Конспект батьківських зборів "Типові конфліктні ситуації підлітків з батьками"

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

Тема: типові конфліктні ситуації підлітків з батьками та іншими дорослими. Розв’язання конфліктних ситуацій.

 

Клас: 11

 

Дата проведення:

 

Мета: допомогти батькам долати труднощі у вирішенні конфліктних ситуацій у родині; сприяти осмисленню конфліктної ситуації і шляхів виходу з неї; виявити позитивний досвід сімейного виховання; активізувати батьків щодо участі у вихованні та навчанні дітей.

 

Завдання.

1. Дати характеристику підліткового віку, поняття конфлікту, виявити його позитивні функції; розкрити психологічні фактори конфліктів у взаємодії батьків і дітей.

2. Ознайомити батьків із найбільш поширеними стилями виховання.

3. Допомогти батькам зрозуміти своїх дітей і правильно вести діалог з підлітками (бесіда, питанн, ділова гра, анкетуванн).

 

Тип: бесіда з елементами ділової гри.

 

Обладнання: епіграф, питання і тести для батьків, матеріал для вправи «Спілкування в різних позиціях», пам’ятка для батьків.

 

 

 

 

 

Якщо ви хочете, аби підліток прийшов
до Вас по допомогу, відкрив Вам свою душу, -бережіть саме ті куточки його душі, дотик до яких він сприймає особливо хворобливо.
     

В.Сухомлинський

Хід зборів

Слово вчителя.  Про підлітковий вік дуже часто ми говоримо як «перехідний» період, стан між дитинством та дорослістю. Чому цей період взагалі існує, та ще такий тривалий, розтягнутий на кілька років? Чи завжди так відбувалося в історії людства? Питання, як виявляється, досить актуальне. Бо всього-на-всього 200-300 років назад такого тривалого «перехідного» віку не було! Приблизно  до 12 – 15 років людину вважали дитиною, а потім досить швидко вона отримувала статус дорослої, зі всіма правами та обов’язками. Часто це супроводжувалося деякими обрядами, які символізували перехід до дорослості (наприклад, посвята в рицарі). Нерідко перехід від дитинства до дорослості символізувало… одруження! Тоді шлюби, як правило, здійснювалися в дуже ранньому (з точки зору нашого покоління) віці, причому не стільки за бажанням самих молодих,   стільки за ініціативою та вибором представників старшого покоління.             
      У сучасному суспільстві підлітковий та юнацький вік – це, по суті, дуже розтягнутий в часі перехід від дитинства до дорослості. І виходить, що тінейджери (тінейджер – людина у віці 13 – 19 років ), належать до двох культур, двох світів – і дитинства, і дорослості. І в цей же час в повній мірі не належать ні до одного з цих світів. Справді, дітьми себе підлітками  вже не вважають і не хочуть, щоб до них ставилися як до дітей. І в той же час розуміють, що вони ще не дорослі. Такий «подвійний», перехідний стан наука називає «маргінальністю». Характерні прояви цього стану – емоційна нестійкість та чутливість, сором’язливість та агресивність, схильність до категоричних оцінок та суджень. Підлітки, вважаючи себе дорослими, уникають спілкування з молодшими дітьми, але  й зі старшими теж тримаються відчужено (таке «розшарування» суспільства називається віковою сегрегацією). Виходить, що підлітки утворюють свого роду «третій світ», не належачи ні до дітей, ні до дорослих.             
      Тривалість «перехідного» віку в більшості залежить від середнього рівня розвитку країни і від умов життя в конкретній сім’ї. Добре відомо, що чим довше діти вчаться і пізніше приступають до самостійної роботи, тим, у середньому, вищий рівень їхнього подальшого життя. І тим пізніше їхні власні діти закінчують навчання              і              приступають              до              самостійної                            роботи.             
      Але така ситуація, коли умови дозволяють (і роблять необхідною) тривалу підготовку дітей до дорослого життя, саму молодь радує далеко не завжди – бо позиція учня має на увазі залежність від старших, нерівність в стосунках із ними. А як хочеться бути на рівних! Ті часи, коли дитину влаштовувала залежність від старших, залишилися в минулому. І саме в цьому криється одна з причин доволі частих конфліктів підлітків з батьками та вчителями.

Підлітковий вік - це час перевірки всіх членів сім'ї на соціальну, особистісну, сімейну зрілість. Він протікає бурхливо, із зовнішніми та внутрішніми кризами і конфліктами. Часто всю сім'ю починає лихоманити, загострюються подружні конфлікти, усі проблеми і приховані суперечності між членами              родини              виходять              назовні. 
 Починається психологічне віддалення підлітка від батьків. Підліток може бути грубим, різким, критикувати батьків та інших дорослих. Це час розплати батьків за їхню неправильну батьківську позицію: багато чого не помічали в дитині, вірили в непогрішність батьківського авторитету. Відбувається як би повалення батьків із п'єдесталу непогрішності. Це завжди боляче, коли батько бачить себе і свої ідеали у кривому дзеркалі, але вже нічого не може вдіяти. 
У важкий період, як ніколи, потрібно берегти контакт зі своїми дітьми. Перед підлітками розкривається вся складність навколишнього світу, в якій дуже нелегко розібратися. Їм потрібний друг-учитель, а не мораліст, потрібна людина, яка може зрозуміти всі переживання, а не засудити, може допомогти розібратися в складній життєвій ситуації. А ці ситуації бувають куди більш складними, ніж у дорослих, оскільки тут все вперше: перша любов, перші дорослі розмови, перші дорослі захоплення. Значення батьківського впливу на підлітка важко переоцінити, але тим не менш воно вже обмежена - ним не охоплюються всі сфери життя дитини, як це було в молодшому шкільному віці. Думка однолітків зазвичай більш важлива в питаннях, пов'язаних з дружбою, розвагами, молодіжної модою, музикою... Але ціннісні орієнтації підлітка, розуміння ним соціальних проблем залежать, у першу чергу, від позиції батьків. 

  Основні складнощі в спілкуванні, конфлікти виникають через надмірний батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором друзів і тощо. Контроль може бути принципово різним. Крайні, найнесприятливіші для розвитку дитини випадки - жорсткий, тотальний контроль чи майже повна його відсутність, коли підліток стає бездоглядним.

 

 

• 1. Практично: батькам пропонується кілька тверджень, вони обирають те висловлювання, яке на їхню думку є правильним, і аргументують.
  - Батьки регулярно вказують дитині,що їй робити; 
  - Дитина може висловити свою думку, але батьки, схвалюючи рішення, до неї не прислуховуються;               
  - Дитина може приймати окремі рішення сама, але повинна отримати схвалення батьків;               
  - Батьки і дитина мають майже рівні права при прийнятті рішення;  
  - Рішення часто приймає сама дитина;  
  - Дитина сама вирішує, підкорятися їй батькам чи ні. 

Слово вчителя.  Крім контролю, у сімейних взаєминах важливі очікування батьків, турбота про дитину, послідовність або непослідовність вимог і емоційна основа цих взаємин - любов, прийняття дитини або її неприйняття. Зупинимося на найбільш поширених стилях сімейного виховання, що визначає особливості ставлення підлітка з батьками і його особистісний розвиток. 
 Демократичні: батьки цінують в поведінці підлітка і самостійність, і дисциплінованість. Вони самі надають йому право бути самостійним у певних сферах свого життя. Контроль, заснований на теплих почуттях і розумної турботі, зазвичай не дратує підлітка. Він часто прислухається до пояснень, чому слід робити одне і не слід іншого. Формування дорослості при таких взаємин проходить без особливих переживань і конфліктів.               
 Авторитарні: батьки вимагають від підлітка беззаперечного підпорядкування і не вважають, що повинні йому пояснювати причини своїх вказівок і заборон. Вони жорстоко контролюють всі сфери життя, причому можуть робити це некоректно. Діти в таких сім'ях замикаються, і їх спілкування з батьками порушується. Частина підлітків йде на конфлікт, але частіше вони пристосовуються до стилю сімейних взаємин і стають невпевненими у собі, менш самостійними і менш морально зрілими, ніж їх однолітки,              які              користуються              більшою              свободою.
 Поєднання байдужого батьківського ставлення з відсутністю контролю - гіпоопіка - теж несприятливий варіант сімейних взаємин. Підліткам дозволяється робити все, що їм заманеться, їх справами ніхто не цікавиться. Така вседозволеність ніби знімає з батьків відповідальність за вчинки дітей. А підлітки, як би вони не бунтували іноді, потребують батьківської підтримки, вони повинні бачити зразок відповідальної поведінки, на який можна               було б орієнтуватися.
  Гіперопіка - зайва турбота про дитину, надмірний контроль за всім її життям, заснований на тісному емоційному контакті, - призводить до пасивності, несамостійності, труднощів у спілкуванні з однолітками. До гіперопіки зазвичай схильні мами, які одні виховують дітей і вбачають у цьому єдиний сенс свого життя. Взаємини, що складаються за принципом «жити для дитини», зайва близькість стають гальмом на шляху особистісного зростання обох - і підлітка, і його мами.               
 Труднощі іншого роду виникають при високих очікуваннях батьків, виправдати які дитина не в змозі. Типові ситуації: від дитини вимагають блискучих успіхів у школі або прояву будь-яких талантів. Із батьками, що мають неадекватні очікування, у підлітковому віці дитина зазвичай втрачає духовну близькість. Підліток хоче сам вирішувати, що йому потрібно, і бунтує, відкидаючи чужі йому вимоги. Якщо ж йому нав'язується підвищена моральна відповідальність,              може              розвинутися              невроз. 
 Конфлікти виникають при ставленні батьків до підлітка як до маленької дитини і при непослідовності вимог, коли від нього очікується то дитяча слухняність, то доросла самостійність. Суперечливе виховання погано позначається на сімейних взаєминах. 

  Психологічний контакт, близькі взаємини з підлітком потрібні не тільки для того, щоб бути впевненим у тому, що він не стане на слизький шлях, але і для того, щоб допомогти йому подолати душевну кризу. Тільки будучи уважними до почуттів, переживань, до внутрішнього світу своїх дітей, ми можемо розраховувати на те, що вони будуть так само уважні і чуйні до наших проблем і проблем інших людей. Говоріть з дітьми так, як би ви хотіли, щоб вони говорили з вами.

 

 

• 2. Практично: подивіться на себе  очима дітей і дайте відповідь на ці питання.

1.Яким мене бачить мій син або донька?  
2.Відчуває він(вона), що я його(її) люблю?  
3.Вважає він(вона), що  я його(її) розумію?  
4.Чи є у нього(неї) підстави вважати мене справедливою людиною, доброю, чуйною? 
5Чи подобається йому(їй), як я з ним(нею) говорю? 

6.Хотів(ла) би я, щоб він(вона) так говорив(ла) зі мною, як я з ним(нею)? 
7.Якщо я, коли ми сваримося, відчуваю образу, злість, то що він(вона) відчуває до мене?             
8.Хотів(ла) би я, щоб мене зараз виховували так, як я його(її)?  
9.Яких тем я уникаю в розмові з ним(нею)?  
10.Почуває він(вона) себе самотнім(ьою), незрозумілим(ою)?  
11.Від чого він(вона) страждає, чи знаю я про ці страждання або навіть не здогадуюся?               
12.Чи є у нас з ним(нею) хоча б одне заняття, яким ми обидва(обидві) займаємося із задоволенням?

 

Слово вчителя. Шановні батьки! На класній годині вашим дітям були запропоновані такі питання:

1.Якими я бачу своїх батьків?

2.Чи відчуваю я їхню любов?

3.Батьки мене розуміють?

4.Вважаю я своїх батьків справедливими, чуйними, добрими?

5.Мені подобається, як зі мною розмовляють батьки?

6.Якщо я буду розмовляти з батьками так, як вони зі мною, їм це сподобається?

7.Коли ми сваримося, я відчуваю злість і образу на батьків?

8.Мені подобається, як мене виховують батьки?

9.Батьки розмовляють зі мною на будь – які теми?

10.Почуваю я себе самотнім(ьою), незрозумілим(ою)?

11.Я ділюся з батьками своїми стражданнями і переживаннями?

12.У мене з батьками є спільне заняття, яким ми займаємося із задоволенням?

Ви отримаєте листочки з відповідями ваших дітей, порівняйте їх зі своїми і зробіть висновки.

Дрібні і великі конфлікти, сварки підлітків з дорослими - постійні джерела напруги, стресу - і для тих, і для інших. У сім'ї накопичується напруга, вона посилюється, розкручується, Вихід стає знайти все важче і важче. Відбувається те, що психологи називають хто "зачарованим психологічним колом", а хто - "чортовим колесом". У побуті ж кажуть просто - "зациклений".

А це значить, що і батьки, і підлітки постійно напружені, роблять багато помилок, постійно зриваються. Виникає стрес дитячо-батьківських відносин і як наслідок його - хвороби, порушення. Перелічимо головні пускові механізми цього стресу. По-перше, боротьба, у процесі якої має з'ясуватися, хто ж все-таки з нас головний і з чиїми думками і смаками все ж таки треба рахуватися в першу чергу. Іншими словами,  боротьба самолюбства, боротьба за самоствердження.  По-друге, вічне питання про те, хто повинен кому назустріч йти і хто з ким рахуватися - діти з батьками чи  батьки з дітьми. І нарешті, по-третє, - взаємні обвинувачення і докори.

 Частота виникнення і характер поведінки підлітків у конфлікті з батьками пов'язані з існуючим в сім'ї типом батьківського ставлення: типи взаємин, засновані на затвердження сили і позбавлення дитини любові, частіше провокують підлітково-батьківські конфлікти, ніж взаємини, побудовані на повазі та довірі до підлітка.

 Прийнято виділяти два основні стилі стосунків у сім'ї, а значить і два стилі виховання і соціалізації: "авторитарний" (традиційний) і "вільний" (сучасний). Оновлення життя в різних суспільствах супроводжується переходом від традиційного стилю до сучасних зразків сімейного виховання.

Авторитарний стиль ставлення до дітей в сім'ї заснований на жорсткому дотриманні інтересів батьків, беззаперечної влади старших, підпорядкуванні їх волі. Авторитаризм у вихованні ігнорує права і свободу особистості, індивідуальні особливості дитини, пригнічує самостійність людини. Такий спосіб виховання викликає дитячий страх і пригнічує ініціативу, породжує протест і конфронтацію в сім'ї, привчає до показної поведінки, призводить до падіння авторитету батьків в очах дітей.

Вільний стиль ставлення до дітей орієнтований на потреби дитини. Процес виховання характеризується більш вільним виявленням любові і прихильності до дітей з боку батьків, збільшенням ролі психологічних методів впливу і зменшенням або повним усуненням фізичних покарань, лайки чи погроз.

Вільний (сучасний) стиль сімейного виховання призводить до появи в суспільстві "сучасних" дітей. Тісні родинні зв'язки і прямий контроль за дітьми у батьківському будинку частково змінюються активністю дитини поза сім'єю.

Вплив сім'ї на соціальне і духовне становлення підлітків важко переоцінити, тому інтерес соціологів до дитячо-батьківських взаємин не випадковий. Дестабілізуючий вплив на функціонування сім'ї як соціального інституту мають структурні зміни, що відбуваються в суспільстві: економічна криза, важкий перехід до ринкових відносин, безробіття, введення платних медичних та освітніх послуг, у тому числі в системі державних освітніх установ, - все це знижує здатність більшості сімей задовольняти нагальні потреби дітей.

Сьогодні фахівці відзначають, що далеко не всі діти почувають себе комфортно у власній родині. "Кожного сьомого підлітка турбують взаємини з батьками, 12% опитаних хлопців регулярно конфліктують з ними, у 59% конфлікти виникають іноді".

Дослідники стверджують, що сім'я вже не може дати дітям повноцінні уроки морального і здорового життя, так як: 1) багато сімей заражені аномією і девіантною поведінкою; 2) навіть культурні і морально здорові батьки втратили чіткі орієнтири щодо цінностей і норм, до яких варто прагнути.

А чи вміємо ми спілкуватися зі своїми дітьми? Зараз ми з вами поговоримо про спілкування. Спілкування – це процес взаємодії двох або більше людей на основі передачі певної              інформації              один              одному. 
        Потреба в спілкуванні є в усіх людей, і її незадоволення призводить до переживання самотності . Для того, щоб спілкування було ефективним, потрібно не тільки вміти говорити, а й слухати. У спілкуванні важливі міміка,  жести, поза.  Спілкування має три напрямки: комунікативний – це обмін інформацією, думками, почуттями між людьми; перцептивний – сприйняття співрозмовниками один одного під час спілкування, встановлення між ними взаєморозуміння; інтерактивний – організація взаємодії між людьми, узгодження спільних дій, розподіл між ними функцій та обов’язків, взаємовплив на співрозмовників.

 

• 3. Практично: спілкування – це просто

ВПРАВА «СПІЛКУВАННЯ В РІЗНИХ ПОЗИЦІЯХ»
Мета: дати зрозуміти, що для спілкування важлива відсутність бар’єрів між співрозмовниками. 
       Учасникам дається 6 хв. для розмови на тему «Які особистісні риси важливі для              спілкування».
 Учасники кілька хвилин спілкуються, сидячи спиною один до одного, по 1,5 хв – один сидячи, другий стоячи і навпаки; потім – так само, тільки обличчям один до одного, 1,5 хв – сидячи обличчям один до одного              .
Обговорення: в якому положенні спілкуватися було найкомфортніше?

 

 

Слово вчителя. ПОТРЕБИ ПІДЛІТКІВ, ПРО ЯКІ ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ

Основне завдання, найважливіша  потреба підлітка протягом «перехідного» періоду — це розвиток власної індивідуальності. Це чималий подвиг, і він насправді може затягнутися до зрілості. Однолітки та групи однолітків стають набагато важливіші, ніж батьки або викладачі. Підлітки шукають власної індивідуальності, прагнучи при цьому схвалення однолітків і приєднання до певних груп. Належність до певної групи або компанії подібних на тебе осіб дуже              важлива.
  Зрозумійте, що ця стадія розвитку вимагає від підлітка прийняття власних рішень. Це - частина процесу перетворення на незалежну особистість з унікальними особливостями. Давайте підліткам більше нагод чинити на власний розсуд, відповідати за свої дії. Використовуйте покарання за порушення й заохочення за слухняність. Ураховуйте тиск однолітків, який часто впливає на поведінку              підлітків.
       Знову ж, дозвольте підліткам самим приймати рішення й пожинати результати, позитивні або негативні. Можливо, цим ви найбільше допоможете їм досягти зрілості. Хоча це може стати і школою важких ударів: ніщо так не вчить жити,              як              власний              досвід.
       Установіть правила поведінки вдома, і вони мають бути дуже стійкими. Також упевніться, що ваша дитина розуміє обмеження: час сну, час повернення додому, виконання домашніх завдань, мінімальні оцінки, друзі, заняття та інше. Для кожного пункту можна прописати наслідки його невиконання. Дитина має запам'ятати, що її дії (або бездіяльність) призведуть до заздалегідь установлених наслідків.
       Наслідки можуть бути позитивними — наприклад, нагорода за гарну поведінку. Ці параметри будуть змінюватися від ранньої юності до старшого віку. Вам потрібно стежити за ознаками депресії, занепокоєння, зловживання чимось або іншою поведінкою, яка вказує на проблеми цієї стадії розвитку.
       Якщо ви помітите такі симптоми, підтримайте дитину і запропонуйте допомогу, але в жодному разі нічого не вимагайте. Відомо, що підлітки можуть зашкодити собі, намагаючись здаватися незалежними й особливими. Для декого погана індивідуальність — це краще, ніж відсутність її або індивідуальність когось              іншого.

 Ганна Фрейд так описує особистісну нестабільність у підлітковому віці: "Підлітки винятково егоїстичні, вважають себе центром Всесвіту і єдиним об'єктом, гідним уваги, та водночас у жоден із наступних періодів свого життя вони не здатні на таку відданість і самопожертву. Вони вступають у пристрасні любовні взаємини — лише для того, щоб обірвати їх так само раптово, як і розпочали. З одного боку, вони з ентузіазмом включаються у життя співтовариства, а з іншого — прагнуть самотності. Вони вагаються: сліпо підкорятися обраному лідеру чи зухвало бунтувати проти будь-якої влади. Вони егоїстичні й корисливі, та водночас сповнені піднесеного ідеалізму. Вони аскетичні, але раптово поринають у примітивну розпусту. Іноді їхня поведінка щодо інших людей груба і безцеремонна, хоча вони неймовірно чутливі. Їхній настрій коливається між сяючим оптимізмом і найпохмурішим песимізмом. Іноді вони працюють із невичерпним ентузіазмом, а іноді повільні й апатичні".
       Помітного розвитку набувають вольові якості — наполегливість, цілеспрямованість, вміння долати перешкоди і труднощі тощо.
Підлітки, на відміну від молодших школярів, здатні не тільки на окремі вольові дії, але й на вольову діяльність. Вони вже в змозі самі поставити перед собою мету              та              спланувати                            її              досягнення.
       Недостатність волі полягає передусім у тому, що, проявляючи величезну наполегливість в одному виді діяльності, підлітки можуть не виявляти її в інших видах.
   У нашому суспільстві, в якому є кілька процедур, пов'язаних із соціальним статусом особистості, протиправна поведінка найчастіше впливає на зміну цього статусу. Статус «поганого хлопця» або «вільної дівчини» може стати ознакою індивідуальності та способом набуття цієї індивідуальності. Намагайтеся не реагувати емоційно на поведінку підлітків. Прості, розумні й раціональні реакції, наголошення на наслідках не загострять і так уже натягнутих ситуацій.
       Потоваришуйте з підлітками. Будьте готові до відкритих, чесних розмов, однак не вимагайте їх. Підлітки стають сконцентрованими на собі й не обов'язково думають про те, що відчувають їхні батьки. Вони можуть неохоче розкривати інформацію про себе. Але коли з'являється нагода, такі відкриті, чесні бесіди виявляються дуже цінними. Підтримуйте якісь сімейні заняття, наприклад, походи, спорт, настільні ігри, відвідини ресторанів/кінотеатрів, щось, на що може погодитися підліток, але від чого може й відмовитися. Відмова від таких сімейних заходів — це частина відділення від сім'ї, що є важливим і необхідним.
       Допоможіть підліткові перейти на нову стадію юності та зрілості, допомагаючи позбутися минулого. Не ставтеся до підлітка, як до дитини. Не ставтеся до шістнадцятирічного так само, як до тринадцятилітнього. Ставтеся до вісімнадцятирічного, як до дорослого. Підлітки цінують, якщо їх сприймають як відповідальних осіб, і, звичайно, прагнуть цього. Як батькам, вам належить шукати підтримки й керівництва, читати книжки, відвідувати заняття з проблем виховання.
 Спілкуйтеся і регулюйте поведінку. Це теми, які є цікавими й водночас необхідними              при              вихованні              підлітків.
       Відмова від спілкування, від суспільства може призвести до кримінальної поведінки              або              ізоляції.
       Якщо все мине досить добре, дитина виросте, досягне зрілості та стане відповідальним громадянином дорослого світу.  Однак це не означає, що потреби, пов'язані з розвитком, зникнуть,  їх заступлять вищі. Одруження, сім'я, робота, соціум — усе це стане важливим для дорослої людини.

• 4. Практично: тест для батьків

ВИЗНАЧЕННЯ СВОЄЇ ПОВЕДІНКИ  У МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКАХ З ПІДЛІТКОМ

На запитання тесту можна відповідати «так», «ні», «не знаю».
1.На деякі вчинки підлітка ви реагуєте емоційним вибухом, а потім шкодуєте про це.
2. Інколи ви потребуєте допомоги чи поради інших осіб, коли не знаєте, як реагувати              на              поведінку              вашої                            дитини.             
3.Ваша інтуїція й досвід— найкращі порадники у вихованні дитини. 
4.Інколи ви довіряєте підлітку таємницю, яку нікому іншому не розповіли б. 
5.Вас ображає негативна думка про вашу дитину інших людей. 
6.Вам трапляється просити у підлітка пробачення за свою поведінку. 
7.Ви вважаєте, що дитина не повинна мати таємниць від батьків. 
8. Ви помічаєте між своїм характером і характером дитини відмінності, які інколи дивують              вас.
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі своєї дитини.
10. Ви можете втриматися від купівлі якоїсь речі для дитини, бо знаєте, що їх у неї є в достатній кількості.             
11. Ви вважаєте, що до певного віку найкращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання.             
12.Ваша дитина саме така, про яку ви мріяли. 
13.Ваша дитина приносить вам більше клопоту, аніж радості. 
14.Інколи вам здається, що підліток може навчити вас по-новому думати й поводитися.
15.У вас постійно виникають конфлікти з власною дитиною.
         Підрахунок результатів тесту: 
          За кожну відповідь «так» на запитання 2,4,6,8,10,12,14, а також «ні» на запитання 1,2,3,5,7,9, 11, 13, 15 — ви одержуєте по 10 балів. Зробіть підрахунки.
          100—150 балів— у вас великі здібності до правильного розуміння дитини. Ваші погляди й судження — союзники при вирішенні різних проблем виховання. Якщо це на практиці супроводжується такою самою відкритою поведінкою, сповненою терпимості, Вас можна визнати прикладом, гідним наслідування. Для досягнення мети Вам не вистачає одного невеличкого кроку              .
           50—99 балів — ви знаходитеся на правильному шляху до кращого розуміння дитини. Тимчасові труднощі або проблеми з нею Ви можете розв'язати, починаючи з себе. Не намагайтеся виправдати себе браком часу чи вдачею Вашої дитини. Є кілька проблем, на які Ви маєте вплив, тому намагайтеся це використати. І не забувайте, що розуміти — не завжди означає приймати, не тільки дитину, а й власну особистість.             
              0—49 балів — здається, можна більше співчувати Вашій дитині, ніж Вам, бо вона не має батьків — добрих товаришів і провідників на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо Ви справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте знайти когось, хто Вам у цьому допоможе. Це буде не легко, зате згодом повернеться вдячністю й успішним життям Вашої дитини.

 

Слово вчителя. Сім'я - найдавніший інститут людської взаємодії, унікальне явище. Її унікальність полягає в тому, що кілька людей найтіснішим способом взаємодіють протягом тривалого часу, що нараховує десятки років, тобто протягом більшої частини людського життя.

 

  Пам'ятка для батьків (класний керівник роздає роздруковані пам’ятки)

Шановні татусі й матусі!

• Конфліктна ситуація може корінним чином змінити Ваше життя! Постарайтеся, щоб ці зміни були на краще!
• Перш ніж Ви вступите в конфліктну ситуацію, подумайте над тим, який результат від цього Ви хочете отримати.
• Переконайтеся в тому, що цей результат для Вас дійсно важливий.
• У конфлікті визнавайте не тільки свої інтереси, але й інтереси іншої людини.
• Дотримуйтесь етики поведінки в конфліктній ситуації, вирішуйте проблему, а не зводьте рахунки.
• Будьте міцні й відкриті, якщо переконані у своїй правоті.
• Примусьте себе чути доводи свого опонента.
• Не принижуйте і не ображайте іншої людини для того, щоб потім  не мучитися каяттям.
• Будьте справедливі і чесні в конфлікті, не жалійте себе.
• Умійте вчасно зупинитися, щоб не залишитися без опонента.
• Дорожіть власною повагою до себе, наважуючись йти на конфлікт з тим, хто слабший за Вас.
• Пам'ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.
• Щоб дитина виконала те, що Вам потрібно, намагайтеся  зробити так, щоб вона сама цього захотіла.
• Не зловживайте опікою і контролем, не перевантажуйте підлітка.
• Не створюйте в сім'ї "революційну ситуацію", а якщо створили, то докладіть усіх зусиль, щоб вирішити її мирним шляхом.
• Не забувайте слова І.В. Гете: "У підлітковому віці багато людських достоїнств виявляються в дивацтва і неналежних вчинках".
• Необхідно допомогти підлітку знайти компроміс душі й тіла.
• Усі зауваження робити доброзичливим, спокійним тоном, не використовуючи ярликів.
• Необхідно пам'ятати, що поки розвивається тіло дитини, хворіє і чекає допомоги її  душа.

 

 

 

  Дорослішаючи, молодь приходить уже не в той світ, до якого ми її готували згідно зі своїм світосприйняттям. Досвід старших їй здається не дієздатним. Тож нам, батькам, слід сприймати своїх дітей і час, коли вони зростають, більш поблажливо. А конфлікти поколінь, що виникають і є невід’ємною частиною життя, можна звести до мінімуму, якщо не вимагати від дітей повного конформізму і залежності, якщо терплячіше ставитися до індивідуальних відмінностей усіх членів родини. Діалог і прагнення зрозуміти одне одного – місток, який поєднує, а не розділяє старше і молоде покоління.

Поетична хвилинка

Батьки і діти – це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль.

Це сонце і тепло, сніги й морози,

Мед на вуста й на вічні рани сіль.

Як на троянді – колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти…

Чомусь таке траплається, на жаль.

Всім хочеться все мати в ідеалі,

Причому водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда та без печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває.

Запам’ятати треба в чому річ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Якщо трудитись будеш день і ніч.

А діти – це і щастя, і турбота,

Відповідальність і тривога теж.

Без відпочинку й вихідних робота,

Любов така, яка не має меж.