Лінійка «Гірчить чорнобиль крізь роки»

«Гірчить чорнобиль крізь роки»

Лунає фонограмма траурного дзвону. Перегляд відео-фрагментів Чорнобильської катастрофи. Читці розказують вірші.

Читець 1:           

Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

Читець 2:            

То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свійвійна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Читець 3:            

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєючорною косою

Провів по розмаїттюбарв.

Читець 4:          

І попелом покрились села,

І згинуло усе живе,

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

Читець 5:  

Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка –

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра.

Запала тиша…

Звучить «Реквієм» Моцарта.

Ведуча: Весна… Найпрекрасніша пора року.

Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає.

П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні.

Ведучий: Весна… Чорнобиль…У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.

Ведуча:                

Красне сонце вдивляється з неба,

Як чорнобильська плаче земля.

Радіацію зборкати треба,

Бо вона, як той ворон, кружля.

Ведучий:             

Мертва зона не зна, що робити,

Де і в кого пораду знайти,

Як себе і людей захистити

Від такої страшної біди...

Читець 3:            

Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає…

Годинник життя безупинно іде,

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає…

Ведучий: Шановні присутні! Сьогодні ми зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди.

Ведуча: Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа.

37 років пройшло з тих пір, 37 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 37 років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.

Читець 1:            

Мій біль, мій жаль, моя біда,

Моя ти пам'ять вічна.

Земля покинута й не та,

Отруєна й незвична.

Читець 5:            

Зелений край, колишній рай,

Краси шматки роздерті,

Отруйний дощ на чорний гай,

Тепер - це зона смерті!

Ведучий: У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям.

Ведуча: Всі ті, хто першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

Читець 2:            

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

Читець 4:            

Не залишили свої пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

Ведучий: Схилимо голови перед героями і жертвами Чорнобильської катастрофи. Низький уклін! Вічна Вам пам'ять!

Ведуча: Хвилина мовчання. Звучить метроном

Пісня про чорнобиль.

Ведучий: Проходять роки, та біль Чорнобильської катастрофи ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.