Виховний захід
Група продовженого дня (1 –ші класи)
До 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
Навесні, коли тануть сніги
І на рясті заграє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.
Виховний захід
Група продовженого дня (1 –ші класи)
До 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
Вихователь ГПД
Крохмаль Наталія Юріївна
Запоріжжя 2018
Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Розвивати мислення, творчу уяву, активність, працювати над виразністю читання. Виховувати пошану до героїчного минулого, любов до свого народу.
Обладнання: Портрет Т. Г. Шевченка, ілюстрації до творів, малюнки учнів, виставка книг про життя і творчість Т. Г. Шевченка.
Хід проведення уроку
Навесні, коли тануть сніги
І на рясті заграє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.
Вчитель. Т. Г. Шевченко - великий український народний поет. Життя нашого генія таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це якась легенда, коли б усе те не було б правдою.
9 березня 1814 р. темної ночі, перед самим світанням, в с. Моринцях на Звенигородщині в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Єнгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник: народилась нова кріпацька душа для пана, а для України – її великий співець – Тарас Шевченко.
На зорі народився … тому і вабила та зоря його весь час, все життя. Допитливим ріс Тарас, все було йому цікаве:
Чому зорі сяють? А хто небо тримає? Куди сонце спати ходить?
Сценка «Мати і малий Тарас»
( Звучить пісня на слова Т. Г. Шевченка «Думи мої». Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).
Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так, синку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову»).
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно, і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся, мій хлопчику. ( Гладить його по голові)
Вчитель: Не судилося Тарасику від матері рушника діждатися, не проводжала вона його в дорогу.
У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику було 11, помер батько.
Тарас Григорович Шевченко прожив усього 47 років, із яких 24 роки був у кріпацтві. Тяжко жити сиротою, в наймах. Ким тільки він не був: і пастухом, і погоничем, і воду носив школярам. Куди подітись сироті, де шукати притулку – мандри, мандри – прощай Україно! В дорогу далеку збираюсь…
Вчитель: Гнів на жорстоке панство, жаль та біль від споглядання мук - усе це виливалося в папері у хвилюючих поетичних рядках.
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядками?
Його славні твори кликали до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого народу, але добре знав, що за все це треба боротися.
Вставайте, кайдани порвіте,
І вражою, злою кров'ю
Волю окропіте,
За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував і жорстоко карав поета. Найтяжчою карою була заборона писати і малювати.
10 років мучився в солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі...
Україна – неозора, широкопола із синьою далиною, зоряними ночами – раєм людським. Україна для Шевченка – це сім’я, це щаслива родина, що вечеря коло хати.
Вчитель: Минуло 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Тарас Шевченко та його твори.
Учень:
Барвінок цвів і зеленів,
Слався, розстилався;
Та недосвіт передсвітом
В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти,
Побив... Поморозив...
Шкода того барвіночка
Й недосвіта шкода!
Учень:
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
Вчитель: Нехай вогонь його душі запалить у ваших серцях іскру Віри, Надії, Любові.
Вчитель: Ще з дитинства Т. Г. Шевченка тягло до малювання. Крейдою чи вуглинкою змальовував усе, що бачив. Та саме тут пощастило Шевченкові - його талант до малювання помітили видатні художники. Т. Г. Шевченко перебував у кріпацькій неволі.
Художники зібрали 2500 крб. і викупили його. Саме вони допомогли Шевченкові звільнитися від кріпацької неволі та відкрили перед ним шлях до науки та мистецтва. На все життя зберіг він у серці любов до благородних діячів російської та української культури, що вирвали його з кріпацького пекла.
Т. Г. Шевченко навчається в Академії мистецтв, читає твори російських поетів О. Пушкіна, Ю. Лермонтова, М. Некрасова. У цей час він все більше задумується над гіркою долею рідного краю, над безправним становищем покріпаченого люду.
Вчитель: А зараз ми переглянемо художні твори Т.Г.Шевченка.
Картини:
1. Т.Г.Шевченко з кобзою над Дніпром.
2. У 1842 році після створення поеми «Катерина» Тарас Шевченко написав картину маслом, виконавши її в стилі реалізму, за тим же сюжетом, вибравши сцену, що йде відразу після прощання головної героїні з її коханим - «москалем». По суті, «Катерина» 1842 року є авторською ілюстрацією до вірша, але також сповнена за деякими припущеннями різноманітних символів (Катерина, як образ України, російський солдат, як Російська Імперія, селянин, як свобода в далекому минулому).
3. Художник передав малюнок із Новопетровського укріплення до Петербурга дружині віце-президента Академії мистецтв графині Анастасії Толстій як подяку за клопотання про звільнення його із заслання.
4. Малюнок Шевченка відтворює своєрідну історичну пам'ятку Мангишлаку. В центрі — біла вапнякова конусоподібна гора, навколо якої розкинулось туркменське кладовище (художник також виконав малюнки деяких окремих його надгробків). Могутні, старі засохлі шовковиці ніби стоять на охороні цього вічного спокою.
У давнину тут проходив караванний шлях. Туркмени, які жили в цій долині, займалися городництвом і садівництвом.
5. На малюнку зображено нічний краєвид. Спокійні, майже штильові, води затоки омивають височенну скелю, що видається в море. Повний місяць пробився крізь хмари і висвітлює сріблясту доріжку до самого обрію. Відблиски місяця на легких хвилях художник передає продряпуванням шару темної фарби аж до білого паперу.
6. Улюбленими пейзажними мотивами Шевченка було зображення мальов-ничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих степових річок, ставків, урочищ.
7. Художник написав картину під час першої подорожі на Україну. В цьому реалістичному, далекому від академічних канонів полотні Шевченко відтворив родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини.
8. Сцена ворожіння відбувається на тлі романтичної обстановки. Молода дівчина в українському вбранні простягла руку циганці і, відвернувшись від неї, насторожено слухає слова ворожіння. На спині у ворожки напівголе дитинча, біля дівчини стоїть собака.
Вчитель: У 1861 році на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка - у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета. Поховали Т. Г. Шевченка в Україні над Дніпром, поблизу Канева. Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо пам'ять поета. Волею історії він ніби ототожнений з Україною, представляє нас, українців, народам світу. Він є нашою гордістю, честю і славою. І нам, потрібно знати його твори, його життя. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого життя - "Кобзар". Пам'ять про Т. Г. Шевченка живе у серцях людських. Його іменем названі вулиці, театри, школи. Пам'ятники Шевченку стоять у багатьох містах України, у далекій Канаді, Угорщині, США, Франції, Парагваї, Росії, Білорусії.
Вікторина
Вчитель: А зараз я пропоную доповнити ці рядки потрібними за змістом словами.
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до ... (води).
Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце ... (зустрічає).
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у ... (гаї).
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона ... (калина).
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина ... (годувать).
В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в ... (Україну).
Сцена:
Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так, синку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову»).
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно, і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся, мій хлопчику. ( Гладить його по голові)