КРУГЛИЙ СТІЛ „Батьки та діти: стилі виховання”

КРУГЛИЙ СТІЛ „Батьки та діти: стилі виховання”
Класний керівник (на фоні музики). Кожному з нас, дорослих, довелося відвідати чудову казкову країну з назвою Дитинство. І нехай не в усіх були дорогі іграшки й гарне вбрання, але найціннішим є те, що подарувало нам дитинство, – любов і турбота наших батьків. Хто не пам’ятає теплих маминих рук, ласкавого, всерозуміючого і всепрощаючого погляду, її доброго й чуйного серця. І от сьогодні, у зрілому віці, маючи певний життєвий досвід, власні помилки й невдачі, 
перемоги й поразки, ми повинні ростити й виховувати наших дітей. Це важко. Це відповідально. Головне – не нашкодити. Головне – виховати в маленькій людині Людину з великої літери. 
На радость потомство судьбой нам дано. 
Нам собственной жизни дороже оно.
Для сердца роднее прибежища нет, 
И связи теснее не ведает свет. 
Так говорив Фірдоусі. 

•                   Сьогодні ми говоритимемо про те, наскільки добре знаємо своїх дітей, як правильно вибрати той чи інший спосіб, стиль виховання, як ставитися до перемог дитини та її невдач, як допомогти їй самоствердитися в житті.
  (На дошці вивішується малюнок – велике червоне „Серце нашого класу”, на якому під іменами дітей прикріплені маленькі сердечка, куди учні заздалегідь вписали свою найкращу рису характеру.)
  Кл.кер. Шановні батьки! Я пропоную вам написати на аркуші паперу найкращі якості вашої дитини. Після цього ми порівняємо вашу точку зору з дитячою.
  * Виступи батьків (за бажанням).
  Кл.кер. Бачите, скільки позитивного закладено в наших дітях! Тож цінуймо ці якості й розвиваймо їх. Наступний етап нашої роботи – анкетування. Попро­шу вас заповнити роздані вам анкети „Батьки й діти” (див. додаток 2).
  (Робота батьків з анкетами. Самостійне підрахування балів.)
  Кл.кер. Якщо ви набрали: 
  0–20 балів, то ви (батьки) повинні приділяти своїм дітям якнайбільше уваги;
  21–35 балів: батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але цілком розв’язати їх не мають можливостей (або знань, або часу);
  35–50 балів: чудові відносини в родині дозволяють спільно розв’язувати ситуації, добре розуміти одне одного. Але не слід забувати про виховання самостійності й самодостатності в дитині.
  А тепер порівняйте результати ваших анкет з результатами дитячих. (Це анкетування проводилося заздалегідь із учнями (див. додаток 3)
  * Виступи батьків (за бажанням).
  Кл.кер. Наше наступне завдання таке: на столах кожної групи лежать матеріали про різні стилі виховання. Стилі не названо. Будь ласка, прочитайте матеріал і відберіть те, що, на ваш погляд, прийнятно для виховання дитини.
  (Батьки працюють із матеріалами, обговорюють, вибираючи прийнятні.) 
  Далі відбувається захист обраних тез про методи й стилі виховання.
  Кл.кер. Який же стиль виховання ви обрали? Визначитися нам допоможуть таблиці. (Розвішує таблиці „Стилі виховання: авторитарний, гіперопіка, хаотичний, демократичний” (див. додаток 1). Дає стислу характеристику кожному стилю.)
  * Батьки підбивають підсумки своїх міркувань. Перевага віддається демократичному стилю виховання.
  Кл.кер. дає психолого-педагогічні рекомендації батькам:
  • Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення й перемоги.
  • Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.
  • Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевнені, що вона сама зможе подолати більшість труднощів.
  • У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: „Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему”.
  • Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.
  • Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна від­чувати, що її дитячі проблеми вам цікаві.
  • Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.
  • Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажано­го результату, а лише робить її агресивною. Засу­джуйте не саму дитину, а її провину.
  • Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забу­вайте заохочувати її, якщо вона на це заслужила. Головне - оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі – новою іграшкою або солодощами.
  • Учіть дитину аналізувати свої помилки.
  • Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Пам'ятайте: дитина має право на самостійність,
  • Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагай­те їй розвивати свої здібності.
  • Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояс­нюйте причину й мету ваших вимог.
  • Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не гово­ріть, що вона багато запитує.
  Кл.кер. Виховна функція родини спрямована на формування й розвиток особистості дитини, її соці­алізацію. Соціально-економічне положення родини, освіта і культурний рівень батьків упливають на якість виховання. Проблеми сімейного виховання стають актуальними для будь-якого суспільства, тому що родина – одна з його складових, що постійно відчуває на собі всі зміни, які відбуваються в країні, а отже, відбиваються на розвитку суспільства. І я дозволю собі погодитися з думкою великого англійського філософа й педагога Джона Локка про те, що «від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу».
   

Додаток 1
Матеріал для таблиці „Стилі виховання”
Авторитарний стиль (виховання за типом „Попелюшка”)

• Усі рішення приймають батьки.
• Дитина в усьому повинна підкорятися волі бать­ків.
• Чітке виконання правил дисципліни й порядку. Мета батьків – виховання відповідальності, умін­ня додати труднощі.
• Вимагання від дитини в усіх сферах досягати успіху.
• Навмисне обмеження свободи.
Наслідки:
• Дитина всі частіше боїться розчаровувати батьків своїми невдачами й помилками; виникнення в дитини остраху невдачі;
• формування неадекватної самооцінки (заниженої або завищеної);
• зміна з віком характеру поводження: може виник­нути рабська покірність перед начальством, жор­стокість і агресія – щодо більш слабкого.
Гіперопіка
• Прагнення батьків усе вирішувати замість дитини. 
• Перебільшена увага до дитини. 
• Головне місце в родині – для дитини.
Наслідки:
• Дитина не привчається до самостійності й відпо­відальності;
• у дитини виникає реакція безініціативності; 
• постійне очікування невдач і поразок;
• підвищується рівень тривожності;
• урешті-решт у дитини може виникнути комплекс неповноцінності.
Хаотичний стиль (виховання в родині зі прогнозованими емоційними 
реакціями батьків)
• Відсутність єдиного підходу до виховання, чітких вимог до дитини.
• Постійні зміни в настрої батьків із приводу про­блем у дитини й впливу на неї.
Наслідки:
• Дитина втрачає відчуття стабільності й захисту з боку дорослих;
• підвищується рівень тривожності дитини, імпуль­сивність; 
• виникає неадекватна самооцінка, агресивність;
• дитина усе менше довіряє дорослим, порушує свої обіцянки;
• з віком розвивається нестабільність у міжособистісних відносинах.
Демократичний стиль (авторитетний, передбачає співробітництво 
батьків і дитини)
• Батьки розвивають у дитині особисту відповідальність і самостійність. 
• Дитина бере участь в обговоренні сімейних про­блем, прийнятті рішень.
• Батьки чуйно ставляться до запитів дитини, пова­жають її думку.
• Виховання чіткої дисципліни й правил поведінки дитини.
Наслідки:
• У школі дитина має гарний рівень адаптації, не соро­миться запитувати про те, що не зрозуміло, комфортно почувається в будь-якому соціумі.
 

Додаток 2
Анкета для батьків
1. Чи добре ви знаєте здібності вашої дитини?
• ні;
• намагаюся дізнатися;
• так, знаю.
2. Чи допомагаєте ви вашій дитині в розв'язанні її осо­бистих проблем?
• у дитини немає проблем;
• навряд чи;
• так.
3. Що ви можете сказати про темперамент вашої дитини?
• Нічого;
• схожий на мій;
• знаю й ураховую його особливості.
4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини?
• не маю на це часу;
• не завжди;
• вважаю, що це важливо.
5. Чи схвалюєте ви заняття музикою, малюванням, читанням художньої літератури?
• це пуста витрата часу;
• не знаю;
• схвалюю.
6. Якщо дитина вчинила погано, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?
• Цього не може бути; 
• не знаю;
• можливо.
7. Вертаючись із роботи в роздратованому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?
• так, часто;
• не замислювався над цим;
• намагаюся контролювати свої емоції.
8. Чи часто ви подорожуєте (ходите в похід, на екс­курсію) зі своєю дитиною?
• любите відпочивати на самоті;
• не доводилося;
• обов’язково, якщо є така можливість.
9. Якщо дитина прийшла додому з поганими оцінками, ви відразу починаєте гніватися?
• відразу;
• дивлячись за що;
• спочатку поговорю з дитиною.
10. Як ви вважаєте, дитина завжди прислухається до вашої думки?
• ні;
• іноді;
• думаю, моя думка дуже важлива для дитини.

Додаток З
Анкета для учнів
1. Чи знають батьки про ваші здібності та інтереси?
• ні, не знають;
• намагаються дізнатися;
• так, знають.
2. Чи допомагають вам батьки в розв’язанні особистих проблем?
• у мене немає проблем;
• ні, не допомагають, сам справляюся;
• так, допомагають.
3. Чи знають батьки особливості твого темпера­менту?
• ні;
• я схожий на батьків;
• знають.
4. Чи звертають батьки увагу на твій фізичний стан (поставу, зір тощо)?
• у них немає на це часу;
• не завжди;
• постійно.
5. Чи схвалюють батьки твої заняття музикою, малюванням, читанням художньої літератури?
• ні; 
• не знаю; 
• так.
6. Коли ти чиниш неправильно, погано, чи розуміють батьки, що вони неправильно тебе виховують?
• я так не чиню;
• не знаю;
• можливо.
7. Чи часто батьки, приходячи з роботи в поганому настрої, обрушують свій гнів на тебе?
• так;
• іноді;
• ніколи.
8. Чи часто батьки вирушають разом з тобою в подорож (у похід, на прогулянку в парк, у кінотеатр)?
• вони люблять відпочивати без мене;
• не доводилося;
• завжди.
9. Чи завжди батьки гніваються на тебе за погані оцінки?
• завжди;
• дивлячись за що;
• спочатку поговорять зі мною.
10. Чи часто ти прислухаєшся до думки своїх батьків?
• ні;
• іноді; 
• часто.
Додаток 4
 

1. Дитина, яка переносить менше образ, виросте людиною, яка краще усвідомлює свою гідність. (М. Г. Чернишевський)
 

2. Хто не може взяти ласкою, той не візьме й суворістю. (А. П. Чехов)
 

3. Діти святі й чисті. Навіть у розбійників і крокоди­лів вони перебувають в ангельському чині. Самі ми можемо лізти в яку завгодно яму, але їх має опови­вати атмосфера, пристойна їх чину. Не можна без­карно лихословити в їхній присутності. Не можна перетворювати їх на іграшку свого настрою: то ніжно цілувати, то скажено тупотіти на них ногами. (А. П. Чехов)
 

4. Якщо ви хочете навчити своїх дітей красти, змусь­те їх якнайдовше випрошувати все, що ви їм даєте. (Б. Шоу)

5. Поганий той вихователь, який не пам’ятає свого дитинства. (М. Ебнер-Ешенбах)

6. Секрет успішного виховання полягає в повазі до учня. (Р. Емерсон)

7. Важко дивитися на дітей, які виглядають старими. (Р. Емерсон)

8. Дитинству слід віддавати найбільшу повагу. (Ювенал)

9. Батьки найменше прощають своїм дітям ті пороки, які вони самі їм прищепили. (Ф. Шимер)

10. Батьки часто плутають поняття „виховання” й „осві­та” і думають, що вони дали дитині виховання, коли змусили її вивчати певну кількість предметів. Звідси настільки часте розчарування батьків у своїх дітях у подальшому. (А. Рубінштейн)

11. Народжуючи й годуючи дітей, батько виконує цим лише третину свого завдання. Він повинен дати роду людському – людей, суспільству – суспільних дія­чів, державі – громадян. Будь-яка людина, що може платити цей потрійний податок і не робить цього, винна, і, можливо, більш винна, якщо платить його наполовину. Хто не може виконати обов’язок батька, той не має права бути ним. (Ж.-Ж. Руссо)

12. Не вчивши дитину, можна виростити цілковито­го невігласа; але-якщо її не виховувати, то вона виховається власними засобами, і різниця полягатиме в тому, що вона може виховатися погано тоді, коли могла виховатися розумно і правильно. (М. Пирогов)