Літературний салон, присвячений 160-річчю від Дня народження І.Франка Відомий і невідомий Іван Франко: таємниця Духу Митця і його доби

                                Тернопільська Українська гімназія ім.І.Франка

 

 

 

 

Літературний салон,

присвячений 160-річчю від Дня народження І.Франка

 

Відомий і невідомий Іван Франко: таємниця Духу Митця і його доби

  Підготували вчителі

української мови та літератури

 Тернопільської

 Української гімназії ім.І.Франка

Л.І. Гарматюк та М.А.Нова

 

 

 

Тернопіль - 2016

(Сценарій  заходу на відзначення 160-річчя від дня народження письменника)

Над сценою, в обрамленні вишиваного рушника, портрет геніального сина України, поета, прозаїка, драматурга, перекладача, публіциста, фольклориста, етнографа, мовознавця Івана Яковича Франка.

Під портретом дати – 1856-2006 і напис: До моря сліз, під тиском пересудів
Пролитих, і моя вплила краплина;
До храму людських змагань, праць і трудів,
Чень, і моя доложиться цеглина.

А як мільйонів куплений сльозами
День світла, щастя й волі засвітає,
То, чень, в новім, великім людськім храмі
Хтось добрим словом і мене згадає.

 

У залі - маленькі столики, навколо  них - запрошені гості, звучить музика камерного тріо...

Світлий промінь освітлює напис

 Ведучий:

 

До моря сліз, під тиском пересудів

 Пролитих, і моя вплила краплина,

 До храму людських змагань, праць і трудів ,

Чень, і моя доложиться цеглина.

А як мільйонів куплених сльозами

День світла, щастя й волі засвітає,

То,чень, в новім великім людськім храмі

Хтось добрим словом і мене згадає...

І.Франко

 ГРАНІ ТВОРЧОСТІ ІВАНА ФРАНКА -  МОЙСЕЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛIТЕРАТУРИ

 

1 ГРАНЬ: ФРАНКО - ТИТАН ДУХУ: Штрихи до портрета

Франко - Титан Духу. Геній української нації. Український Мойсей. Розум і серце українського народу. Титан праці. Невтомний Каменяр. Гігант людської думки. Співець Свободи. Наша гордість і слава. Вогонь в одежі Слова.

Ведуча: Такими словами наш народ висловив щире захоплення своїм великим сином і цим увічнив його. А ще він - Вічний революціонер, що будив приспаний і вічно покірний український народ, "дух, що тіло рве до бою"...

(звучить музика із кантати "Вічний революцьонер..." у виконанні гімназійного камерного ансамблю)

Ведучий:  Люди, люди! Я ваш брат,

Я для вас рад жити,

Серця свого кров"ю рад

Ваше горе змити.

Ведуча:

А що кров не зможе змить,

Спалимо огнем то!

Лиш боротись - значить жить...

Vіvere memento! - ці слова стали девізом великого подвижницького життя Івана Франка.

Ведучий:   Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч.

Торкнімося нині  безсмертного Імені, пізнаймо Його більше, зазирнімо у глибини Його Духу, звірмо свої погляди з Ним, зачерпнімо снаги і сили, причастімося словом Генія...

Ведуча: Із яких країв Він, якого роду той Велет Духу, що піднісся на такі осяйні вершини всенародної шани?..

Ведучий:

 (До слова запрошуємо вихованку Львівського університету, філолога, заслуженого вчителя України, педагога за покликанням, землячку письменника - Нову Марію Антонівну)

2 ГРАНЬ:  ВЕЛЕТ ЛІТЕРАТУРИ

Ведуча:

Яке жниво Титана праці? На це запитання можна відповісти лише наближено. Усі Франкові твори і досі не виявлені, а ті, що відомі - понад 8400, не вкладаються і в 100 ТОМІВ. АСТРОНОМІЧНА ЦИФРА...

Ведучий: Багатогранність І.Франка більш ніж дивовижна .М.Рильський писав:«Як не міг Леонардо да Вінчі бути тільки живописцем або тільки скульптором, так не народжений був Іван Франко на те, щоб усю силу свого розуму, темпераменту й талану спрямувати якимось одним річищем... Франко був народжений поетом, але він же був народжений і прозаїком, і ученим дослідником, і громадським діячем. Його творча діяльність нагадує складний і прекрасний поліфонічний твір: багато мелодій, багато контрастів, гострі поєднання звуків— але, зрештою, все зливається в світлу гармонію».

Ведуча:

Про всеосяжність творчості митця попросимо розповісти нам  професора Львівського університету - Гнатюка Михайла Івановича)

 

 

 

 

 

 

ТРЕК О. ПАПУШІ (запис вірша )

3 ГРАНЬ:  І.ФРАНКО - ПОЕТ (Співає КЛІЩ Світлана Олексіївна - "Червона калино...)

Ведуча:

Віддаючи належне всім граням Франкового таланту, відзначаємо, що як митець, він, передусім, - поет. Саме в поезії Франко найяскравіше самовиразився як митець, як трибун, як явище інтелекту, і, нарешті, як особистість незвичайної емоційності, якій властива повна гама почуттів: і надія, і зневіра, і любов, і ненависть...

Ведуча: Привабливі образи борців створив поет у віршах “На суді”, “Товаришам”. У вірші “На суді” поет гнівно викриває експлуататорів, проголошує їм вирок. Поет обстоює мирні засоби боротьби (права, праця, наука) з ненависним суспільним ладом, але в той же час застерігає панівні класи, що коли вони примусять пригноблений народ взятися за зброю, – в цьому буде не його, а їх вина.

Читець: Судіть мене, судді мої, Без милості фальшивої!

Не надійтесь, що верну я З дороги “нечестивої”,

 Не надійтесь, що голову Перед вами смирно схилю я,

 Що в добрість вашу вірити Буду одну хоч хвилю я.

Судіть мене без боязні, – Та ж сильні ви, те знаєте!

Судіть без встиду, та ж ви встид На прив’язі тримаєте.

Судіть, як каже право вам,

Судіть гостріше, тяжче ще, – Та ж ви і право – то одне

В одній машинці колісце.

Одно лишень прошу я вас,

 Скажіть виразно й сміло ви:

Яка вина моя і тих,

Що враз зо мною йдуть і йшли?

Скажіть виразно: “Люди ті – Се зрадники!

Вони хотять

Перетворить, перевернуть,

Звалити наш суспільний лад!”

Та й ще скажіть, за що хотять

 Перетворити лад цілий?

За те, що паном в нім багач,

А гнесь слугою люд німий,

За те, що чесна праця в нім

Придавлена, понижена,

Хоч весь той ваш суспільний лад

Піддержує й живить вона;

За те, що дармоїдство тут

З робочих рук ссе кров і піт;

За те, що тут з кафедр, амвон

 Ллєсь темнота, не ясний світ;

По прихоті панів, царів;

За те, що люди людям тут

Кати, боги, раби гірш псів.

А ще скажіте, як сей лад

 Перевернути хочем ми?

Не зброєю, не силою

 Огню, заліза і війни,

 А правдою, і працею,

Кривава понадобиться – Не наша буде в тім вина.

Та ще скажіть, що ви й самі

Не відмовляєте нам то, Що правду ми говоримо,

Що прямо, чесно ми йдемо

За правдою. Все те скажіть,

Судді мої, по щирості,

Тоді в ім’я сього ладу

Судіть мене без милості!

ТРЕК О ПАПУША

Ведучий: Перед “вищим письменством” Франко ставить завдання “заспокоювати всі духовні потреби величезної маси” народу. Проблему взаємин поета-митця і його оточення – вузького чи широкого – поетичними рядками він бачив так:

Пустив ти слово різко, сміло,

Що в серці дивно защеміло:

“Пісень давайте нам, поети,

 Без тенденційної прикмети,

Без соціального змагання,

 Без усесвітнього страждання,

Без нарікання над юрбою,

Без гучних покликів до бою,

Без сварів мудреців і дурнів,

Без горожанських тих котурнів!

Пісень свобідних і безпечних,

Добутих із глибин сердечних,

Де б той сучасник, горем битий,

Душею хвильку міг спочити”.

Ведуча:

Франко - поет - автор 10 прижиттєвих книг віршів, до складу яких увійшло понад півтисячі окремих творів. Багатий творчий доробок - близько півсотні  творів складають поеми. Окрім того, Франко - автор своєрідних антологій поетичних переспівів-варіацій.

Перекладацький доробок Франка охоплює величезний діапазон світового письменства та усної народної творчості від найдавніших часів до поч. ХХ ст. Письменник переклав українською мовою близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур, у т. ч. зразки вавилонської, єгипетської, староіндійської, староарабської словесності, античного письменства, ліричної та епічної поезії народів світу, твори  класиків зарубіжжя.

ТРЕК О.Папуша

 Ведуча: “Перед нами – дійсно феноменальна людина, до якої важко підібрати аналогічну фігуру в інших літературах світу”, – писав про Франка академік О.І.Білецький. “Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості,..”– так сказав про Івана Яковича Максим Рильський.

ТРЕК О.ПАПУША

Ведучий: У поетичній уяві поета-борця виразно поставав образ нової України з щасливим, вільним народом. Віру в світле майбутнє поневоленого народу висловив поет і в поезії “Наймит”(читає О.Папуша)

В устах тужливий спів, в руках чепіги плуга

– Так бачу я його:

Нестаток, і тяжка робота, і натуга

 Зорали зморшками чоло.

Душею він дитя, хоч голову схилив,

Немов дідусь слабий,

Бо від колиски він в недолі пережив

 І в труді вік цілий.

Де плуг його пройде, залізо де розриє

 Землі плідної пласт,

 Там незабаром лан хвилясте жито вкриє,

Свій плід землиця дасть.

Той наймит – наш народ, що поту ллє потоки

 Над нивою чужою

Все серцем молодий, думками все високий,

 Хоч топтаний судьбою.

Своєї доленьки він довгі жде століття,

Та ще надармо жде:

Руїни перебув, татарські лихоліття

 І панщини ярмо тверде.

В століттях нагніту його лиш рятувала

Любов до рідних нив:

Не раз дітей його тьма-тьменна погибала,

Та все він пережив.

З любов’ю тою він – мов велетень той давний,

Непоборимий син землі,

Що, хоч повалений, оп’ять міцний і славний,

 Вставав у боротьбі.

Байдуже, для кого співаючи, він оре

 Плідний, широкий лан;

Байдуже, що він сам терпить нужду і горе,

 А веселиться пан

 Ори, ори й співай ти, велетню закутий

 В недолі й тьми ярмо!

Пропаде пітьма й гніт, обпадуть з тебе пута,

 І ярма всі ми порвемо!

Недарма ти в біді, пригноблений врагами,

Про силу духа все співав,

Недаром ти казок чарівними устами

Його побіду величав.

Він побідить, порве шкарлущі пересуду –

 І вольний, власний лан

 Ти знов оратимеш – властивець свого труду,

І в власнім краї сам свій пан.

Ведучий:

При всьому незаперечному його темпераменті, при всьому, щоправда, глибоко захованому жарі його серця, почуття Франка, в його поетичній творчості, завжди проходять через суворий фільтр інтелекту. Більше того, він, як ніхто, умів свої емоційні враження і відчуття трансформувати в енергію інтелектуальну. Світ його почувань, внутрішні “стихії” його єства, бурі й негоди його серця є в його поезії, вони завжди контрольовані потужною, але формотворчою силою розуму.

Читець (Ю.Черненко - актор )

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,

Від сорому, який нащадків пізних

Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на палицях залізних

Записано в сусідів бути гноєм,

Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

О ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу духа

 І в день воскресний твойого повстання.

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі.

Труснеш Кавказ,

впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

 І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Ведучий: І.Франко виступив продовжувачем невмирущого, віщого слова Т.Г.Шевченка, охопивши своїм проникливим зором, своїм полум’яним серцем всю Україну. Над усе він любив свій народ, мучився його болями, жив його надіями, свято вірячи в той час, коли він засяє у своїй незалежній Державі

Ведуча: Своєю думкою він прагнув обняти всі народи, їхні духовні надбання зробити здобутком свого народу, а все цінне, чим багата рідна скарбниця, показати світові. Від ранньої поетичної збірки “Балади і роскази» (1876р.) – до могутньої поеми “Мойсей» – такий шлях пройшов Франко – поет!

(виступ В.Хім"яка - "ПРОЛОГ")

 

4ГРАНЬ: ФРАНКО - ПРОЗАЇК ("Чого являєшся мені...) дует із філармонії

Ведучий: Іван Франко -  геніальний не тільки в поезії,   він був гігантом і в галузі прози. Прозова творчість Франка - це „новелістичний Декамерон" - понад 100 оповідань, новел і казок, які склали 18 збірок малої прози. Іван Франко автор 10 творів великих прозових жанрів - повістей та романів.

 

 

Ведуча:

Він уперше у світовій літературі заговорив про робітників, писав про селянство, інтелігенцію, людей соціального дна, про історію України, життя школи, сатиричні твори.

(демонструємо кадри з кінофільмів:

"Захар Беркут" та "Пастка" (за мотивами твору "Перехресні стежки")

Своїми роздумами над прозою митця поділяться  словесники гімназії -

Слюзар Г.Р. та  Грабовська О.М.

(демонструємо презентацію проза Франка)

 

 

5 ГРАНЬ: ФРАНКО - ДРАМАТУРГ (фонограма...)або тріо

Ведуча: Драматургія – ще одна з багатьох граней рідкісного обдарування Івана Франка. У ній він такий же сильний, як у прозі і поезії. Писати п’єси Франко почав писати дуже рано, ще в семінарії

Драматургія Франка збагатила українську літературу зразками історичної, психологічної драми, соціальної комедії, неоромантично-фантасмагоричної драматичної поеми-казки, філософського діалогу, одноактної п'єси.

Ведучий: Світ не шукає зірок на чужому небі – кожна нація повинна дбати, щоб самій цікаво засвітитися для світу тим чи іншим іменем. „Коли театр має бути школою життя, то мусить показувати нам те життя, зображувати і аналізувати його прояви, будити в слухачах критику сього життя, будити почуття, що такі і такі прояви є добрі, а тамті погані. А щоби така критика була вірна, мусить бути повною і всесторонньою, опиратися на повнім і широкім зображенні суспільності”.

Ведуча:  Писати п"єси Франко почав ще в гімназії, писав українською, польською, німецькою.У зрілому віці      написав комедію "Рябина", драму "Учитель", драму-казку "Сон князя Святослава", віршовану драму "Кам"яна душа"” з життя опришків невеличку драму „Будка ч.27” про моральну розбещеність сільських глитаїв, комедію „Майстер Черняк” про долю ремісника, комедію „Жаби” (не збереглася) та ряд менш значних творів, але найвизначнішим твором є "Украдене щастя". Філософ Франко говорить проморальний вибір, сенс життя, про те, чи можливе щастя без страждання...

(Запрошуємо акторів Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім.Т.Шевченка, уривок із вистави "Украдене щастя")

Ведуча:

  То передусім народність, що її Франко розуміє як орієнтацію репертуару на життєві інтереси свого суспільства, з упровадженням творів класичної  європейської драматургії, - це, на його думку, створило би попит на п’єси „з рідного середовища”, дало б дуже важливий імпульс до творчої праці в галузі української драматичної літератури”. Свою ж тему письменник схарактеризував у статті „Наш театр”: 

 

Грань 6"І.Франко - УЧЕНИЙ"

Ведуча: Іван Франко - це блискучий літературний критик, мовознавець, редактор, журналіст і видавець, філософ і економіст, фольклорист і етнограф, антрополог і етнолог, мистецтвознавець і педагог.

Ведучий: До слова запрошуємо кандидата педагогічних наук Николина МИКОЛУ МИКОЛАЙОВИЧА.

 

7ГРАНЬ: ФРАНКО І МУЗИКА...

Велучий: Франко належить до митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили духовну культуру. Закон Івана Франка записаний рядками:

Пісня і праця – великі дві сили Їм я бажаю до скону служить! 

Ведуча:

     Музика увійшла в життя Івана Франка через народну пісню: саме вона вперше відкрила йому світ мистецтва, повела дорогою поетичних пошуків і звершень. Він народився в щедрому  пісенному краї, де народні мелодії звучали скрізь – на полі, вдома й на вулиці, під час праці та в години відпочинку.

                                                                                Пісне, моя ти сердечна дружино,

                                                                                Серця відрадо у дні горя і сліз.

                                                                                З хати вітця, як єдинеє віно,

                                                                                К тобі любов у життя я приніс.

                                                                                                   («Пісня і праця», 1883)

     Саме слово «пісня» звучить у творах Франка як символ величного, священного, як віщий голос розуму і душі. Це слово стало для поета синонімом творчої праці, горіння серця, віддачі найціннішого людям. Ось у якій формі проголошує Франко своє життєве кредо:

                                                                               Пісня і праця – великі дві сили!

                                                                               Їм  я  до скону бажаю служить…

(Звучить романс "ОЙ ти, дівчино, .." у виконанні Б.Іванонькова)

 

 

Грань 8: БУДИТЕЛЬ НАРОДУ

ВЕдучий: Іван Франко – феномен, якого навряд чи вдасться збагнути комусь до кінця. Ще при Франковому житті Симон Петлюра написав працю “І.Франко – поет національної честі” (1913р.), в якій влучно охарактеризував основну історичну заслугу Франка: “Поет формував совість “народну”, поет з “рабів” творив народ.І.Франко зазнав глибокої еволюції: від русофільства і соціалізму до націоналізму, до того ж , радикального.

Ведуча:У філософській праці "Що таке поступ?" І.Франко прогнозує суть соціалістичної держави: "Поперед усього та всеможна сила держави налягла би страшенним тягарем на життя кожного поодинокого чоловіка. Власна воля і власна думка кожного чоловіка мусила би щезнути, занидіти, бо ану ж держава признає її шкідливою, непотрібною. Виховання, маючи на меті виховувати не свобідних людей, але лише пожиточних членів держави, зробилось би мертвою духовою муштрою, казенною. Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших  поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою.
А хто були б її сторожі? Хто держав би в руках кермо тої держави? Сього соціал-демократи не говорять виразно, та в усякім разі ті люди мали би в своїх руках таку величезну вдасть над життям і долею міліонів своїх товаришів, якої ніколи не мали найбільші  деспоти"...

 

ГРАНЬ 9 СВІТОВА СЛАВА

Франко — це ж і є та сила,
яка вміщує в найменшій  іскрі
нашої національної свідомості
програму космосу — код
не знище­ної любові до праці,
до правди, до свободи.
Дмитро Павличко

Ведуча: Ведучий: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів... Ми повинні – всі без виїмки – поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його.” політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу інших націй, відки б вона не йшла, та при тім податний на присвоювання собі в якнайширшій мірі і в якнайшвидшім темпі загальнолюдських культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна хоч і як сильна держава не може остоятися”. Тобто він намагався також ввести Україну у світ, показати світові багатства української культури, прилучити своїх земляків до багатств, що їх витворила світова культура. Франко будував “золотий міст розуміння і спочування між народами”.

 

Вічною турботою поета-борця було: талантом слова, силою духу якнайшвидше вивести український народ із наймитського стану в стан повноправного господаря на своїй землі.

Поет бачив цей поступ – хай повільний, але неухильний.

Не без гордості, в полемічному запалі – у поезії “Декадент” – заявляв:

...Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох, Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог, не епілог.

Про нескору перемогу правди на шляху поступу говорив І.Франко і в сонеті “Пісня будущини”. Та що ця перемога неминуча – він не мав ні найменшого сумніву:

Прийде той час.

 Істотою цілою

Ми чуєм хід єго поза собою,

Та доживем єго – не ми...не ми!

Становище українського народу Іван Франко порівняв із долею наймита, який оре чужий лан, щоб заробити злиденний шматок хліба.

В устах тужливий спів В руках чепіги плуга...

Ори, ори й співай, ти, велетню, закутий

В недолі й тьми ярмо!

Пропаде пітьма й гніт, обпадуть

 І ярма всі ми порвемо!

Недаром ти в біді, пригноблений врагами

Про силу духа все співав.

Ведучий:

Говорячи про свою любов до України, поет заявляє:

І чи не перечить ся любов

 Тій другій і святій любови

До всіх, що ллють свій піт і кров,

 До всіх, котрих гнетуть окови?

Ні, хто не любить, всіх братів

 Як сонце Боже всіх зарівно

Той щиро полюбить не вмів

Тебе, коханая Вкраїно!

Ведучий:

Каменяр національного поступу пророче проголошує:

Встане славна мати -Україна

Щаслива і вільна

Від Кубані до Сяна-річки

Одна, нероздільна.

Лиш борися, не корися

Радше впадь, а сил не трать

 Хоч пропадь, але не зрадь!

Довго нас недоля жерла

Досі нас наруга жре

Там ми крикнім: «Ще не вмерла, Ще не вмерла і не вмре!»

Ведучий:

Своїм життям, своєю поезією Іван Франко будив народну свідомість, закликав українців підніматись на “святає діло”, на здобування національної незалежності:

Чи ще ж то ви мало наслужились Москві і ляхови?

Чи ще ж то ви мало наточились

Братерської крови?

Пора, діти, добра поглядіти Для власної хати, Щоб газдою, не слугою Перед світом стати!

Єднаймося, братаймося В товариство чесне Най братерством, щирими трудами Вкраїна воскресне!

Таким чином, щоденно, повсякчас готував Іван Франко Україну до того, щоб вона гідним господарем стала перед світом, щоб, як сказав у пролозі до поеми “Мойсей”, “огнистим видом засяла у народів вільнім колі”. Саме в колі вольних рівноправних народів, бо не можна “відразу бути паном і слугою”.

Сумніви на позитивну відповідь саме тепер були великі “У мареві бачив, як по дорозі до землі обітованної йшов його народ, постійно нарікаючи на погану долю, на злих сусідів, яких з доброти сердечної називав, нашими воріженьками, котрі мали згинути, як роса на сонці, але не згинули. Гинули вони, в ярмі. Бажав я для скованих волі, Для скривджених – кращої долі І рівного права для всіх"...

 

ГРАНЬ 9  -  СВІТОВА СЛАВА

Ведуча:

Великим Прологом до нової доби нашої національної історії все чіткіше, все виразніше вимальовується велична постать Івана Франка. Тільки тепер, по національному Обудженні, по війні за Державність, по гірких досвідах на чужині “на ріках вавілонських”, ми ще раз переконуємося, що без Франка в критичних десятиліттях 30-90-х позаминулого століття ми б надовго упали в провансальство, знову ж таки з тим ярликом “мужицького” поета, співця каменярів, що саме по собі знівелювало б його творчість і життя.

Ведучий: "Я дивився зблизька на Франка, як на сонце, від якого меркнуть очі... Спитаєте, може, яке враження зробив на мене Франко? Великого астрального тіла, що гріє на всю Україну, а світить далеко дальше. (М.Черемшина “ І.Франко у спогадах сучасників”)

Ведучий: "Перед моїми очима стояв співець боротьби і праці. Трудівник, з чолом, зрошеним солоними краплями поту, він вперто пробивав тернисту путь крізь нічний туман до сонця!"

Ведучий: Він був сином неписьменного сільського коваля, а став мудрим учителем свого народу, одним із світочів людства.

На ювілеї вдячний І.Франко сказав: “Як син українського селянина, вигодуваний чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов’язок панщиною всього життя відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали.

І коли що полегшує мені нести це ярмо, так це те, що бачу, як руський народ, хоч він гноблений, затемнюваний і деморалізований довгі роки, все-таки поволі підноситься, відчуває в щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливості і до них шукає шляхів. ОТЖЕ, ВАРТО ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ ЦЬОГО НАРОДУ, І НІЯКА ПРАЦЯ НЕ ПІДЕ НА МАРНЕ

Ведучий:

У Львові могила І.Франка. Та не про смерть нагадує вона, а про невтомну працю і боротьбу українського Велета із невичерпною енергією, богатиря волі, мислі й духу.

Велична фігура Каменяра, що лупає скалу, дихає безсмертям. Таким невтомним і мужнім залишився Іван Франко, Мойсей України, у серцях свого народу.

 Ведуча:

Іван Франко підкорив свою титанічну працю справі свободи і рівності.

Олесь Гончар, виступаючи на відкритті пам’ятника І.Франкові наголошував, що порівняно недовге і стражденне Франкове життя – приклад того, як багато може зробити людина навіть у найнестерпніших умовах.

За своє життя був тричі арештований, важко хворів, сліпнув на очі, паралізувало руки, але не здавався.

Пам’ятники Франкові, крім України, стоять в Австрії, Бельгії, Канаді, Сполучених Штатах Америки.

Значення Івана Франка у творенні української літературної мови, у розвитку національного і світового письменства, у розбудові вселюдської духовної культури – неоціненна. Справі боротьби за національні та вселюдські ідеали він присвятив усю свою творчу енергію, весь феноменальний талант.

Був завше на бистрині життя, задивлений у будущину.

Москалеві й ляхові служить!

Довершилась України кривда стара, – Нам пора для України жить.

Не пора, не пора, не пора За тиранів пролить свою кров,

І любити царя, що наш люд обдира, – Для України наша любов.

Не пора, не пора, не пора в рідну хату вносити роздор!

Хай пропаде незгоди проклята мара!

Під Украйни єднаймось прапор!

Бо пора се великая єсть:

У завзятій, важкій боротьбі

 Ми поляжем, щоб волю, і щастє, і честь,

Рідний краю, здобути тобі!

Ведуча:

З дитячих років він вбирав у свою душу, в своє серце, шум соснового лісу, в якому йому вчувався голос гордих предків, стрімкі гірські потоки з їх цілющою водою давали силу і вселяли віру в нескореність свого волелюбного, талановитого та роботящого народу.

Всією своєю титанічною працею він відробив панщину свого життя. Віддав борг. Раз і назавжди.

28 травня 1916 року о 16-й годині Франка не стало.... Його не було в чім поховати. Не було ні пристойного одягу, ні взуття, ні навіть сорочки.

Ведуча:

 – Як спиться Вам?

Важкі столи столиць відсунулись від Вас – тепер назавше і місто спить над Вами горілиць і Ви спите, землі в долоні взявши.

Поете, спіть...

Ви дуже натомились.

Це так непросто –

 Ви ж були Франком!

О земле, ти чеснот людських

Тут кожен сам, немов ліхтар,

 Поете, спіть...

Ви помрете тоді лиш,

Коли посліпнуть Ваші читачі.

Ведучий:

Його називали Каменярем поступу, Вічним революціонером, Духом неспокою, Титаном праці і думки, але все це дозволяло спокійно дивитись, як щодня він відчайдушно бореться з нуждою, бореться за виживання.

Він був відомим ученим, з його думкою рахувався вчений світ, був членом Академії Наук, першим серед українців, який мав отримати Нобелівську премію, але його не допустили до звичайної доцентури у Львівському університеті, який сьогодні носить його ім’я.

Ведучий:

Йому навіть не дали роботи у своїх рідних українських видавництвах. Ним ігнорували. Вічна проблема генія: в оточенні посередностей він мусив або абсолютно домінувати над ними, або опинитись в самотності та ізоляції.

Посередності випихають із свого гурту таланти, бо ті змушують їх іти до високої шляхетної мети, спонукають боротися за певні тверді принципи.

Він був першим, який – о ні, не відважився, а вимушений був жити з праці рук.

Против рожна перти, Проти хвиль плисти, Сміло аж до смерти Хрест важкий нести!

Ведуча:

Мабуть такі велетні духу, праці, подвижництва, мужності, як Іван Франко, народжуються раз на тисячоліття.

Поет, драматург, учений, літературний критик, публіцист, громадсько-культурний діяч – цими означеннями далеко не вичерпується багатогранність Івана Франка, його велетенський внесок в українську культуру.

Потрібно нам народжуватись тричі,

Щоб прочитати всі твої томи.

Всі дні твої безсмертні й таємничі

Візьми ж ти нас в життя своє, візьми.

Всели в нас дух і дай нам ясні кличі,

Як блискавиці, вирвані з пітьми!

Ведучий:

Вічною турботою поета-борця було: талантом слова, силою духу якнайшвидше вивести український народ із наймитського стану в стан повноправного господаря на своїй землі.

Поет бачив цей поступ – хай повільний, але неухильний.

Не без гордості, в полемічному запалі – у поезії “Декадент” – заявляв:

...Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох, Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог, не епілог.

Про нескору перемогу правди на шляху поступу говорив І.Франко і в сонеті “Пісня будущини”. Та що ця перемога неминуча – він не мав ні найменшого сумніву:

Прийде той час.

 Істотою цілою

Ми чуєм хід єго поза собою,

 Та доживем єго – не ми...не ми!

Ведучий:

Говорячи про свою любов до України, поет заявляє:

І чи не перечить ся любов Тій другій і святій любови

До всіх, що ллють свій піт і кров,

 До всіх, котрих гнетуть окови?

Ні, хто не любить, всіх братів

 Як сонце Боже всіх зарівно

Той щиро полюбить не вмів

Тебе, коханая Вкраїно!

Ведуча:

Каменяр національного поступу пророче проголошує:

Встане славна мати -Україна

Щаслива і вільна

Від Кубані до Сяна-річки

Одна, нероздільна.

Лиш борися, не корися

Радше впадь, а сил не трать

 Хоч пропадь, але не зрадь!

Довго нас недоля жерла

Досі нас наруга жре

Там ми крикнім: «Ще не вмерла,

 Ще не вмерла і не вмре!»

Ведучий:

Своїм життям, своєю поезією Іван Франко будив народну свідомість, закликав українців підніматись на “святає діло”, на здобування національної незалежності:

Чи ще ж то ви мало наслужились Москві і ляхови?

Чи ще ж то ви мало наточились

Братерської крови?

Пора, діти, добра поглядіти

Для власної хати,

Щоб газдою, не слугою

Перед світом стати!

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне

Най братерством, щирими трудами

Вкраїна воскресне!