Літературно-музичне свято "Сатирично-гумористичні жанри"

 

Літературно-музичне свято

Підготувала вчитель

української мови та літератури Н.В.Лисенко

 

    Вчитель. Шановні гості! Сьогодні ми зібралися на свято, тема якого «Сатирично-гумористичні жанри: фейлетон, памфлет, пародія, епіграма»   

Наша задача:

• ознайомитися з різними видами  сатирично - гумористичних жанрів;
• з'ясувати особливості жанрів;
• як ці жанри проявили себе в різних видах мистецтва.

Ведуча. Добрий день вам, люди добрі!

Ведучий. Добрий день, люди хороші!

Ведуча 2. Наказ № 1.02.003 міністра сміхології від 23 дня Великого посту, року 2018, славного села Червона Слобода про проведення свята. У зв’язку  зі славною датою всього веселого людства, яке проживає у відомому селі Червона Слобода:

1. Привітати зі святом усіх учителів, учнів, а також усіх, хто розуміє жарт та анекдоти, усмішки та витрішки.

2. Нагородити всіх за видатні успіхи в галузі вічно розкритого рота великою подякою, яку оголосити через 100 років.

Сьогодні забороняється: сумувати і плакати.

Зі змістом наказу ознайомити: всіх отроків, які вчаться і не вчаться, сміються і не сміються, розумних і не дуже, високих і низеньких, кучерявих, тоненьких і товстеньких, чорнобрових, руденьких, а також всіх, всіх, всіх.

Разом: Хай весела вдача ніколи не покидає вас.

                                                        Звучить мелодія

Ведучий

На нашому святі будуть для всіх

Гумор, веселощі, пісня і сміх.

Ведуча

Користь сміху ми покажем,

Щоб проблеми нам долать.

Усмішкою вік подовжим

І не будем сумувать.

Ведучий

Від старого і малого –

Бо всі ми любим щедрий сміх.

З потворного й смішного

Посміятися не гріх.

Вчитель:  Сьогодні ми розглянемо: що ж таке сатира?

      Звучить мелодія

Ведуча

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Тим і бажаний для всіх.

Ведучий

Любі гості, добрі люди!

Смійтеся на повні груди!

Ведуча. Світ сміху – це особливий світ. Це світ, у якому навіть ваші зажурені очі раптом починають сміятися. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя».

Вчитель: Одним із сатиричних жанрів є фейлетон.    

Популярним фейлетоністом був Остап Вишня. За своє життя написав сотні фейлетонів.

               До вашої уваги зразок фейлетону Євгена Дударя 

                   «Не ті часи...»

Мені кажуть: "Ти старомодна. Вимагаєш від хлопців того, чого зараз від них не можна вимагати".

А я нічого не вимагаю. Вимагають від мене. Один трояка. Інший - п'ятірку. Усе їм до чогось бракує.

Кажуть, князі перевелися. Зараз, мовляв, не ті часи.

Часи, може, і не ті. Але князі не перевелися.

На танцях. Підхитує один. Усе на ньому "адідасівське". З етикетками. Тільки голова без етикетки. І вишуканою мовою:

— Ласточка, я - князь. Не смій відказувати. Іспорчу лічіко...

Після того хвилюючого випадку я на танцях своє "лічіко" не показую. Мама нервує:

— Ніхто до тебе не приїде на казковому коні. Не повезе в родинний замок...

Приїхав. Електричкою, правда. З-під Глевахи. Категорично запитує:

— Кінь у тебе є? Ну, у смислі, тачка? І замок? Щоб прописаться?

Мене ошарашило. Та побачила троянди. Відро троянд, яке він тримав у руці. І відлягло. Захоплено шепочу:

— Троянди! Я так люблю троянди...

Він аж засяяв:

— В чом дєло! По три рубля штучка - і бери хоч усі. Усе одно на базар перти...

Виперла його. Мама зауважила:

— Дарма. Такий з хати не винесе.

— Але в душу не принесе.

— Вони тепер усі атеїсти-реалісти, - утрутився батько. - У душу не вірять... А вірять у те, що бачать...

Побачив. Ще один. У театрі. Чую, шепоче захоплено:

— Ну й квіточка...

І відразу ж намагається зірвати. Як дитина. Що подобається, до того й руки тягне. Я - по руках. А він:

— Грубіянка! Тобі слід було народитися в сімнадцятому столітті!..

— А вам, - кажу, - у печерному віці...

"Не ті часи".

Які ж часи?

До центра Землі докопуємося. На Місяць літаємо. Зорі двадцятої величини бачимо. А одне в одному здатні запримітити тільки те, що можна намацати... "Не ті часи".

А може, ми не ті? Може, хвороба якась у нас? Сліпота душевна... 

     Вчитель:  Не тільки в літературі поширені фейлетони. Вони знаходять місце і в кіномистецтві, і на сцені. Одним із популярних українських пересмішників був Тимошенко Юрій Трохимович - Тарапунька та Юхим Березін – Штепсель. Пропрацювали вони разом на естраді 50 років.  Часто можна почути вислів «незамінних нема». Є! Неповторний дует не знайшов заміни…

 

Звучить пісня «Український пересмішник»

 

 

Вчитель: У мистецтві  негативні явища висміювали художники - карикатуристи.  Відомими були Кукринікси – Купріянов, Крилов, Соколов.

 

 

         Ведучий.   Сміх один із найсильніших захисників нашого організму від негативної дії стресу, а отже – від багатьох тілесних недуг. Під час сміху в головному мозку людини виділяються гормони щастя (ендорфіни), і ми почуваємося радісно, захищеними від усяких негараздів. Той, хто любить сміятися, хто сприймає життя іронічно, ніколи не захворіє на невроз.

Ведуча. Так, сміх і справді подовжує життя. Тут і бальзам Бітнера не треба купувати

 

 

 

      Сценка «Бальзам Бітнера»

Чоловік заходить в аптеку, його зустрічає жінка-фармацевт.

Чоловік. Добрий день

Жінка. Добрий день.

Чоловік. Дайте мені, будь ласка, бальзам Бітнера.

Жінка. Прошу.

Чоловік. Скажіть, а в ньому що – ноги парити треба?

Жінка. А у вас рецепт є?

Чоловік. Так, от…

Жінка. Ні, ні, ніг у ньому парити не треба, його треба в очі крапати.

Чоловік. Для чого крапати в очі. У мене ж ноги болять?..

Жінка. Правильно, на кожну ногу – по дві краплі.

Чоловік. Щось я не розумію.

Жінка. А тут нема чого розуміти. Вам укол від голови, перепрошую, куди роблять? Правильно, у м’яке місце. І ви не дивуєтесь, як ліки до голови піднімаються?

Чоловік. Ні.

Жінка. Так ось. Усе просто – крапаєте бальзам в очі, і ліки спокійно скапують до ніг.

Чоловік. То мені що – тазик треба підставляти, коли ліки будуть стікати по ногах?

Жінка. А ви поза очі не капайте, і не треба буде тазик підставляти.

Чоловік. А, зрозуміло, якщо очі заболять, в ньому треба парити ноги.

Жінка. Що ви – парити і парити… Якщо очі заболять, цим роблять клізму. А у вас що, ще й очі болять?

Чоловік. Ні.

Жінка. То чого ж ви мені голову морочите! Краще кажіть – піпетку брати будете?

Чоловік. Для очей чи для ніг?

Жінка. Повторюю, для ніг – піпетка, для очей – клізма.

Чоловік. Добре, давайте для ніг. Скажіть, а що треба робити, якщо вуха болять, чи, скажімо, є лупа?

Жінка. Якщо лупа, ноги треба парити в тазику, і довго, щоб запитання дурні в голову не лізли.

Чоловік. А вуха?

Жінка. А що – вуха?

Чоловік. Якщо вуха болять?

Жінка. Якщо вуха почали боліти, то бальзам не допоможе, це вам треба до

 

хірурга на ампутацію.

Чоловік. Чого – вух?

Жінка. Ні, голови.

Чоловік. Це як? Як же жити без голови?

Жінка. А мені, здається, що вам однаково – чи з головою, чи без!

Чоловік. А як же я буду в очі краплі крапати, коли ноги заболять?

Жінка. А тоді треба ноги в тазику парити.

Чоловік. Ой, почекайте, щось ви мене зовсім заплутали. У вас є щось від голови?

Жінка. Вам від голови через що?

Чоловік. А через що у вас є?

Жінка. Через усе.

Чоловік. Тоді дайте мені через ніс, я ж піпетку для ніг брав.

Жінка. Будь ласка.

Чоловік. Що це?

Жінка. Аспірин «УПСА».

Чоловік. А як же його через ніс?

Жінка. Вставляйте в ніздрі і закрапуйте водою. Причому це треба робити, стоячи на голові.

Чоловік. А для чого?

Жінка. Щоб ліки в ноги не пішли.

Чоловік. Це ж треба, до чого дійшла наша фармацевтика!

Жінка. А давайте я вам ще і проносне дам. Це такий крем.

Чоловік. І що ж з ним треба робити?

Жінка. Його треба в обличчя втирати. Спробуйте, у нього запах свіжої полуниці. Не вірите? Беріть, це рекламний екземпляр.

Чоловік. І справді.

Жінка. Найголовніше – ефект моментальний.

Чоловік. Це точно. Ну добре, я пішов.

Жінка. Щасливо!

Ведучий. Усмішка і сміх – це ворота, через які в людину може потрапити багато хорошого. Вчені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює хороший настрій, допомагає жити, вчитися і працювати.

Ведуча. Щоб засміятись, людині потрібно напружити 17 м’язів, а щоб насупитися – аж 43! Тому веселим і усміхненим бути легше, чи не так?

 

 

Вчитель: Наступним сатиричним твором є памфлет. Памфлет вважають сестрою фейлетона.

Вчитель: До вашої уваги - зразки памфлетів.                                                            

           Є. Дудар  «Для хохми»

Телефон. Що таке телефон? Здавалося б, така собі пластмасова черепашка. Слухавка. Дротики. А воно життя людське здатне перевернути.

Знімаю трубку. Треба поговорити.

А там вже говорять. Хтось із кимось. У моєму телефоні часто говорять без мене.

Чоловічий голос:

— Ну, медицина зараз на рівні! Ось чоловікові пересадили серце бабуїна...

   Жіночий:

— А що, бабії зараз така рідкість, що треба їх розводити аж пересадками серця?

Він:

— Бабуїн - це не бабій. Це мавпа...

Відчуваю, що вони затягли надовго. Втручаюся:

— Може, той бабуїн був донжуаном серед мавп.

— А це хто? - здивувалася вона.

— Дух святий, - кажу, - в образі й подобії власника телефону, по якому ви говорите.

— Як вам не соромно підслуховувати чужі розмови!

— Чим більше мені буде соромно, тим довше ви займатимете мій телефон.

Тоді втрутився він. Сказав:

— Кретин!

— Дуже приємно! - кажу. - А мене звати Антон.

— Ідіот! - додав він.

— Якщо у вас, - говорю, - така біда, вам слід тримати вдома бабуїна. На запасні частини...

Поклав трубку. Дзвінок.

— Йди забери! - каже незнайомець.

— Що?

— Ну, те, що просив.

Я нічого ні в кого не просив. Проте, думаю, пограю трохи.

— А де воно?

— У кущах. Біля моєї роботи. У паперовому мішку. Від прохідної підеш ліворуч. Уздовж стіни. Кінчається стіна - там кущі...

— Думаєш, я пам'ятаю, де твоя прохідна?

— Склероз, чи що? Вулиця Довга, 15...

Це від мого будинку недалечко.

Цікаво, думаю, що в тому мішку? Воно мені й не треба. Але для хохми...

Знайшов ті кущі. Справді, лежить паперовий мішок. Я за нього. А з-за куща:

— Може, піддати? - Два гевали. - Пішли - кажуть. - Ти нам розповіси. Хто тобі цей мішок виніс.

— Товаришочки! - лепечу. - Громадяни! Я для хохми... Куди ви мене ведете?

— Туди, туди. Де хохмачів збирають...

                       Остап Вишня «У лікаря»

 Але, на жаль, існують іще серед лікарів хвороби, яких ніяк не можна залучити до медицини й проти яких не допомагають ні масті, ні краплі.

Це - коли у лікаря долоня свербить.

Подивитесь на ту долоню, так нема на ній ні пухирів, ні сипу, ні пухлини, ні почервоніння - а вона свербить.

Потріть таку руку оцтом або одеколоном, помастіть вазеліном чи навіть кремом "Сніжинкою" - свербить.

Так отака хвороба, коли в лікаря свербить права долоня й нічим, крім десятки, тої сверблячки не спинити, зветься хапендицит!

 

       Ведуча. Зовсім інакше звучить сміх народу, коли людина хороша, чесна, але в чомусь помилилась. Тоді той сміх – доброзичливий, товариський, що допомагає людині зрозуміти помилку і виправити її, як допомагають дружні зауваження.

Ведучий. Коли людина сміється – вона здолає усі труднощі, усі негаразди. Китайський філософ Конфуцій казав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло; сміятися з неї – це нищити його».

Ведуча. А давні японці, які віками змагалися з тайфунами, вулканами, численними ворогами, з бідністю і горем, не забували повторювати: «У дім, де сміються, приходить щастя». І довели світу, що це – істина!

Ведучий. Закликав бути веселим і мудрий Соломон: «Як міль – одягові і черв’як – дереву, так печаль шкодить серцю людини», - застерігав він людей.

Ведуча. Де немає сміху – там немає надії на оновлення. Де немає сарказму – там немає справжньої любові до людства. Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя, висміює неправду!

                     

 

     Вчитель:   Наступним жанром сатири є пародія.   

    Ведуча. «Неправильні правила поведінки». Давайте, послухаємо, як не повинні поводитися діти.                              

      Читець І: Як будильник рано-вранці Біля ліжка задзвенить, Заховайсь під одіяло, З головою вкрийся вмить. І хропи, що маєш сили, Щоб тебе не розбудили.

Читець ІІ: Як ідеш до школиНе спіши ніколи, Чим повільніше ступай… Біля кожного стовпа Стань, постій розкривши рота. Порахуй ворон на плоті.

Читець ІІІ: В класі вчительку не слухай, Слухай, як літають мухи, Як вони кругом дзижчать, Будеш знати все на «5». На уроці спати хочеш, То дарма часу не гай, Ляж на парті, подрімай.

Читець ІV: На перерві з краю в край Коридорами гасай. А, як задзвенить дзвінок, Побіжать всі на урок, Став зненацька їм підніжки  – Хтось впаде,

 

посмійся трішки.

Читець І: Не роби уроків вдома, Бо тебе здолає втома. Спишеш в когось всі уроки І не буде замороки. Замість того, Щоб рішати задачі, Дивись цікаві телепередачі.

Читець ІІ: Як пора настане спати Треба бігати й скакати, Танцювати і співати. А вкладуть тебе у ліжко, Починай читати книжку.

Вчитель:  А ось Коля Райденко пропонує вам пародію на пісню  «У лісі, лісі  темному»

Ведучий. Гумор – це не просто сміх, це – сміхотерапія! Дейл Карнегі, який вчив людей мистецтва спілкування та досягнення успіху, склав таку ціну усмішці: вона нічого не коштує, а дає багато. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не збіднює тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, але пам’ять про неї може лишатися назавжди.

Ведуча. Гумор – добрий сміх. Він перейнятий приязню і любов’ю до людей. Жарт, дотепне слово часто впливають ефективніше, ніж будь-які повчання. А як корисно і важливо вміти посміятися із себе! Той сміх, що не ображає, а виліковує, - виховує людину.

Вчитель: А зараз ви подивитеся сценку  «Не знали й не впізнали»

Син (вибігає). Дідуню! Гайда додому, і скажіть, що я зараз зі своєю класною дамою прийду. Тому нехай підготують прийом, ну там – кава, прикид, розумієте?

Дід. Розумію!

Дід. Жінко! Доню! Малий оце прибігав і казав, що з дамою прийде. Так що давай, готуй прийом – прикид.

Мама. Тату! Годі! Щось не зрозуміла, яка дама, який прикид?

Дід. Ну, я так зрозумів, що син приведе дівчину, даму, вона ніби класна, буде знайомитися із сім’єю. Готуй каву і знайди одяг відповідний, я теж пішов причепуритися.

Мама (до свекрухи). Мамо! Дайте-но швидше валер’янки! Зараз малий прийде  з дівчиною знайомити, треба встигнути підготуватись (заходить син і класна дама).

Син. Мамулю! Бабуню! Дідуню! Знайомтеся – це Юлія Ігорівна!

Мама (до свекрухи). Оце так! Таж їй, мабуть, усі 40! Ну і діла!

Свекруха. Вік – це не перешкода, закохана жінка – молодшає. Може, у

 

них – духовна близькість. А якщо не тільки? Спробуємо з’ясувати.

Мама. Ну що ж, значить, це ви. Сідайте. І давно це у вас із Сашком?

Вчителька. Та вже, слава Богу, два роки, можна сказати – повне порозуміння з першого погляду.

Мама (до свекрухи). Обкрутила, безсовісна, з першого разу! І часто ви зустрічаєтесь?

Вчителька. Три рази здається, так, Сашо?!

Син. А після обіду?

Вчителька. А й справді – 5 разів на тиждень.

Свекруха. Ну і як він вам, може, все ж якісь незручності? Він же такий молоденький ще!

Вчителька. Ну що ви! Він у мене дуже здібний. Схоплює все з першого слова. Він – мій улюблений хлопчик.

Мама. Як! У вас щ й інші хлопчики є?

Вчителька. Аякже: Володька, Олежик і Віталік – вони усі Сашкові однолітки. Ви знаєте, що це – як наркотик, спілкуватися з такою чистою юною душею. Я віддаюся їм уся.

Свекруха. Так я і думала! Жінка її віку духовним спілкуванням сита не буде! Треба з’ясувати, які наслідки від їхнього спілкування. (До вчительки). Зараз ми вас пригостимо кавою. А може, ще чогось бажаєте?..

Вчителька. Мені б чогось солоденького.

Мама. Ну що ж, ви тут із нашим дідусем посидьте, погомоніть, а ми зараз принесемо. (До свекрухи). Ну що, бачите, солоденького їй хочеться! Он куди зайшло! Ну що ж, зараз я їй такого солоденького випишу! (Кидаються до вчительки). Знаєте що! Це вже… ну занадто!.. (Цієї миті вбігає донька).

Донька. Привіт! От і я! Ой, хто це в нас! Юліє Ігорівно! Як я вас давно не бачила. (Кидається їй на шию).

Тато і Мама. Ти її знаєш? Звідки? Давно?

Донька. Та це ж моя колишня класна керівничка, класна дама, як ми її називали. А тепер – Сашкова, вже 2 роки.

Тато і Мама. Вчителька?!! (Свекруха вмліває).

Донька. Ось що буває, коли батьки не ходять до школи і не знають учителів своїх дітей!

Ведучий. Наш український народ створив безліч жартівливих пісень, коломийок, каламбурів… У добрий час і в годину лихоліття добрий сміх не залишав наш люд. Українці вміють сміятися, створювати собі настрій, піднімати дух.

Ведуча. Бо українська душа споконвіку любила веселість, забуваючи життєві

негаразди і прикрощі. А що може бути краще, як зібратися десь докупи, поспівати,

 

пожартувати. Тож слухаймо пісню.

Жартівлива пісня «Варенички мої» у виконанні Андрія Колосова

Ведучий. Народний гумор особливо багато черпає із бездонної скарбниці українських сатириків Остапа Вишні, Павла Глазового, Євгена Дударя, Микити Годованця та ще багатьох інших майстрів дотепного слова.

Ведуча. Тож послухайте кілька українських гуморесок

                «Інтелігентна розмова»

Як це добре, громадяни,

Мати грамотних дітей!

- Яких знаєш письменників? -

Пита сина Єлисей.

- Пушкін.

- Далі.

- Гоголь.

- Далі.

- Горький, Мамин-Сибіряк.

- Далі, синку.

- Достоєвський, Лев Толстой, Гюго, Бальзак…

Єлисей зрадів:

- Прекрасно!

Ось ми вияснили так,

Що на вулиці Толстого

Я в пивній забув піджак.

       Гумореска Павла Глазового «Як ми з кумом вареники ліпили»

  

         Вчитель:  І наступним видом сатиричних творів є епіграма.    

    Епіграма - це сатирична мініатюра, що відрізняється граничною стислістю характеристики, обсягу критики, осміяння.

      Розрізняли епіграми-панегірики, урочисті характеристики, епіграми - роздуми, епіграми-присуди.

   Поет-епіграматист мав повчати, вихваляти або засуджувати.

  Вчитель: До вашої уваги зразки епіграм 

                          Співавторам

 Їх улюблений романс:

 «О дайте, дайте нам аванс!»

 

   За одним рецептом

 Пилип відомий тим поет,

 Що виробляє штучний мед.

 Говорять, віршики Пилипові

 Такі ж, як мед домашній, липові.

 

     Приступом

 Він премію здобув

 літературну

 лише після шістнадцятого  штурму.

 

   

 

 

 

 

 

Вагомий внесок

 Написав і видав драми –

 На чотири кілограми.

Відповідь

Ти скаржишся: «Відомий у народі я,

 Однак мене цурається пародія…»

 Скажу тобі, поете, при нагоді я:

Уся твоя поезія – пародія! 

 

 

 

 

 

 

Вчитель: Часто епіграма дається як текстівка до карикатури. Гумор заполонив не тільки літературу й музику, але й мистецтво.

   Ведуча. Так! Із кого б ще посміятися? Кого б не оминути своєю увагою?!

Ведучий. Шановні гості! На численні прохання, для любителів мелодрам у нас у програмі сімнадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ята  серія художнього фільму «Дика Роза». Ми запросили за великі гроші чудового перекладача! Тож просимо до перегляду.

       Сценка «Дика Роза»

Рікардо. Буенос утрос, Розо!

Переклад. Доброго ранку, Розо!

Роза. Буенос не доброс.

Перекладач. Для кого добре, а для кого і не дуже.

Рікардо. Пініто куарне не дохло?

Перекладач. Як твоє здоров’я?

Роза. Граціє звєздато!

Перекладач. Дякую, все прекрасно!

 

Рікардо. Пініто хлябало, Роза!

Перекладач. Розо, дай мені трішки води.

Роза. Тутто екзіста шестьоро.

Перекладач. Зараз покличу служницю.

Роза. Кончіта!

Перекладач. Ти що, глуха?

Кончита. Сеньйоро верещало?

Перекладач. Ви мене кликали?

Роза. Так.

Перекладач. Звичайно, я кличу тебе вже 2 години.

Роза. Сеньйоро Рікардо опухло хлябало.

Перекладач. Сеньйоро Рікардо дуже хоче пити.

Кончита. Хлябало «Пепсі-кола»?

Перекладач. Дюшесу хочете?

Рікардо. Но! Хлябало унітазо.

Перекладач. Ні, простої води з-під крана.

Рікардо. Нумо де ховала Кончітте?

Перекладач. Кончито, а що у нас на вечерю?

Кончита. Пукалом, сеньйоре.

Перекладач. Горох, сеньйоре.

Рікардо. О, музико спортом карузо!

Перекладач. А давайте заспіваємо!

Усі співають. Роза Сальва – отер, Роза Сальва – отер.

Перекладач. Несе Галя воду, коромисло гнеться.

             Ведуча        

Сміх людський – чудесна штука.

Він – мистецтво і наука.

Він в житті і для життя.

Із потворного й дурного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Тим і бажаний для всіх.

 

     Ведучий. Ось і настав час прощатися з вами, друзі. Але ми хочемо побажати вам щирого сміху! Добрих жартів!

 

Ведуча. Веселих і доброзичливих друзів! Та нових дотепних вигадок і винаходів!

Усі разом. Смійтеся на здоров’я!

Пісня «Усмішка»

Від усмішки хмарний день ясніш,

Від усмішки засія веселка в небі…

Поділись усмішкою щедріш,

І вона не раз повернеться до тебе.

Приспів:

І тоді хмарки склика

В танець музика дзвінка,

І на скрипці коник грає веселіше…

Із блакитного струмка

Починається ріка,

Ну а дружба починається з усмішки.

 

Від усмішки сонячної вмить

Найсумніший дощик плакать перестане.

Сонний ліс ураз загомонить,

І заплеще, мов долонями, листками.

Приспів.

Від усмішки йде до всіх тепло:

До слона, і навіть до малої мишки..

Тож нехай, щоб добре всім було,

Мов ліхтарики, вмикаються усмішки!