Лопатепері риби. Особливості будови і життєдіяльності. Різноманітність.

Лопатепері риби

Клас Лопатепері риби. Лопатепері (Sarcopterygii) — група (в ранзі класу або підкласу) хребетних надкласу хоанових (Choanata). Класифікація. Домен: ЯдерніЦарство: Тварини. Тип: ХордовіПідтип: ЧерепніНадклас: ШелепніКлас: ЛотаперіРяд КистеперіЛатимерія, або Целакант

Клас ЛопатеперіРяд ДводишніПротоптер. Ряд ДводишніЛепідосирен

Поширення. Лопатепері були доволі різноманітною групою у палеозойських (і частково пізніших) фаунах, як морських, так і прісноводних, проте за чисельністю ніколи не були в домінуючих групах тварин. Сучасне поширення обмежене переважно субтропічними районами південної півкулі (Африка, Австралія, Південна Америка). Сучасні дводишні поширені виключно у внутрішніх континентальних водоймах, натомість кистепері відомі лише з прибережних відносно глибоководних ділянок Індійського океану (біля Африки та Південно-Східної Азії). До лопатеперих належать лише 8 сучасних видів: 6 видів дводишних риб і 2 види целакантів . Розквіт цієї групи риб лишився в далекому минулому. Дводишні риби живляться придонними безхребетними з твердими покривами — ракоподібними й молюсками. Завдяки наявності легень вони можуть переносити посухи. Рогозуб виживає у воді, яка перетворилася на рідку багнюку. Протоптер у разі пересихання водойми риє нору і виживає в сухому ґрунті завдяки легеневому диханню.

Морфологічні особливостіХордові хребетні холоднокровні водні організмиЄ пружна хорда. Спіральний клапан у кишечнику, клоака. Парні кінцівки – лопаті грудних та черевних плавців. Розвинені 1-2 комірчасті легеніЛегеня заповнена жиром. Зяброве і легненеве диханняЄ хоани – внутрішні ноздри. Плавальний міхур погано розвинений. Луска кісткова. Всеїдні

Хорда - оточена сполучнотканинною оболонкою. Тіла хребців присутні лише у хвостовому стеблі, в інших частинах осьового скелету є лише парні верхні дуги. Хвіст у лопатеперих — гетероцеркальний (у викопних форм) або дифіцеркальний (у сучасних видів). У кишечнику зберігся спіральний клапан, є клоака, в яку відкриваються кишка, протоки нирок та гонад; серце з розвиненим артеріальним конусом. Особливістю лопатеперих є будова парних кінцівок та дихальної системи. Опорні лопаті грудних та черевних плавців — довгі та рухомі, їх внутрішній скелет складається з довгих кісток і по суті є бісеріальним. Як вирости черевної сторони стравоходу розвинуті 1–2 комірчасті міхурі, що виконують функцію дихання. Повітроводний шлях формується завдяки появі внутрішніх ніздрів — хоан, через які повітря поступає з ніздрів у ротову порожнину. Відбувається формування окремого легеневого кола кровообігу та відповідний поділ передсердя на два відділи. Череп — амфі- або аутостилічний. Тіло вкрите космоїдними або (вторинно) кістковими лусками.

Типи плавців. Мають два полярні варіанти будови плавця. В одному випадку мускулатура, яка забезпечує руху плавця, знаходиться поза контуром тіла, у другому — всередині нього. Лопатеперий плавець забезпечує значно більш сильні рухи, а променеперий — точніше керовані. Лопатеперий плавець оптимальний для того, щоб з силою відштовхнутися від якої-небудь опори, а променеперий — для того, щоб завдяки філігранним рухам забезпечувати переміщення риби в заростях водоростей або серед переплетень коралових рифів.

Клас лопатопері. Ряд КистеперіПрісноводні кістепері дали початок еволюції земноводних в девоні – у них розвинулися пристосування для дихання атмосферним киснем і повзання по вологому ґрунту. Кистеперих до XX століття вважали повністю вимерлими, поки в океані не були спіймані живі «монстри з минулого» — латимерії (целаканти).1. У скелеті латимерії немає хребців, хребет являє собою товстий еластичний стрижень — і це не хорда, а специфічна трубка, заповнена рідиною.2. Плавники кистеперих своєрідні за будовою, потенційно можуть бути опорою для пересування по ґрунту. В основі вони мають сильну м’язову лопать. Починаються однією кісткою (гомологічна плечової кістки), далі йдуть дві кістки (гомологи ліктьової і променевої кісток), а на кінці кілька дрібних променів (гомолог кисті).3. Спіральний клапан у целакантів забезпечений дуже витягнутими спіральними конусами.4. Здатність рухати верхньою щелепою забезпечує оригінальна будова черепа: його передня і задня частини з’єднані рухомим суглобом.

Клас лопатепері. Ряд ДводишніНевелика група древніх риб, що мешкали в прісних водоймах. До наших днів зберігся єдиний загін рогозубоподібних, представники якого (рогозуб, протоптер, чешуйчатник) поширені в Південній Америці, Австралії та Африці. Скелет переважно хрящової, має лише центральну вісь, слаборозвинений хребет представлений зачатками хребетних дуг. Хорда з віком не зникає. Луска кісткова. У чешуйчатника специфічні зуби. За будовою зуб являє собою пластинку з опуклим внутрішнім краєм і 6-7 гострими шипиками, спрямованими вперед. Кишечник оснащений таким же спіральним клапаном, як і у хрящових риб. Назву свою дводишні отримали через вміння дихати двома способами: зябрами і подобою легких. Легеневе дихання здійснюється за рахунок 1-2 бульбашок на черевній стороні стравоходу. Відчуваючи наближення посухи, протоптер заривається в нору на дні водойми і, дихаючи через вузький «повітропровід», може кілька місяців перебувати в стані сплячки.

ЗначенняЄ ключовою групою в еволюції наземних тварин. Дводишні риби викликають великий інтерес у вчених не лише з точки зору еволюції. Протоптери здатні впадати в сплячку.

Коротко про головне. ЛОПАТЕПЕРІ — хребетні організми, основними особливостями яких є лопатеподібні парні кінцівки та внутрішні ніздрі-хоани. Представниками целакантоподібних є два види латимерій. У групі дводишних протоптери, лусковики та рогозуби.