Карло Ґольдоні "Слуга двох панів" (ІІІ дія)

Слуга двох панів

Дія ІІІ

Ява І

Під музику слуги заносять стіл, потім – страви, Брігелла слідкує за всім, керує. Труффальдіно відбирає в слуги тарілку й несе сам. Виходять Беатріче й Панталоне, сідають за стіл, починають їсти суп. Труффальдіно йде за іншою стравою, яку подає йому Брігелла з кухарем. Труффальдіно хоче нести страву до столу. Раптом виходить Флоріндо.

Флоріндо (назустріч Труффальдіно). Ти куди?

Труффальдіно (заплутавшись). Подаю, сеньйоре!

Флоріндо. Кому?

Труффальдіно. Вашій милості.

Флоріндо. Чому ж ти подаєш раніше, ніж я прийшов?

Труффальдіно. А я вас побачив у вікно.

Флоріндо. Чому ж ти починаєш із м’яса, а не із супу?

Труффальдіно. Бачите, сеньйоре, у Венеції завжди так їдять, суп після всього.

Флоріндо. Я так не звик. Хочу супу. Віднеси цю страву назад на кухню (іде кімнату з іншого боку сцени).

Труффальдіно. Слухаю, сеньйоре! Зараз… (підходить до слуги). Швидко накривайте для того пана і швидше подавайте йому суп.

Слуга. Зараз. Ви вже клопочіть біля того столу, а я вже подбаю про цей стіл.

Труффальдіно. А мені хотілося б успіти і там, і там. Хоч би вдалося.

Кухар подає Труффальдіно суп. Той швидко біжить із ним до Флоріндо.

Беаторіче. Труффальдіно!

Труффальдіно біжить до кухаря, бере м'ясо й мчить до Беатрічі.

Флоріндо. Труффальдіно!

Труффальдіно біжить до кухаря, бере страву й мчить до Флоріндо.

Беатріче. Труффальдіно!

Труффальдіно біжить до кухаря, бере страву й мчить до Беатрічі.

Флоріндо. Труффальдіно!

Труффальдіно біжить до кухаря, бере страву й мчить до Флоріндо.

Труффальдіно (зморившись). Ну все, подав усе й усім. Тепер можна й самому поїсти (іде).

Ява ІІ

Смеральдіна. Не дуже скромні манери в моєї господині. Посилає мене із запискою в готель. Мене, таку молодесеньку! Погано служити в молодої дівчини. Закохана в сеньйора Сільвіо так, що навіть готова собі кишки випустити, а в той же час посилай записочки іншому.  Хто там є? (виглядає)

Слуга. Що вам потрібно, мила, дівчино?

Смеральдіна. Скажіть, чи не у вас зупинився сеньйор Федеріго Распоні?

Слуга. У нас, звичайно. Він щойно пообідав.

Смеральдіна. Мені потрібно сказати йому дещо.

Слуга. Любовні справи? Заходьте!

Смеральдіна. Що ви, за кого ви мене маєте? Я служниця його нареченої.

Слуга. Добре, заходьте.

Смеральдіна. Ой, не піду я туди ні за що.

Слуга. Як же бути? Накажете звати його сюди? Не годиться так. Крім того, у нього зараз у гостях сеньйор Панталоне.

Смеральдіна. Мій хазяїн?!  Ой ні, не піду.

Слуга. Можу відправити до вас його слугу.

Смеральдіно. Того чорнявенького?

Слуга. Його самого.

Смеральдіна. Ну, відправляйте!

Слуга йде за Труффальдіно.

Смеральдіна. А якщо мене побачить мій хазяїн сеньйор Панталоне, що я йому скажу? Скажу, що шукала його, - і все тут. О, я на вигадки хитра!

Виходить Труффальдіно.

Труффальдіно. Хто тут мене питає?

Смеральдіна. Це я. Мені дуже незручно, що турбую вас.

Труффальдіно. Нічого, нічого, ось я – весь до ваших послуг!

Смеральдіна. Право, мені дуже незручно.

Труффальдіно. А я дуже радий! Сказати по правді, я вже набив свій животик, і ваші чарівні оченята допоможуть моєму травленню.

Смеральдіна. Який він душка! Моя хазяйка передає записочку сеньйору Федеріго Распоні, а в мене нема бажання йти в готель. Ось я й вирішила вас потурбувати, адже ви його слуга.

Труффальдіно. Із задоволенням віднесу йому. Але спершу нехай буде вам відомо,  що ів мене є до вас доручення.

Смеральдіна. Від кого?

Труффальдіно. Від одного дуже цікавого чоловіка. Скажіть, чи знаєте ви Труффальдіно Батакйо?

Смеральдіна. Як ніби чула колись, тільки не можу згадати. (У сторону) Мабуть, це він сам і є.

Труффальдіно. Він не дурний собою, гострий на розум, за словом в кишеню не полізе. Знавець усіх манер…

Смеральдіна. От ніколи такого й не знала.

Труффальдіно. А він вас знає й закоханий у вас.

Смеральдіна. Ах, ви смієтеся з мене!

Труффальдіно. І якби він  міг мати хоч краплинку надії, то відкрився б вам.

Смеральдіна. Скажу вам так: якби я його побачила, і він прийшовся б мені до душі, то, можливо, і відгукнулася б.

Труффальдіно. Бажаєте, щоб я показав його вам?

Смеральдіна. Погляну із задоволенням!

Труффальдіно. Миттю! (іде в готель)

Смеральдіна. Так це, значить, не він.

Труффальдіно виходить з готелю, проходить навколо Смеральдіни, а потім повертається назад у готель. Потім знову виходить.

Труффальдіно. Бачили?

Смеральдіна. Кого?

Труффальдіно. Закоханого чоловіка.

Смеральдіна. Крім вас, нікого не бачила.

Труффальдіно. Ах!

Смеральдіна. Можливо, це ви і є, закохані в мене? Чому ви не сказали одразу?

Труффальдіно. Тому що я трохи сором’язливий. Так що ви мені скажете?

Смеральдіна. Скажу, що …

Труффальдіно. Ну, кажіть же.

Смеральдіна. Я теж трохи сором’язлива.

Труффальдіно. От би нам возз’єднатися! Була б сором’язлива парочка!

Смеральдіна. Відверто кажучи, ви мені до душі.

Труффальдіно. Ви незаміжня?

Смеральдіна. Ні…

Труффальдіно. І я неодружений.

Смеральдіна. Я б уже разів п’ятдесят могла вийти заміж, але не траплявся ще той, хто був би до душі.

Труффальдіно. Значить, у мене є надія на симпатію?

Смеральдіна. Правду кажучи, у вас є щось таке… Ні, досить, більше нічого не скажу.

Труффальдіно. Дайте-но листа, коли принесу відповідь, то поговоримо ще.

Смеральдіна. Ось воно.

Труффальдіно. А ви не знаєте, що в ньому?

Смеральдіна. Не знаю, але страх, як хочеться дізнатися! Розкрити-то можна…, але як потім назад запечатати?

Труффальдіно. Доручіть це мені!

Розкривають лист, у той час виходять Панталоне та Беатріче.

Панталоне (Смеральдіні). Ти що тут робиш?

Смеральдіна. Нічого, сеньйоре, я вас шукала.

Панталоне. Що тобі від мене треба?

Смеральдіна. Вас сеньйора Кларіче шукає.

Беатріче (до Труффальдіно). А це що за листок?

Труффальдіно. Нічого…так….папірчик.

Беатріче. Дай сюди!

Труффальдіно. Ось, сеньйоре.

Беатріче. Як? Так це знову лист мені! Негідник! Усі мої листи розкриваються! Подивіться, сеньйоре Панталоне, це лист від сеньйори Кларіче, у якому вона пише мені про ревнощі Сільвіо, а цей розбійник розпечатав!

Панталоне (Смеральдіні). А ти йому допомагаєш?

Смеральдіна. Я нічого не знаю, сеньйоре!

Беатріче. Хто розкрив цього листа?

Труффальдіно. Тільки не я!

Смеральдіна. І не я!

Панталоне. А хто його приніс?

Смеральдіна. Труффальдіно ніс його своєму хазяїну.

Труффальдіно. А Смеральдіна принесла його Труффальдіно.

Смеральдіна. Пліткар! Не люблю його більше!

Панталоне. Негіднице, я тобі покажу!

Смеральдіна тікає, за нею біжить Панталоне.

Труффальдіно. Спробую і я втекти (хоче тікати).

Беатріче. Ти куди? 

Труффальдіно. Я тут.

Беатріче. Ти навіщо розпечатав мого листа?

Труффальдіно. Це не я. Це Смеральдіна.

Беатріче. Яка Смеральдіна? Ти брехун! (починає його бити)

Виходить з боку сцени Флоріндо.

 Флоріндо. Невже це б’ють мого слугу?

Беатріче. Ось тобі, негіднику! (побивши трохи, іде)

Флоріндо. Хто це тебе побив?

Труффальдіно. Не знаю, сеньйоре.

Флоріндо. За що він тебе побив?

Труффальдіно. Тому що…тому що …я йому на чобіт плюнув.

Флоріндо. І ти дозволив відлупити тебе? Чому не захищався? Ти віслюк і боягуз! Соромиш свого хазяїна! Подобається бути битим? То на тобі ще? (Бере палицю й починає бити, потім кидає палицю і йде)

Труффальдіно. От тепер можу сказати, що я точно слуга двох панів. Отримав винагороду від обох. (згадавши) Я ж зовсім забув про їхні скрині! (іде)

Ява ІІІ

Труффальдіно виносить по черзі дві скрині.

Труффальдіно (дістає з кишені ключ). До чиєї ж скрині цей ключ? Спробуємо (відмикає одну скриню). О! Вгадав! Значить, другий від цієї (дістає другий ключ і відмиає другу скриню). Так, зараз виймемо (виймає одяг з обох скринь). Перевірити кишені, чи нема там чогось. Пани часто кладуть туди цукерки, печиво або ще щось (дістає з кишені портрет). О! Портрет! Хто це? Обличчя таке знайоме ніби. Схожий чимось на мого другого хазяїна, але ні…це не він.

Флоріндо. Труффальдіно!

Труффальдіно. От дідько! Прокинувся! А щоб тебе! (швиденько ховає портрет, помилково кладучи в кишеню камзола Флоріндо, потім закидає в скриню одяг Беатрічі)

Виходить Флоріндо в халаті.

Флоріндо. Нарешті взявся за роботу? А що це за скриня? Чия вона?

Туффальдіно. Не знаю.

Флоріндо. Дай мені чорний камзол.

Труффальдіно подає камзол Флоріндо, той скидає халат, надягає камзол і дістає з кишені портрет.

Флоріндо. Що це таке?

Труффальдіно (у сторону). От дідько, переплутав!

Флоріндо. О, небо! Сумнівів нема! Це мій портрет. Я сам подарував його Беатрічі. Скажи, будь ласка, Труффальдіно, як потрапив цей портрет в кишеню мого камзола?

Труффальдіно (після паузи мовчання в міркуванні). Дорогий сеньйоре, пробачте мені мою сміливість! Це моя річ. Щоб не загубити, я поклав його вам у кишеню. Заради бога, пробачте.

Флоріндо. Де ти взяв цей портрет?

Труффальдіно. Він дістався мені від попереднього хазяїна.

Флоріндо. Від хазяїна?

Труффальдіно. Так, у мене був хазяїн, потім він помер, залишивши мені деякі речі, які я продав, а ось це залишив на згадку.

Флоріндо. Як помер? Коли помер той твій хазяїн?

Труффальдіно. Тиждень тому.

Флоріндо. Як звали його?

Труффальдіно. Не знаю, сеньйоре, він жив під чужим іменем.

Флоріндо. Скільки часу ти служив у нього?

Труффальдіно. Недовго. Днів десять…

Флоріндо. О, небо! А якщо це Беатріче? Перховувалася в чоловічому вбранні… жила під чужим іменем… Нещасний я! Скажи, а твій хазяїн був молодий?

Труффальдіно. Молодий.

Флоріндо. Без бороди?

Труффальдіно. Без бороди.

Флоріндо. Вона! Без сумнівів, вона! А чи знаєш ти, звідки він?

Труффальдіно. Знав, але забув.

Флоріндо. Можливо, з Туріна?

Труффальдіно. Так, саме так, із Туріна.

Флоріндо. Кожне слово його – мені ніж у серце! Невже дійсно він помер?

Труффальдіно. Помер.

Флоріндо. А як саме він помер?

Труффальдіно. Від удару помер!

Флоріндо. А де поховали його?

Труффальдіно. Не тут, сеньйоре, його забрав інший слуга й повіз труну на батьківщину.

Флоріндо. А може, це той самий слуга, що звуть Паскуале?

Труффальдіно. Так, він.

Флоріндо. Нема більше надії! Беатріче померла… (іде)

Труффальдіно стоїть у непорозумінні. Виходять Панталоне й Беатріче.

Беатріче. Труффальдіно!

Труффальдіно. Сеньйоре!

Беатріче. Ключі від скрині в тебе?

Труффальдіно. Так.

Беатріче. Навіщо ти витаскав скриню сюди?

Труффальдіно. Щоб провітрити ваш одяг.

Беатріче. Провітрив?

Труффальдіно. Провітрив.

Беатріче. А це чия скриня?

Труффальдіно. Гостя готелю. Чужинця.

Беатріче. Дістань-но мені пам’ятну книгу.

Труффальдіно відчиняє скриню, риється, дістає книгу.

Беатріче. Зараз усе правильно порахуємо.

Труффальліно. Ця?

Беатріче. Не ця! (вдивляється в книгу) Звідки ця книга?

Труффальдіно. Ну і влип!

Беатріче. Це ж книга Флоріндо. Мої листи до нього… Як чужа книга опинилася в моїй скрині?

Труффальліно. Це моя книга, сеньйоре.

Беатріче. Де ти взяв її?

Труффальдіно. Вона дісталася мені від попереднього хазяїна.

Беатріче. Від хазяїна?

Труффальдіно. Так, у мене був хазяїн, потім він помер, залишивши мені деякі речі, які я продав, а ось це залишив на згадку.

Беатріче. Як помер? Коли помер той твій хазяїн?

Труффальдіно. Тиждень тому.

Беатріче. Горе мені! А твого попереднього хазяїна, можливо, звали Флоріндо?

Труффальдіно. Так, Флоріндо.

Беатріче. А прізвище - Аретузі?

Труффальдіно. Так, саме так, сеньйоре.

Беатріче. А як він помер? Де його поховали?

Труффальдіно. Він утопився.

Беатріче. О нещасна я! Помер Флоріндо! Померла моя любов! Загинули всі надії (знімає капелюха, волосся спадає на плечі). Невже мало втрат? Спочатку брат…тепер мій Флоріндо. Нема мені сенсу життя. О мій наречений, я піду за тобою (іде)

Панталоне (у непорозумінні). Жінка?!

Труффальдіно. Баба!

Панталоне. Оце жарт!

Труффальдіно. Чудеса!

Панталоне. Я вражений!

Труффальдіно. Я в шоці!

Панталоне. Піти сказати доньці.

Труффальдіно. Виявляється, я вже не слуга двох панів: у мене хазяїн і хазяйка.

Ява ІV

Доктор. Ніяк не можу заспокоїтися через цього старого клятого Панталоне! Чим більше думаю, тим більше злюся.

Панталоне (виходить). Дорогий докторе, моя вам шана!

Доктор. Дивуюся, як у вас вистачає ще нахабства вітатися зі мною!

Панталоне. А в мене для вас є новина.

Доктор. Якщо ви хочете розповісти, що весілля вже відбулося, то мені на це начхати!

Панталоне. Нічого подібного. Дайте мені сказати, чорт би вас узяв!

Доктор. Та кажіть уже, щоб вас побило!

Панталоне. Донька моя може вийти заміж за вашого сина.

Доктор. Не трудіться! Сину моєму не треба цього! Видавайте її заміж за свого туринця!

Панталоне. Якби ви знали, хто той туринець, то не так говорили б…

Доктор. Та мені байдуже, хто він. Ваша донька була з ним наодинці!

Панталоне. Та це не те…

Доктор. І чути нічого не хочу!

Панталоне. Ну не хочете, то вам і гірше!

Доктор. Ще побачимо, кому біде гірше!

Панталоне. Донька моя – чесна дівчина!

Доктор. Та ідіть ви до дідька!

Панталоне. Самі ідіть!

Доктор. Старий брехун без честі й совісті!

Виходить Сільвіо.

Панталоне. О, сеньйоре Сільвіо! Маю намір повідомити вам приємну новину!

Сільвіо. Що ви хочете мені сказати? Кажіть!

Панталоне. Та буде вам відомо, що шлюбу моєї доньки із сеньйором Федеріго не бути!

Сільвіо. Як? О, небо! Ви повертаєте мені життя!

Панталоне. От  і чудово! (у сторону) Цей не така скотина, як його батько.

Сільвіо. Але як я можу обійняти ту дівчину, яка обіймалася з іншим?!

Панталоне. Так, скажу двома словами. Федеріго Распоні пертворився на свою сестру Беатріче!

Сільвіо. У чоловічому вбранні?

Панталоне. У чоловічому вбранні.

Сільвіо. Я зрозумів! Зрозумів!

Панталоне. Слава Богу!

Сільвіо. Як це трапилося? Розкажіть.

Панталоне. Ходімо до мене. Донька нічого ще не знає. Я вам обом і розповім.

Сільвіо. Ходімо, ходімо! Я покірно прошу у вас пробачення….

Панталоне. Забудьмо старе! Розумію вас. Ходімо, сину мій!

Сільвіо. Я найщасливіша людина на світі!

Ідуть.

Ява V

Виходять Беатріче та Флоріндо з різних боків сцени, обоє тримають кинжали, намірюючись себе вбити. Вибігають  Брігелла – до Беатріче, слуга – до Флоріндо.

Брігелла. Я не дозволю вам це зробити!

Слуга. Не треба здаватися!

Флоріндо (до слуги). Ідіть геть!

Беатріче (до Брігелли). Вам не вдасться мене зупинити!

Беатріче і Флоріндо ідуть задом до центру, зіткнувшись. Повертаються один до одного.

Флоріндо. Беатріче!

Беатріче. Флоріндо!

Беатріче. Ви живі?

Флоріндо. І ви живі?

Беатріче. О. щастя!

Флоріндо. О, душе моя!

Одночасно кидають кинжали й кидають в обійми.

Флоріндо. Що призвело вас до такого відчаю?

Беатріче. Неправдива новина про вашу смерть.

Флоріндо. Хто вам сказав про це?

Беатріче. Мій слуга.

Флоріндо. А мій теж запевнив мене про вашу смерть.

Беатріче. Розбійники й негідники – наші слуги! Скільки горя від них!

Флоріндо. А де вони, до речі?

Беатріче. Зникли кудись.

Виходить Труффальдіно. Флоріндо його помітив, а  Беатріче – ні.

Флоріндо. А ось і один з них! Піду я зараз поговорю з ним! (іде, а потім повертається з Труффальдіно). Іди, іди не бійся!

Труффальдіно. Я ж іще ваших стусанів не забув.

Брігелла. Одного знайшли, ще другого треба.

Флоріндо. Розкажи-но, як так трапилося, що портрет і книга опинилися не на своїх місцях?

Труффальдіно (відвівши в сторону Флоріндо). Бачите, сеньйоре, я ні краплі не винен. Це все Паскуале, слуга сеньйори, він переплутав речі. Бідолаха попросив не видавати його, а вмене добре серце, от я вигадав усе, щоб допомогти товаришеві. Мені і в голову не могло прийти, що смерть вигаданого хязяїна вас засмутить.

Флоріндо. Відлупити б вас: і тебе, і Паскуале!

Беатріче (у сторону).  Ну і довго вони там говорять!

Труффальдіно. Благаю вас, не видавайте мого товариша Паскуале.

Флоріндо. Ти так любиш свого Паскуале?

Труффальдіно. Як рідного брата, сеньйоре. А зараз я піду до сеньйори й скажу, що у всьому винен я!

Труффальдіно підходить до Беатріче й відводить її в сторону.

Труффальдіно. Розумієте, у сеньйора був слуга Паскуале. Він і переплутав ваші речі. Бідолаха дуже боявся, що хазяїн його прожене. От я і придумав цю історію зі смертю хазяїна.

Беатріче. Навіщо ж ти береш на себе чужу провину?

Труффальдіно. Через дружбу до Паскуале, сеньйоро.

Флоріндо (у сторону). Ну і довго вони там говорять! (до Беатрічі)  Не треба допитуватися далі. Вони заслуговують на покарання, але в ім’я нашої з вами радості можна пробачити їм.

Труффальдіно (до Беатріче тихо). Заради бога, не згадуйте про Паскуале.

Беатріче. Мені потрібно до сеньйора Панталоне, підете зі мною, Флоріндо?

Флоріндо.  Я б із радістю, але треба дочекатися банкіра. Прийду пізніше.

Беатріче. Тоді чекатиму вас у сеньйора Панталоне.

Флоріндо. Труффальдіно, допоможи вдягнутися!

Труффальдіно. Залюбки, сеньйоре!

Слуги виносять одяг, Труффальдіно допомагає Флоріндо вдягнутися.

Труффальдіно. Сеньйоре, я бачу, ви збираєтеся до сеньйора Панталоне?

Флоріндо. Так, а що?

Труффальдіно. Хочу просити вас про одну милість.

Флоріндо. Дуже ти заслужив її своєю поведінкою!

Труффальдіно. Але ж ви знаєте, що все це через Паскуале.

Флоріндо. Чого ж ти хочеш, кажи!

Труффальдіно. Я, бідолаха, теж закоханий.

Флоріндо. А я тут при чому?

Труффальдіно. Моя кохана – служниця сеньйора Панталоне. А оскільки я ваш слуга, то чи не могли б ви замовити за мене слівце?

Флоріндо. Так треба знати, чи хоче за тебе дівчина.

Труффальдіно. Хоче, сеньйоре, дуже хоче.

Флоріндо. Добре, скажу.

Ява VІ

Панталоне. Досить вже, Кларіче, ти ж бачиш, що сеньйор Сільвіо просить пробачення, усе, що робив, - це тільки з любові!

Сільвіо. Сеньйоро Кларіче, я просто дуже боявся вас втратити.

Доктор. Сеньйоро Кларіче, дорога моя невістко, пробачте йому, бідоласі.

Смеральдіна. Сеньйоро, будь ласка, пробачте йому.

Сільвіо. Розумію, що заслуговую на покарання (стає на коліна), тому ось я…у ваших ніг. Пожалійте мене.

Кларіче. Противний!

Сільвіо. Кохана!

Кларіче. Огидний!

Сільвіо. Життя моє!

Кларіче. Бридкий!

Сільвіо. Серденько моє!

Кларіче (вздихаючи).  Ах!

Сільвіо. Пробачте мені, благаю вас!

Кларіче. Ах! Пробачила.

Входить Брігелла.

Брігелла. З вашого дозволу, можна ввійти?

Панталоне. Ааа сеньйоро Брігелло! Це ж ви наговорили мені небилиць, запевнили, що приїхав сеньйор Федеріго?!

Брігелла. Дорогий мій куме, та хто б їх не сплутав?   такі схожі. Я була впевнена. Що вона – це він.

Панталоне. Ну гаразд, усе минуло. Що новенького?

Брігелла. Сеньйора Беатріче тут і бажає вас вітати.

Панталоне. Ласкаво просимо!

Входить Беатріче.

Беатріче. Сеньйори, я прийшла просити вибачення за те, що створила вам стільки неприємностей.

Кларіче. Дрібниці, моя дорогенька (обіймає). Ідіть-но сюди.

Панталоне. Кажуть, ви знайшли свого коханого?

Беатріче. Так, небо подарувало мені таку радість.

Входить Труффальдіно

Труффальдіно. Моя пошана вам, сеньйори!

Беатріче. А де ж сеньйор Флоріндо?

Труффальдіно. Він тут, і просить вашого дозволу увійти.

Беатріче. Ви дозволите, сеньйоре Панталоне? Це мій наречений.

Паталоне. Ласкаво просимо!

Труффальдіно (до Смеральдіни тихо). Здрастуйте, красуне!

Смеральдіна. Здрастуйте, чорнявенький!

Труффальдіно. Поговоримо?

Смеральдіна. Про що?

Труффальдіно (робить вигляд, що надягає обручку). Якщо бажаєте… (іде за Флоріндо)

Смеральдіна (до Кларіче). Сеньйоро, хочу просити вас про одну милість.

Кларіче (відходять у сторону). Чого тобі?

Смеральдіна. Мені, бідній дівчині, теж хочеться влаштуватися. А тут до мене сватається слуга сеньйори Беатріче. Якби ви замовили слівце його сеньйорі…

Кларіче. Із задоволенням, мила Смеральдіно.

Входять Флоріндо й Труффльдіно.

Флоріндо. Моя пошана вам, сеньйори!

Панталоне. До ваших послуг!

Флоріндо. Сеньйора Беатріче повинна стати моєю дружиною, а ви, прошу, будьте нашим сватом.

Панталоне. Якщо ви так хочете, то зробімо це зараз же. Подайте руки один одному.

Флоріндо. Я готовий, сеньйоро Беатріче!

Беатріче. І я, сеньйоре Флоріндо!

Кларіче. Як я рада за вас!

Беатріче. І я всією душею бажаю вам щастя!

Панталоне. Усе влаштовано, усе закінчено.

Труффальдіно. Одного лише не вистачає, найкращого.

Панталоне. Чого саме?

Труффальдіно (підійшовши до Флоріндо). Ви пам’ятаєте, що обіцяли мені дещо?

Флоріндо. Сеньйоре, Панталоне, мій слуга хоче просити руки вашої служниці. Дасте згоду?

Панталоне. Я згоден! Нічого не маю проти!

Труффальдіно. Чудово! Якщо так, Смеральдіно, дайте мені вашу ручку…

Панталоне. А чому саме вам?

Труффальдіно. Тому що… я слуга сеньйора Флоріндо й сеньйори Беатріче.

Флоріндо. Як?

Беатріче. Як? (до Флоріндо) Невже  у вас не Паскуале?

Флоріндо. Ні, це у вас був Паскуале.

Беатріче. Що за історія?

Труффальдіно мімікою та жестами просить пробачення.

Флоріндо. Ах, розбійник!

Беатріче. Ах, негідник!

Флоріндо. Ти водночас служив двом панам?

Труффальдіно. Так, сеньйоре. Я це зробив, і номер пройшов. Потрапив я в таке становище випадково, а потім захотілося спробувати. Правда. Протримався я недовго, але можу похвастатися, що мене ніхто не  викрив, поки я сам не зізнався через кохання до цієї дівчини (обіймає Смеральдіну, звертається до всіх акторів та глядачів). Пробачте мені…

Виходять маски

Маска 1. Двом панам служити – непогана справа,

               І, як ви бачите, він справився із цим,

               Із труднощів виходив без угаву

               Та подолати їх зумів.

Маска 2. То тут, то там з’являвся він сміливо,

                 Допомагав він долі розумом своїм

                 І навіть щоб були усі щасливі,

                 Усе-таки зробить зумів.

Маска 3. Відкритий, ввічливий, тактовний

                 І навчений гарних манер,

                На компліменти щедрий у розмовах,

                 Бо ж він галантний кавалер.

Маска 4.  Це все одна – людина

                 І  головний герой.

                 Й для долі інших він зіграв

                Важливу дуже роль.

Усі. Він заслуговує на оплески із похвалами,

        Наш Труффальдіно із Бергамо!