Літературно-музична композиція

Літературно-музична композиція

 «Душа Жанни Д’арк»

На сцену виходить перший актор зі свічкою в руках. Мовчки сідає на підлогу і ставить на неї свічку. Через 10-11 секунд з’являється другий актор, помічає першого, підходить і дивиться на актора і свічку.

2. – Привіт. Що ти тут робиш? І що це за  світло?

1. – Привіт. Це душа. Душа чистої, безневинної людини. Вже цілу вічність намагаюся її продати.

2. – То це душа? Світло якесь тьмяне, неяскраве. Що нею можна освітити? Хіба що комірчину?

1. – (обурено)  Ця  душа за життя своїм світлом освітлювала спочатку рідне місто, потім країну – і врешті цілий світ.

2. – То розкажи мені про неї. Раптом захочу купити.

1.  - Золоті поля ШампАні;

рідні камені й кущі,

ще з дитинства добре знані;

крик чабанський уночі.

2. «Ти, яка пасла отари,

геть іди від мрійних меж!

За собою, наче хмари,

збройні сили поведеш.

1. Слухай Божого наказу:

ти, яка в житті своїм

не кохала ще ні разу,

покохаєш битви дим».

2. Білий лицар на чорнім коні

і на прапорі білі лілеї.

У полях таборові вогні…

Це вона…

1. це вона!., а над нею,

наче подих розтерзаних хмар,

розгораються ясні заграви,

і шолом пломеніє, як жар,

у промінні Господньої слави.

2. В темну гущу ворожих полків

чорний кінь понесе войовницю!

1. О, згадай, як на лоні ланів

під косою лягала пшениця!

-------

2. Геть від сліпучих дій і сурм історії

поважним кроком ти пішла

крізь тиху сутінь Реймського собору

в легенду синю, як імла.

1. І в дні, коли зависне пітьма чорна,

немов жалобний, смертний спів,

ти світиш нам, як чудо неповторне,

на дальнім обрії часів.

2. Жанну д'Арк спалили в Руані.
   "Мені шкода тебе, Руане!" —
   це останні її слова.

Стережіть її,  янголи, візьміть під своє крило. Я не можу купити цю душу. Занадто яскраве світло!!!   (уходить)

1. Нікому не потрібна свята безгрішна душа.

Вітаю вас. Оплакую вас, люди.

Горю вогнем у вашу темноту.

Спасибі вам за наклепи й огуди,

за галас ваш і вашу німоту.

Не вирвуся. Прикручена, прикута.

ОбвУглююсь у пекло вогняне.
А все-таки горять зі мною й пута,
що до стовпа прив'язують мене.
Прощайте, люди. Кланяйтесь горилам.
Згорю, одмУчусь і воскресну я.
Та тільки буде пахнути горілим,
Руан, Руан, твоє, Руан, ім'я!

В композиції використані вірш Юрія Клена «Жанна Дарк» і вірш Ліни Костенко «Руан»