Літературний альманах "Забутий незабутній рай надземний. Крим Лесі Українки"

ЛІТЕРАТУРНИЙ АЛЬМАНАХ

«Забутий незабутній рай надземний. Крим Лесі Українки»

Захід присвячений 5 років окупації Криму

Мета та задачі заходу:

- розширити знання учнів про фрагменти з історії України: тимчасової окупації

  Криму і Севастополя Росією, незаконна анексія Автономної Республіки Крим;

- глибше познайомитися з життям і творчістю   письменниці, розкрити тематику і художні особливості збірки поезій Лесі Українки «Кримські спогади» та «Кримські відгуки», зацікавити та спонукати до читання поезій Лесі Українки;

- розвивати навички образного мислення, сприйняття інформації на слух та засвоєння її, вміти виділяти головне та деталі, коментувати й оцінювати їх;

- сприяти всебічній участі молодих людей в процесах забезпечення миру в умовах конфлікту та постконфліктної ситуації;

- виховувати повагу до культурної та історичної спадщини Кримського півострова;

- виховувати на прикладі життя поетеси силу волі, цілеспрямованість, активну громадянську позицію, патріотизм.

Очікувані результати:

• розширення знань про тимчасову окупацію Криму і Севастополя;
• розкриття тематики збірок поезії Лесі Українки «Кримські спогади» і «Кримські відгуки», зацікавлення та спонукання до читання збірок великої  української поетеси;
• сприяння участі молодих людей в процесах забезпечення миру;
• усвідомлення цінності людського життя в умовах конфлікту; почуття гордості за свою державу, активна громадянська позиція, патріотизм; повага до культурної та історичної спадщини Кримського півострова.

Наочне оформлення: портрет Л.Українки, прикрашений вишитим рушником, підсвічник; карта України; прапор України.

Музичне оформлення: фонозапис сумної мелодії М.Скорика.

Час проведення: 26 лютого 2019 року, 12.00 год

Віковий склад учасників: 9 – 11 класи

Епіграф заходу:

«Є люди, як свічки, -

Згорають, відходять у небуття.

Є люди. Як зірки, -

Горять і світять все життя»

                                                                                                           Степан Павленко

ПЕРЕБІГ  ЗАХОДУ

Ведучий 1: Доброго дня, шановні українці!

Ведуча 1: Ми раді вітати вас. Сьогодні у нас незвичайний захід. Ми зібралися тут, щоб краще пізнати нашу Батьківщину та долю великої української поетеси, письменниці, перекладачки Лесі Українки.

Ведучий 1: Крим – унікальна земля, храм природи, до якого вже кілька століть прибувають пілігримами талановиті митці різних національностей. Тут жили і працювали Адам Міцкевич, О.Пушкін, С.Руданський, А.Метлинський, А.Чехов, Л.Толстой, М.Коцюбинський та багато інших. Крим – невід’ємна частина життя і творчості геніальної дочки українського народу Лесі Українки.

Ведуча 1:  Тема сьогоднішнього літературного альманаху «Забутий незабутній рай надземний. Крим Лесі Українки». Недаремно вона далекого 1891-го року порівнювала Крим з розбитим човном. Вона журилась, що люди тут живуть у країні, де править неволя. Поетеса мріяла, щоб «розбуджене море народного гніву очистило від поневолювачів нещасну країну».

 Минуло 125 років і знову «братство народів» було зруйновано. Україна та Росія стали ворожими країнами, між якими розпочалася тривала неоголошена війна.

 Тихо звучить фонозапис сумної мелодії М.Скорика. Ведуча запалює свічку. 

 Виходить учениця в українському костюмі, читає вірш Л.Українки «Негода».

  «Негода»

Як розбитий човен безталанний

Серед жовтих пісків погибає,

Так чудовий сей край богоданний

У неволі в чужих пропадає.

Наче кінь степовий, вільний, дикий,

Що в пісках у пустині вмирає:

Захопив його вихор великий,

Кінь упав і в знесиллі конає.

В ньому серце живеє ще б’ється,

В ньому кров не застигла живая,

А над ним вже кружляє та в’ється

Птаства хижого чорная зграя;

Рвуть, хапають, їдять та шматують

При пажернім та лютім ячанні,

І кривавеє тіло батують,

Що тремтить при останнім сконанні.

Сильне море! зберися на силі!

Ти потужне, нема тобі впину, –

Розжени свої буйнії хвилі,

Затопи сю нещасну країну!

[Евпатория, 1891]

Ведучий 1: 25 лютого – день народження Лесі Українки. Майже три роки з відведених їй долею 42 років життя Леся Українка провела у Криму. Вона присвятила цьому чарівному краю цикли віршів «Кримські спогади» і «Кримські відгуки».

Вперше Леся Українка приїхала до Криму влітку 1890 року – разом із матір’ю, письменницею Оленою Пчілкою (додатки: мал. 1). Привела її сюди важка хвороба. До цього часу в пресі з’явилися перші вірші Лесі…

Ведуча 1:  У Саках дівчина місяць лікувалася знаменитими грязями, живучи на приватній квартирі. Потім була Євпаторія, де Леся написала свій перший «кримський» вірш «Тиша морська». Він починається так:

В час гарячий полудневий

Виглядаю у віконце:

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце.

Певне, се країна світла

Та злотистої блакиті,

Певне, тут не чули зроду,

Що бува негода в світі!

Морська подорож з Євпаторії до Севастополя надихнула поетесу на такі рядки:

Час, моя пісне, у світ погуляти,

Розправити крильця, пошарпані горем,

Час, моя пісне, по волі буяти,

Послухать, як вітер заграв понад морем.

Плинь, моя пісне, як хвиля хибкая, –

Вона не питає, куди вона плине;

Линь, моя пісне, як чайка прудкая, –

Вона не боїться, що в морі загине.

Ведучий 1: Далі її шлях лежав до колишньої столиці Кримського ханства Бахчисарая (додатки: мал. 2). Леся Українка присвятила йому три сонети, які увійшли до циклу «Кримські спогади»: «Бахчисарай», «Бахчисарайський дворець» і «Бахчисарайська гробниця».

Ведуча 1:  Лесю зачарував таємничий світ Сходу. «Мов зачарований стоїть Бахчисарай» у вірші «Бахчисарайська гробниця» і в однойменному вірші Українки. З неба ллється місячне золотаве світло, заворожений край занурений у сон…

Вона порівнює східне місто Бахчисарай з біблійним райським садом: Скрізь мінарети й дерева сріблисті,

 Мов стережуть сей тихий сонний рай;

 У темряві та в винограднім листі

Таємно плеще тихий водограй.

  Цей умиротворений пейзаж вінчає така картина:

І верховіттям тонкії тополі

Кивають стиха, шепотять поволі,

Про давні часи згадують вони…

Ведучий 1: В образі Бахчисарайського палацу поетеса описує більше, ніж будівлю – з властивою поетам чутливістю вона дає зрозуміти читачеві трагедію цілого народу. Ось як звучить вірш Лесі Українки «Бахчисарайський дворець»:

Декламатор:  Хоч не зруйнована – руїна ся будова,

З усіх кутків тут пустка вигляда.

Здається, тільки що промчалась тут біда,

Мов хуртовина грізная, раптова.

Тут водограїв ледве чутна мова, –

Журливо, тихо гомонить вода, –

Немов сльозами, краплями спада;

Себе оплакує оселя ся чудова.

Стоять з гарему звалища сумні,

Садок і башта; тут в колишні дні

Вродливі бранки вроду марнували.

Колись тут сила і неволя панувала,

Та сила зникла, все лежить в руїні, –

Неволя й досі править в сій країні!

Ведуча 1:  І знову, через стільки років, відбуваються події, які описувала в своїх віршах поетеса.  П’ять років тому розпочалася анексія півострова Крим Російською Федерацією. Без бою Україна втратила частину своєї території. Причому, чимало експертів зазначають, що рішучими діями окупації Криму можна було уникнути.

У той час, коли на Майдані снайпери вбивали мирних українських громадян, Російська Федерація почала окупацію Криму. Знехтувавши всіма міжнародними нормами, порушивши власні обов’язки, російські війська підступно розпочали анексію української землі.

Захопивши владу, окупанти посилили репресії, намагаючись придушити спротив патріотів. Але це їм не вдалося. Спротив тільки зростав.

 Ведучий 2:   Після анексії Криму російські правоохоронці почали переслідувати кримськотатарських активістів, які 26 лютого 2014 року брали участь у мітингу. За даними російського слідства, того дня внаслідок тисняви та сутичок загинули двоє мітингувальників, 79 осіб дістали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.    На сьогодні окупаційна влада не припиняє здійснювати репресії проти проукраїнських та кримськотатарських активістів.

Події листопада 2013 р. – лютого 2014 р. в Україні названі «Революцією гідності»  й саме вони зруйнували російські плани. Москва не визнала нове українське керівництво, оголосила революцію «збройним захопленням влади», «державним переворотом» і вдалася до силового засобу, щоб втримати Україну в сфері свого впливу. З кінця лютого 2014 р. відбувається російська військова агресія проти України, яка розпочалася анексією Криму й продовжується до сьогодні на Сході нашої країни.

Декламатор:                        КРИМ - ЦЕ УКРАЇНА !

Так хочеться усе згадати

за ароматним чаєм з м’яти.

У нашій вільній Україні як Крим

Безхатько на чужині.

                                               Чи сонце ніжне і грайливе,

Чи море голубе щасливе,

Чи вітер хвилями гойдає,

Чи чайка в небі ще літає?

О, Криме рідний, в серці смуток

Лиш спогадів приємний жмуток

За чарами красот місцевих,

Де надихавсь поет Міцкевич.

Свобода пахне вільним степом

З морським прибоєм, мов сонетом.

Як щирим бути із собою

Ще й виноградною лозою.

Твоєю пишною красою,

Горами й моря синявою

Зачарувались скіфи й греки

В Неаполі та Херсонесі.

О, Криме рідний, незабутий,

В чужих кайданах нині скутий,

Вдихни надію у вітрила,

Що буде вільна Україна!

Ти повертайся, як перлина,

Гуашшю писана картина.

Нехай поки що в тихім сні

Як юні спогади мої.

Вертай додому вільний птах,

Що зимував в чужих краях.

Зірви із клітки всі замки,

Ми нагодуємо з руки.

О, Криме рідний, брате, друг,

Немає мам на світі двух.

Вкраїна – вільна, то земля

Навіки, сину, я твоя!!!

Ведуча 2:  Під час протистояння, що почалося 23 лютого в м. Севастополі та продовжилося 26–27 лютого у м. Сімферополі, відбувалися сутички між проросійськи налаштованими активістами, з одного боку, й проукраїнськими силами та кримськотатарською громадою – з іншого. Ці події супроводжувалися захопленням і блокуванням «невідомими» у військовій уніформі російських збройних сил без розпізнавальних знаків адміністративних будівель та аеропортів у Сімферополі та Севастополі, установ зв’язку, засобів масової інформації. Українська влада одразу заявила про військове вторгнення сил РФ та їхню причетність до захоплення органів управління. У свою чергу, російська влада, на той час, заперечувала свою участь в інтервенції (пізніше В. В. Путін, зокрема, у фільмі «Крым: возращение на Родину» – зізнався, що віддав наказ про анексію особисто).

Ведучий 2:   На хвилі показового громадського піднесення було здійснено зміну виконавчих органів влади Севастополя й АРК. Надалі Верховна Рада АРК у режимі відсутності гласності та публічності ухвалила Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму», який відбувся 16 березня 2014 р. Призначення референдуму відбулося всупереч українському законодавству, яке для питань щодо зміни кордонів України вимагає проведення всеукраїнського референдуму.

За дуже короткий проміжок часу було окуповано півострів, блоковані українські військові частини та флот, транспортна інфраструктура, проведено псевдо-референдум та ухвалене рішення про його входження до складу Російської Федерації. Отже – здійснена масштабна, швидка й добре заздалегідь спланована військово-політична спецоперація.

Ведуча 2:  Світове співтовариство не визнало російську анексію Криму та запровадило низку санкцій проти російських і кримських властей. Водночас, був створений небезпечний прецедент, який у майбутньому може бути використаний проти самої Росії. Адже майже всі суб’єкти міжнародного права зацікавлені в підтриманні стабільності світового порядку й непорушності його засад.

Кримські події кардинально змінили ситуацію в українсько-російських відносинах. Вся попередня система «стратегічного партнерства»,  правова база угод і домовленостей про дружбу,  добросусідство та партнерство, концептуальні засади «братства народів» – це все було зруйновано. Україна та Росія стали ворожими країнами, між якими розпочалася тривала неоголошена війна.

Ведучий 2:   Анексія АР Крим і м. Севастополь та війна на Донбасі суттєво змінили життя усіх громадян України незалежно від місця їх проживання. Найуразливішими під час будь-яких докорінних змін у суспільстві, а особливо, якщо вони пов’язані з військовими чи протовійськовими (як у Криму) протистояннями, є найменш захищені категорії населення. І, в першу чергу – діти.

Ведуча 2:  Продовжуємо подорож Лесиними стежками по Криму.

Найбільше адрес, пов'язаних з ім'ям Лесі Українки - у Ялті, яку вона відвідувала неодноразово і затримувалася тут надовго. Наприкінці червня 1897 року вона оселилася на дачі в урочищі Чукурлар (нині Приморський парк), а потім переїхала на Катерининську вулицю, де сьогодні знаходиться музей Лесі Українки. Ялтинський музей – один з чотирьох українських музеїв, присвячених поетесі. Він розташований на другому поверсі будинку,  де Леся Українка проживала у 1897 році. Ідея створення музею виникла у ялтинців ще у 70-х роках, але втілити її в життя вдалося тільки у 1991 році – до 120-річчя з дня народження письменниці.

Ведучий 2:   Після анексії Криму будинок-музей української поетеси (додатки: мал. 3). був закритий з причин, нібито, аварійності будівлі. Місцева «влада» стверджує, що музей неодмінно буде відремонтований і знову запрацює. У Міністерстві культури України вважають, що ремонт будівлі – лише привід для закриття музею. Думку про те, що Росія не зацікавлена в пропаганді творчості української письменниці висловила і засновник музею, яка викладає нині в Острозькій академії, професор Світлана Кочерга. На її думку, навіть якщо ремонт будівлі буде завершено, статус і концепція музею навряд чи залишаться колишніми.

До подій березня 2014 року музей Лесі Українки, який, до речі, зовні не виглядав таким, що руйнується, позиціонував себе як "провідник у світ української культури для кримчан і туристів" і був одним з центрів зміцнення національної ідентичності українців у Криму.

Про те, що ялтинський музей поетеси не вписується в нові реалії Криму, свідчить те, що сьогодні сквер біля пам'ятника Лесі Українці і самого музею перетворився на місце для вигулу собак, сам пам'ятник виглядає занедбаним, а експозицію музею скоротили до однієї кімнати на другому поверсі.

Ведуча 2:  «Кримські спогади» Лесі Українки актуальні і донині. Так писала поетеса, мандруючи південним краєм, у циклі поезії «Кримські спогади», в яких, хай               і невиразно, лунав визвольний мотив:

«О, люде мій бідний, моя ти родино,

Брати мої вбогі, закуті в кайдани!

Палають страшні, незагойнії рани

На лоні у тебе, моя Україно!»

Тоді йшлося про визволення нашої землі від невільницької

ганьби царської Росії. Сьогодні зовсім інші часи, Україна стала суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. І все ж частина нашої землі (Крим – анексований тою ж (хоч і модифікованою) проімперською Росією, а частина Донецької та Луганської областей – перебувають поза дією української влади. Тут владарюють незаконні збройні формування на чолі із російськими військовими та відповідною зброєю із тої ж таки Росії. Безневинно щодня гинуть або зазнають поранень українські військові, мешканці так званої АТОвської зони. Тому й знову «палають страшні незагойнії рани /  На лоні у тебе, моя Україно!» (а на календарі 2019-й !!!).

Ведучий 2:

          Леся так жила і так творила: заради людей, в ім’я їхнього щастя. Леся Українка, мов легендарний Прометей, ось уже 148 років  як запалила вогонь свого життєдайного Слова і понесла його людям, так само, як нескорений титан, віддала його тим, хто страждав;  приймала жорстоку покуту і так само не корилася немилосердній долі. Леся Українка, як особистість може бути взірцем для сучасної молоді, справдилась її мрія про незалежну вільну Україну.

Підсумки заходу

Вчитель: Бути світлим  променем для інших, самому випромінювати світло - ось найвище щастя для Лесі Українки, бо в ньому стільки ніжності та світла, світло, що потужно пробилося до нас із минулого.

        Виходить учениця в образі Лесі Українки і читає:

       Горить моє серце,

       Чуєте, люди!

       Його запалила іскра палкої любові до вас.

       Пісням і плачам, добру навчили і злу,

       Радощам і стражданням.

       Спасибі вам, люди.

       Я не гніваюсь за свої муки,

       Не нарікаю на долю.

       Вони дали мені сил Прометеєвих,

       Терпіння народного,

       Я ними житиму!

       Я в серці маю те, що не вмирає!

                                                           Леся Українка

Слова всесвітньо відомої української поетеси Лесі Українки про Крим є як ніколи актуальними сьогодні, коли півострів окупований Росією. Завжди вражало, наскільки віхові українські постаті залишаються актуальними. На думку спадає  один, на мій погляд, з найсильніших її творів "Негода"  зі збірки

"Кримські відгуки", в якому вона пише: " чудовий цей край богоданний у неволі в чужих пропадає".

Творчість Лесі Українки багата й різноманітна . ЇЇ поезія свідчить про велику любов до рідної  землі, вболівання за долю свого народу. Леся все своє життя сповідувала високу національну ідею.

Дякуємо всім за увагу, за те що відвідали наш літературний салон, були присутніми на нашому святі, присвяченому  великій постаті у літературі – Лесі Українці.