Літературно-музична композиція ,, Є тільки клич розкутих мільйонів: Свобода!”

                            Літературно-музична композиція

              ,, Є тільки клич розкутих мільйонів: Свобода!”

                                                                                   Роман Купчинський

Мета заходу: через потужний образ Прометея розкрити ідею незламності людського духу та прагнення мільйонів до свободи як найвищої цінності. Захід покликаний підкреслити єдність народу в боротьбі проти тиранії, де вогонь титана символізує світло правди, жертовність та неминучу перемогу вільної людини над деспотизмом

На сцені композиція з різнобарвної тканини ,, Порив до свободи”. Через зал виходить замислений Г.Сковорода, зупиняється в центрі. Звучить фонограма: ,, Ти людина, Божа дитина, свобода — ось ціль твого життя. Свобода...”

Звучить ,, Сповідь” О.Герасименко.

Сковорода: Що є свобода? Добро в ній якеє?

                     Кажуть, неначе воно золотеє?

                     Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

                     Проти свободи воно лиш болото.

Сковорода сходить зі сцени, виходять ведучі.

Ведучий: Історія людства — це історія боротьби за волю. Тече загадкова дорога людства з минулого в майбутнє. Кожен народ прокладає собі такий шлях.

Ведуча: І ці дороги перехрещуються, зливаються, розбігаються, зустрічаються з дорогами інших народів. Шлях до свободи — вічний. Що таке воля, знають лише ті, хто готовий загинути за неї.

На освітлену доріжку виходить дівчинка.

Дівчинка: Я вчора бачила ту скелю,

                  Де був прикутий Прометей...

             Чути грім

                -О Прометею! Варто?

               - Варто!-

               Так він сказав мені з-за хмар.

Ведучий: Символ борця за свободу та носій світоча Розуму Прометей відкриває галерею вічних образів, до яких постійно звертається людство. Минають віки. Одне покоління змінюється іншим. Та вічно триватиме діалог через століття людства з Прометеєм.

     Разом з Прометеєм виходять читці з книгами.

Прометей: Дав - бо смертним я

                    Почесний дар -за це мене й засуджено:

                    В сухім стеблі сховавши, джерело вогню

                    Я переніс таємно, й людям сталося

                    Воно на всі мистецтва їх навчителем.

Читець 1: В античного письменника Гесіода Прометей представлений як людина. Він супротивник богів, символ боротьби із сильною владою за свободу особистості, тому є захисником людей.

Читець 2: Давньогрецький драматург Есхіл у трагедії ,, Прометей закутий” створив образ титанічної особистості, для якої моральний вчинок, моральна свобода важливіша за фізичні муки, а щастя людства - вагоміше за власне життя.

Читець 3: Справжнім бунтарем, який гордо кидає виклик Зевсові, представлений Прометей в інтерпретації Й.Г.Гете - німецького просвітителя.

Титан прагне зробити людей щасливими, звільнивши від тиранії Зевса:

                  Хто допоміг

                  Гордість титанів мені здолати?

                  Хто від смерті мене врятував,

                  Від долі раба?

Читець 4: У Байрона Прометей стає уособленням людини-борця, яка є взірцем для інших:

                 Обрав ти боротьбу для себе,

                 Звів дужу волю, наче мур,

                 Гартованішу від тортур.

                 Твій, душе, порух до зірок,

                 Бо Небу і Землі - не раб,

                 У спадок нам лишив урок:

                 Хоч смертні ми, і обмаль сил,

                 Людина впертістю, як ти,

                 Долаючи моря, часи,

                 Джерел сягає і мети.

Читець 5: Незгасна іскра Титана оживає в поемі ,, Кавказ” Тараса Шевченка, який для людства - безсмертний Прометей.

Звучить прелюд ,, Пам’яті Шевченка” Якова Степового

                 За горами гори, хмарою повиті,

                Засіяні горем, кровію политі.

                Споконвіку Прометея

                Там орел карає,

                Що день Божий добрі ребра

                Й серце розбиває.

                Розбиває, та не вип’є

                Живучої крові,-

                Воно знову оживає

                І сміється знову.

                Не вмирає душа наша,

                Не вмирає воля.

                І неситий не виоре

                На дні моря поле,

                Не скує душі живої

                І слова живого.

                Не понесе слави Бога,

                Великого Бога.

Читець 6: Брати мої, нащадки Прометея!

                   А в нас вогонь титана ще не згас! - так зверталася дочка Прометея -Леся Українка до українців, яких прагнула бачити вільними й щасливими.

                   О, не один нащадок Прометея

                   Блискучу іскру з неба здобував,

                   І безліч рук до неї простягалось,

                   Мов до зорі, що вказує дорогу.

                   І розсипалась та велика іскра

                   На іскорки маленькі незначні.

                   І кожну іскорку ховав, неначе скарб,

                   У попелі холодному віддавна;

                   Вона не гасла...

Читець 7: У Каменяра Титан символізує дух людини, народу, нації, а виразником цього духу є мова, рідне слово:

                    Слова  - полова,

                    Але огонь в одежі слова -

                    Безсмертна, чудотворна фея,

                    Правдива іскра Прометея.

Ведучий: Ідею самопожертви заради порятунку людей втілює образ Мойсея. Прометей приніс людям реальний вогонь, а Мойсей  - духовний. За визволення свого народу з рабства Мойсей також заплатив високу особисту ціну, помер, так і не ввійшовши до обіцяної землі. Лише після смерті Мойсея народ Ізраїлю віддасть йому належне як найславетнішому пророкові й вождеві, духовному провіднику.

Ведуча:  Літературна історія біблійного Мойсея пройшла через стародавні апокрифи та оригінальну літературу Київської Русі, згадується він у козацькому літописі Самійла Величка, творах Г.Сковороди. В українській літературі нового часу до цієї теми зверталися  М.Устиянович та М.Голубець.

Ведучий: На одному подиху з великим творчим піднесенням писав поему ,, Мойсей” Іван Франко. Як біблійний пророк, що один знав шлях ізраїльського народу до волі, Іван Франко бачив шлях до свободи українського народу в боротьбі за національне відродження.

Читець: Все, що мав у житті, він віддав

                 Для одної ідеї,

                 І горів, і яснів, і страждав,

                 І трудився для неї.

                 Із неволі в Міцраїм свій люд

                 Вирвав він, наче буря,

                 І на волю спровадив рабів

                 Із тіснин передмур’я.

Ведуча: Мойсеєва тематика поширюється і на французьку, і на німецьку, і на угорську літератури: Альфред де Віньї, Карл Гауптман, Імре Мадач - звеличили образ пророка.

Читець: Той не живе, хто жити вміє

                З душею темного раба.

                Життя — це вічна боротьба!

                І тільки сильними народи

                Куються в нації, ідуть

                Крізь бурі в радісні походи,

                Торують для нащадків путь.

                Їм не страшні ні жар, ні лід,

                Бо їхня воля, як граніт.

Ведучий: Історія не дала йому корони, як він того бажав. Проте світова література обдарувала без його відома королівством, набагато кращим. Це найпопулярніша постать у європейській літературі — гетьман Іван Мазепа.

Ведуча: Зірки першої величини у світовій культурі: Вольтер, Байрон, Гюго, Словацький, Руданський, Лепкий, Хоткевич, Сосюра — оспівали прагнення Мазепи до волі.

Звучить вступ до опери ,, Богдан Хмельницький” К.Данькевича. На сцені Мазепа з матір’ю.

Мати:  Готовий будь! Збирайсь, мій сину!

              Народ хвилюється кругом...

              Будь оборонцем України,

              Тебе народ і Бог обрали!

              Надінь шолом і меч візьми,

              Стань на чолі, здійми повстання,

              Нехай чека тебе за теє

              Страшна дорога Мойсея,

              Доноси, зрада і вигнання...

              Та доля страдників така.

              По їх дорозі в бурі часу

              Колись пройдуть нестримні маси...

              Хай не здригне твоя рука.

              Будь смолоскипом днів нових!

              Люби ж, мій синку, свій народ,

              Веди його і йди за ним.

              Усе стерпи! Готовий будь!

              Хоч і тяжка твоя дорога,

              Та це, мій хлопчику, нічого.

Мати благословляє сина, хрестить його і виходить.

Мазепа: Я готов.

               Тепер я знаю, що робити.

               Я розкажу, чиї ми діти,

               Я возведу ясні міста...

               Нас поведе вперед любов,

               Любов і слава золота!

Звучить симфонія Ліста ,,Мазепа”

Читець: В жахливий день біля Полтави

                Від шведів щастя утекло,

                Навкруг порубане, криваве,

                Все військо Карлове лягло.

                Військова міць, воєнна слава,

                Така ж, як ми, її раби-

                І врятувався мур Москви.

                Юрба вождів - яка ж мала!-

                За день ще більше поріділа;

                Це ж рештка лицарів була

               Німа, понура і сумна.

               А поруч, в лицарській юрбі,

               Де звісив дуб гілля дебеле,

               Мазепа стомлений собі

               З трави тверду постелю стеле.

               Гетьман - похмурий і старий

               І сам, як дуб той віковий...

               І він згадав про Україну,

               Козацьку волю і орлів...

               Про дальній плач, і сміх, і спів,

               Про рідний шум і верб, і трав...

               Козацьку волю він згадав!

               Там  дзвін копит, і крик, і постріл,

               Там шаблі рух меткий і гострий...

               На бунтівливій оболоні

               Живуть там бурею яркою,

               І золоті зорі долоні

               Тремтять над сильною рікою,

               Мов хочуть впасти в серебро...

               І зветься та ріка Дніпро.

Під мелодію пісні ,,Ой горе тій чайці” читець декламує:

               Стоїть Мазепа, як докір

              Безжальній долі, над водою...

              І небо повне вічних зір,

              Те небо вічне долі злої

              Відбив його старечий зір...

              Стоїть і згадує про все...

              І лине пісня зі скорбних вуст...

              Тремтить у творчій він тривозі...

              ,, Та біда тій чаєчці, чаєчці - небозі,

              Що вивела чаєнят при битій дорозі...”

              На спів нанизує слова

              Він про далеку Україну,

             І пісня та крізь вічність лине,

             Як завжди юна і нова.

Звучить остання строфа пісні

Читець: Та що ж! Народ, розтоптаний, що гине,

                 Колись іще буде народом України,

                 Звеличений, як князь;

                 Шулікам і вірлам він дасть свою відплату.

                 Страхітна його велич з його мук постане,

               Колись кирею вдягне праведних гетьманів

               У сяєві зіниць;

               А як у ній з’явиться — степові народи

               Пішлють йому назустріч фанфар хороводи

               І падатимуть ниць.

Ведучий: Таким уявляв собі майбутнє України французький геній Віктор Гюго.

Під звуки сурм ,, Молодь Христові” Б. Сапелюка сходяться всі учасники заходу. У записі  звучить:

               Плистимуть вічно імена священні,

               В облогу взявши кожний срібний трон,

               Воно віщує той щасливий день,

               Як добрий дух на нашу землю ступить

               І разом із твоїм багато ймень

               Героїв давніх об’єднає-скупить

               В один громохкий гімн, що попливе

               В найвищі сфери, де творець живе.

Звучить марш ,, Молодь Христові” Б.Сапелюка