Казковий світ Миколи Зінчука

Казковий світ Миколи Зінчука

Пісня

1.

Ось книжечка маленька, в ній - схованка чудес.

Там виріс біб великий аж до самих небес.

Рій казочок веселий живе на сторінках.

Я скарб такий чудовий тримаю у руках.

 

П р и с п і в (двічі):

Казки мої улюблені, улюблені казки.

Хоч їх напам'ять знаю, читаю залюбки.

 

Вчитель. Є люди, як зорі: з часом згасають, але світло, яке вони дали, ще довго мандрує Всесвітами наших душ… Саме таким був видатний вчений, збирач фольклору, казкар і шанований вчитель нашої школи – Микола Антонович Зінчук. Це була неординарна особистість, великий патріот своєї землі з неабияким почуттям обов’язку перед нею – донести перлини живої народної мудрості до читача. Довгопільчани й досі з теплотою згадують мудрого сивочолого чоловіка, який невтомно збирав народні казки, оповідання, перекази. Завдяки йому ми можемо з легкістю поринути у чарівний світ казки, просто взявши до рук одну з його книжок. Але цьому передував нелегкий шлях…

ВІДЕО ПРО ЖИТТЯ (ДО ПЕРШОЇ КАЗКИ)

Учень. Одного разу нежданно-негадано зустрілися на дорозі мудрий чоловік і прекрасна дівчина.

•          Хто ти, красуне?
•          Я – Казка. А ти хто такий, добрий чоловіче?
•          Я – вчитель місцевої школи, звуть мене Микола Антонович. Звідкіля ж ти йдеш, така чудна?
•          Шлях мій споконвіку один і той самий: мандрую по землі від хати й до хати, несу бідним людям в оселі радість і втіху.
•          Навіщо ти це робиш?
•          Українці одвіку тяжко працюють і наполегливо борються за свободу й правду, а я допомагаю їм не втрачати віри у краще майбуття.
•          Ти неймовірна, дівчино! Віднині я клянуся зібрати всі твої безцінні казки, щоб передати прийдешнім поколінням.
•           

КАЗКА КЛАНЯЄТЬСЯ, ВИХОДИТЬ.

 

•          Дай мені, Боже, прожити ще стільки літ, аби встигнути виконати свою обіцянку.

Учениця. Сталася ця доленосна зустріч в 1975 році в містечку Рукшині, де простий учитель історії вперше записав до свого зошита народну казку. Відтоді, не знаючи спокою, помандрував наш невтомний збирач фольклору у світ, в найвіддаленіші куточки України, де в дощ чи спеку, хурделицю чи вітровій, записував слово до слова, щоб потім оформити їх у 40-томний збірник українських народних казок, аналогів якому немає в жодній світовій культурі.

 

Дитина 1. Казка – чарівна країна!

Все в ній просто й зрозуміло,

Мова там для всіх єдина…

Тож простуйте в казку сміло!

 

Дитина 2. Казка вчить, як треба жити

І любов у серці мати,

Доброту завжди творити,

На чуже не зазіхати.

 

Дитина 3. Ми читаємо казки

І вчимось їм завдяки.

Виростаємо сміливі,

Добрі, чуйні, терпеливі.

 

Дитина 4. Казка нас навчає жити

І добро навкруг творити

Справедливим, чесним бути

І про лінощі забути.

 

Дитина 5. Казку варто всім читати,

Щоб над злом перемагати

І по-доброму всміхнутись,

Та в дитинство повернутись.

 

Вчитель. Натхненний народною творчістю, Микола Антонович пише власні, авторські казки. Видатний український фольклорист – Олександр Дей - порадив Миколі Антоновичу видати їх окремою збіркою. Так у 1986 році в ужгородському видавництві «Карпати» вийшла друком перша книга – «Чарівна квітка».

Пісня «ЧАРІВНА КВІТКА»

З весни спішу до літа

Через хиткі мости,

Душа не обігріта

Щось хоче віднайти.

 

Приспів:

Де знайти чарівну квітку

В горах серед плаю?

Де знайти - ой, всюди люди

Квітку ту шукають.

Віднайду пелюстку сонця,

Притулю до серця,

Бо та квітка-чарівниця

Казкою зоветься.

 

Програш.

 

Вже осінь на порозі,

І за горбом зима,

А я усе в дорозі,

Тебе ж нема нема!

 

Приспів.

Програш.

 

Ховатися не треба

Скажи - і я скажу.

Щоб полетіть до неба

З крутого віражу.

 

Приспів. (2)

 Вчитель. Яскрава «Чарівна квітка» привела за собою ще чимало авторських книжок. Та однією з найяскравіших та найбільш високо оцінених стала книга «Чарівні казки», яку було нагороджено Міжнародною премією Воляників-Швабінських при фундації Українського університету в Нью-Йорку.

 

Учень. Ну хто створив цей дивосвіт казковий,

Де стільки світла, радості й краси?

Він надвичайний, чарівний, чудовий,

Блискучий від ранкової роси!

 

Учениця. Це наш казкар, і добрий наш учитель,

Невтомний трудівник і патріот.

Завжди хотів він так життя прожити,

Щоб пам’ятав його увесь народ!

 

Вчитель. Микола Антонович завжди поспішав, аби встигнути завершити справу всього свого життя – видати всі 40 томів українських народних казок.  В останні роки планував найкращі 100 казок перекласти англійською мовою і подати їх на Міжнародну літературну премію – з тією метою, щоб українські казки прочитав увесь світ. Не судилося… Догоріла життєва свічечка невтомного трудівника 2 лютого 2012 року… Завершальні 8 томів, які не встиг видати Микола Антонович, видали його сини, які завжди були його надійною опорою. Віримо, що тепер його душа оселилася в Царстві Небесному, та світла пам'ять про видатного казкаря живе в наших з вами серцях та в його безцінних казках.

ПІСНЯ (На мотив «Яворини» С. Гіги)

Він на світі прожив ,наче спалах зорі на світанні 

Наче крапля роси , наче крик журавля – наче мить

І не вірив ніяк що й до нього прийде день останній

І спішив до кінця справу всього життя завершить

 

Він так ревно писав, не шкодуючи дня або ночі

Батьківщину любити він учнів у школі навчав,

Але видно Господь йому краще життя напророчив

І до себе забрав, щоб він казку йому розказав.

Приспів :

На могилі його посадіть молоду яворину 

І не плачте по ньому - по ньому заплаче рідня

Він любив нас усіх та найбільше любив Україну

Лиш для неї він жив і трудився натхненно щодня

 

Вже давно відлетіла душа у той рай потойбічний

Де таких як і він назліталася ціла сім”я

Там він спокій знайшов, і утіху для себе найбільшу

Що мандрує по світу вже квітка його чарівна.

 

Хоч спливають роки, поринаючи в даль журавлину

І вже учні його посивіли на скронях давно

Та безцінні казки, що прикрасили рідну Вкраїну

Проростають в серцях мов посаджене добре зерно!

 

Авторські вірші про казкаря вихованців студії «Чарівна квітка»

 

Учень. Казки, казки… Зібрав він їх багато.

В них – мрія людства, мудрість поколінь.

Тож розгорніть сторінку в будень чи у свято

І почерпніть наснагу і глибінь.

 

Учениця. Казок народних, щоб душа прозріла

І повернулась у дитячий вік.

Щоб засвітилась радо, заясніла…

І помудрішає дорослий чоловік.