби Місяць сприяв добробуту людини, йому приносили жертву у вигляді вареників, або, як їх ще називають, варених пирогів, котрі за формою нагадують Місяць. Начинка вареників символізувала продовження роду.

• А якою ж була начинка вареників? Найрізноманітніша. У цьому ви переконаєтеся, коли з розрізнених букв  складете слова-назви начинок, які наші бабусі і прабабусі клали у вареники.

( Дітям роздаються конверти  із буквами. Вони повинні із набору букв скласти  назви начинок - картопля, капуста, гриби, сир,  квасоля, цибуля, гречана каша,  мак , ревінь,  яблука,  варення,  м'ясо,  вишні, суниці, малина)

• Я впевнена, що наші хазяєчки знають і вміють робити вареники. Хотілося, щоб ви  поділилися  своїми рецептами із нашими гостями, які варили вареники не зовсім так, як ми звикли.

(Інсценізація  гуморески  Павла  Глазового)

Кум поїсти неабиякий мастак. 
Йому жінка, що не зварить, все не так. 
Вередує: — Як з'їдаю твій обід, 
Наче гирю закладаю у живіт. 
Он торік я в ресторані,— каже,— був... 
Ледве миску з деволяєм не ковтнув. 
Там таку дають підливку — смак і шик! 
З нею з'їсти можна власний черевик.— 
Раз в неділю ми остались без жінок: 
Подались вони раненько на товчок. 
Ми із кумом закурили, сидимо. 
Кум наліво, я направо — плюємо. 
— Не зоставили нам їсти, то й нехай... 
А ми зваримо вареники давай! 
Налили ми в ночви свіжої води. 
Півмішка муки засипали туди. 
Я качалку взяв, а кум мій — макогон, 
Тісто туго замісили, як гудрон. 
Дріжджів кинули дві пачки — красота! 
Потім перцю і лаврового листа. 
Тісто витягли на стіл ми та й січем — 
Я ножакою, а кум мій сікачем. 
В казані кипить, аж піниться вода. 
Я ліплю, а кум вареники вкида. 
На вусах у мене тісто, в нього сир. 
Кум по кухні походжа, як командир. 
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам 
Отакунького вареничка не дам! 
В казані вода вирує, булькотить. 
Сир гарячий нам на голови летить. 
Покипіло так не більше двох годин, 
Бачим: збились всі вареники в один. 
Ми вареник той штовхаємо до дна, 
А він лізе, випирає з казана. 
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так. 
Покуштуємо, яке воно на смак. 
Поділили ми вареник, сидимо. 
Кум виделкою, я ложкою — їмо. 
Я помалу ремиґаю, кум жує. 
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? — 
Я показую на пальцях і стогну: 
Зуби злиплись, язика не поверну. 
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне. 
Просить: — Стукни по потилиці мене! — 
Я як двину його в шию кулаком! 
Тут відразу нам полегшало обом. 
Кум затявся на своєму: — А жінкам 
Я однаково й понюхати не дам! — 
Те, що я не з'їв і кум мій не доїв, 
Потаскали кабанові ми у хлів. 
А кабан понюхав тісто, кашлянув, 
Перекинувся в баюру і заснув. 
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан! 
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман. 
Може, й ви вже захотіли в ресторан? — 
І надів йому на голову казан...

• А який же справжній рецепт приготування вареників – запишіть

( діти у групах записують, а потім розповідають)

• А тепер послухайте незвичайні факти про українські вареники:

• . Найпопулярнішими вважають вареники з картоплею, сиром, вишнею, чорницями та іншими ягодами. Та є у кулінарному доробку українських пращурів доволі дивні поєднання, як-то вареники з начинкою із папороті або редьки.
•  Вареник – чи ненайпопулярніша страва в української діаспори. Вареник навіть увіковічнили у камені у канадському Глендоні. На центральній площі міста височіє пам’ятник варенику, який вважається … офіційним символом міста! Кулінарне диво з каменю заввишки у 9 метрів важить майже три тонни.
• 8. Єдиний в Україні пам`ятник варенику був встановлений у 2006 році у місті Черкаси. Проте у 2013 році його демонтували, і зараз він перебуває в приватній колекції.
• . В Буковелі щороку традиційно проходить фестиваль вареників. А у 2013 році був побудований сніговий пам’ятник Варенику, який увійшов в «Книгу рекордів ТК «Буковель», як найбільший вареник в світі, виготовлений зі снігу.

• А скільки  цікавинок склав наш народ про вареники! Ось послухайте:

• Аби рот не гуляв, так вареником слід заткнути.
• Беззубий — хамелю, хамелю, а вареники з сиром  умелю.
• Були на масниці вареники та в піст на вербу повтікали.
• Вареники доведуть, що і хліба не дадуть .
• Сметаною вареників не зіпсуєш.
• Сякі-такі вареники, а все ж кращі  галушок.
• Як молодим бував, то сорок вареників їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю.

• А  ще вареники можуть дуже легко помирити людей.

( Пісня «А мій милий чорнобривий вареників хоче»)

• Наша година спілкування підходить до кінця. Хочеться нагадати, що живемо ми  в унікальній країні,  з унікальними традиціями і  унікальними стравами. Тож давайте більше дізнаватися про звичаї, традиції, обряди нашої рідної землі. Нехай вашим девізом стануть слова: «Шануймося, бо ми того варті!» а які ж слова ви підберете, щоб охарактеризувати страви української кухні?
• .В кожній хаті на Вкраїні

         Вареники варять нині.

Білолиці, круглолиці,

Із дорідної пшениці,

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні.

( частування варениками)