ІСтаття. Дилеми. Формування моральної свідомості підлітків на уроках літератури

Формування моральної свідомості підлітків

на уроках української літератури

Дослідження засвідчують, що формування моральної свідомості підлітків має комплексний характер. Це результат впливу культурного середовища, сім’ї, природи, традицій, звичаїв, гуманізації та естетизації освітнього процесу, максимального залучення підлітків у різносторонню творчу діяльність.

 Моральна свідомість старших підлітків формується в процесі та під впливом усіх різноманітних видів діяльності (шкільна та позашкільна). Основною діяльністю підлітків (здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти) є освітня, що містить елементи всіх інших видів діяльності —художньої, природоохоронної, спортивної, патріотичної та ін.

 Саме у процесах діяльності та під час спілкування необхідно створювати такі умови, які посилять переживання підлітками внутрішніх суперечностей між наявним і необхідним рівнем морального розвитку, моральної свідомості, морального самовдосконалення, морального виховання, моральної активності, освітньої діяльності взагалі.

  Розуміючи, що старші підлітки більш вразливі до оточення, до виховання, було підкреслено катарсичний характер моральності, духовної діяльності. Це суттєво впливає на формування самосвідомості, світогляд, саморозвиток, почуття та емоції, вчинково-поведінкову сферу й створює умови для формування моральних орієнтацій, високих моральних прагнень. Катарсис завдяки постійному впливу на підлітка сприяє формування світобачення цілісного.

  Програма формування моральної свідомості старших підлітків насичена духовним спрямуванням, має здатність пробуджувати всі таємниці людської душі, формує поступово духовність особистості, її найсуттєвіші ознаки моральності.

 Особливий катарсичний вплив на старших підлітків мають яскраві враження, які «зачіпають» людську душу, змушують чинити відповідно до совісті, яка у свою чергу формується моральною завдяки цим же враженням.

Будучи надзвичайно ефективними завдяки особливому впливові на моральну свідомість, катарсичні заняття, формують моральність старших підлітків, розвивають культуру емоційних переживань, культуру почуттів, спонукають опановувати духовні цінності, формують моральні ідеали, естетичні ідеали, моральний досвід.

Під час таких занять (уроків) основним і доцільним є використання різноманітних життєвих ситуацій або ситуацій, які представлені у художньому образі, драматичних елементів, морально-етичних приповістей, оцінки й аналізу людських учинків, аналізу поведінкових актів, морального вибору, проєктування моральної ситуації, морального плану.

Дилеми (ситуації для обговорення,

розроблені на основі дилем Л.Кольберга)

Дилема І

Стислий переказ твору В.Винничека «Федько-халамидник»

Федько був дуже сміливим і непосидючим хлопцем, який часто потрапляв у різні пригоди. Він міг поцілити з рогатки у шибку, перевернути бочку з дощовою водою або побитися з ровесниками — спокій йому був не до душі. Через такі витівки дорослі часто сварили його й називали шибеником або халамидником.

Попри це, і друзі, і старші поважали Федька. Він був найсильнішим серед хлопців на вулиці, ніколи не любив брехати, не зраджував товаришів і нічого не робив нишком. Федько вирізнявся щирістю, відвагою і здатністю на добрі та шляхетні вчинки. Майже щовечора батько карав його за пустощі, але за чесне зізнання у провині іноді навіть давав йому копійку.

Толя був сином господаря будинку, де родина Федька знімала житло. Він був кволим і нерішучим хлопцем, але заздрив популярності Федька серед дітей. Йому теж хотілося бути веселим, сміливим і сильним, як той. Та коли він намагався приєднатися до вуличних ігор, то повертався додому брудний, подряпаний або з розбитим носом і скаржився матері, що саме Федько підбурив його до небезпечних розваг. За це Федька сварили, били і забороняли дружити з Толею, адже вважали, що панський син не повинен спілкуватися з «простими» хлопцями.

Одного разу навесні, коли на річці почався криголам, Толя підмовив Федька перейти по крижинах з одного берега на інший. Хлопці навіть побилися об заклад: Толя поставив свій ножик із кістяною ручкою, а Федько — чижика. Незважаючи на небезпеку, Федько вправно перебрався через кригу на інший берег і повернувся назад.

Коли люди на березі почали захоплюватися його сміливістю, Толя теж захотів прославитися. Він заявив, що зможе зробити так само. Федько намагався його відмовити, але марно. Толя стрибнув на одну крижину, потім на іншу, і те, що з берега здавалося легкою грою, перетворилося на справжню загрозу. Лід почав рухатися, крижини наштовхувалися одна на одну, і хлопець опинився далеко від берега серед холодної води та тріскучого льоду.

Переляканий Толя стояв і плакав. Люди на березі метушилися, не знаючи, як його врятувати. Тим часом Федько знайшов довгу палицю і, стрибаючи з крижини на крижину, швидко дістався до місця, де стояв Толя. За допомогою палиці він почав спрямовувати крижину до берега. Коли вони були вже майже біля суші, під Федьком тріснув лід, і він упав у крижану воду.

Федько попросив Толю подати йому палицю, але той, щойно крижину прибило до берега, миттю вистрибнув на сушу і втік. Рятувати Федька кинулися інші хлопці. Від холоду його руки вже не слухалися, тому Стьопка кинув йому мотузку, зроблену з кількох поясів. Федько затиснув її зубами, і хлопці витягли його на берег.

Невдовзі прибігли батьки Толі та мати Федька. Толя, боячись покарання, почав плакати і стверджувати, що не винен, що це Федько штовхнув його на крижину. Почувши таку брехню, Федько спочатку завмер від обурення. Але побачивши перелякані очі Толі, він пожалів його і взяв провину на себе.

Батько Толі вимагав, щоб Федька суворо покарали, інакше погрожував вигнати його родину з житла. Того вечора, попри високу температуру і сильний кашель, батько побив хлопця за його «провину». Через три дні Федько помер.

На похорон прийшли його друзі та хлопці з сусідніх вулиць. Усі щиро плакали. А Толя дивився на все з вікна — йому було просто цікаво, як проходитиме поховання. У цей час він грався чижиком, який забрав у матері Федька, бо вважав, що виграв його у суперечці.

Федько помер чи його вбили? Федька вбили рідні батьки? Чи можна виправдати батьків Федька й звинуватити тогочасну систему суспільства? Толик убивця чи боягуз? У чому вина Федька? Чому батьки не захистили хлопчика? Чи був шанс урятувати Федька? Чи могли батьки Федька вчинити по-іншому?

Дилема ІІ

Стислий переказ твору Т.Шевченка «Наймичка»

Немолоде подружжя – Трохим і Настя, живуть у достатку та злагоді на багатому хуторі. От тільки дітей у них немає, і через це вони дуже журилися. 

Якось у неділю старі сиділи рядочком на призьбі. Раптом почули за ворітьми дитячий плач. Побігли подивитись – а там сповита дитина лежить. Забрали хлопчика й виховували як рідного сина. Назвали Марком.

Минув рік. Аж ось прийшла проситися у найми за будь-яку плату «на той хутір благодатний» молодиця чорноброва. Це була рідна мати хлопчика. Звали її Ганна. Вона ж і підкинула новонароджене дитя цим людям. Знала, що вони заможні, а дітей рідних не мають. Підкинула, бо розуміла, що сама не зможе виховувати незаконнонароджену дитину. А дитя в суспільстві називатимуть байстрюком.

Чимало літ пройшло. Баба Настя померла. Марко виріс і уже одружився. Просили Ганну бути за матір на весіллі. Але не погодилась вона бути весільною матір’ю. Не хотіла, щоб потім люди сміялися з того, що у Марка на весіллі посадженою матір'ю була наймичка. 

Прийшла Ганна в Київ і найнялася до міщанки воду носити. Заробила грошей та купила святі подарунки і Трохиму, і Марку, і Катрусі. Коли вернулась на хутір, всі дуже зраділи, Згодом знову пішла, повернулась уже хворою, але з гостинцями і Трохиму, і Катрусі, і діточкам, а собі і Марку на цей раз – нічого. Не вистачило грошей, а заробити не змогла.

Увійшла Ганна в хату. Катерина їй ноги обмила, посадила полуднувати, але вона не пила, не їла, все про Марка питала, що затримавсь з чумаками десь в дорозі…

Нарешті діждалася – зайшов Марко в хату, схилився над нею, заплакав. А Ганна зізналася, що вона рідна мати. Попросила вибачення. Марк зомлів, а коли опритомнів, то зрозумів, що Ганна померла.

Чи правильно зробила Ганна, що прийшла наймитувати до людей, яким віддала свою дитину? Чому Ганна поверталася із заробітків у сім’ю, у якій працювала наймичкою? Чи правильно зробила Ганна, що зізналася Маркові? Чи повинна була Ганна забрати таємницю із собою? Чи можна виправдати вчинок зізнання Ганни? Чи правильно вчинила Ганна, коли підкинула немовля? Чи повинна була Ганна зізнатися Трохиму й Насті, хто вона насправді?

Дилема  ««Пошук» їжі» (для годин класного керівника)

Дівчинка на ім’я Катря жила в неблагополучні сім’ї. Батьки були п’яницями. Дитина приходила до школи голодною. Учителі знали, яка сім’я насправді. Дівчинці запропонували безкоштовно харчуватися в їдальні. Вона відмовлялася. Говорила, що їй вистачає того, що вона їсть удома. Класний керівник розуміла, що Катря обманює. Адже зовнішній вигляд показує, що дитина голодна. З дівчинкою неодноразово говорили вчителі й психолог. Вона все заперечувала. Педагоги розуміли, що дитина соромиться. Запропонували допомогу таємно. Учителька сказала, що даватиме їжу в лотку на вулиці, коли ніхто не буде бачити. Й дитина зможе це їсти перед однокласниками так, ніби принесла з дому. Як це роблять інші діти. Дівчинка відмовилась. Через деякий час однокласники помітили, що в них пропадає їжа. Але небагато. У когось зникло одне яблуко, у когось одна, дві цукерки, або частина бутерброду. Ніхто не розумів, що відбувається, куди й коли воно зникає. Чужих у класній кімнаті не буває. Якось двоє хлопчиків побачили, як Катря дістає солодощі із чужого портфеля. Дітям і вчителям стало все зрозуміло. Катря нічого заперечувати вже не могла, бо однокласники бачили, як вона крала їжу. Дівчинка зізналася, що бере продукти, бо дуже голодна. А від допомоги відмовлялася, бо соромилася, адже неодноразово чула, як з неї сміюся позаочі. Боялася. Що сміятимуться ще більше, коли дізнаються, що вона харчується в їдальні безкоштовно.

Чи можна виправдати крадіжки Катрі? Чи винні однокласники, що Катря почала красти? Чи можна цю ситуацію назвати «крадіжка заради порятунку»? У чому вина Катрі? У чому винна однокласників? Чи є в цій ситуації винна вчителів? Чи винні батьки Катрі? Чи можна виправдати батьків? Чи можна знайти виправдання вчинкам батьків Катрі?

             Дилема «Вибір матері» (для годин класного керівника)

Надія народила дівчинку Софію в 17 років. Коли Софійці виповнився рік, Надія залишила її бабусі (своїй матері) й поїхала на заробітки до Італії. Там зустріла чоловіка. Згодом вони одружилися. Надія боялася, що чоловік її покине, коли дізнається, що в неї є позашлюбна донька, народжена в 17. Порадившись зі своєю матір’ю, Надія вирішує це залишити в таємниці. Софійку виховує бабуся. Дівчинка знає, що мати працює за кордоном. Приїхати не може, бо не має документів. Спілкуються по телефону. Надія щомісяця надсилала чималу суму грошей. Софійка з бабусею матеріально були забезпечені. Навіть розкошували. Чоловік Надії був бізнесменом, знав, що дружина надсилає кошти своїй матері. Так продовжувалося роками. Софійка вже закінчила 10 клас. Вона починає бабусі й матері ставити запитання. Дівчинка не розуміє, чому мати не може приїхати. Що це за проблеми з документами? Минуло багато років. Чому вона не може поїхати до матері? Софійка починає здогадуватися про якусь таємницю. Вона таємно бере телефон бабусі, знаходить там чимало світлин. Розуміє, що за кордоном у її матері є чоловік, і ще одна донька, молодша за неї на три роки. Також вона знайшла номер чоловіка матері й молодшої сестри.

Софійка розлючена. Кричить і докоряє бабусі. Каже, що бабусю любить і пробачає їй, а от матері ніколи не пробачить. Через декілька днів дівчинка надсилає повідомлення своїй сестрі й чоловікові матері. Вона розповідає про в них про таємницю. Так вона вирішила провчити матір і помститися їй.

Чи виправдовуєте ви вчинок Надії? Чи винна її мати в тому, що допомагала доньці приховувати правду? Чи вважаєте ви, що надія вчинила правильно? Чи права Софія? Чи мала право Софія переглядати таємно телефон бабусі? Чи мала право Софія писати повідомлення й відкривати таємницю? Чому Софія пробачила бабусю, але зненавиділа матір? Чи має право Софія докоряти бабусі й матері? Чи винна бабуся в тому, що обманювала внучку? Чи має право Надія зненавидіти Софію, через те, що вона надіслала повідомлення? Чи винна Надія перед своїм чоловіком і другою донькою? Чи повинен чоловік і доньки пробачити Надію? Чи мала право Софія цікавитися, чому мати не приїжджає, адже вона спілкувалася з нею по телефону, й отримувала від неї щомісяця гроші?