Лінійка пам`яті визволення станції Користівка

ПОГОДЖУЮ                                                            

Заступник директора                                                   

з виховної роботи                                                        

_______ Т.Московчук                                                   

«03» грудня 2020 року                                           

 

 

 

 

 

Лінійка – пам`яті

 визволення с Користівка

 від німецько-фашистських загарбників

«Тих днів у пам`яті не стерти і сьогодні»

 

 

 

 

 

 

      

 

                                                                                                   Розробила

                                                                                                   педагог-організатор

                                                                                                   Мудра А.С.

 

 

 

смт. Приютівка – 2020

Місце проведення: біля Обеліска Слави.

Час проведення: 09.00 год -  09.00 год 20 хв.

Дата проведення: 03 грудня 2020 р.

Мета: ознайомити учнів з трагічними сторінками визволення с Користівка від німецько-фашистських загарбників; показати, наскільки важливо сьогодні пам’ятати уроки історії та подвиги наших дідів і прадідів; виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі, які відстояли її незалежність і волю; спонукати учнів сприймати уроки минулого серцем, щоб пам’ятати вічно, якою ціною здобуто перемогу у визволенні с Користівка.

Присутні: педагогічний колектив, учні закладу.

Запрошені на свято гості: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Педагог-організатор. Доброго дня всім присутнім. Усі ми зібралися сьогодні на  лінійку пам’яті визволення с Користівка від німецько-фашистських загарбників.

                                          У кожнім місті, кожнім парку

                              Сліди історії стоять.

                              З граніту зроблені солдати,

                              Нам про минуле хочуть розказати.

І кожен з них розповідає

Про ті події, ті роки,

Коли фашисти роздирали

Країну нашу на шматки.

Урочиста лінійка «Тих днів у пам’яті не стерти і сьогодні» з нагоди 77-ї річниці визволення с Користівка від німецько-фашистських загарбників, оголошується відкритою.

(Звучить Державний Гімн України).

Педагог-організатор. 77 років. Швидко, мов струмки води, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє пам’ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас у залах музеїв, із сторінок книг, її мужню та величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

                                       Матері, послухайте, і отці послухайте,

                                       І, сини, послухайте, як гучить вогонь.

                                       Хлопці в землю падали, а вогню не зрадили,

                                       І пробилось полум’я в хлопців із долонь.

І над ранами та й над болями,

І над кленами та й тополями,

І над горами та й над долами

Вічне полум’я, вічне полум’я.

Матері, схилітеся, і отці, схилітеся,

І, сини, схилітеся, лиш не треба сліз.

Хлопці в землю падали, але дня не зрадили,

І до сонця тягнеться кожен обеліск.

Та із ранками й надвечір’ями,

Та із ріками та міжгір’ями,

Та із хмарами та сузір’ями

Вічне полум’я нам довірено.

Матері, ненавидьте, і отці, ненавидьте,

І, сини, ненавидьте, – кат не йде в запас.

Хлопці в землю падали, але дня не зрадили,

Той вогонь – по ворогу, той вогонь – за нас.

І над травами та й над росами,

І над юними та й дорослими,

І над тишею та й над простором

Вічне полум’я, вічним пострілом.

(Звучить мелодія пісні «Никто не забыт» С.Пьєхи. Виходять до мікрофону учні-читці).

Учень 1.Усе  було, були німі кургани,

                Війна  ішла не на життя – на смерть,

                Гриміли залпи і ятрились рани,

                І світ ішов, здавалось, шкереберть.

Учень 2. І вся Вкраїна ніби очманіла.

                Людина в землю заривалася, як кріт,

                А над землею бомби стугоніли,

                І падали тіла на рваний дріт.

Учень 3.  Це все було…

                 О, не забудьте, люди!

                 Своїх дідів і прадідів своїх,

                

                 Що руйнувався світ захланно і облудно.

                 І нищив все фашист на цій землі.

Учень 4. О, не забудьте тих,

                Хто рвався крізь багнети.

                В степах поклали голови свої.

               Щоб більше нашу рідну Україну

               Не шарпали розбійницькі бої.

Педагог-організатор. У Користівському ліцеї працювали  Рижов В.М., Гладкий А.Т., Маренко В.І. та навчались Прокопенко О.З., Кашпуровський Г.Т., Бондаренко П.Ф., Рябченко В., які загинули в боротьбі за свободу від німецько-фашистських загарбників.

Педагог-організатор. Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

                             Чому і як живе у нас незнаний бій?

                             Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

                             І день той в пам’яті тримаємо своїй.

Пам’ять... Вона кличе, хвилює, стукає у наші серця. Вона доносить до нас, нащадків, імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс у жертву найдорожче – життя. Сотні солдатів, офіцерів, партизанів і підпільників, сотні людських життів, розтерзаних війною, прийняла в себе українська земля. Вони були представниками різних національностей, але навічно стали синами України. Ми в неоплатному боргу перед тими, хто не дожив до світлого переможного дня, чиї імена, навічно викарбувані на пам’ятниках і обелісках, увійшли в пісні, спогади і легенди. Вклонімося їм низько і пам’ятаймо!

Звідусіль тихо люди ідуть

З оберемками зір до граніту.

Треба вміти мовчати нам тут,

Щоб майбутнє могло говорити.

Перервався пташиний політ,

Колискову притримала мати ...

Зупинилося серце на мить –

Зараз треба мовчати, мовчати!

Оголошується хвилина мовчання (звук метроному у записі).

Педагог-організатор. Скільки б не прошло десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

Педагог-організатор. Цього осіннього дня по всій Україні вкриваються квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. І це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих в бою не забуто.              

Педагог-організатор.  Десь там, в історії, гули фронти,

                                        Клекотала пеклом знавісніла битва...

                                        Солдаток плач, й скорбота сироти,

                                        І матерів свята молитва.

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову.

Десь там під Золотим чи Лозовою

Й навіки падали в траву...

                                       Десь там, в історії...

                                       Та кров холоне й нині,

                                       В зажурі вічній наші матері...

                                       Я хочу щастя милій Україні,

                                       Я хочу миру на моїй землі!

(Звучить пісня «Над землею тумани»)

Педагог-організатор. Дорогу ціну заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні. Не щезне з пам’яті людської, не піде у забуття великий подвиг нашого народу – перемога над німецько-фашистськими загарбниками. «Та що є смерть, якщо це за народ?!! І що життя, якщо без України?!!»

Учень1. Катами мучена, розп’ята,

               Ти не скорилась ворогам.

               Ти знала: прийде час розплати,

               Впаде на голови катам.

Ти знала: мучитись недовго,

Що заясніє небозвід,

Що зійде сонце, зійде сонце,

І все дивилася на схід,

                У далину, де дні і ночі

                Від вибухів здіймався дим,

                Дивились виплакані очі

                На Україну – рідний дім.

Учень 2. Боже наш, спаси і збережи

               Державу нашу – Україну,

               Від всіх напастей відверни,

               Не доведи нас до загину.

Учень 3. Прийми благання наші і прийми подяку

                За милосердя, за твоє терпіння,

                За всі гріхи і за провину всяку,

                Почуй, Спасителю, наші моління.

Учень 4. Дай працю чесну для життя земного.

                Пошли нам дощ у спеку, в холод дай тепла,

                Щоб все цвіло у кожного двора,

                Щоб на столі був хліб, було й до хліба,

                Дай миру нам, дай злагоди й добра.

Педагог-організатор. Пам’ятайте, учні, ви – майбутнє України. Своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх пращурів, любіть рідну землю, бережіть волю та незалежність України, поважайте свій народ і свою мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.

 Ми – єдина країна! Попри всі негаразди, ми прагнемо одного – спокою, миру та чистого блакитного неба над головою.

(Звучить пісня Н.Бучинської «Свята Перемога»).