Квітка - семицвітка ( святкова зустріч класної родини/ звіт по виховній роботі).

Квітка – семицвітка                

(Звіт пройденої виховної роботи)        

  Мета заходу: – формування живо-компетентної, відповідальної, патріотично налаштованої особистості, здатної до саморозвитку, критичного мислення, життя у суспільстві та гармонійних стосунків з навколишнім світом на основі загальнолюдських та національних цінностей; розвиток талантів, сприяння самостійності, творчості, формування активної громадянської позиції.

Вихор чарівної музики заносить до залу дівчинку Женю.

Женя :      Запитань навкруг багато ,  як на них відповідати?

                Ти ж бо ,квітко, помагай і мандрівку починай !

                Що пелюстка, то стежинка, за стежинкою стежинка

                По пелюсточці зірву і мандрівку розпочну.

                Ці пелюстки залюбки поведуть мене в стежки,  і «як?», «чому?» і «де?»

                Кожен відповідь знайде.

Що ж, зараз подивлюся , що воно за чарівна квіточка.(З фетрового паперу виготовлена КВІТКА - СЕМИЦВІТКА

                   Лети, лети, пелюсток, через північ, південь, схід     жовта пелюстка

                      Ти , зроби чарівний хід, та торкнешся ти землі -

                      Дайно відповідь  мені.

Це ж перша  - науково-пізнавальна стежина, якою ми крокували у вересні місяці цього навчального року.

                О, що за дивовижний скарб – знання !

                Він  невичерпний, навпаки росте щодня!

                Він місця не займає не важкий,

                Бо не кладеться ані в скрині, ні в мішки.

                Хто скарб цей має й іншим віддає,

               При цьому сам біднішим не стає!

               Ви впевнились, найкращий скарб – знання?

              Тоді збираймо їх, збираємо щодня!

( Доповідь по проекту «Славне коріння мого роду» презентація кращих робіт)

Женя :    Багато мусим знати про все що є навкруг

               Тож слід книжки читати, бо книжка – вірний друг.

               Та щоб ніколи не було біди, повинні пам’ятати ми завжди

               Свій рід і корені свої вивчай, і роду-племені свого не забувай!

 

                         Лети, лети, пелюсток, через північ, південь, схід       зелена

                          Ти , зроби чарівний хід, та торкнешся ти землі -

                           Дайно відповідь  мені.

Женя :  Так, так – це спортивно – оздоровча стежина «Живчики»

Інсценізація «Дорожня абетка»

Баба-яга :    Добрий день, мої миленькі, добрий день,мої гарненькі!

                     Що, мене  ви не чекали? Може ще і не впізнали? (пауза мовчання )

                     Та не Яга, а Ягуся, і не баба, а бабуся.

                     Й лякатися мене не можна, бо сьогодні я хороша!

                     В мене є такий, як ви – онучок   Домовичок.

                     І до нього з свого лісу я у гості їду, в місто.

                    Але ось які діла:давно в місті не була….(шум міста)

                    Ой, які високі башти,мені стало трішки страшно!

                   Щось несеться, щось реве…онучку любий, де ти є?!

Домовинок:    Бабусю, я тут (звуки машин,бабуся і онук намагаються зустрітися)

Баба-Яга:       Що робити? Ой,гальмуйте!!!

Домовинок:     Ой, боюся! Ой, рятуйте!!!

(лунає свисток, світло в залі , з’являється міліціонер)

Міліціонер :      Хто тут  правила порушив ,

                        Хто біди тут наробив,

                       Хто машини в купу звів?

Баба Яга і Домовичок (разом)  :Ми!

Міліціонер:         То куди ж це ви дивились?

                         Як на дорозі опинились?

                        Довели себе до стресу.

                        Нащо лізли під колеса?

                        Он світлофор дає вам хід,

                       Там – пішохідний перехід.

    Баба Яга :    Я старенька , я кульгаю,

                     Правил зовсім і не знаю,

                      Тільки з лісу це іду .

                       От і втрапила в біду.

Домовичок :    Я маленький  Домовичок

                     Звідки це я можу знати?

                     Хто мені мав розказати?

Міліціонер:     Чекай з казковими біди,

                     Бо завжди лізуть не туди!

                  Із вами, бабцю, і онук,

                  Пройдемо зараз курс наук.  

Міліціонер :   Це – світлофор, він три великі ока має,

                    По черзі ними він моргає.

                   Якого кольору вони?

Баба і Домовичок  відповідають.    

Міліціонер :    Червоне – треба пам’ятати : іти не можна, слід чекати.

                     Як жовтий блима - не хвилюйся : уважним будь і приготуйся.

                     Зелений – вітер, сніг, чи злива – через дорогу йди сміливо!

Баба Яга:         Так, так  урок цей гарний був!

                       А ,ти, онучку, не забув?

Домовинок :    Ні,ні , бабуню, не забув.

Баба Яга :      Гарно ми повеселились, але дуже я стомилась.

                     Я узнала так багато , все це буду пам’ятати!

Домовинок :  Ми вдвох з бабусею науку засвоїли цю назавжди!         

                   Загостювались ми у вас, пора додому – вже нам час.

Міліціонер :  Азбуку вулиць, проспектів, доріг

                   Знати повинні дорослі й малі.

                   Друзями стануть водій й пішохід,

                  Коли знатимуть азбуку наших доріг .

Женя :      Запам’ятайте це дуже важливо, 

                 Життя берегти і жити щасливо!

Женя :           Лети, лети, пелюсток, через північ, південь, схід    синя пелюстка

                       Ти , зроби чарівний хід, та торкнешся ти землі -

                        Дайно відповідь  мені.

Я на господарчій стежині  «Барвінчата», яка вчила нас працювати і виховувала з на добрих господарів. Але найбільше нам запам’яталося….

                    Є не за горами крутими, і не за протоками стрімкими.

                   Не в далекій сторонні, а на рідній нам землі.

                   Живе красна  дівиця - Катерина – мастериця.

                   Вона справжня чарівниця, вся робота їй кориться.

                   Вміє шити, вишивати, малювати і співати.

                  Квіти любить доглядати, людям рада помагати,

                   А нас вмінням дивувати!

Виставка робіт місцевої майстрині.

Женя:

Без труда  плода немає –

Мудрість так нас  научає.

Щоб чогось собі навчитись,

Треба добре потрудитись!

Женя :  Лети, лети, пелюсток, через північ, південь, схід     фіолетова  пелюстка

             Ти , зроби чарівний хід, та торкнешся ти землі -

             Дайно відповідь  мені.

«Веселкарики» - культурно- масова стежинка нашої роботи.

Діти виходять на народну гру «Журавель» \

Інсценізація

 https://www.youtube.com/watch?v=fj5SUwITlg4( адреса посилання)

 

Женя :      Все навколо зеленіє, річка ллється і шумить.

                  Тихо – тихо вітер віє і з травою гомонить.

                  Як тут всидіти на місці – коли все бурлить, дзвенить

                  Тож активно треба жити!

Женя :  Лети, лети, пелюсток, через північ, південь, схід    жовтогаряча пелюстка

             Ти , зроби чарівний хід, та торкнешся ти землі -

            Дайно відповідь  мені.

А зараз я потрапила на народознавчу стежину , всі ми знаємо,що пісня – душа народної скарбниці.

Звучить українська народна пісня «Ой мій милий вареничків хоче»

( залучення до спільної роботи батьків: родина………..)

Женя :     

 Співати сходились юрбою, несли ж бо пісню із собою.

У низці звуків і пісень , міг промайнути цілий день.

Шановні наші гості, продовжуйте і ви життя української народної пісні,

Хай мелодія української душі лине через віки.

Женя :  Лети, лети, пелюсток, через північ, південь, схід    червона  пелюстка

             Ти , зроби чарівний хід, та торкнешся ти землі -

               Дайно відповідь  мені.

«Калинки» - моя улюблена стежинка!

                  Що таке музика?

             Дитина:  Може, це вітер ніжно шепоче зажуреним вітам?

                                  Може, це гомін веселий, весняний,

                                 Спів заметілі зимовими днями?

                                  Може це бджоли увечері влітку,            

                                  Тихо співають,  гойдаючи 

 Дитина:     

              Може, живе вона в серці людини,

               Де не змовкає ні на хвилину?

              Переплітаються в ній почуття –

              Музика – часточка мого життя!

Гра на фортепіано, сопілці, скрипці (виступ діток ,що відвідують музичну школу)

  Женя :   Царство музики величне,світ фольклору фантастичний.

               Любі друзі, пам’ятайте і в це царство поринайте!            

    

Женя :        Лети, лети, пелюсток, через північ, південь, схід    блакитна   пелюстка

                    Ти , зроби чарівний хід, та торкнешся ти землі -

                    Дайно відповідь  мені.

Ось і остання пелюсточка принесла мене на стежинку етичного виховання «Добродійчики».

Інсценізація твору «Три матусі»

Женя :   Якщо людина добре серце має,

             Вона іде у світ добро творить.

             В її очах любов і ласка сяє

             Така людина сонечком горить!

 

 

Дитина :    Земля нам усміхається квітками,

                Дарує всім тепло, любов, красу.

                А квіточки своїми пелюстками

                Дзвінку збирають вранішню росу.

Дитина:    Прозору й чисту, ніжну і тремтливу,

                Що всесвіт відбивається у ній .

                І стільки   цьому мудрості і дива, 

                Лиш придивись, прислухайся, постій.

 

Дитина :  Постій тихенько, прикипи душею

              До ніжних звуків, світлої краси.

              Ти нерозривний з рідною землею

              І диво це у серденьку неси – усе життя.

              Бо це твоя країна, Вітчизна мила – це твоя земля!

(Звучить пісня про Україну на власний вибір вчителя.)