Лист до Москви (жартівливий вірш-інсценізація для дівчат до Дня українського козацтва)
Україна, край співочий
Знову в небезпеці:
Бо московське враже військо
Вкотре до нас рветься.
Мріє у ярмо вдягнути
Рідну нашу неньку,
Щоб занапастить навіки
В кабалі рідненьку.
Але ми, дівчата вправні,
Руки в боки взяли,
І, як козаки султану,
В Москву написали.
Тож читайте, пане Путін,
Чисту правдоньку від нас,
Може, хоч тепер проснеться
Совість заспана у вас!
Ми вам радимо: панове,
У Московськім царстві
Ви порядок наведіть,
В себе в государстві.
Нас не треба рятувати,
Ми врятуємось самі.
Розбудуємо державу,
ну а ви живіть в пітьмі.
Українці прагнуть миру,
Це для нас – понад усе.
Проте війни й лихоліття
Знову «Руський мир» несе.
Але відсіч можуть дати
Вам нащадки козаків,
Бо козацька слава лине
Ген із глибини віків.
Тож скоріше забирайте
Від нас своє військо!
Крапку ставимо на цьому
Ми, жінки таврійські.
А в постскриптумі напишем:
«Слава Україні!»
Синьоокій, барвінковій
І мужній країні!