Літературно - музична композиція "Село моє - краплинка України!"

Драбик Світлана 19 листопада 23 Відгуки відсутні

Про матеріал

Виховувати в учнів почуття любові та гордості за рідне село, його історію, традиції й культурну спадщину; формувати усвідомлення нерозривного зв’язку з рідною землею, повагу до праці односельців. Розвивати інтерес до історичного минулого та сьогодення рідного краю, бажання берегти його красу, примножувати добрі традиції та бути гідними громадянами своєї держави — України.
Перегляд файлу















Моє село – краплинка України!

(літературно – музична композиція)





















Підготувала

заступник з НВР

Кровинківської ЗОШ І-ІІ ст.

Світлана ДРАБИК







Ведуча (на фоні спокійної мелодії)

В час духовного відродження нашого народу все уважніше вдивляємося в його історію, все частіше звертаємося до нашого минулого. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де пройшло її дитинство з дивоцвітом-казкою, у батьківській оселі, згадує традиції і звичай, що шанувались із діда-прадіда.



Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Лиш той майбутнє вивершить прекрасне.



Є щось святе в словах: мій рідний Край.

Для мене – це матусі пісня ніжна,

І рідний сад, від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Його історія… В ній стільки гіркоти!

І тим ріднішим мені ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга, погідний.

Ведучий

Тож торкнемось серцем нашої історії.
За переказами Кровинка отримала свою назву після великої битви, яка відбулася ще за княжих часів на тому місці, де тепер розташоване село. У роки польської окупації (1340-1772 р.р.) Кровинка належала до Теребовлянського воєводства. Становище кровинчан було дуже важким. У 1675 р. село було повністю знищене, частину населення забрано у полон. Згодом місцевість була заново відбудована і заселена. На початку
XVII ст. в с. Кровинка народився Станіслав Морозенко (Морозовицький), якого сучасники називали «високоосвіченим шляхтичем». Він закінчив Краківську, а пізніше Падуанську академії. За словами сучасників досконало володів десятьма мовами. У 1648 р був направлений королем для придушення збройних виступів селян, але переходить на сторону повстанців і стає соратником Богдана Хмельницького. Особливо Морозенко відзначився під Збаражем, де і загинув 28 липня 1649 р. Коли 1977 р. Олесь Гончар, оглядаючи мури Збаразької фортеці, натрапив на меморіальну таблицю на честь Морозенка, він після глибокої задуми промовив: «Якби моя бабуся знала, що тут загинув Морозенко, вона з далекого полтавського села пішки прийшла б, щоб поцілувати цю землю, де пролляв кров козацький звитяжець..»

Відео «Ой Морозе, Морозенку»

Ведуча (на фоні відео робіт митця)

Незаперечною істиною є те, що впродовж багатьох століть історичної долі України нищилися скарби мистецької культури, плоди творчості нашого народу особливо такі різновиди народного мистецтва, як малярство, ткацтво, гончарство, різьбярство. Однак чи можна знищити душу народу? Історія відповідає однозначно: «Ні!» І це довів наш земляк Остап Пасіка. А народився він 25 липня 1929 р. в селі кровинка під Теребовлею, саме в тому селі, звідки вийшов на здобуття бойової слави народний герой України – козак Морозенко. Неспроста історична постать славного козака – земляка стала однією з перших мистецьких робіт різьбяра.

У роботах Остапа Пасіки оживають доля українського народу, його історія, культура, традиції. Кожна робота художника – це заклик бути Людиною. Твори митця на сучасні теми сповнені тривоги про завтрашній день. Тонким ліризмом пройняті пейзажні композиції.

Остап Пасіка – різьбяр-філософ, різьбяр-публіцист, різьбяр-поет, художник, що змушує співати дерево гіркою і ніжною мелодією нашого народу. Понад 100 його робіт, різьблених художніх композицій передано до Теребовлянського історико-краєзнавчого музею у дні святкування 900-ліття міста княжого.

Ще в обідню пору давав поради працівникам музею, як краще оформити експозицію мистецької зали, а вже під вечір у батьківській хаті раптово зупинилося неспокійне серце вірного сина українського народу, палкого патріота рідної землі. На кровинківському цвинтарі знайшов свій вічний спочинок Великий Майстер.



Є в світі зваби немалі,

Цікава стежка кожна…

Але до рідної землі

Збайдужитись не можна.

Люби, шануй, піднось до зір

Її пісні і мову,

Нема солодшої, повір,

За неї, пречудову.

Пісня «Кровиночка моя»

Село моє - початок України,

Моя колиска плетена з лози,

І кров червона із сердець калини,

І свіжим сіном вершені вози.



Село моє – віночок України,

Де цвіт веселки досі не схолов.

Тут рідна мова зроду не загине,

Бо тут її прихисток і покров.



Моє село – початок України,

Ота маленька стежечка у світ,

Допоки ти – Вкраїна не загине

У гомоні прийдешньому століть.



«Вересень. В крони дерев де-не-де прокралася осінь. Перше опале грабове листя лежить на стежці яскраво-червоними червінцями. На ньому виблискують великі дощові краплини.» Ось так у свій час образно висловився талановитий поет Степан Будний про стежину. Ту саму, якою щодня поспішав на роботу вчитель української мови. Саме у Кровинківській школі майбутній поет розпочав свою педагогічну діяльність. Про нього пізніше скажуть: «Народжений великою землею.»

Хореографічна композиція «Лише у нас на Україні»



Диктор: Наш рідний край у світі наймиліший,

Країна наша краща на землі.

Не дай її розбити, розчинити,

Отче Небесний !Захисти її!



Я до тебе звертаюсь в молитві!

За Батьківщину молюсь до творця:

Дай, Боже, Україні відродитись!

Нехай живе свята моя земля!



Козацький край, Кровінка рідна,

Твої літа вже в сивині.

Своєї історії ти гідна,

Бо народилась в давнині.

Людей великих ти родила,

Дала путівку у життя,

Вони давно вже відлетіли,

Та їм немає забуття.



Хореографічна композиція «Україна».



Ведуча

Моє рідне село !

Моя добра мала Батьківщино!

Процвітання тобі побажаю я знову і знов

Хай щаслива зоря вас мої земляки не покине

Хай завжди будуть з вами віра, надія й любов.

Пісня «Хай радіють усі»



Ведучий

Живімо дружно, українці любі.

Співаймо про прекрасне, що у нас в серцях.

Нехай почують нашу мову всюди

І добрим словом всі згадають нас.





Ведуча

Сім 'я, родина в кожного хай буде.

В ній стільки мудрості й тепла

Живіть щасливо на землі цій, люди.

Й щоб доля ваша світлою була.

Хай береже нас Господь та нашу Україну!



Фінальна пісня «Україна - це ти!»