Дана презентація (Створена за допомогою ШІ) містить глибокий аналіз поезії Галини Запорожченко «Живи, рідна мово!», яка присвячена вшануванню українського слова як духовної основи нації. Авторка змальовує мову як священний скарб, що супроводжує людину від колиски та поєднує в собі гіркоту історичних випробувань і солодкість родинного затишку. Текст закликає сучасників плекати національну ідентичність, застерігаючи від небезпеки повного розчинення в іноземних культурах. Загалом джерело пропонує літературний паспорт твору, детально розкриваючи його патріотичну ідею, художні засоби та особливу актуальність у контексті збереження української спадщини. Це емоційне звернення нагадує про особисту відповідальність кожного за майбутнє мови як живого символу незламності народу.