Літературні диктанти за творчістю Миколи Гоголя. Повість «Тарас Бульба»
Літературний диктант «Так чи ні» за темою «Життєвий і творчий шлях Миколи Гоголя»
-
Микола Гоголь народився 1 квітня 1809 р в с.Василівці на Полтавщині (Так)
-
Микола Гоголь походив з дворянського роду Гоголів – Яновських (Так)
-
Початкову освіту Микола Гоголь здобув удома, а потім здобував освіту в Київському повітовому училищі та у Полтавській гімназії вищих наук (Ні. В Полтавському повітовому училищі та у Ніжинській гімназії вищих наук)
-
Під час навчання юний Гоголь починає вести записну книжку під назвою «Книга всякої всячини або Підручна енциклопедія» (Так)
-
В ніжинський період Микола Гоголь пише повість на українську історичну тему «Гетьман» (Так)
-
У 1828 р Гоголь переїздить до Києва (Ні. До Санкт – Петербурга)
-
1831 року Микола Гоголь полишає службу і влаштовується державним службовцем (Ні. Вчителем історії в школі для молодих дворянок)
-
У своєму двотомнику «Вечори на хуторі біля Диканьки» письменник описав Україну, описав традиції, народ, ідеалізував українське життя (Так)
-
У 1834 р М.Гоголь посів місце професора Ніжинського університету (Ні. Петербурзького університету)
-
Протягом 1830 – 1842 рр. Микола Гоголь повертається до української тематики, створює другу редакцію повісті «Тарас Бульба» (Так)
-
Микола Гоголь змушений полишити службу і професійно присвятити себе вчителюванню (Ні. Присвятити себе літературі)
-
Друзі та російська критика радять Миколі Гоголю покинути українську тематику (Так)
-
Письменник починає писати твори, присвячені російському життю, створює комедію «Ревізор» та поему «Мертві душі» (Так)
-
Останні роки життя письменника сповнені подорожей (Ні. Драматичних пошуків себе та істини)
-
У 1847 р Микола Гоголь після тривалого перебування за кордоном, повертається в Україну (Ні. В Росію)
-
Незадовго до смерті Микола Гоголь спалює другий том поеми «Мертві душі» (Так)
-
Помет письменник 4 березня 1852 року (Так)
Літературний диктант «Впізнай героя» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба»
-
"… був одним із давніх полковників, ніби тільки й з'явився на світ задля військової справи" (Тарас Бульба)
-
« … вона була гідна жалю, як і кожна жінка тієї відважної доби. Вона мить тільки жила коханням, тільки в перший пал любощів, у перший пал молодощів, і вже суворий спокусник кидав її заради шаблі, заради товаришів, заради бенкетування» (Дружина Тараса Бульби, мати Остапа і Андрія)
-
« … почав з того свій шлях, що першого ж таки року втік. Його завернули, висікли тяжко і посадили за книжку» (Остап, під час навчання)
-
« … мав чуття трохи живіші і якось більш розвинені. Учився він охоче і без напруження, з яким звичайно береться до науки важка й сильна вдача. Він був вигадливіший …» (Андрій)
-
« Змовившись з тим та іншим, влаштував він усім гульню, і козаки напідпитку, скількись чоловік, рушили просто на майдан, де стояли прив’язані до стовпа литаври, у які звичайно били збір на раду» (про Тараса Бульбу, коли він хотів переобрати кошового, бо той відмовився іти війною на Туреччину і Татарву)
-
« … , здавалося, на віку судився бойовий шлях і нелегка наука вести військові справи. … Міць почувалася в його тілі, і рицарські його якості набули широкої сили якостей лева» (про Остапа в бою)
-
« … Та вона була не тутешня уродженка: все обличчя її було смагляве, змарніле від недуги; широкі вилиці дуже виступали над опалими під ними щоками; вузькі очі підіймалися дугастим розрізом догори …» (служниця панночки)
-
« … Нарешті здригнувся і весь пройнявся переляком: йому раптом спало на думку, що вона помирає з голоду. Він кинувся до воза і схопив кілька великих чорних хлібин собі під пахву; але подумав одразу: чи не буде ця їжа, годяща для дужого, невибагливого запорожця, грубою і негожою для її ніжної статі…» (Андрій, після розмови з служницею панночки)
-
« … це була не вона;… нічого не було в ній схожого на ту; але вдвічі прекраснішою й чарівнішою вона була тепер, ніж перше: тоді було в ній щось недокінчене,недовершене; тепер це був твір, якому художник дав останній удар пензля…» (панночка, під час зустрічі з Андрієм)
-
« Він і мертвий був прекрасний: мужнє обличчя його, недавно повне сили й непереможного для жінок чару, все ще виявляло чудову красу; чорні брови, як жалобний оксамит, відтіняли його зблідлі риси» ( мертвий Андрій)
-
«Він уже опинився тут орендарем і корчмарем; прибрав поволі всіх навколишніх панів і шляхтичів до своїх рук …» (жид Янкель)
-
« А вже вогонь здіймався над багаттям, захоплював його ноги і розіслався полум’ям по дереву …» (Тарас Бульба, коли його прив’язали до сухого дерева)